Звук цього мотора «Гарлі» неможливо сплутати з двигунами інших мотоциклів, або байків, як їх звуть у США. Також неможливо сплутати сілует «Девідсона» з характерним виносом переднього колеса та високим кермом, з традиційним дизайном «Гонда» «Сузукі,» та інших байків, на яких водії нахиляються вперед, до бензобаку, а не сидять, вільно відкинувшись назад, як у кріслі «Гарлі.»
А починалося все у тисяча дев’ятсот третьому році в маленькому дерев’яному сараї на околиці міста Мілвокі, штат Вісконсин, де двоє друзів-Вільям Гарлі та Артур Дейвідсон, яким було двадцять один та двадцять років, створили машину, що виглядала як велосипед з моторчиком. Того року вони збудували три таких машини, одну з яких в них купував їхній друг. На дверях сарайчика друзі прибили вивіску, що гордо сповіщала: «Гарлі-Дейвідсон мотор компані».
Але лише через п’ять років, вперше у США, дітройтське поліційне управління купувало у компанії, яка швидко зростала, свій перший «гарлі.» А у тисяча дев’ятсот дванадцятому році «Гарлі-Дейвідсон» вперше продали на експорт--і куди? До Японії. Через вісім років компанія стала найбільшою у світі, з двома тисячами ділерів, експортуючи машини до шістдесяти семи країн. Сильний, витривалий «гарлі» почав завойовувати не лише ринки, але й гоночні доріжки. Гонщик Леслі Паркгорст у двадцяті роки побив на своєму «гарлі» двадцять три рекорди. Ця модель стала знаменитою ще й тому, що була названа «кабанчик-hog» в честь живого талісмана-маленького кабанчика, якого команда переможця возила з собою на змагання, а після чергового рекорду робила з ним почесне турне, що подобалося численним фанам.
Крім байків, фірма стала випускати і спеціальне вбрання та аксесуари зі своєю символікою для їх володарів-шкіряні куртки, штани, майки, чоботи, тощо. Мотоцикли «гарлі» і відповідним чином вбрані мотоциклісти стали невід’ємною частиною американської субкультури. А після в’єтнамської війни на «гарлі» пересіли ветерани, які щороку в кінці травня на День Пам’яті величезними колонами прибувають до Вашингтону і на кілька днів «окупують» місто, обговорюючи свої проблеми.
Але у «кабанчиків» та «чоперів» (це спеціальна модель великого «гарлі» з далеко винесеним переднім колесом), не завжди було безхмарне життя. Фінансові проблеми не оминули фірму у тридцяті роки, під час Великої депресії, коли продаж байків впав з двадцяти семи до лише шести тисяч. Близько сотні інших американських виробників мотоциклів збанкрутували тоді. Вижив лише «гарлі.»
У шістдесяті роки фірму спіткали нові проблеми-конкуренція з боку недорогих і якісних мотоциклів з Японії. Гонди, Ямаги та Кавасакі побивали «гарлі» ціною. Їхні двигуни не текли і не ламалися, як у «кабанчиків.» Продавши у шістдесят дев’ятому році контроль над компанією, її керівництво використало гроші на поліпшення якості моделей. У вісімдесят першому тринадцять провідних керівників «Гарлі-Дейвідсона» повернули собі контроль над фірмою і звернулися за допомогою до Комісії з міжнародної торгівлі--незалежного федерального органу, який надає рекомендації президентові США, Конгресу, та іншим держустановам, щодо тарифів та зовнішньої торгівлі. Допомога полягала у п’ятирічній протекції «гарлі» від конкуренції. Через три роки, значно поліпшивши якість байків, керівництво фірми добровільно відмовилося від протекції і повернулося до світу вільної конкуренції.
Наразі «Гарлі-Дейвідсон» є однією з найуспішніших компаній США. Вона вціліла і під час краху фондових ринків на межі століть. Минулого року журнал «Форбс» присудив їй титул «компанії року.» Щороку з конвейєрів компанії сходять майже чверть мільйона «гогів» та «чоперів.» На них їздять половина працівників, включно з керівництвом. Це найкраще рекламує якість машин.
Цей рік є ювілейним в історії культової фірми США--«Гарлі-Дейвідсона». Її фани по всьому світі зайняті наразі у святкуванні століття компанії, яке почалося у липні цього року і закінчиться у серпні наступного. Заплановані тури володарів «гарлі» по всій Америці зі влаштуванням численних прийнять у багатьох містах.
За кордоном також відбудуться святкування з нагоди ювілею фірми. На березень запланований фестиваль «гарлі» в австралійському місті Сіднеї, а у квітні-у Токіо. У червні байкери «гарлі» поїдуть до Барселони, а у липні--до Гамбургу. А на серпень заплановане урочисте повернення мотоциклістів додому. В’їжджати на територію США вони будуть з чотирьох напрямків. Завершальне чотириденне прийняття із забавами заплановане на двадцять сьоме серпня у місті Мілвокі, де сто років тому перший витвір друзів Гарлі і Дейвідсона розпочав свою феноменальну подорож століття.
