«Європейський Союз має унікальну можливість вплинути на політичний курс важливої країни, що лежить на схід від його кордонів. На жаль, за всіма ознаками, він цю можливість прогавить.» Такі погляди висловлюються в європейському виданні газети «Вол стріт Джорнал». Мова про Україну, яка -- як пишуть автори -- висловила бажання приєднатись до Євросоюзу. Одначе, ЄС, замість того, щоб вітати таку позицію, відповів невиразним документом під назвою ‘Європейська сусідська політика’, в якому нічого не сказано про можливість остаточного членства України в ЄС. Таким чином ЄвроСоюз втратив важіль впливу на політику України, включно з можливістю підтримати її про-реформістські сили. В наслідок цього Україна може залишитися в руках тих же олігархів,які досі керують нею як своїм власним феодальним маєтком. Що гірше, українська еліта, не знайшовши прихильності з боку ЄвроСоюзу, може шукати утіхи в обіймах Москви.
Більшість проблем України, без сумніву, є домашнього виробництва. Її керівництво досі лише словами, а не діями, відповідало на заклики Заходу до проведення реформ. Тому можна розуміти вагання Євросоюзу давати Україні будь-які обіцянки. Але ЄС може значно поліпшити свої стосунки з Україною без конкретних зобов’язань. Для цього необхідно визнати європейську орієнтацію України і не виключати можливості її остаточного членства в ЄС. По-друге, слід піти на торговельні поступки Україні, яка віддавна звинувачує Євросоюз в протекціонізмі, зокрема коли йдеться про сталь і сільське господарство. По-третє -- ЄС повинен пом’якшити візовий режим і легалізувати статус сотень тисяч українських заробітчан на своїй території.Європейський Союз повинен вдатися до цих та інших далекоглядних заходів, якщо він хоче мати стабільного і процвітаючого сусіда на своєму східному кордоні -- пишеться в газеті «Вол стріт джорнал».
В американській пресі останніми днями з’явилася низка матеріалів з приводу запропонованих президентом ПУТІНИМ політичних змін в Росії -- призначення, а не обрання губернаторів, і обрання членів Думи повністю на пропорційній системі -- змін, які нібито викликані необхідністю посилити боротьбу з тероризмом. Газета Нью-Йорк Таймс у редакційні статті визнає, що, у світлі трагедії в Беслані, російські органи безпеки і правопорядку слід реформувати, але також висловлює погляд, що запропоновані зміни аж ніяк не сприятимуть боротьбі з тероризмом, і що ПУТІН використовує цей теракт заради своєї анти-демократичної політики. Обурення росіян з приводу Беслану спрямоване в першу чергу на Путіна, оскільки він має майже необмежену владу. Він також найбільш відповідальний за те, що Росія не шукає політичної розв’язки чеченського конфлікту, в наслідок чого він ще більше загострюється. Розв’язка проблем Росії -- включно з тероризмом і корупцією, є більше демократії, а не менше -- пише Нью-йорк Таймс.
Впливова бостонська газета «Крищен саєнс монітор» також переконана в тому, що єдине можливе пояснення запропонованих ПУТІНИМ змін -- що це його черговий крок з метою консолідації влади в своїх руках. В редакційній статті газети вказується на те, що від часу приходу до влади в двохтисячному році російський президент обмежив свободу засобів масової інформації, відсторонив олігархів від політики, зменшив повноваження губернаторів, і нейтралізував політичну опозицію. Путін може аргументувати, що централізація влади необхідна для ведення боротьби з тероризмом. Проте, на погляд газети, це, як також відмова ПУТІНА шукати політичної розв’язки війни в Чечні, не сприятиме зміцненню безпеки Росія, а навпаки -- її підриватиме.
Старший співробітник Фонду імені Карнеґі Роберт Каґан, у статті у Вашинґтон Пост, погоджується з поглядом, що Путін використовує трагедію в Беслані для того, щоб встановити в Росії свою диктатуру. Одначе, Каґан зосереджується на тому, якою повинна бути реакція на це президента США Джорджа Буша. Останніми роками БУШ, проголосивши Путіна союзником Америки у боротьбі з тероризмом, стримується від будь-якої критики деспотичних дій російського президента. У час, коли Росії потрібно зосередитись на терористичній загрозі, Путін натомість консолідує свою владу. Як це допомогає нам виграти війну з тероризмом? -- запитує Каґан. Президент БУШ повинен довести, що він дійсно відданий справі демократії по всьому світі, а не лише в Іраку та Афганістані, і стати по стороні тих, хто домагається демократичних реформ в Росії. Встановлення диктатури в Росії також не є в національних інтересах Сполучених Штатів, бо диктаторська Росія не може бути надійним партнером Америки. Джордж Буш повинен бути вірним своїм цінностям і, разом з світовою спільнотою, дати Путіну ясно зрозуміти -- дипломатичним шляхом, а можливо і економічним та політичним тиском -- що обмеження людських прав і свобод в Росії -- неприйнятне, заявляє Роберт Каґан у статті у Вашинґтон Пост.
Підготував Юрій Саєвич.
