Кілька років тому Міжнародний астрономічний союз в Парижі намагався понизити статус найменшої планети Сонячної системи до рівня астероїду. Розмова про Плутон також виникла тому, що запланований на наступний рік польот космічного зонду Новий обрій до найвіддаленішої планети вцілів спробу ліквідувати його фінансування у бюджеті президента Буша на дві тисячі шостий фінансовий рік. Але навіть якщо зонд все-таки запустять, то досягне він поверхні Плутона, період обертання якого навколо Сонця дорівнює двомста сорока восьми рокам, аж через одинадцять років. Говорить Брюс Бетт, астроном з планетарного товарства, групи-лобіста космічних проектів, базованої в Каліфонії:
«Звучить так, що нікуди поспішати не треба, але з наукового погляду, вже треба засукати рукава.»
Чому? Бо Плутон зробив оберт по гострому куті мигдалевидної орбіти і наразі віддаляється від Сонця:
«В певний момент, і наразі невідомо, коли, атмосфера Плутона ймовірно замерзне на його поверхні. Отож, якщо ми хочемо бачити цю планету, ще так би мовити, в атмосферному вбранні, і побачити, яка поверхня під цим вбранням, то летіти туди треба в найбілижчі двадцять років.»
Більшість планет Сонячної системи обертаються в плоскій площині. Але орбіта Плутона трохи нахилена. Вона навіть перетинає орбіту Нептуна протягом двадцяти років, на короткий час роблячи Нептун найвіддаленішою планетою. А чи існує шанс колосального зіткнення обох? Не так щоб, великий, каже Расс Пок, професор астрофізики з Говардського коледжу штату Меріленд:
«Вони перебувають на протилежних кінцях Сонця, коли це перетинання відбувається. Тому виглядає ймовірнішим, що комета влучить в планету, аніж що вони обидві зіткнуться.»
Плутон відкрив сімдесят п’ять років тому молодий американський астроном Клайд Томбо́, який назвав цю віддалену темну планету іменем римського бога підземелля. Плутон так і лишався загадкою до дев’яностого року, коли телескоп Габбля з орбіти висотою в шістсот кілометрів надав чіткі зображення і спектральний аналіз Плутона і його єдиного місяця-Хеврон--цікавого тим, що він лише вдвічі менший за самого Плутона. Хеврон відкрили лише в сімдесят восьмому в так званому Куперівському поясі космічних тіл, які, включно з Плутоном, мандрують по кордонах Сонячної системи за́ Нептуном. Брюс Беттс каже, що ця ділянка системи містить дивовижну нову інформацію про неї:
«Тут увагу привертають пара інших відриттів, зокрема, тіла під назвою Седна, яке набагато менше Плутона, але добре сформоване. Седна має надзвичайно дивну орбіту--вона навдивовиж еліптична, і простягається далі, набагато дальше, аніж орбіта Плутона.»
Астрономам не терпиться зрештою дістатися до Плутона, оскільки, як і чотири внутрішні планети--Меркурій, Венера, Земля і Марс---це є камінь певної форми, але вкритий льодом більшість часу. Це--не гіганські газоподібні сфери, якими є решта зовнішніх планет Сонячної системи--Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун. Плутон має дуже багато, досі непояснених, особливостей, які привертають увагу вчених і роблять майбутню подорож до нього такою інтригуючою.
Підготував Володимир Звіглянич.
