Американці щороку використовують мільярди поліетиленових пакетів, адже отримують їх безкоштовно разом з придбаним товаром у крамницях. Лише незначний відсоток пакетів згодом переробляється, більшість опиняється на смітниках.
Органи влади в Сан-Франциско заборонили пакети в супермаркетах, а міська рада у Вашингтоні запровадила податок на їх використання, п’ять центів. Таким чином урядовці сподіваються спонукати мешканців столиці вживати менше пакетів, а отримані гроші йдуть на очищення місцевої річки, в якій опиняється чимало поліетилену.
Однак, податкові збори навряд чи вирішать проблему забруднення довкілля. Американські науковці бачать вихід у створенні нового покоління полімерів, над чим працюють вже вісім років.
Науковець дослідницького центру IBM Сан Хосе говорить:
«Ми намагаємося створити науку поновлювальних пластмас».
Перша і найважча проблема науковців полягає в тому, що поліетиленові пакети виготовляються з нафтопродуктів, а не відновлювальних матеріалів, і друга, не менш складна, полімер не так легко розкладається.
Підтвердженням цього є звалище Сансет Скевенджер у Сан-Франциско, куди звозять сміття 800 тисяч мешканців міста. Легко помітити, що тут чимало поліетиленових пакетів.
Говорить представник фірми «Сансет Скевенджер» Роберт Рід:
«Вони дуже легкі. Вітер розносить їх по болотах і господарствах. Вони опиняються в затоці, течія несе їх в океан. Вони є загрозою морському життю».
Мешканці Сан-Франциско щороку викидають приблизно сто вісімдесят мільйонів поліетиленових пакетів. Це підштовхнуло адміністрацію міста ввести закон, який передбачає заборону їх використання у супермаркетах та аптеках. Розповідає адміністратор міста Рос Мірикаримі:
«Мета заборони не лише припинити використання пластмасових пакетів, а спонукати людей позбавитися і паперових».
Не меншу проблему становлять і пластмасові пляшки. Деякі піддаються вторинній обробці. З отриманого продукту виготовляють, переважно, синтетичні килими чи спортінвентар для дитячих майданчиків. Однак найчастіше пляшки, як і поліетиленові пакети, опиняються на смітниках.
Науковці бачать вихід у створенні нового виду каталізів, що працюють на зразок ензимів.
Сан Хосе з дослідницького центру IBM каже:
«Вони наслідують природу, вони не залишаються у продукті назавжди, бо вони самі по собі розкладаються».
Учені кажуть, що за 8 років роботи вони реально наблизилися до створення поновлювальної пластмаси.
Про те, яке це матиме значення для збереження навколишнього середовища, розповідає професор Стенфордського університету Роберт Веймот:
«Це означає розвиток хімічного синтезу, що не шкодить довкіллю, не шкодить майбутньому і легко піддається переробці».
Створення поновлювальної пластмаси не лише зменшить відходи. На думку науковців, їх відкриття може стати революційним для медичної і електронної галузей.
