В Україні набирає обертів гучний скандал, спричинений скаргою журналістів 1+1 на запровадження цензури на телеканалі. Після колективної заяви репортерів ТСН, оприлюдненої у четвер, на канал приїхала заступник глави адміністрації президента Ганна Герман. Поспілкувавшись із підписантами, вона заявила, що цензури не знайшла. За висновком Герман, ідеться про звичайний виробничий конфлікт. Заперечив наявність цензури на каналі і гендиректор «плюсів» Олександр Ткаченко. На його думку, проблема полягає у довільному трактуванні принципів свободи слова деким із політично заангажованих журналістів.
Конфлікт загострився, коли у п’ятницю один із ТСН-івців повідомив пресі: на закритій зустрічі з колективом гендиректор 1+1 визнав випадки цензури та замовних матеріалів (так званої «джинси»). Керівник каналу негайно спростував це повідомлення. У відповідь журналісти оприлюднили конкретні факти цензури та «джинси». Перелік охоплює період з липня 2009 по травень 2010 року. Серед найостанніших випадків – сюжет про харківські домовленості, коли репортери отримали редакційне завдання не проаналізувати угоди, а знайти у них позитив, та відмова у підготовці сюжету про правову оцінку заяви президента Януковича у ПАРЄ щодо Голодомору.
А тим часом у п’ятницю вогонь конфлікту перекинувся на ще один український телеканал. Про запровадження цензури заявили журналісти СТБ. В оприлюдненій заяві репортери програми «Вікна» повідомили про системну цензуру на каналі. Як вони стверджують, після виборів «почалося зміщення акцентів у репортажах, пов’язаних з діяльністю міністра освіти Дмитра Табачника, тем УПА і Голодомору». Від журналістів «Вікон» – скаржаться вони – вимагають розповідати про політичні теми «одним рядком», уникати розлогих матеріалів, відмовитись від традиційних журналістських розслідувань, не висвітлювати теми про майно та витрати політиків. «Ми підтримуємо колег з телеканалу 1+1 і закликаємо журналістів інших видань приєднатися до спротиву новій цензурі в Україні», – мовиться у відкритому листі, під яким стоїть 17 підписів. Як і у випадку з 1+1, керівництво СТБ в особі головного редактора «Вікон» Олексія Мустафіна наявність політичної цензури на каналі заперечило.
У повітрі пахне грозою. Українські журналісти погрожують – в разі ігнорування їхніх вимог – страйком. Міжнародна організація «Репортери без кордонів» шле в Україну листи з підтримкою спротиву журналістів, закликаючи усіх прихильників вільної преси не мовчати про тиск на мас-медіа.
Своїм баченням ситуації з «Голосом Америки» поділилися політики, політичні та медіа-експерти, а також представники бунтівних телеканалів. Ми запитали у них, чи адекватно влада – яка обіцяла захищати свободу слова – реагує на скарги журналістів про запровадження цензури?
Андрій Шевченко, народний депутат від БЮТ: Шлях до «темників» і цензури, який за Кучми тривав кілька років, за Януковича може зайняти лічені тижні.
«Нам зараз будуть дуже активно подавати цю ситуацію просто як внутрішні корпоративні конфлікти. І тому важливо зрозуміти, що йдеться не про окремо взяту ТСН чи окремо взяті «Вікна». А йдеться про фрагмент загальної картини свободи слова в Україні. Тому що сьогодні тільки сліпий може не помічати, що ситуація зі свободою слова погіршується, що Україна на очах стає державою, де журналістам працювати некомфортно.
Я думаю, що позиція репортерів ТСН і журналістів СТБ заслуговує на повагу – і просто людську, і професійну. Мені здається, вони обрали дуже правильну лінію в аргументації. Вони чітко сказали, що бунтують не для того, щоб дошкулити владі або підіграти опозиції. Це говорить не політика, це говорить журналістська совість і професійний інстинкт самозбереження. І прикро бачити, що той шлях, який пройшла наша журналістика за президента Кучми, коли за кілька років вона докотилася до темників, до цензури, до масових журналістських протестів – прикро, що цей самий шлях, якщо так піде далі, журналістика за президента Януковича може пройти за лічені місяці або тижні. Дуже не хотілося б повного повернення у 2002, 2003 або 2004-й роки».
Сергій Таран, директор Міжнародного інституту демократії: Реакція влади була демонстративною, але неефективною.
«Реакція влади на скаргу журналістів про утиски свободи слова була демонстративною, але неефективною. Так, представники влади поїхали на телеканал, показали свою причетність до вирішення проблем свободи слова. Але ефективним це втручання було б у тому разі, якби конфлікт був вичерпаний, якби журналісти перестали заявляти про порушення їхніх професійних прав. Тому, як виглядає, ця влада буде демонструвати – візуально – відданість ідеалам свободи слова, проте коли дійде до конкретних справ, то навряд чи ми побачимо результат. Аби з’явились результати, потрібні дві речі. Перше – влада мусить запровадити більш прозорі механізми ухвалення рішень, – чого вона поки що не демонструє. Навпаки – всі важливі суперечливі рішення проводяться «втемну». А по-друге, влада повинна виступити із законодавчими ініціативами, які зроблять свободу слова не віртуальною, а справжньою. Тобто такою, яка не залежить від волі тієї чи іншої влади. І я думаю, що законодавчі ініціативи, а також прозорість у діях високих посадовців були б найкращим доказом того, що влада не лише демонструє, а й справді дотримується принципів свободи слова».
Юрій Луканов, голова Комітету Київської незалежної медіа-профспілки: Нова влада об’єктивно зацікавлена не в свободі слова, а у слухняних ЗМІ.
«Те, що Герман приїхала на канал – ну то й що, мало хто куди приїхав. Приїхала, «фейсом» поторгувала, сказала, що цензури не знайшла. Мовляв, хотіла подивитися сюжет, а сюжету нема. Так його тому й нема, що тему «зарубали»! Хоча ця тема, зрозуміло, для суспільства цікава, полемічна. І коли президент на 180 градусів змінює позицію країни по Голодомору, то, звичайно, ця тема варта того, щоб бути висвітленою, і не просто в новинах, а ще й проаналізованою з різних боків. Але журналістові не дозволили – тому що, очевидно, влада боїться. Річ у тому, що хоч Янукович і заявляв, що буде підтримувати свободу слова – але об’єктивно та політика, яку здійснює нова влада, не передбачає публічності. Влада діє рішуче і непублічно. Тобто вони в кулуарах про щось там домовляються, приймають якісь рішення, порушують закони і чхать хотіли на думку юристів, правозахисників, опонентів. Я розумію, що всім не догодиш, бо бувають точки зору абсолютно протилежні. Але все одно якась полеміка в суспільстві повинна відбуватися. А коли це ухвалюється ось таким чином, то ясна річ, що журналіст мусить поставити запитання – а чому це ось саме так відбувається, а не інакше?
Саме цього влада допустити й не може, бо тоді доведеться ж якось пояснювати свої дії. І тому що б там Янукович не заявляв – йому об’єктивно потрібні слухняні засоби масової інформації. Він об’єктивно зацікавлений у тому, щоб встановити в ЗМІ цензуру.
Журналісти, які ще пам’ятають дух 2004-2005 років, коли після журналістської революції почалась революція помаранчева, – виступили проти цього. Я думаю, що влада розгублена, вона аж ніяк не чекала, що народ так швидко почне виступати, повставати, та ще й організовано. Влада не знає, що робити, тому що Янукович – орієнтуючись на своїх російських колег-«баскетболістів» – звик діяти в режимі монологу і не звик, що його хтось не слухається. А тут виступила організована сила, і влада не знає, що робити в цій ситуації».
Жан Новосельцев, журналіст ТСН: Цензура – проблема не тільки нашого каналу.
«Якби у влади – чи цієї, чи попередньої – було сильне бажання гарантувати свободу слова, у нас взагалі не виникало б зараз причин скаржитись на цензуру.
На сьогоднішній день події розвиваються таким чином. Ми спілкувалися з гендиректором. Як нам здалося, дійшли консенсусу. Але пізніше, побачивши його інтерв’ю, зрозуміли, що це не так. Насправді під час спілкування ми порушували питання цензури, питання замовних сюжетів, і він нам відповів, що в принципі згоден, є деякі моменти. А потім, у пресі, заявив, що він цього не казав. Тому зараз ми вирішили зібрати всі матеріали, які так чи інакше підпали під цензуру, і озвучити їх у повному обсязі.
Так, переходимо до затяжної війни. А що вдієш? Інакше нема сенсу працювати – коли тобі закривають рота. Ми відстоюємо, по суті, свої професійні права.
Якщо влада не прислухається і вирішить «розібратися» з кожним із нас поодинці... Ну що ж, «розбиратися» доведеться не тільки з нами, а ще з СТБ, і думаю, найближчим часом й інші канали також розкажуть, що в них діється. Адже ми всі не сліпці, дивимось телевізор і чудово розуміємо: це проблема не тільки нашого каналу».
