Останні дні перед виборами характеризуються відносним затишшям у взаємних звинуваченнях серед представників партій, що називають себе опозиційними до влади. Проте, ще тиждень тому у партії УДАР заявляли, що кількість антиреклами сягнула критичної межі, винними назвали представників інших опозиційних партій.
«Нам дуже прикро, що до цієї інформаційної війни і провокацій долучаються наші колеги по опозиції. Образливі коментарі і безпідставні звинувачення не додадуть нашій співпраці довіри, а нашим колегам – рейтингу та підтримки людей», - таку заяву лідера партії УДАР Віталія Кличка поширила прес-служба.
У свою чергу, представники Об’єднаної опозиції «Батьківщина» звинувачували УДАР у тому, що ті посилалися на хибну соціологію та використовували її, як «спосіб розправи з конкурентами», коли обирали спільних опозиційних кандидатів по мажоритарних округах. Скандал виник, коли УДАР відкликав «нерейтингових» кандидатів у регіонах на користь інших представників опозиції, а потім Кличко закликав політиків від Об’єднаної опозиції зняти своїх мажоритарників у Києві. Серед запропонованих ним були ті, хто вже кілька разів обиралися в парламент: Ксенія Ляпіна, Сергій Терьохін, Олександр Бриганець. На це в «Батьківщині» заявили, що Кличко зриває домовленості.
Не менше взаємних звинувачень лунало і минулого тижня, коли Кличко не погодився підписувати запропоновану Об’єднаною опозицією угоду про створення демократичної коаліції до виборів.
«Безперечно, такі сварки не працюють на користь жодній з партій, адже подібне у нас вже було у 2004-му році. Урок, який Україна отримала тоді – якщо дві демократичні сили сваряться між собою, від цього виграє третя сила – недемократична», - сказав Голосу Америки політолог Сергій Таран.
Політолог наголошує, що невміння домовлятися є рисою українських політиків не залежно від їх партійної приналежності. Причину цього він вбачає у тому, що в основі політичних сил стоять не програми чи ідеологія, а лідери чи адміністративний ресурс, адже у випадку останнього, доводиться вгамовувати амбіції кожного з лідерів. Натомість, спільна програма та робота над нею показала б, що опозиція може ефективно домовлятися.
«Певні паралелі з 2004-м роком виборці, безперечно, проводять, але різниця у тому, що ті, хто зараз в опозиції – тоді були при владі. Тоді їх сварка була більш резонансна для суспільства, зараз є певне нерозуміння серед громадян, проте ефект загалом менший», - сказав Таран.
Кандидат від політичної сили УДАР Віктор Чумак розповів Голосу Америки, що останніми днями взаємні звинувачення вже притихли, але політична конкуренція триває, адже до виборів залишилося кілька днів.
«Іде змагання за першість в опозиційному таборі, але, на жаль, такі речі створюють проблеми самим мажоритарникам. Кандидатам складно пояснити виборцям чому іде така конкуренція, і це не дає можливості кандидатам говорити про якусь єдність, сенергію на округах, утім, на багатьох округах іде нормальна конкуренція, але інколи – ненормальна», - сказав Чумак.
УДАРівець вважає, що причина сварок у тому, що кожна з опозиційних сил намагається отримати більший відсоток місць у парламенті, але також і те, що дві найбільші опозиційні сили фактично ділять одне й теж електоральне поле.
В Об’єднаній опозиції «Батьківщина» продовжують запевняти, що після виборів всі опозиційні сили вже у парламенті зможуть домовитися, зараз їм це складно зробити тому що іде завершення передвиборчих перегонів.
«Сварки опозиції сприймаються погано, але не потрібно забувати, що зараз ми маємо вибори мажоритарних кандидатів і існує чітка конкуренція. В Україні існує демократія протягом 20-ти років, і у нас ще не встановилося таке чітке розподілення, як в Америці, на республіканців та демократів, ще не відбулося формування такого світогляду у людей», - сказав Голосу Америки керівник Київського виборчого штабу "Батьківщина" Юрій Одарченко.
Хоча політологи сумніваються, що перемога та подальші перемовини опозиційних сил будуть легкими, Таран нагадує, що цього разу, принаймні були вдалі спроби, адже Об’єднана опозиція «Батьківщина» об’єднала кілька політичних сил, які раніше ніколи не знаходили спільної мови, проте питання залишається відкритим, чи зможуть вони утримати єдність вже у парламенті.
«Нам дуже прикро, що до цієї інформаційної війни і провокацій долучаються наші колеги по опозиції. Образливі коментарі і безпідставні звинувачення не додадуть нашій співпраці довіри, а нашим колегам – рейтингу та підтримки людей», - таку заяву лідера партії УДАР Віталія Кличка поширила прес-служба.
У свою чергу, представники Об’єднаної опозиції «Батьківщина» звинувачували УДАР у тому, що ті посилалися на хибну соціологію та використовували її, як «спосіб розправи з конкурентами», коли обирали спільних опозиційних кандидатів по мажоритарних округах. Скандал виник, коли УДАР відкликав «нерейтингових» кандидатів у регіонах на користь інших представників опозиції, а потім Кличко закликав політиків від Об’єднаної опозиції зняти своїх мажоритарників у Києві. Серед запропонованих ним були ті, хто вже кілька разів обиралися в парламент: Ксенія Ляпіна, Сергій Терьохін, Олександр Бриганець. На це в «Батьківщині» заявили, що Кличко зриває домовленості.
Не менше взаємних звинувачень лунало і минулого тижня, коли Кличко не погодився підписувати запропоновану Об’єднаною опозицією угоду про створення демократичної коаліції до виборів.
«Безперечно, такі сварки не працюють на користь жодній з партій, адже подібне у нас вже було у 2004-му році. Урок, який Україна отримала тоді – якщо дві демократичні сили сваряться між собою, від цього виграє третя сила – недемократична», - сказав Голосу Америки політолог Сергій Таран.
Політолог наголошує, що невміння домовлятися є рисою українських політиків не залежно від їх партійної приналежності. Причину цього він вбачає у тому, що в основі політичних сил стоять не програми чи ідеологія, а лідери чи адміністративний ресурс, адже у випадку останнього, доводиться вгамовувати амбіції кожного з лідерів. Натомість, спільна програма та робота над нею показала б, що опозиція може ефективно домовлятися.
«Певні паралелі з 2004-м роком виборці, безперечно, проводять, але різниця у тому, що ті, хто зараз в опозиції – тоді були при владі. Тоді їх сварка була більш резонансна для суспільства, зараз є певне нерозуміння серед громадян, проте ефект загалом менший», - сказав Таран.
Кандидат від політичної сили УДАР Віктор Чумак розповів Голосу Америки, що останніми днями взаємні звинувачення вже притихли, але політична конкуренція триває, адже до виборів залишилося кілька днів.
«Безперечно, такі сварки не працюють на користь жодній з партій, адже подібне у нас вже було у 2004-му році. Урок, який Україна отримала тоді – якщо дві демократичні сили сваряться між собою, від цього виграє третя сила – недемократична».Сергій Таран
«Іде змагання за першість в опозиційному таборі, але, на жаль, такі речі створюють проблеми самим мажоритарникам. Кандидатам складно пояснити виборцям чому іде така конкуренція, і це не дає можливості кандидатам говорити про якусь єдність, сенергію на округах, утім, на багатьох округах іде нормальна конкуренція, але інколи – ненормальна», - сказав Чумак.
УДАРівець вважає, що причина сварок у тому, що кожна з опозиційних сил намагається отримати більший відсоток місць у парламенті, але також і те, що дві найбільші опозиційні сили фактично ділять одне й теж електоральне поле.
В Об’єднаній опозиції «Батьківщина» продовжують запевняти, що після виборів всі опозиційні сили вже у парламенті зможуть домовитися, зараз їм це складно зробити тому що іде завершення передвиборчих перегонів.
«Сварки опозиції сприймаються погано, але не потрібно забувати, що зараз ми маємо вибори мажоритарних кандидатів і існує чітка конкуренція. В Україні існує демократія протягом 20-ти років, і у нас ще не встановилося таке чітке розподілення, як в Америці, на республіканців та демократів, ще не відбулося формування такого світогляду у людей», - сказав Голосу Америки керівник Київського виборчого штабу "Батьківщина" Юрій Одарченко.
Хоча політологи сумніваються, що перемога та подальші перемовини опозиційних сил будуть легкими, Таран нагадує, що цього разу, принаймні були вдалі спроби, адже Об’єднана опозиція «Батьківщина» об’єднала кілька політичних сил, які раніше ніколи не знаходили спільної мови, проте питання залишається відкритим, чи зможуть вони утримати єдність вже у парламенті.
