Спеціальні потреби

Ілларіонов: убивство Нємцова – було масштабною спецоперацією


Андрій Ілларіонов
Андрій Ілларіонов

Російська влада навмисно спрямовувала слідство у справі вбитого російського опозиціонера Бориса Нємцова у хибному напрямку, оскільки не зацікавленна у прозорому розслідуванні через свою причетність до злочину. Таку думку в інтерв’ю Українській службі «Голосу Америки» висловив колишній радник Володимира Путіна, а нині старший науковий співробітник вашингтонського Інституту Катона – Андрій Іларіонов.

Для Ілларіонова, який знав Нємцова особисто, як і для багатьох росіян, вбивство 55-річного опозиціонера минулої п’ятниці, 27 лютого, стало шоком. Політичних вбивств такого масштабу, як цей злочин, Росія не бачила останні вісім років, а п’ятничні постріли на Москворецькому мосту – за кілька сотень метрів від Кремля – не що інше, як поновлення кампанії терористичних актів проти російської опозиції, – вважає колишній радник Володимира Путіна, а нині один із його критиків – Андрій Ілларіонов.

«Те, що зараз ця хвиля відновлена. І відновлена вона вбивством Нємцова каже, що відбулось щось дуже суттєве. Відбувся розрив із тим періодом, який ми спостерігали протягом восьми років», – зазначає експерт.

На його думку, версії, які нині розкручуються в Росії довкола вбивства Бориса Нємцова вражають відсутністю логіки. Ілларіонов каже: супутницю Бориса Нємцова – українку Ганну Дурицьку живою могли залишити саме для того, щоб згодом активно шукати надуманий «український слід».

«Версія, котру пропонуює офіційна влада, зводиться до того, що замовлення на вбивство зробив Вашингтон, організацію прийняла на себе Служба безпеки України, а фізичними виконавцями були чеченці. Ну, от така ось історія і останні кілька днів всі офіційні засоби масової інформації розкручують цю історію. Хоча, звісно, чим більше вони її будуть розкручувати, тим, більш безглуздо це буде виглядати», – коментує він.

Водночас Андрій Ілларіонов підкреслює – ці процеси є гарним показником того, що саме намагається приховати влада. Зокрема, протягом першої доби офіційні органи наполягали, що 55-річний політик був розстріляний із автомобіля білого кольору, проте, коли з’явився відеозапис каналу ТВ-Центр, з’ясувалось, що подібної машини на місці злочину не було. Так само непрозоро, на думку експерта, у справі з’явилося одразу кілька сумнівних свідків.

«Влада навмисно і в цьому випадку намагалась скерувати, і таки скерувала зусилля правоохоронних органів на хибний шлях», – каже Ілларіонов.

Саме це свідчить про причетність російської влади до вбивства Нємцова, – запевняє Ілларіонов.

«Те, що відбулося на Москворецькому мосту – за рівнем виконання, і про це вже зробили заяви експерти з галузі безпеки, є результатом роботи дуже серйозних професіоналів. При чому дехто зазначає, що навіть звичайний спецназ Головного розслідувального управління такого зробити не зміг би. Це мали бути ідеально підготовані вбивці. По-друге – кількість задіяних в цьому теракті людей і технічні засоби, які використовувалися, а також вийнятковий рівень їх координації – свідчить про те, що це була величезна операція за участі величезної кількості людей», – резюмує експерт.

Жодна приватна служба безпеки або навіть бандитське угрупування не здатні були б зробити нічого подібного. А отже і місце злочину, і заплутування ходу слідства вказують в одному напрямку, – переконаний Ілларіонов – і цей напрямок – Кремль.

  • 16x9 Image

    Тетяна Харченко

    Має більш ніж 16-річний досвід у журналістиці. Починала з роботи кореспондентки на радіо «Континент» у Києві. Відтоді працювала журналісткою на телеканалі СТБ, а також у виданнях: «Україна молода», «Газета по-українськи», «Новинар»; спеціальною кореспонденткою і текстовою редакторкою ранкових випусків телеканалу СІТІ, оглядачкою та головною редакторкою сайту «Медіа Бізнес»; дописувала для National Geographic Україна.

    Має дві вищі освіти – за першою – фольклористка й викладачка української мови та літератури. Диплом режисерки документального кіна отримала як стипендіатка програми Fulbright, в американському університеті Wake Forest, що у Північній Кароліні.

    Є авторкою кількох документальних короткометражних фільмів, два з яких – «Пісні надії» та «Солдат-метелик» – були показані на американських кінофестивалях: RiverRun International Film Festival та Princeton Film Festival. З «Голосом Америки» була від весни 2014 року до осені 2017 року. Працювала як відеооператорка, журналістка та продюсерка. Відзняла серію сюжетів про українську діаспору в США з Бостона, Нью-Йорка, Парк-Сіті, Балтимора, Вашингтона, Арлінгтона, Нью-Джерсі та Лос-Анджелеса.       

XS
SM
MD
LG