Спеціальні потреби

Президент України закликав позбавити Росію права вето в Раді Безпеки ООН


Президент Петро Порошенко і Мирослава Ґонґадзе
Президент Петро Порошенко і Мирослава Ґонґадзе

Мирослава Ґонгадзе: Якого роду підтримка потрібна Україні від Заходу? У своїй промові перед Конгресом ви сказали, що Україна «не може перемогти війну ковдрами».

Петро Порошенко: Я не тільки це сказав, між іншим. Але це найпопулярніше.

М.Ґ.: Так, це правда.

П.П .: Чесно кажучи, мова не просто про зброю і ковдри. Наш вищий пріоритет – єдність глобальної проукраїнської коаліції. Це життєво важливий фактор. Не тільки для незалежності України, але й для глобальної безпеки. Тому що ми тут боремося не тільки за свою незалежність, ми боремося за свободу, ми боремося за демократію. Я можу підтвердити, що на нас лежить також відповідальність за імплементацію мирної угоди, боротьбу за мир, за припинення вогню, за звільнення наших заручників. Однак єдність залишається ключовим фактором, оскільки, якщо агресор зможе відколоти від коаліції кілька країн – ми ослабнемо. Глобальна безпека послабшає. Що трапилось в результаті анексії Криму та агресії Росії на сході моєї країни? Росія перетворила на руїни світову систему безпеки, вона більше не працює. Тепер ми разом працюємо над тим, щоб підтримати в силі глобальну безпеку. Інша річ, яку ми потребуємо – солідарність з Україною – цей об'єднаний світ повинен бути солідарним з Україною, а для цього вони повинні нам довіряти. І ваша довіра до нас зараз дуже важлива.

М.Ґ.: Але довіряють, коли ви демонструєте, що вам можна довіряти, в цьому проблема.

П.П.: Наша позиція полягає в тому, що ми досягли чудових успіхів за цей час. У нас нова парламентська коаліція менш, ніж за дев’ять місяців. І протягом цих дев’яти місяців ми створили нову армію. Ми захищаємо свою країну. Ми зупинили найбільшу військову машину на континенті. Ми запустили величезні реформи. У співпраці з Міжнародним валютним фондом ми підготували дуже сильну доповідь щодо їх імплементації. У воєнний час ми знизили дефіцит бюджету. Ми зробили урядову машину значно ефективнішоюю. Ми створили абсолютно виняткову програму антикорупційних кроків, створюємо антикорупційне бюро, формуємо нову поліцію, нову прокуратуру.

М.Ґ.: Значить, українці показують ...

П.П.: Так, ми запустили судову реформу, і це нелегка справа, повірте мені, проводити реформи під час війни. Це нелегка робота під час зростання видатків на безпеку, зменшувати дефіцит бюджету, реструктурувати зовнішній борг, робити необхідні кроки для збереження міжнародної солідарності.

М.Ґ.: Ви визначили кроки в бік НАТО і можливого членства в НАТО. Могли б розповісти про це, і яка була відповідна реакція?

П.П.: Дивіться, ми не просимо дозволу на реформи в моїй країні. Відповідати критеріям НАТО, те ж саме, що відповідати критеріям членство в ЄС. Вони збігаються на 98%. НАТО – найефективніший механізм безпеки в світі після того, як механізм Ради Безпеки ООН було зруйновано. Чи готові зараз члени НАТО запросити Україну? Ні. І ми повністю це розуміємо. Питання попросту було б провокаційним. Чи Україна готова просити членства? Ні. Ми не відповідаємо критеріям. Однак головна зміна у нас тут (вказує на голову), у розумінні українського народу. Адже вперше в нашій історії понад 50 відсотків українців підтримує членство в НАТО. Дуже просто. І я, як президент України, можу прийняти рішення прости членства в НАТО. Я зроблю це одразу після проведення референдуму. Однак, якщо Ви питаєте про позицію наших міжнародних партнерів, я можу вам сказати наступне. У 2008 році, у ході Бухарестського саміту НАТО було заявлено, що двері в НАТО для України відкриті. Будь-ласка, не треба стукати в ці двері. Треба реформувати свою країну, повернути мир в Україну разом з міжнародними партнерами. І все буде добре.

М.Ґ.: Наприкінці вересня ви поїдете в ООН. Ви очікуєте створення Міжнародного трибуналу щодо малазійського літака в ході Генеральної Асамблеї, оскільки це неможливо в Раді Безпеки ООН.

П.П.: Я сподіваюся. Було б надзвичайно несправедливо по відношенню до 298 жертв з різних країн усього світу, які були збиті терористичною ракетою в українському небі. І ми, разом із співавторами резолюції, з представниками Нідерландів, Австралії, Бельгії Малайзії, України – усього світу – вимагаємо відповідальності за цю катастрофічну терористичну атаку. Ми нікого не звинувачуємо. Ми говоримо: весь світ має право знати, хто відповідальний. На жаль, тільки одна країна проти, особливо сумно, що ця країна – член Ради Безпеки ООН, це країна, яка веде агресію проти моєї країни – Росія – використовує право вето. Це говорить саме за себе. Проте ми продовжуємо зусилля. Я не знаю, чи станеться це – я був би щасливий, якби це сталося на сесії Генеральної Асамблеї, або на наступний день, в будь-якому випадку процес продовжиться. У найближчому майбутньому ми отримаємо остаточний висновок голландських слідчих. Я хотів би привернути вашу увагу до того, що для мене це було непростим рішенням, коли негайно після катастрофи я заявив, що розслідування не повинно проводитися Україною, оскільки головний пріоритет цього розслідування – довіра. Весь світ повинен довіряти результатам цього розслідування. За логікою, хто повинен був провести розслідування? Країна, що постраждала найбільше у цій трагедії, у цій катастрофі. І я запропонував нашим голландським колегам очолити розслідування, запросити фахівців з Австралії, Малайзії – трьох найбільш постраждалих країн. Тепер цим результатам довіряють всі країни ООН.

М.Ґ.: Що ви думаєте про позицію Росії в Радбезі ООН, чи повинна вона залишатися членом Радбезу?

П.П.: Я думаю, що вона може залишатися в Радбезі, бо вона є однією з найбільших військових потуг світу. Але я думаю, що Росія повинна бути позбавлена права вето в тих конфліктах, у яких вона є учасницею. Подібний крок не тільки зробить механізми Радбезу ефективнішими, він поверне цим механізмам ефективність, так як зараз Радбез просто блокується і не в змозі виконувати свою роль. У нас немає іншої альтернативи цьому. Якщо ви приймете рішення, що Рада Безпеки ООН може бути змінена – це повинно стимулювати нас створити альтернативу, щоб світ був безпечнішим. Це дуже важливо для нас.

  • 16x9 Image

    Мирослава Ґонґадзе

    Керівниця мовлення Голосу Америки у Східній Європі. На додаток до праці на «Голосі Америки», часто виступає як експерт із питань України, Східної Європи та свободи слова на пострадянському просторі. Статті Мирослави друкуються на шпальтах таких світових видань, як Wall Street Journal, Washington Post, NPR, Journal of Democracy. Мирослава є співавтором науково-публіцистичної роботи «Розірваний нерв» про протестний рух в Україні 2000-2004 років.

    З освітою правника, здобутою у Львівському державному університеті, має великий досвід роботи в галузі журналістики та зв'язків із громадськістю. Працювала журналістом, редактором, продюсером, керівником медіа-кампаній в Україні та США у низці політичних і медійних організацій, у тому числі RFE/RL, Інтерньюз, IRI, NDI.

    Серед іншого – Мирослава також здобула освіту у Гарвардському університеті за стипендією Фундації Німана (2018-2019 рр.), була дослідником Університету Джорджа Вашингтона (2003) та володарем стипендії Рейгана-Фасела Національного фонду за демократію (2001). «За видатний внесок у розвиток журналістики, активну громадянську позицію та професійну майстерність» Мирослава Ґонґадзе нагороджена Орденом княгині Ольги.

    Інформувати, поєднувати й об’єднувати людей та ідеї, надихати – такою Мирослава бачить свою місію.

    У вільний від роботи час, якщо такий з’являється, захоплюється подорожами, мистецтвом, фотографією.

    Має дорослих доньок-близнюків Нану та Саломе.

Відео - найголовніше

Футбол на протезах - завдяки майстрам з Данії. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:29 0:00
XS
SM
MD
LG