Майже вісім мільйонів американців глухонімі. Одна з найбільших громад людей з проблемами слуху сконцентрована у Вашингтоні. Адже саме у столиці діє єдиний у світі університет для глухонімих. Неподалік від цього навчального закладу віднедавна з’явився торговельний центр, де працюють люди із знанням мови жестів. Сам павільйон було спроектовано та побудовано із урахування потреб глухих людей.
Тадіус Саґс без жодних труднощів розуміє своїх глухонімих клієнтів. 23-річний кухар володіє мовою жестів, він сам глухонімий. Тадіус почав тут працювати торік, як тільки відкрився цей торговельний павільйон.
Павільйон знаходиться через дорогу від Університету Ґаллодета – єдиного у США вищого навчального закладу для глухонімих. Донедавна Тадіус і сам там навчався, але потім вирішив взяти академічну відпустку. Робота йому подобається. Він каже:
«З одного боку бізнес поруч університету – цією Меккою для глухонімих. З іншого, ми обслуговуємо студентів і викладачів, та усіх, хто мешкає довкола».
Тадіус може читати по губах і спілкуватися з повносправними клієнтами. Його менеджер Рос Мейгуд задоволений Тадіусом, який має добру вдачу і може з усіма порозумітися:
«Він, мабуть, найцінніший працівник у нашому колективі. Завдяки йому ми користуємося успіхом серед університетської клієнтури».
10 відсотків робочої сили у цьому павільйоні становлять глухонімі, що приваблює покупців з фізичними вадами. Говорить один з покупців Кері Барбін:
«Мені подобається той факт, що чимало продавців тут розмовляють мовою жестів і можуть вільно спілкуватися».
Покупцям також подобається, що у павільйоні усе зроблено з урахуванням потреб глухонімих людей. Директор з планування при Університеті Ґаллодета Генсел Бауман розповів, що він заохочував будівельників спорудити торговельний центр спеціально для людей з певними фізичними вадами.
«З точки зору візуальної мови, у вас повинна бути можливість вільно бачити і спілкуватися один з одним, коли ви йдете. Це означає, що ви не бачите нічого перед собою і вам необхідно більше місця».
Будівельники намагалися включити кілька елементів простору в дизайн проекту. І реально у будинок проникає багато сонячного світла, всі бізнеси розташовані на одному поверсі, а проходи між ними ширші, ніж у типовому торговельному центрі.
Виконавчий директор будівельної компанії Стів Бойл пояснив суть їх дизайну:
«Павільйон мав стати місцем спілкування для місцевої громади. Насправді ми не керувалися лише потребами глухонімих, тому що не розуміємо їх – але це поки що».
Працівниця павільйону Аліна Френсіс розповіла, що їй інколи нелегко працювати з деякими клієнтами:
«Коли клієнти розуміють, що я глухоніма, вони розгублюються. Деякі поводяться неприйнятно, і це боляче. Вони мене ігнорують та ідуть геть».
Однак Тадіус вважає, що павільйон сприяє порозумінню:
«Я дуже радий, що цей павільйон розвивається і є місцем, де глухонімі і люди з повним слухом можуть зустрітися і побути разом».
Усе зроблено з урахуванням потреб глухонімих людей
Павільйон знаходиться через дорогу від Університету Ґаллодета – єдиного у США вищого навчального закладу для глухонімих. Донедавна Тадіус і сам там навчався, але потім вирішив взяти академічну відпустку. Робота йому подобається. Він каже:
«З одного боку бізнес поруч університету – цією Меккою для глухонімих. З іншого, ми обслуговуємо студентів і викладачів, та усіх, хто мешкає довкола».
Тадіус може читати по губах і спілкуватися з повносправними клієнтами. Його менеджер Рос Мейгуд задоволений Тадіусом, який має добру вдачу і може з усіма порозумітися:
«Він, мабуть, найцінніший працівник у нашому колективі. Завдяки йому ми користуємося успіхом серед університетської клієнтури».
10 відсотків робочої сили у цьому павільйоні становлять глухонімі, що приваблює покупців з фізичними вадами. Говорить один з покупців Кері Барбін:
«Мені подобається той факт, що чимало продавців тут розмовляють мовою жестів і можуть вільно спілкуватися».
Покупцям також подобається, що у павільйоні усе зроблено з урахуванням потреб глухонімих людей. Директор з планування при Університеті Ґаллодета Генсел Бауман розповів, що він заохочував будівельників спорудити торговельний центр спеціально для людей з певними фізичними вадами.
«З точки зору візуальної мови, у вас повинна бути можливість вільно бачити і спілкуватися один з одним, коли ви йдете. Це означає, що ви не бачите нічого перед собою і вам необхідно більше місця».
Покупцям також подобається, що у павільйоні усе зроблено з урахуванням потреб глухонімих людей.
Виконавчий директор будівельної компанії Стів Бойл пояснив суть їх дизайну:
«Павільйон мав стати місцем спілкування для місцевої громади. Насправді ми не керувалися лише потребами глухонімих, тому що не розуміємо їх – але це поки що».
Працівниця павільйону Аліна Френсіс розповіла, що їй інколи нелегко працювати з деякими клієнтами:
«Коли клієнти розуміють, що я глухоніма, вони розгублюються. Деякі поводяться неприйнятно, і це боляче. Вони мене ігнорують та ідуть геть».
Однак Тадіус вважає, що павільйон сприяє порозумінню:
«Я дуже радий, що цей павільйон розвивається і є місцем, де глухонімі і люди з повним слухом можуть зустрітися і побути разом».
