Американці мають порівняно недовгу історію, але ретельно зберігають те, що мають. Щороку музеї по всій країні приймають понад 850 мільйонів відвідувачів. Поміж 17 з половиною тисяч музеїв – чимало унікальних. Один з таких знаходиться у портовому місті Балтимор та розповідає історію афроамериканців за допомогою воскових фігур.
Національний восковий музей видатних чорношкірих демонструє як тяжке життя афро-американців за часів рабства, так і їх досягнення.
Тут поміж 150 воскових фігур можна побачити видатних письменників, музикантів, політиків та пересічних людей, які тим чи іншим чином увійшли в історію афроамериканської громади. Так, окрема експозиція присвячена Геріет Табмен – жінці, яка ще до Громадянської війни допомагала рабам тікати на Північ. Очевидно, особливе місце в музеї займає борець за рівноправність Мартін Лютер Кінґ.
Цей приватний музей було засновано 30 років тому подружжям Елмаром та Джоен Мартінами. Їх головною метою було викликати інтерес до життя африканського населення Америки, відкриваючи маловідомі сторінки історії. Інша місія музею – покращити расові відносини та на прикладі видатних людей спонукати чорношкіру молодь добиватися успіху в житті.
«Концепція нашого музею – надати обличчя нашому минулому. Для цього було обрано воскові фігури, оскільки вони здатні оживити історію», говорить член Ради директорів музею Дебора Пірс Факунлей.
Щороку воскові фігури видатних афроамериканців приваблюють до музею 300 тисяч відвідувачів. Ушанго Оуенс – один з багатьох туристів, які відчувають, що історія тут дійсно оживає.
«Я йшов коридором, повернувся, і мені здалося, що поряд зі мною стоїть жива людина, мене навіть трошки струснуло», – ділиться він своїми враденнями.
Екскурсовод Том Сандерс розповідає відвідувачам чимало цікавих історій. Одна з них оповідає, як у середні 19 сторіччя Генрі Браун відіслав себе посилкою у вільну від рабства Філадельфію.
У центрі уваги іншої експозиції – Ен Нзінга, королева Анголи, яка не дозволяла забирати своїх людей в рабство.
«Вона вбивала усіх работорговців, які опинялись на її території. За її наказом, вбивали будь-кого з її людей, хто співпрацював з торговцями людьми. До смерті королеви у 1663 році з Анголи не було вивезено жодного невільника», – розповідає Сандерс учасникам екскурсії.
Відвідувачів заздалегідь попереджають, що певні частини музею не прийнятні для дітей віком до 12 років. Так, копія корабля 19 сторіччя демонструє жахливі умови, в яких рабів переправляли до Америки.
«Люди повинні про це знати. Якщо ти не знаєш свого минулого, досить важко зрозуміти, яким буде твоє майбутнє», – каже один з відвідувачів Веймон Лефол.
Експонати музею розповідають і про інші страхіття з життя рабів на плантаціях. Зокрема тут демонструються маски, які вдягали на особливо непокірних африканців.
«Коли на вас вдягали таку маску, ви не могли ані їсти, ані пити. Маска прикручувалась до стіни, тож людина була підвішена за голову і висіла над підлогою. На її тіло вдягали щось важке, що постійно тягнуло людину донизу. У такої людини було два вибори, або скоритися, або ж померти», – розповідає Сандерс.
Чимало експонатів музею розповідають про важливі, але маловідомі досягнення чорношкірих американців. Наприклад, завдяки досліднику Чарльзу Дрю в країні з’явились банки зберігання донорської крові. А Ґай Блуфорд став першим афроамериканським астронавтом. Для багатьох відвідувачів отримана інформація стала несподіванкою.
«Я тут дізналася багато про свою африканську спадщину, про людей, імена яких ніколи раніше не чула. Тепер я розумію багато речей», – говорить відвідувачка Шерон Райс.
Музей також співпрацює з різними громадськими та благодійними організаціями, намагаючись покращити соціальний та економічний статус сучасного чорношкірого населення Сполучених Штатів.
Національний восковий музей видатних чорношкірих демонструє як тяжке життя афро-американців за часів рабства, так і їх досягнення.
Тут поміж 150 воскових фігур можна побачити видатних письменників, музикантів, політиків та пересічних людей, які тим чи іншим чином увійшли в історію афроамериканської громади. Так, окрема експозиція присвячена Геріет Табмен – жінці, яка ще до Громадянської війни допомагала рабам тікати на Північ. Очевидно, особливе місце в музеї займає борець за рівноправність Мартін Лютер Кінґ.
Цей приватний музей було засновано 30 років тому подружжям Елмаром та Джоен Мартінами. Їх головною метою було викликати інтерес до життя африканського населення Америки, відкриваючи маловідомі сторінки історії. Інша місія музею – покращити расові відносини та на прикладі видатних людей спонукати чорношкіру молодь добиватися успіху в житті.
«Концепція нашого музею – надати обличчя нашому минулому. Для цього було обрано воскові фігури, оскільки вони здатні оживити історію», говорить член Ради директорів музею Дебора Пірс Факунлей.
Щороку воскові фігури видатних афроамериканців приваблюють до музею 300 тисяч відвідувачів. Ушанго Оуенс – один з багатьох туристів, які відчувають, що історія тут дійсно оживає.
«Я йшов коридором, повернувся, і мені здалося, що поряд зі мною стоїть жива людина, мене навіть трошки струснуло», – ділиться він своїми враденнями.
Екскурсовод Том Сандерс розповідає відвідувачам чимало цікавих історій. Одна з них оповідає, як у середні 19 сторіччя Генрі Браун відіслав себе посилкою у вільну від рабства Філадельфію.
У центрі уваги іншої експозиції – Ен Нзінга, королева Анголи, яка не дозволяла забирати своїх людей в рабство.
«Вона вбивала усіх работорговців, які опинялись на її території. За її наказом, вбивали будь-кого з її людей, хто співпрацював з торговцями людьми. До смерті королеви у 1663 році з Анголи не було вивезено жодного невільника», – розповідає Сандерс учасникам екскурсії.
Відвідувачів заздалегідь попереджають, що певні частини музею не прийнятні для дітей віком до 12 років. Так, копія корабля 19 сторіччя демонструє жахливі умови, в яких рабів переправляли до Америки.
«Люди повинні про це знати. Якщо ти не знаєш свого минулого, досить важко зрозуміти, яким буде твоє майбутнє», – каже один з відвідувачів Веймон Лефол.
Експонати музею розповідають і про інші страхіття з життя рабів на плантаціях. Зокрема тут демонструються маски, які вдягали на особливо непокірних африканців.
Національний восковий музей видатних чорношкірих демонструє як тяжке життя афро-американців за часів рабства, так і їх досягнення.
«Коли на вас вдягали таку маску, ви не могли ані їсти, ані пити. Маска прикручувалась до стіни, тож людина була підвішена за голову і висіла над підлогою. На її тіло вдягали щось важке, що постійно тягнуло людину донизу. У такої людини було два вибори, або скоритися, або ж померти», – розповідає Сандерс.
Чимало експонатів музею розповідають про важливі, але маловідомі досягнення чорношкірих американців. Наприклад, завдяки досліднику Чарльзу Дрю в країні з’явились банки зберігання донорської крові. А Ґай Блуфорд став першим афроамериканським астронавтом. Для багатьох відвідувачів отримана інформація стала несподіванкою.
«Я тут дізналася багато про свою африканську спадщину, про людей, імена яких ніколи раніше не чула. Тепер я розумію багато речей», – говорить відвідувачка Шерон Райс.
Музей також співпрацює з різними громадськими та благодійними організаціями, намагаючись покращити соціальний та економічний статус сучасного чорношкірого населення Сполучених Штатів.
