Спеціальні потреби

Проблеми українських ЗМІ - експонати музею Новин


Майже два з половиною мільйони відвідувачів за п’ять років. Стільки зібрав єдинй у світі музей новин – ньюзіум. І це при тому, що на відміну від більшості вашингтосньких музеїв він є платним. За двадцять доларів можна подивитися, як змонтовані рекламні ролики американських президентів, з якими обкладинками вийшли світові медіа наступного дня після терактів у Нью-Йорку, як виглядають розстріляні автівки репортерів і раритетні машини з супутниками для прямих уключень. Ба більше, можна самому відчути себе журналістом – у спеціальній інтерактивній зоні.

Між капітолієм і Білим домом – розтягнувся семиповерховий музей новин - Ньюзіум. На його стіні - перша поправка до конституції США - про свободу слова. А на вході - перші шпальти сьогодніших номерів газет з усієї країни. Серед артефактів усередині музею - брили берлінського муру, фотографії-переможці Пуліцера, одяг убивці Джона Кенеді й уламки телевежі, збитої під час терактів у Нью-Йорку.
Про Україну в Ньюзіумі - небагато. І переважно - неоптимістично

До імпровізованої екскурсії приєднується український журналіст-розслідувач Сергій Лещенко. Попутно робить репортаж для нових медіа і їх же шукає – серед експонатів.

"Блокнот першого блогера, який був акредитований у Білий дім, зараз ми його знайдемо", - каже Лещенко.

У 2005 Гарет Граф вів власний сайт політичних пліток. На той момент йому було 23 роки.

"Українське законодавство в цьому сенсі нічого не регулює, і зазвичай журналіст-блогер може потрапити до Верховної ради, якщо він буде представлятися «незалежний журналіст» і наводити докази, що він представляє якесь медіа, а чисто блогер – мені здається, що це неможливо", - розповідає український журналіст.

Про Україну в Ньюзіумі - небагато. І переважно - неоптимістично. Наступну згадку знаходимо біля стіни міжнародної правозахисної організації Дім Свободи.

"Україна тут жовтим кольором позначена жовтим, як країна світу, де частково вільні медіа", - коментує мапу свободи ЗМІ Лещенко.

Згідно з останнім звітом організації, ми в одному кошику з Замбією, Південним Суданом і Кувейтом.

"До речі, у Кувейті посидили людину, за те, що вона на твітері писала пости, які ображають релігійні почуття", - говорить український журналіст.
На стіні-меморіалі журналістів, які загинули під час виконання професійних обов'язків - шестеро українців

А між тим, наймолодших відвідувачів за вуха не відтягнеш від зони, що неподалік. Тут у прямому ефірі кожен на кілька хвилин може стати новинарем.

"У нас є багато ігор, які допомагають людям відрізнити факт від суб’єктивної думки. Є гра, у якій треба вибрати найкращу ілюстрацію для обкладинки", - каже куратор музею новин, Паті Рул.

Новини можна передавати з Білого Дому, баскетбольнго майданчика чи безлюдного острова.

"Думаю, я впоралась на відмінно. Чекатиму ділових пропозицій від центральних телеканалів", - каже дівчинка, яка щойно спробувала себе у ролі ведучої.

"Журналістом бути важко. Треба купу всього пам’ятати. Ти працюєш там, де дуже спекотно або дуже холодно. І до всього, тебе ще й можуть вбити!", - говорить відвідувач.

"Давай рахувати ряди. Раз, два, три", - Сергій Лещенко перелічує ряди меморіалу журналістів, які загинули під час виконання професійних обов'язків. Українців на дошці шестеро.

"Другий знизу після 2001-го – це Гонгадзе".

Через десять років після убивства Георгія Гонгадзе, Сергій Лещенко пише політичні розслідування на тій же Українській правді. Каже, нині журналістів не вбивають – дискредитують. Залякують зламуванням поштових скриньок, прослуховуванням і вигадуванням брехливих історій.

"Я це точно знаю, тому що їх зміст мені дослівно переказували деякі посадові особи найвищого рангу і казали, щоб я уникав спілкування з певними людьми, бо нічого хорошого вони мені не повідомлять. Вони могли це знати, лише слухаючи наші телефонні розмови", - розповідає Сергій Лещенко.

Українська екскурсія по ньюзіуму фінішує на оглядовому майданчику. До Конгресу – рукою подати.

Вашингтонський музей новин серед іншого славиться найрозкішнішим у місті видом на Капітолій і багатющим вибором подарунів для журналістів.

  • 16x9 Image

    Олексій Кузьменко

    Коли я представляю себе людям, яким хочу сподобатись, кажу, що вільно сідаю на шпагат. Після цього додаю (якщо ще є кому), що я журналіст-розслідувач. Обидві тези – майже правда. У відповідь мене, буває, питають, чи я пишу про спортивну гімнастику.

    Журналіст, синхронний перекладач у команді Української служби. Людина з фантастичною пам’яттю щодо того, хто винен мені гроші, а також усіляких фактів, які мене цікавлять. Затятий фізкультурник, бігун, колекціонер кіно-плакатів та власник низки музичних інструментів, на яких не вмію грати.

XS
SM
MD
LG