Актуально
- Голос Америки
Кримський сценарій для Придністров'я
На відкриту експансію щодо Молдови Росія все-таки не піде - Андрієвський.
У російському офіціозі в останні тижні наполегливо висловлюється ідея федералізації України з тим, щоб південно-східні регіони, де більш сильні проросійські настрої, перейшли б під протекторат Кремля, і, таким чином, Росія отримає прямий вихід до Придністров'я для подальшої анексії цієї частини Молдови по кримському зразком.
Кореспондент Російської служби «Голосу Америки» поспілкувалася з кількома молдавськими експертами , щоб дізнатися про їхні оцінки подій, що відбуваються .
Напередодні було оголошено, що Європейський Союз з 28 квітня надає громадянам Молдови безвізовий режим для короткострокових поїздок до країн Шенгенської угоди. Наскільки здатна ця міра вплинути політичну ситуацію в Молдові, та чи здатна вона поліпшити економічне становище в республіці ?
Керівник інформаційно -аналітичної мережі інтернет- порталів Молдови та України політолог Віталій Андрієвський вважає скасування візового режиму дуже важливою подією. «Впала незрима стіна між Молдовою та Європою, ми нарешті стали виїзними, спокійно можемо відвідувати будь-яку країну Європейського Союзу за винятком Великобританії та Ірландії », - зазначає експерт.
І додає, що відтепер громадяни Молдови відчувають себе вільними і відкритими Заходу. «Це дуже важливо з психологічної точки зору, - підкреслює Андрієвський , - але це, безумовно, важливо і для економіки, і для соціальної сфери. Тому що люди більше будуть подорожувати, бачити, як живе Європа, знайомитися з позитивним досвідом, більше буде контактів по усіх напрямках ».
Політолог Богдан Цирдя ставиться до події більш стримано. Насамперед, він нагадує, що безвізовий статус для короткострокових поїздок не дає громадянам Молдови права працювати в країнах Євросоюзу. Тому він не поспішає оцінювати економічний ефект даного рішення Брюсселя. «Але якщо розглядати Угоду про зону вільної торгівлі , підписану Молдовою та ЄС, то тут потрібно розібратися, по яких категоріях товарів ми отримали експортні преференції, а по яких ні. Тобто, тут є привід для дискусії », - попереджає Богдан Цирдя і пропонує почекати з висновками роки два, коли буде зрозуміло, яку економічну вигоду, в тому числі в плані збільшення ВВ , цей крок принесе молдавській державі .
«Ну, а з електоральної точки зору, - вважає політолог, - " партія влади " в Молдові завдяки безвізовому режиму знаходить друге дихання, бо громадяни отримують вільний доступ до подорожей по Європі. Однак, вирішити головні економічні проблеми країни - безробіття, високі ціни і корупцію - безвізовий режим з Євросоюзом не в силах » .
Повідомлення про введення безвізового режиму Молдови з країнами ЄС з'явилося практично одночасно з інформацією про те, що Північноатлантичний Альянс посилює свою присутність в країнах колишнього «радянського блоку». Зокрема, додатковий контингент американських морських піхотинців буде направлений на базу в Румунії поблизу чорноморського узбережжя.
Які настрої у зв'язку з цим панують в Молдові? Богдан Цирдя наводить свіжі соціологічні дані, згідно з якими ідею вступу до НАТО підтримують 25 % громадян Молдови, в той час, як близько 58% опитаних сприймають таку перспективу, за словами політолога, «прохолодно ».
«У зв'язку з анексією Криму, в аналітичних та експертних колах нашої країни виникла істерика, що наступним буде Придністров'я», - продовжує Богдан Цирдя.
У цьому зв'язку в республіці зростає переконання, що Молдові слід подумати про зміцнення своєї безпеки , «у тому числі і у такий спосіб, як співпраця з блоком НАТО. Оскільки це допоможе вирішити , на їх думку, проблему безпеки країни в даному контексті » , - підсумовує політолог.
Президент Асоціації незалежних політологів Придністров'я Андрій Сафонов підкреслює, що в самопроголошеній республіці ставлення до зміцнення позицій НАТО в країнах, що раніше входили у Варшавський пакт, в цілому, негативне. «Придністров'я зорієнтоване на Російську Федерацію і розглядає її як свого союзника, - підкреслює Сафонов. - Що ж до Республіки Молдова, то тут сформоване ставлення чітко ділиться на дві частини. У тих, хто зорієнтований на вступ Молдови до Митного Союзу, інформація про передислокацію військ викликають тривогу, оскільки розглядаються як спосіб тиску. А ті політичні сили, які зорієнтовані на Захід і Румунію, вони розглядають дислокацію натівських військ як захисний фактор від політики Росії».
Ще один співрозмовник «Голосу Америки», колишній депутат Парламенту Молдови, а нині директор програм Інституту публічної політики Оазу Нантой зазначає, що багато його співвітчизників стривожені подіями в Україні, і насамперед - російської анексією Криму. «Тому посилення позицій НАТО в Центральній і Східній Європі нами не сприймається як якась загроза, оскільки країни НАТО не анексували територію інших держав, а саме це спостерігається з боку Росії», - зазначає Нантой .
Говорячи про ймовірність включення Придністров'я до складу Росії по кримському зразком, Нантой, насамперед, підкреслює, що він категорично не згоден з терміном «самопроголошена республіка» по відношенню до Придністров'я .
«Є частина Республіки Молдова, яка знаходиться під окупацією Російської Федерації» , - наполягає він. Крім того, на думку Оазу Нантоу, людей, які направили до Москви звернення з проханням про приєднання даної території до Росії, не можна назвати «керівництвом Придністров'я»: «Це - російські маріонетки, які читають з папірця все, що їм присилають з Кремля».
Нарешті, директор програм Інституту публічної політики вважає, що саме по собі Придністров'я не представляє інтересу для російської влади, оскільки завжди використовувалося ними як інструмент контролю над ситуацією в Молдові в цілому. Як приклад Оазу Нантой нагадує про «план Козака» , згідно з яким передбачалася федералізація Молдови за тим же зразком, який зараз пропонується Кремлем Україні.
Цей план, продовжує він, не був здійснений завдяки енергійному протидії Заходу. Однак, російське керівництво не припинило спроб надати Придністров'ю і Гагаузії статусу особливих суб'єктів міжнародної політики.
«Тому ми не очікуємо, що Російська Федерація визнає Придністров'я, тому що це - вузька смужка землі, затиснута між Україною і рештою території Республіки Молдова, і нікому не потрібна як незалежний суб'єкт і не має ніякої перспективи» , - вважає Нантой .
Разом з тим, у Молдові побоюються продовження російської експансії, зокрема за рахунок південно-східних регіонів України, де Москва підігріває сепаратистські настрої , використовуючи для цього Віктора Януковича. «У цьому плані ризики для Молдови ставали смертельно небезпечними, коли б Крим і Придністров'я злились, ставши територією, що знаходиться під контролем Російської Федерації», - визнає Оазу Нантой. І робить висновок, що , на його думку, такий сценарій стає все менш імовірним.
У свою чергу, Андрій Сафонов також не вважає, що зараз можна говорити про швидкий приєднання Придністров'я до Росії. На думку президента Асоціації незалежних політологів Придністров'я, зараз слід говорити про зміцнення співробітництва між Москвою і Тирасполем, до чого ПМР прагнула і до кримських подій. Але тепер Придністров'ї ще більш, ніж коли б то не було, прагне заручитися підтримкою Росії .
«Мені здається, що зараз Російська Федерація у своїй політичній діяльності зацікавлена більше в федералізації України . І основне поле бою між Москвою і Заходом - насамперед, Сполученими Штатами - пролягає, як кажуть жартома," в степах України ". Що ж до Придністров'я, а також Республіки Молдова, то це хоч і на першому плані зараз для багатьох політиків, але не настільки , як українська тематика », - зазначає Андрій Сафонов.
Своя точка зору на перспективи анексії Придністров'я і у Віталія Андрієвського . За його словами, «після Криму реальні всі варіанти». Це означає, що гіпотетично Росія може підпорядкувати собі південний схід України і приєднати Придністров'я . Але, враховуючи всі пов'язані з цим ризики, Андрієвський вважає, що російське керівництво не піде на ці кроки. «Тому що однозначно призведе до вступу України та Молдови в НАТО. І те, що буде завойовано , викликавши при цьому піднесення, обернеться величезними втратами для Росії, тому що кордон НАТО підійде безпосередньо до кордонів Росії. А це вимагатиме величезних витрат на оборону, вдарить по економіці, по соціальній сфері» , - попереджає експерт.
Тому політику активної підтримки Придністров'я Кремль продовжуватиме, тим більше, що з власної скарбниці Тирасполь забезпечує лише 30 % потреб регіону. Решта грошей надає Москва через різні соціальні програми.
Віталій Андрієвський вважає, що на відкриту експансію щодо Молдови Росія все-таки не піде. «Росія завжди офіційно визнавала Придністров'я територією Молдови. Ніколи не було заяв про те, що це - не молдавська територія, на відміну від Криму, де постійно нарікали на "неправильну передачу Україні ". Тому, я думаю, і Молдова, і Україна жорстко відреагують на російський анклав у себе в тилах » , - підсумовує Віталій Андрієвський , повторивши ще раз, що, на його думку, Росія не стане анексувати Придністров'я .
Всі новини дня
- Голос Америки
Шпигунські зустрічі на курортах, вербування ядерників, церкви і спортклуби: чому російська агентура зазнала провалу - звіт RUSI
Мережі спецагентів і таємні психологічні операції, диверсії, розвідувальна діяльність і контррозвідка - усі ці складові “нетрадиційних воєнних дій”, задіяні Росією проти України, досліджували аналітики Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) та презентували у звіті, опублікованому 29 березня.
Росія, як ілюструє звіт, задіяла дуже різноманітні технології впливу ще задовго до повномасштабного вторгнення, зокрема, як повідомляв Голос Америки, розбудувала широку мережу спеціальних агентів, завербувавши у тому числі українських посадовців.
За мету автори аналітичного звіту ставили собі деталізацію російських методів для їх розсекречування, зриву планів зловмисників та для підготовки ймовірних контрзаходів. Для підготовки звіту було проведено численні інтерв’ю до і під час війни – у розвідувальній спільноті, серед фахівців служб безпеки, органів влади та правоохоронних органів. Доповідь також базується на доказах, отриманих безпосередньо на полі бою в Україні або “іншим шляхом від російських спецслужб і організацій та суб’єктів, з якими вони взаємодіють”. Набір фактів стосується дій з боку РФ між липнем 2021 року та лютим 2023 року.
І хоча автори висловили усвідомлення, що звіт не містить вичерпну інформацію про методологію роботи російських спецслужб в Україні, але озвучили сподівання, що ця праця стане корисним ресурсом для держав, політиків, а також для зміцнення стійкості суспільства проти російських методів та зусиль, спрямованих на руйнування інших країн.
“Сподіваємося, що розуміння “нетрадиційних” операцій Росії допоможе пояснити деякі з найбільш специфічних аспектів російських рішень і силового застосування її традиційної військової сили під час повномасштабного вторгнення в Україну”, - кажуть автори Джек Уотлінг, Олександр Данилюк та Нік Рейнольдс.
“Шпигунські зустрічі” на курортах Туреччини, Кіпру і Єгипту за радянськими інструкціями КДБ
За інформацією дослідників, ФСБ Росії, яка брала активну участь у плануванні та здійсненні вторгнення, отримала наказ підготувати плани окупації України у липні 2021 року.
А однією з головних стратегій стало вербування агентів на місцях – мережа створювалася десятиліттями. Для цього було задіяно чималі ресурси Москви.
Загальною метою задіяної агентури автори звіту називають виведення з ладу системи державного управління та військового командування України, підрив суспільної довіри до державних установ, зниження національної стабільності і мінімізацію допомоги Україні від міжнародних партнерів.
Для отримання вказівок агенти зустрічалися із російськими “кураторами” восени 2021 року під час коротких відпусток на курортах Туреччини, Кіпру та Єгипту. Під час “випадкових зустрічей” відбувався обмін інформацією.
Крім того, російські спецслужби надавали перевагу – там, де це можливо – мінімізувати залучення агентів з Росії, а натомість вербувати високопоставлених агентів на місцях, в Україні, що надалі керували б там власними мережами.
Такий спосіб рекомендовано ще у радянських секретних посібниках та інструкціях КДБ, - нагадує звіт RUSI.
Вербування працівників ядерної енергетики
Одну з головних ролей у плані вторгнення Росії до України відігравала інфраструктура ядерної енергетики України. Кремль для виправдання власної агресії публічно заявив, що Україна “планує створити власну ядерну зброю”, а одним із завдань російської “спецоперації” була денуклеаризація України. Йшлося про намір захопити всі атомні електростанції, а також деякі центри ядерних досліджень. Для підготовки цих операцій - свідчить звіт RUSI - російські спецслужби завербували працівників ядерних установок, у тому числі з підрозділів, відповідальних за фізичну охорону.
Українська розвідка та її іноземні партнери викрили частину таких агентів, що дозволяє проаналізувати основні завдання, які ставило перед ними російське керівництво, а також зрозуміти їх основні методи, - кажуть автори звіту.
Так, вони нагадують про досвід колишнього проросійського політика, нардепа Андрія Деркача, що належав до агентурної мережі ГРУ Росії, викритої Службою безпеки України.
Деркач був агентом Росії, внесеним до персонального санкційного списку США з формулюванням «російський агент з більш ніж десятирічним стажем». Як повідомляв Голос Америки, Деркач також звинувачений у сприянні втручанню Росії до процесу президентських виборів у Сполучених Штатах.
Погіршення стосунків України і США - постійний пріоритет російських спецслужб
Окрім Андрія Деркача, котрий, за даними уряду США, був російським агентом понад 10 років, санкції також накладено на ряд інших народних депутатів України, зокрема, Олександра Дубінського, Олександра Онищенка, а також на прокурора Костянтина Кулика, екс-помічника генпрокурора Андрія Теліженка та ще трьох громадян України. Окрім шпигунської діяльності в Україні, ця група осіб підозрювалася ще й в намаганні вплинути на уряд США, - йдеться у звіті. Для цієї мети вони були задіяні у роботі антикорупційного об'єднання в Україні, котре ніби-то мало розслідувати факти корупції при виділенні міжнародної допомоги Україні. “А натомість їх робота полягала в тому, щоб припинити або принаймні скоротити міжнародну допомогу Україні, - стверджується у звіті. - Враховуючи критичне становище України щодо залежності від військово-технічної допомоги з боку іноземних партнерів, і перш за все допомоги з боку США, російські спецоперації мали намір призвести до погіршення відносин України з партнерами особливо з США. Це є постійним пріоритетом російських спецслужб”.
Але наразі не всі російські агенти та їх операції були викриті, - застерігають автори звіту. Значна частина агентів Росії як в Україні, так і в інших країнах, за їх інформацією, продовжують активно працювати.
Частину звіту присвячено також зрадницькій діяльності в Україні лідера ОПЗЖ Віктора Медведчука та депутатів Віктора Чорного та Іллі Ківи, котрий, зокрема, раніше вдавав із себе русофоба та радикального українського націоналіста. Його завданням, нагадує звіт, зокрема було радикалізувати суспільно-політичну ситуацію в Україні, у тому числі шляхом провокування супротиву проукраїнським організаціям.
Для цього ж використовували, наприклад, агентів-провокаторів під час мітингів і зібрань, що намагалися викликати жорстокі сутички з поліцією та подавати їх як “спроби крайнього правого перевороту”.
Церкви, контрабандисти, детективні агентства - прихистки для агентури Кремля
Для створення прихистків агентурній мережі в Україні росіяни вербували представників клубів єдиноборств, злочинців (зокрема, наркодилерів), колишніх співробітників спецназу, охоронних фірм та детективних агентств. Крім того, за даними Прикордонної служби, зафіксовано тісний зв'язок російських офіцерів із мережами контрабандистів в Україні. А переміщенню готівки сприяла дипломатична пошта дружних Росії країн.
Згідно зі звітом, консолідованою групою ідеологічно відданих агентів Москві, які підтримували вторгнення, були окремі православні церкви. Їх священики були завербовані та керовані російськими спецслужбами, а монастирі та церкви використовувалися як безпечні місця для обладнання і персоналу. “Використання релігії як прикриття – поширений прийом російських спецслужб та механізм захисту”, - пишуть автори звіту.
Вони також посилаються на дослідження Центру аналізу європейської політики (CEPA), яке описує діяльність священика, висвяченого у Львові, а нині - духівника молодих військових у Росії Андрія Ткачова. Ткачов за сумісництвом є також популярним телеведучим і блогером. “Ми ведемо війну згідно з християнськими принципами, — запевняє він своїх слухачів, — тому що ми знищуємо трансформаторів, а не людей, які мають безсмертну душу”.
До слова, речник МЗС Олег Ніколенко відреагував цього тижня на ремарки з боку Управління Верховного комісара ООН з прав людини про те, що обшуки в будівлях УПЦ МП можуть мати «дискримінаційний характер». На своїй сторінці у Фейсбуці Ніколенко написав: “Україна – демократична держава, в якій ґарантується свобода віросповідання. Водночас свобода не тотожна праву займатися діяльністю, яка підриває національну безпеку. Закликаємо УВКПЛ утримуватися від незбалансованих політичних оцінок, а базувати свої доповіді на фактах.
Чому агентура Кремля зазнала провалу
Незважаючи на масштаби зусиль Росії, лише частина яких описана у звіті, Кремлю не вдалося здійснити дестабілізацію, як передбачав її план. Автори звіту сформулювали власні підсумки та припущення, чому і шпигуни, і цілі мережі багаторічної підривної
діяльності для внутрішньої дестабілізації в Україні та її подальшої швидкої окупації виявилися неуспішними для Москви.
Росії не вдалося розпалити внутрішньополітичну кризу в Україні, не вдалося створити головних передумов для повномасштабних протестів, незважаючи на тиск, президент Зеленський не покинув посади та країни, більшість українців не сприймає антинатівські вимоги Росії та активно протистоїть агресивному вторгенню уже понад рік.
На думку авторів, фатальну для Росії роль у цьому зіграли два фактори. По-перше, російські агенти переоцінили і перебільшили свій вплив на українську державу. І по-друге, російські спецслужби отримали наказ сприяти окупації за “часовою шкалою”, а не за оцінкою її життєздатності. Тобто кожен наступний етап плану Росії починав виконуватися, навіть якщо попередня фаза не була успішною.
Посприяла цьому інституційна культура виконання наказів, що не передбачає “чесних порад” знизу.
“Як бачимо, до останнього моменту російська агентура готувалася до внутрішньої дестабілізації на основі створених ними в Україні умов, військо Росії було практично непідготовленим і непридатним для тривалого військового конфлікту, - йдеться у звіті. - Крім того, російська військова агресія та злочини проти мирного населення змінили ставлення до Росії не лише серед простих українців, а й серед представників проросійських організацій. Як у випадку з організацією «Патріоти за життя», деякі члени якої у підсумку публічно засудили російську агресію”.
Стратегічна помилка Путіна і кроки проваленого плану
Плани ФСБ, які зосереджувалося на роботі агентів серед українських високопосадовців, провалилися. Українська держава не розпалася зсередини, як цього бажав Кремль, а чимало роками налагоджуваних мереж були порушені або їх ключові учасники були затримані.
Крім того, російські плани нерідко були зруйновані через безглуздість ситуації, коли міліціонер, наприклад, надаючи інформацію для російських військових за певну фінансову винагороду, розумів у результаті, що танки чи бомби можуть потрапити до населеного пункту, у якому перебуває його власна сім'я. Тому чимало мереж, на які розраховували росіяни, стали ненадійними вже у перші дні вторгнення, оскільки російські війська не змогли взяти свої цілі та забезпечити обіцяні переваги українським зрадникам узамін на їх ризик, - стверджується з звіті.
Уся логіка застосування сил Росією була заснована на їх надії на швидкий успіх з перших днів. Тож автори звіту називають рішення про вторгнення стратегічною помилкою суджень особисто Путіна.
Більша частина планів Росії була зосереджена на тому, що робити після вторгнення, зокрема, після бажаної Росією окупації Києва протягом 72 годин.
У звіті наведено деякі деталі таких планів. Так, першим кроком було б використання місцевих агентів для допомоги у захопленні виконавчої та парламентської влади. Окремо кадирівці займалися б полюванням на українців, яких у Росії вважають організаторами патріотичного опору і тих, хто пов'язаний з Революцією Гідності в 2014 році. Очікувалося, що це буде розправа, співвідносна із тим, як росіяни поступали з чеченськими повстанцями після падіння Грозного у 2000 році.
Більше про паралелі між реаліями війни проти Ічкерії Голос Америки писав у матеріалі за підсумками наукової конференції на тему історичної пам’яті.
Третім напрямком зусиль мала стати пацифікація населення. Це планувалося забезпечити шляхом ізоляції громад через природні перешкоди та інфраструктуру. Організатори протестів на місцях могли бути виявлені та згодом стати мішенню кадирівців.
Подальшим завданням російських воєнних підрозділів - йдеться у звіті - було захоплення Національного банку України, комунальної інфраструктури тощо. Далі Віктор Медведчук в українському парламенті мав створити рух за мир, ухвалювати резолюції із закликом до капітуляції, щоб “врятувати життя і врятувати Україну”. У регіонах, які вважалися проблемними, планувалося влаштувати проблеми з електроенергією, комунальними послугами та вивести звідти фінансові ресурси для їх подальшої ізоляції та забезпечення постійної нестабільності. А “головними захисниками миру”, тобто кандидатами на посади у місцевій владі планувалися чиновники, які були частиною агентурної мережі.
Плюси і мінуси російських спецслужб
З метою фрагментації опору були задіяні й інформаційні та кібератаки у перші дні війни, здебільшого спрямовані на системи зв’язку. До слова, компанія Microsoft заявила нещодавно, що найближчі кібератаки з Росії матимуть на меті послабити західну підтримку України - військову допомогу й обмін розвідданими.
Попри успіх російських спецслужб у, наприклад, вербуванні агентів, суттєвими їх недоліками автори звіту називають брак чесності у внутрішній звітності, відсутність незалежної оцінки життєздатності планів, упередженість, нереалістичні очікування власного успіху.
“Здається, існує системна проблема надмірного звітування про свої успіхи і приховування слабкостей перед керівництвом, - пишуть автори аналітичного звіту про російські реалії. - Про це свідчить надто оптимістична оцінка російської агентурної мережі про рівень підтримку, яку Росія очікувала отримати в Україні у контексті повномасштабного вторгнення”.
Ще однією суттєвою вразливістю російського підходу до “нетрадиційних воєнних дій” у звіті названо “шаблонний” підхід та надання переваги випробуваним методам радянського періоду замість інновацій.
Крім того, російська система масштабує операції замість розглядати кожну з них як індивідуальну.
Утім, звіт RUSI відзначає і наявність динамізму та підприємливість серед російських спецслужб, наприклад, продемонстрованих групою Вагнера. Їх готовності йти на ризик сприяє також внутрішня конкуренція та схильність Путіна нагороджувати або карати.
І хоча наразі російські служби ймовірніше за все зазнали невдачі в Україні, протидія їм залишатиметься не менш важливою на майбутнє, - наголошують автори звіту.
Раніше інститут RUSI також оприлюднив публікацію про те, що російський наступ на Україну супроводжувався каскадом провалів розвідки на всіх рівнях. “Іронія цього, звичайно, полягає в тому, що в правлячій групі Путіна чисельно та функціонально домінують колишні офіцери розвідки”, - зазначалося у публікації. А ймовірною причиною такого провалу було названо зокрема схильність авторитарних режимів інвестувати значні кошти в таємний збір інформації і при цьому недостатню увагу приділяти належному її аналізу.
Дезінформаційна та шпигунська війна Росії проти демократичних країн
До слова про шпигунські мережі, президент України наголосив 29 березня, виступаючи під час Саміту демократій, що саме шпигунством та іншими формами втручання в діяльність іноземних держав, Росія “давно воює” не тільки з Україною.
Зеленський сказав: “Росія давно воює з усіма вами - з демократіями світу. Вона воює за допомогою дезінформації, втручання у вибори, шпигунства, експорту корупції, кіберзлочинності, намагається спровокувати енергетичну кризу, яка вдарить по ваших рахунках [...]”
Як повідомляв Голос Америки, днями у Польщі заарештували іноземця за підозрою у шпигунстві на користь Росії. У Німеччині у січні цього року попереджали про активізацію російських спецслужб.
“Ми всі маємо остерігатися дезінформації в інтернеті” - сказав під час бюджетних слухань у Палаті представників США голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі про соцмережі, пропаганду і зокрема ботів держав-недругів.
А голова внутрішньої розвідки Великої Британії, відомої як MI5, Кен Маккаллум заявляв торік, що його країна упродовж 2022 року відмовила у візі більш ніж 100 російським дипломатам із міркувань національної безпеки.
За його словами, цього року 600 російських чиновників було вислано з Європи, 400 з яких його агентство визнало шпигунами.
На думку Маккаллума, це масове видворення російських шпигунів з Європи після початку російського вторгнення в Україну завдало «найзначнішого стратегічного удару» по російських розвідувальних службах у новітній історії.
Минулого тижня у США Міністерство юстиції країни висунуло звинувачення у шпигунстві та шахрайстві проти 37-річного росіянина Сергія Черкасова, який видавав себе за бразильця.
Дивіться також:
Інспектори від уряду США не виявили порушень, пов’язаних з використанням допомоги США Україні. Відео
Інспектори від американського уряду не виявили серйозних порушень, пов’язаних з використанням допомоги США Україні. Про це сьогодні вони засвідчили у Конгресі Сполучених Штатів. За слуханнями комітету з міжнародних відносин Палати представників уважно стежила Катерина Лісунова.
Президент України Володимир Зеленський віртуально взяв участь у Саміті демократій у Вашингтоні. Відео
У Вашингтоні офіційно розпочався Саміт демократій, який проводить адміністрація Байдена у партнерстві із кількома країнами з кожного континенту. Основною подією цього дня стало віртуальне засідання, у якому взяв участь й президент України Володимир Зеленський.
- Голос Америки
"Вагнерівці" зазнають величезних втрат у районі Бахмута - генерал Міллі
Найманці приватної військової команії "Вагнер" зазнають величезних втрат у районі Бахмута. Про це заявив голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі під час слухань щодо оборонного бюджету на 2024 рік у Комітеті з питань збройних сил Палати представників США у середу, 29 березня.
Про "вагнерівців" під час слухань на Капітолійському пагорбі поцікавився член Палати представників від Демократичної партії Рубен Галлего. Він запитав у Міллі, чи може генерал поділитися своїм баченням відносин між групою "Вагнер" та регулярними російськими військами на оперативному рівні, та чи змінилася присутність "вагнерівців" в Африці внаслідок війни в Україні.
Міллі відповів, що група "Вагнер" зараз веде бойові дії, в першу чергу, в районі Бахмута. "Там, імовірно, 6 тис. або близько того справжніх найманців і, можливо, ще 20 або 30 тис. новобранців, багато з яких вийшли із в'язниць, і вони зазнають величезних втрат у районі Бахмута. Українці завдали цим хлопцям багато смертей і руйнувань", - сказав Міллі.
Він додав, що, крім Бахмута, бойовики групи "Вагнер" присутні в багатьох інших місцях, особливо в Західній Африці, де вони "фактично захопили країну."
Міллі назвав "вагнерівців" дуже агресивною групою і зауважив, що найманці є дуже оснащеними та багатими. "Її очолює дуже безжалісний хлопець Пригожин. Він нібито бізнесмен, але за ним стоїть неймовірне кримінальне минуле. Тому це небезпечна група. Вони досить великі. Вони досить потужні, і їм вдалося досягти принаймні частини Європи та Африки, і, можливо, деяких частин Близького Сходу," - зазначив генерал.
Як раніше писав Голос Америки, російський наступ під Бахмутом в основному вдалося зупинити. Ситуацію для Росії, імовірно, погіршили тертя між російським Міністерством оборони та групою "Вагнер. За даними британської розвідки, Росія, найімовірніше, перекинула свої ударні сили в район Авдіївки, що на південь від Бахмута, і на північ – в напрямку Кремінної та Сватового, але і там, на думку британських дослідників, Росія також переходить до оборони і може щонайбільше сподіватися стабілізувати фронт.
Популяризаторка української кухні «Пані Стефа» приїхала до США досліджувати кухню діаспори. Відео
Відома популяризаторка української кухні «Пані Стефа» вже понад десять років відтворює старовинні галицькі рецепти. Відео з її гастрономічними дослідженнями та кулінарними цікавинками надзвичайно популярні.
Форум