Спеціальні потреби

Актуально

Путін зазнав поразки, він забрехався – Євген Сверстюк

Старі радянські сили, котрі відходять у небуття, раптом конвульсивно спробували реалізувати чи не свій останній шанс із метою повернення у минуле - Сверстюк.

Україна переживає у цей час гігантське суспільне випробовування на міцність. І боротьба з авторитарним режимом, і перемога революції Майдану, доповнена фактично здавна відомою історичною схемою іноземної інтервенції – все це є закономірним одним із класичних поворотів історії, котрі ставали іспитом чи не для всіх народів у тій же Європі. Все це вкупі і означає надзвичайно відповідальне випробовування для свободи та незалежності українців, яке треба з гідністю пройти.

Ясно, що відкрита лють та ненависть до незалежної України з боку спадкоємців «менеджера Сталіна» у Кремлі означає одне: ця неприхована агресія є лише ознакою слабкості так званого «старшого брата», і вона приречена від самого початку на поразку. Старі радянські сили, котрі відходять у небуття, раптом конвульсивно спробували реалізувати чи не свій останній шанс із метою повернення у минуле. Але всім зрозуміло, що це лише конвульсія конаючої системи насилля, яка болюча для світу, особливо для України, але її необхідно пережити, цю інтервенцію конвульсивної, вмираючої вже сили, і рухатися далі по шляху свободи.

Про небезпеки, які таїть у собі такий етап розвитку історії для України, ми розмовляли з відомим українським громадським діячем, учасником ініціативи «Першого грудня», філософом, колишнім радянським дисидентом, в’язнем сумління Євгеном Сверстюком. Насамперед він охарактеризував нам головні особливості перебігу подій в Україні, починаючи з осені минулого року і до сьогодні.

– Видиму частину подій ми, звичайно, характеризуємо в пресі, невидиму більше переживаємо і відчуваємо її, можливо, так би мовити, інтуїтивно. Цілком ясно, що видима частина подій несподівано повернулася, я би сказав, у дуже добрий бік, бо для нас головним бар’єром був кримінальним режим, який дуже міцно закорінився і який дуже міцно об’єднався з російським, також кримінальним по суті своїй. І раптом цей режим в Україні падає, скандально падає. І той народ, який здавався нам всім обезсилений, не організований, раптом набирає сили і скидає оцю кримінальну, тимчасову камарилью, чим великою мірою розчищає собі свою властиву, справжню дорогу до свободи. І це, на мою думку, дуже фортунний поворот історії.

Революція була дуже достойною. Вона й називається Революцією Гідності. Другий важливий момент – національне і релігійне пробудження стало фантастичним

Але ми схильні переживати труднощі, ми схильні переживати болі сучасної доби, сучасного моменту та схильні надавати їм занадто великого значення. Ясно, що це цілком відома схема, що слідом за революцією йде національне укріплення, а за ним відразу ж іноземна інтервенція. Це ніби класична схема. І воно, власне, так відбувається у нас, за цією схемою. Революція була, я сказав би, дуже достойною. Вона й називається Революцією Гідності. Другий важливий момент – національне і релігійне пробудження стало фантастичним. Ми цього не очікували. Особливо ми не очікували, що таку велику роль у цих подіях відіграє релігія, релігійний дух народу. Фактично він проявляється і у виконанні того гімну – «Ще не вмерла…», який нарешті доходить до серця народу.

Маємо третій етап – інтервенцію. На жаль, інтервенція – це дуже деструктивне начало, це маніяки з цвинтаря совєтської імперії

І нарешті, ми маємо третій етап – інтервенцію. На жаль, інтервенція – це дуже деструктивне начало, це дуже брутальна сила. У даному разі, окрім всього іншого, це сила віджилої епохи, це маніяки з цвинтаря совєтської імперії. Всі їхні методи як дві каплі води нагадують те, що вони робили під час завоювання Західної України, Балтики й інших країн. І ті методи, та брутальність, і той принцип насильства, і та ж безвідповідальність. Ясно, що це багатьох людей жахає, і ясно, що воно діє усіма силами залякування. Але, разом з тим, оце залякування є духовно імпотентним. Воно є безперспективним. За цією силою є більше відчаю, аніж справді сили, тупої злості, мовляв, «ето єсть наш послєдній і решітельний бой», і я думаю, що і «послєднєє поражєніє».

– Мабуть, ці події – це дуже важливий шанс для всіх українців, історична нагода, битва, війна, у якій вони могли б самоутвердитися?

Це нам послано як випробування, як іспит на самоствердження. Не випадково при поганому озброєнні, при поганій підготовці дух наших захисників дуже високий

– Я думаю, що це нам послано як випробування, як іспит на самоствердження. І це самоствердження відбувається на всіх рівнях. Не випадково при поганому озброєнні, при поганій підготовці дух наших захисників дуже високий. Є, правда, прикрий момент, що їхня зброя, зброя дезінформації, фальшивих мітів Кремля, зброя позавчорашня, зужита, загнила все ж пускається в хід, і, очевидно, це її останній шанс. Не може брехня, нанизана на брехню, створити щось. Чи є тут щось нове? Якщо підійти аналітично до зброї Путіна і зброї Сталіна – то це одне й теж саме.

– Ну не дарма ж Путін назвав Сталіна «добрим менеджером»?

– Так, звичайно, він (Путін) також хоче бути «добрим менеджером». Отже, чому те саме? Справа у тому, що Сталін ніколи не цікавився справжньою реальністю, щоб назвати її відповідним словом. Він навіть не цікавився подіями на якомусь відтинку фронту, він не цікавився правдою подій. І це характерно для большевицького способу мислення. Для них важливіше було запустити примітивну брехню, якусь абсолютно абсурдну, в яку повірять і яка придатна для їхньої агітації. Я ж кажу, що доходило то того, що на якомусь відтинку фронту люди виявляли справжній, нечуваний героїзм, сміливість, …але цьому не надавали згори значення, а посилали кореспондента газети «Красная Звєзда» з відповідними інструкціями і той складав дешеву байку, героїчну, чи про панфіловців, чи щось таке інше. І все, а істина не має ніякого значення. Таким чином міфи Сталіна мали пропагандистський успіх. Ця війна не була ніякою вітчизняною, яка вітчизняна, коли мільйонні армії здаються в полон, мільйони одягають ворожу уніформу проти Сталіна? Яка ж це вітчизняна війна? Але пущено у хід, що вітчизняна, і спробуй скажи, що не так.

Поразка Путіна в тому, що він не має належного озвучення у світі. Він всюди викритий, він як паяц, котрий забрехався

Таким чином плодилися насильно контрольовані міти. Вони мали успіх, і я думаю, що поразка нинішнього режиму, й совєтського, і постсовєтського режиму Путіна, в тому, що він не має належного озвучення у світі. Він всюди викритий, він як паяц, котрий забрехався. І ніхто йому не вірить. Я думаю, що тим людям, які схильні абсолютизувати лихо даної хвилини, лихо даного часу у нас, треба зрозуміти, що проти Путіна світло світу, коли він з його шизофренічним чи маніакальним «дранґом» на Україну, з його брехнею просто засвітився. Він зрозумілий, його ніхто не підхопить. Нині немає тієї колосальної совєтської агентури на Заході, у світі, і тієї кон’юнктури, яка підтримує переможця. Тому це необхідно осмислити, осмислити як вже його поразку. І ця сила тримається лише на певних реальних факторах тимчасового характеру.

– Пане Сверстюк, а от як в умовах нинішніх, коли триває війна, інтервенція, як Ви кажете, реформувати Україну, уникнути спокуси концентрації влади, йти саме європейським шляхом?

Буде витрачено багато коштів, змушено покладено на те, щоб той схід підняти до якогось елементарного рівня інформації і культури

– Звичайно, є дуже багато ризиків і є дуже багато несподіваних загострень. Але Ви знаєте, що вони дрімали й раніше. Ми мали кримінального президента, а чому, ну як міг бути в країні президент-кримінал? Він був «данєцкій», він був «наш», як вони кажуть. Ми вже тоді мали справу з іншою психікою, з іншою ментальністю. І вона була ворожою культурі, і вона була ворожою українству. А нині це все вилізло на поверхню. Ну очевидно, має бути хірургічне лікування у даній ситуації. Бо так його, це мислення, використовували всі, кому не лінь. Схід, Україна, Схід і Захід… це все підживлювалось, замість того, щоб інтегрувати культурно Схід і Захід, то, навпаки, розігрували це. А нині багатьом це буде занадто дорого коштувати . Тобто це вже коштує життя багатьох людей. І ще буде витрачено багато коштів, змушено покладено на те, щоб той схід підняти до якогось елементарного рівня інформації і культури. Це дуже важко при тій величезній бідності, і моральній, і матеріальній, яка там панує.

– Але все-таки, як це не парадоксально, все ж події показують, що там люди прозрівають набагато скоріше, аніж це могло бути у нібито спокійних умовах.

У таких умовах, бойових, небезпечних, військових і може бути прозрівання. На тлі такої жорсткої реальності люди мають прокидатися і приходити до тями

– Так, звичайно, і я думаю, що тільки у таких умовах, бойових, небезпечних, військових, де є багато експериментів, де є багато несподіванок, які приводять до свідомості, до тями – лише у таких умовах і може бути прозрівання. Бо якщо говорити про агітацію, то люди не вірять в неї, часто не розрізняючи агітації та правдивої інформації, коли звикли до того, що постійно брешуть. І ті, і ті, мовляв, брешуть. То якраз на тлі такої жорсткої реальності люди мають прокидатися і приходити до тями.

– Що Ви думаєте про загрозу відкритої агресії режиму Путіна проти України, коли він може конвульсивно, у страху від можливої втрати влади, піти на відкриту війну?

Чи може Путін розв’язати світову війну, чи ще більшу війну – це є питання для психіатра

– Ви знаєте, розігрування різних варіантів і демонізація Путіна – це справа журналістів. Це їхнє поле, їхній хліб… І я думаю, що занадто багато його цитують, занадто багато думають про нього і занадто слабо оцінюють насправді дуже невеликий його інтелектуальний і ще менший моральний потенціал. Чи може Путін розв’язати світову війну, чи ще більшу війну – це є питання для психіатра. Звичайно, тут можна прикинути різні варіанти розвитку такої незрівноваженої психіки, але цілком ясно, що це не є здорова психіка. Це не є психіка державного керівника. А якщо говорити про розв’язування ще й світової війни, то він у цьому зацікавлений. Справа у тому, що він вже виклав усі козирі. Але є ще один, атомний козир, і він дрімає у чорному ящику. І цей шизофренік вирішив і ним також пограти. Пограти на слабих нервах. От і це є, власне кажучи, відповідь на Ваше запитання.

– Пане Сверстюк, от від влади нинішньої в Україні чимало людей очікували більш рішучих кроків. Чи нова влада мусіла б діяти значно скоріше на шляху позитивних змін?

– Якщо говорити про нинішню владу, то у мене немає достатніх знань, щоб судити про вагомість різних діючих осіб у владі. Але те, що в яких умовах з’явився новий президент, і в який спосіб він розв’язує питання, то мені здається що це дуже достойно для України. Я думаю, що це дуже достойна фіґура. Я думаю, що народ не помилився, коли виявив йому такий ранг довіри.

Передрук з "Радіо Свобода"

Всі новини дня

Злість, розгубленість, безпорадність. Жителі прикордонного російського Шебекіна «розчаровані тим, що до такого дійшло» – NYT

На цьому зображенні, опублікованому 31 травня 2023 року, як стверджується, результат обстрілу українських військ в місті Шебекіно Бєлгородської області, Росія. Джерело: Губернатор Бєлгородської області Росії В’ячеслав Гладков через Telegram/ REUTERS

Внаслідок обстрілів у прикордонних з Україною районах Бєлгородщини загинули щонайменше сім людей. CNN з посиланням на російських офіційних осіб повідомляє про атаки зі смертельними наслідками щонайменше в чотирьох місцях Бєлгородської області.

Двоє чоловіків і жінка загинули під час обстрілу села Соболівка із 18 ракет, повідомив Гладков у серії дописів у своєму Telegram-каналі. Також в результаті удару були пошкоджені газопровід і лінія електропередач.

Через Соболівку проходить залізнична лінія, яка сполучає Росію з окупованиси нею частинами Украни, що свідчить про те, що ціллю могли бути російські лінії постачання - пише CNN.

Мешканці Бєлгородської області Росії унаслідок останніх обстрілів “починають розуміти жахи війни, що точиться на їхньому порозі”. А також висловлюють обурення у соцмережах про те, що “Москва не турбується про їхню долю”.

Такі свідчення мешканців, зокрема евакуйованих з прикордонного міста Шебекіно, публікує видання New York Times.

Вони почали використовувати у соцмережах хештег “Shebekino Is Russia”, а в інтерв’ю журналістам чимало з них висловлювало обурення через те, що ведучі державного телебачення неправильно вимовляли назву їхнього міста.

“Таке враження, що в Москві не розуміють, що у нас тут відбувається. Коли безпілотники прилетіли до Москви, відразу з’явилися великі історії, це було в усіх новинах. А тут люди під обстрілами місяцями і нічого”, — цитує NYT місцевого вчителя англійської мови.

Водночас видання свідчить, що завдяки обстрілам на російській території “через 15 місяців після того, як російські ракети вперше впали на Київ, мешканці прикордонного з Росією Бєлгорода починають розуміти жах війни на їхньому порозі”.

Газета New York Times опитала мешканців прикордонного регіону Росії, більшість із них, як і вчитель, наполягали на тому, щоб їх називали лише іменами, посилаючись на страх розплати за розмови про війну.

Незважаючи на зростання кількості нападів на російській території, лише кожен четвертий росіянин уважно стежить за війною і, ймовірно, виходить за межі державних ЗМІ, щоб отримати інформацію про неї, – такими є висновки травневого опитування російських соціологів з недержавного “Левада-центру”. Майже половина респондентів заявили, що не стежать за конфліктом взагалі або лише побіжно.

Директор “Левади” Денис Волков сказав, що російське суспільство “не цікавиться далі власного носа”.

Але останні події змушують принаймні мешканців Шебекіно переоцінити свою апатію чи підтримку війни, а ще – породжують обурення проти влади, яка, на їхню думку, не змогла їх захистити, пише NYT.

Дивіться також:

Рейд у Бєлгородську область: нові коментарі у Пентагоні. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:21 0:00

Росія святкує День російської мови в ООН і цитує Пушкіна про «незаперечну перевагу» російської «над усіма європейськими мовами»

Росія підтримує багатомовність в ООН, але сприяє зменшенню кількості мовців іншими мовами на своїй території та на окупованих треиторіях України.

Росія в ООН святкує День російської мови у понеділок, 6 червня, у день народження російського поета початку ХІХ століття Олександра Пушкіна. Його цитату про «перевагу» російської мови над усіма європейськими мовами було обрано як епіграф до статті про значення російської мови для ООН.

Як зазначається на сайті ООН, цей день відзначається у рамках програми підтримки та розвитку багатомовності та культурного різноманіття. Однією з цілей цієї програми є «підтримка рівноправності всіх шести офіційних мов ООН: англійської, арабської, іспанської, китайської, російської та французької».

«Багатомовність, яка є важливим фактором гармонійного спілкування між народами, має особливе значення для Організації Об'єднаних Націй», – мовиться на сайті ООН.

Разом з тим, на думку правозахисників у самій Росії влада проводить активну політику асиміляції, що веде до зменшення кількості мовців та зникання мов національних меншин.

Результати перепису 2021 року показують, що кількість носіїв майже всіх російських мов національних меншин зменшилася за десятиліття з часу попереднього підрахунку населення.

Російська англомовна газета Moscow Times писала у березні цього року, що хоча дані перепису, оприлюднені в грудні минулого року, засвідчують картину зникнення інших мов у Росії, активісти та експерти, з якими спілкувалися журналісти, вважають, що ситуація є ще гіршою.

Наприклад, кількість носіїв чуваської, тюркської мови, якою розмовляють в основному в Республіці Чувашія в Поволжі Росії, скоротилася з понад 1 мільйона носіїв у 2010 році до трохи більше ніж 700 000 у 2021 році, мовиться у публікації.

У 2002-2010 роках кількість людей, які володіють татарською мовою в Росії скоротилася на понад мільйон осіб, у Казані, столиці Татарстану, де живе понад мільйон осіб з майже 4-мільйонного населення республіки залишилося тільки кілька шкіл з татарською мовою навчання, повідомляють татарські активісти.

Олександр Болькін, старійшина народу ерзя, який живе в Україні, в інтерв’ю Радіо Свобода заявив, що за останні 30 років чисельність його народу знизилася приблизно вдвічі: з мільйона до 400-500 тисяч осіб.

У січні 2019 року Консультативний комітет Рамкової конвенції про захист національних меншин Ради Європи розкритикував Росію за національну політику. Експерти були стурбовані «зростанням домінування російської мови» при одночасній «відсутності ефективної підтримки мов національних меншин».

Захист прав російськомовного наслення – одна з «офіційних причин» війни, яку Росія розв'язала проти України. Заступник голови МЗС Росії Михайло Галузін наприкінці травня заявив, що серед умов для миру з Україною є ухвалення статусу російської мови як державної.

При цьому на окупованих Росією територіях окупаційна влада виводить українську мову з навчального процесу та вилучає україномовні книжки з бібліотек.

Цього року російська мова вперше почала втрачати популярність у світі. У 2023 рооці вона не увійшла у список 10-ти найпопулярніших мов, які вивчають у всьому світі за допомогою платформи Duolingo.

З моменту заснування платформи в 2015 році, «це перший рік, коли російська мова так драматично втратила свою популярність, незважаючи на те, що нею спілкуються 282 мільйони людей в світі», повідомили в компанії.

Падіння інтересу учнів до вивчення російської мови у компанії безпосередньо пов’язали з російським вторгненням в Україну у 2022 році та подальшим зростанням інтересу до вивчення української мови.

Українські тенісистки відмовляються тиснути руки російським суперницям

Українка Еліна Світоліна під час матчу із росіянкою Анною Блінковою у Парижі, 2 червня 2023 р. REUTERS/Lisi Niesner

Українська тенісистка Еліна Світоліна відмовилася потиснути руку своїй російській суперниці Анні Блінковій після перемоги у п’ятницю в Парижі.

За інформацією Reuters, Світоліна пояснила, що зробила це з поваги до чоловіків і жінок, які захищають Україну від вторгнення Росії.

“Що б подумали українські солдати, якби я потиснула руку росіянам?” – цитує Світоліну інформаційна агенція.

Російська спортсменка, як і білоруські тенісистки, допущені до змагань лише в нейтральному статусі - через повномасштабне вторгнення РФ до України.

Напередодні ще одна українська тенісистка, Марта Костюк, вирішила не обмінюватися традиційними післяматчевими вітаннями із суперницями з Росії чи Білорусі та уникала рукостискань.

Як пише агенція Associated Press, Костюк сказала, що перед матчем проти Аріни Соболенко з Білорусі вона не могла спати, переглядаючи онлайн тривожні новини з Києва, де тієї ночі від російських бомбардувань загинула щонайменше одна людина.

«Я намагаюся відкинути свої емоції щоразу, коли виходжу на корт”, - цитує АР спортсменку. Водночас її суперниця з Білорусі поділилася з журналістами, що їй важко виступати проти українок.

“Ви граєте проти українки і ніколи не знаєте, що трапиться. Ніколи не знаєш, як люди — підтримають чи ні?” - сказала Аріна Соболенко агентству.

Соболенко також днями потрапила на сторінки міжнародних ЗМІ через відмову від прес-конференції у зв'язку з питаннями журналістки з України.

“У мене немає коментарів для вас”, - повторювала Соболенко, коли кореспондентка запитувала її про відкриту підтримку спортсменкою авторитарного президента Білорусі Олександра Лукашенка. Соболенко підписала відповідний відкритий лист у 2020 році, коли на вулицях Мінська тривали жорстокі затримані мирних протестувальників.

Соболенко заявила, що на останній прес-конференції "не почувалася в безпеці", - пише CNN.

Своєю чергою Костюк відкинула припущення, що російським і білоруським спортсменам буде небезпечно повертатися додому у разі відкритого засудження війни.

“Я не знаю, чого бояться інші гравці. Я повертаюся в Україну, де можу померти будь-якої секунди від безпілотників, чи ракет, чи чогось іншого”, – зауважила Костюк.

Раніше Марта Костюк відмовилася потиснути руку і російській суперниці Анатастасії Потаповій на змаганнях Miami Open. Таких випадків у спорті було чимало з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Українець Іван Чупринко відмовився потиснути руку іранцю під час нагородження на чемпіонаті світу з жиму лежачи – на знак протесту проти постачання Іраном дронів для війни Росії проти України. Українська тенісистка Ангеліна Калініна відмовилася потиснути руку своїй російській суперниці Вероніці Кудерметовій в Італії, - інформувало видання CNN.

"Український спорт - це про честь і гідність"

“Український спорт - це про честь і гідність. Про відчуття честі і гідності як найважливіших цінностей”, - сказав президент Спортивного комітету України Ілля Шевляк в ефірі телеканалу “Київ”.

Він також розповів, що Спортивний комітет України торік розпочав проект, присвячений загиблими на війні українським спортсменам – “Янголи спорту”.

Загалом через повномасштабне вторгнення Росії в Україну загинуло понад 250 спортсменів, - інформувало Міністерство молоді та спорту у березні цього року.

Як відомо, цього літа російські і білоруські тенінсти зможуть брати участь у Вімблдонському турнірі. Для участі (забороненої торік) їм поставлено низку умов.

Зокрема, як інформує видання New York Times – дотримуватися нейтралітету під час виступу на турнірі, не висловлювати підтримку повномасштабного вторгнення РФ до України за підтримки Білорусі.

"Він пообіцяв мені, що повернеться". Анна Зайцева пережила блокаду "Азовсталі" і розшукує чоловіка-Азовця. Відео

Анна разом із тримісячним сином понад 60 днів ховалася від обстрілів на “Азовсталі” під час облоги Маріуполя. 30 квітня її та ще 156 цивільних евакуювали з Маріуполя гуманітарним коридором. Чоловік дівчини Кирило Зайцев залишився захищати місто та потрапив у полон.

Міністерка оборони Нідерландів відповіла представнику Китаю про причину війни в Україні

Цуй Тянькай, колишній заступник міністра закордонних справ і колишній посол Китаю в Сполучених Штатах, на форумі під назвою «Модернізація Китаю та світ», який відбувся у The Grand Halls у Шанхаї, 21 квітня 2023 року. ( AP Photo/Ng Han Guan)

Міністерка оборони Нідерландів відкинула заяву Китаю про те, що війна Росії проти України пов’язана з «невдалою архітектурою безпеки» в Європі.

У суботу на головній щорічній оборонній конференції Азії досвідчений китайський дипломат заявив, що Європа «неправильно керувала» власною безпекою, і їй слід брати приклад з Азійсько-Тихоокеанського регіону.

«Я не думаю, що ви ефективно та конструктивно керуєте ситуацією з безпекою», — сказав Цуй Тянькай під час панельної дискусії в рамках Shangri-La Dialogue у Сінгапурі, повідомляє South China Morning Post, англомовне видання, що базується у Гонконгу.

«Нам не потрібне азійське НАТО. Ми не хочемо бачити розширення ролі НАТО в нашому регіоні», – сказав колишній посол Китаю у Вашингтоні.

На панелі з питань управління безпекою в євроатлантичному та азійсько-тихоокеанському регіонах він сидів поруч з міністром оборони України Олексієм Резніковим, але той уникав критики Пекіна. За повідомленням часопису Politico, він сказав лише, що Україні потрібно виграти війну, а не вести переговори.

Натомість на захист НАТО як ключового елементу європейської безпеки виступила його колега з Нідерландів Кайса Оллонгрен. Вона сказала, що слова представника Китаю є «велика-велика неправда».

«Було припущення посла, що Європі не вдалося дуже добре керувати своєю безпекою через війну в Україні. Звичайно, я розумію, що в Україні йде війна, але я вважаю, що це не результат неправильного управління ситуацією з безпекою в Європі. Це результат неповаги до того, як ми хочемо керувати безпекою в Європі», – сказала Оллонгрен.

«Не можна звинувачувати Європу чи європейські країни в незаконному вторгненні Росії в Україну», – сказала Оллонгрен в інтерв’ю виданню Politico через кілька хвилин після свого виступу.

Оллонгрен, чия країна займає все більш критичну позицію щодо Китаю через зв’язки з Росією та технічний прогрес у військовій сфері, додала, що оскільки Цуй більше не є послом, вона чекатиме, поки міністр оборони Китаю Лі Шанфу викладе офіційну позицію у своїй програмній промові в неділю.

Китай намагається зіграти роль посередника у досягненні миру між Росією та Україною, однак Пекін не визнає факту російської агресії і вважає, що однією з причин війни було «розширення НАТО».

Як повідомляв Голос Америки, днями спеціальний посланець Китаю закликав західних партнерів України припинити постачати їй зброю, бо це «розпалює конфлікт».

Більше

XS
SM
MD
LG