Спеціальні потреби

Один з небагатьох друзів Володимира Путіна в Європейському Союзі – це угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан, пише угорський аналітик Петер Креко у The Moscow Times. Цікаво, що під час свого першого терміну на посаді прем’єра, з 1998 до 2002 року, він притримувався чіткого євроатлантичного політичного курсу та багато зробив для підготовки Угорщини до вступу до ЄС 2004 року.

Водночас від самого початку уряд Орбана наголошував необхідність поліпшувати відносини з державами за межами ЄС, насамперед з Китаєм, Росією, Азербайджаном і Туреччиною, та відкривати для них свої ринки. Тоді така політика виглядала прагматичною та раціональною, оскільки стосувалася передусім економіки, пише автор.

Однак після 2011 року ця стратегія, яку назвали «Відкриттям на схід», ставала дедалі більш ідеологічною. Орбан почав зустрічатися з главами Албанії, Азербайджану (який він навіть назвав «зразковою країною») та Туркменістану, наголошуючи на зміцненні політичних зв’язків.

Ще 2008 року Орбан критикував Росію, кажучи про «путінських маріонеток» в інших європейських урядах
Петер Креко

«Стало зрозуміло, що ця стратегія в поєднанні з протекціоністською економічною політикою призвела до погіршення у відносинах із Заходом», – пише Креко.

Зміна у відносинах між Угорщиною та Росією була ще несподіванішою: ще 2008 року Орбан критикував Росію, кажучи про «путінських маріонеток» в інших європейських урядах, але тепер він один з найважливіших друзів Путіна в ЄС, пише аналітик.

Існує три причини, які пояснюють стратегію Орбана.

«По-перше, він справді вірить, що Захід і ЄС занепадають, тому відкриватися на Схід і готуватися до світу, в якому вже не домінуватиме Захід – цілком раціонально», – пише автор.

По-друге, Орбан сподівається на дешеві енергоносії – основу його популістської політики – з Росії, Азербайджану та Туреччини. І, по-третє, «він дедалі сильніше відчуває, що неліберальна політична система, що кишить повсюдною корупцією, яку він будує в Угорщині, несумісна з європейськими цінностями, тож авторитарні та гібридні режими стають природними союзниками».

Проте план Орбана навряд чи спрацює, пише автор: «Ми не бачили жодних успішних результатів політики «Відкриття на схід» угорського уряду, а тим часом дипломатичні відносини із західними країнами, особливо зі США, у найгіршому стані з 1990 року. Навіть якщо Орбан зараз спробує змінити курс, може вже бути надто пізно».

А Пол Родерік Ґреґорі присвятив чергову статтю у Forbes кремлівським інтернет-тролям, назвавши їх новою зброєю Путіна у пропагандистській війні проти України.

«Армія інтернет-тролів, які нав’язують паралельну реальність, вигадану Кремлем, росіянам і скептичній західній аудиторії, – це питання життя та смерті для путінського режиму. Якщо росіяни не повірять у ці історії, то Путін втратить високі рейтинги, завдяки яким тримається його режим», – пише автор.

Ця армія заполонила секції коментарів в інтернет-виданнях, унеможлививши будь-який змістовний діалог: редактор британської газети The Guardian повідомляв, що статті про Україну збирають по 40 тис. коментарів на день як наслідок «оркестрованої Кремлем кампанії» проросійських тролів. Тому багато видань закривають статті для коментарів.

Ґреґорі ділиться спостереженнями за поведінкою та висловлюваннями тролів у коментарях до його власних статей: зазвичай це загальні фрази з «супового набору» заготовок на всі випадки, серед яких найпоширенішими є особисті образи.

Крім того, пише автор, для тролів дуже важлива моральна рівновага («Так, збиття літака Малайзійських авіаліній було трагедією, але хіба США не збили колись іранський пасажирський літак?»).

Також тролі ніколи не визнають помилок, навіть якщо їх «приперти до стіни» неспростовними доказами, та не вагаючись заперечують очевидне.

Тролі – це не жарт, але мені здається, що вони програють у цій битві
Пол Родерік Ґреґорі

Оскільки тролі завжди слідують спущеним згори логічним структурам і сценаріям, то їх аналіз може виявити картину сподівань і страхів Путіна та його оточення, пише автор. Україна в наративі Кремля – це незаконне та злочинне державне утворення, нацисти, негідні допомоги та довіри Заходу. Допомога США призведе до третьої світової війни, і «рішучий Путін не вагаючись застосує ядерну зброю (тим часом як боягузливий Захід цього не зробить), і Захід програє», пише Ґреґорі. Російських військових в Україні, переконані тролі, немає (поодинокі солдати або заблукали під час навчань, або «у відпустці»), тому немає і загиблих росіян – дарма що російська громадська організація називає цифру від 15 до 20 тис. жертв з російського боку.

«Тролі – це не жарт, але мені здається, що вони програють у цій битві», – пише автор. Захід підтримує Україну, у Києві сформовано новий уряд реформаторів, а санкції та падіння цін на нафту руйнує російську економіку; і підтримка Путіна падатиме мірою збільшення кількості жертв...

«У своєму щорічному зверненні до народу 4 грудня Путін міг лише похвалитися поверенням «сакрального» Криму в лоно Матері-Росії та пояснити всі проблеми Росії ненавистю Заходу. Володимире, якщо це все, що в тебе є – краще мовчати», – підсумовує автор.

Дивіться також: Лідери республіканців США розповіли, як допомагатимуть Україні

<iframe src="http://chastime.share.voanews.eu/flashembed.aspx?t=vid&id=2546258&w=640&h=363&skin=embeded" scrolling="no" frameborder="0" width="640" height="363"></iframe>

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG