Спеціальні потреби

Чи озброювати Україну: думки європейських експертів


Новостворений батальйон МВС України "Свята Марія" під час церемонії перед відправкою на військові навчання, після яких він вирушить на фронт, 3 лютого 2015 р.

Чи має Захід надати зброю Україні? Думки провідних фахівців, які взяли участь в опитуванні, проведеному Джуді Демпсі з Carnegie Europe, розділилися.

«Ні, ні і ще раз ні. Абсолютно ні, – каже дослідниця з Центру трансатлантичних відносин Університету Джонса Гопкінса Федеріґа Бінді. – Надання зброї одній зі сторін ніколи не допомагало вирішити конфлікт; це лише загострює його та створює умови для прямого втручання Заходу. Не кажучи вже про ризик, що зброю, яку дасть Захід, згодом може бути обернено проти нього самого. Але найголовніше – пряме втручання в Україні, в серці Європи, означатиме ризик Третьої світової війни».

Іншої думки дотримується редактор східноєвропейського відділу Financial Times Ніл Баклі. Хоча надання зброї Україні пов’язано з «величезними ризиками», Захід мусить це зробити, каже він, адже Росія та її маріонетки проігнорували Мінські домовленості та продовжили бойові дії.

«Надання зброї Україні може спричинити посилення бойових дій Москви. Але без такого засобу стримування ризик російської ескалації може бути не меншим – а наслідки для України ще гіршими», – каже він.

Захід має не загострювати конфлікт на Донбасі, а посилити ізоляцію Путіна на міжнародній арені, каже директор Королівського інституту Росії при Лондонському королівському коледжі Семюел Ґрін. Однак якщо лінія фронту посунеться на південь і захід, цей план, можливо, доведеться змінити, і тоді вже не тільки США, а і його європейські союзники можуть змінити свою думку щодо надання Україні зброї.

«А доти краще розмовляти спокійно, але твердо, і приберегти велику палицю на потім», – підсумовує Ґрін.

Натомість Балаш Ярабік, дослідник програми Росії та Євразії Центру Карнеґі, каже, що надання зброї Україні може не зупинити Росію, а навпаки, заохотити її до продовження війни, адже «російська історія повна прикладів жертовності задля вітчизни». Крім того, це означатиме, що Захід бере на себе пряму відповідальність за кризу в Україні.

Водночас українська державність зараз як ніколи пребуває під загрозою, тож для того, щоб надана зброя була ефективною, Захід має допомогти Україні фінансово, і їхніми спільними пріоритетами мають бути «мир, економіка та реформи».

Так само й колишній міністр Великої Британії зі звязків з ЄС Деніс Макшейн каже, що Захід має економічно та адміністративно підтримати здійснення реформ в Україні, а також протидіяти російській пропаганді.

«Історія збройних втручань Заходу, які погано закінчилися, має слугувати застереженням для тих, хто виступає за надання зброї Україні», – каже він. Однак, додає він, якщо в політиці ЄС і надалі домінуватимуть «симпатики Путіна за віссю Берлін–Рим–Париж–Лондон», які не вживатимуть дій у відповідь на його вторгнення в Україну, то тиск з вимогою надати більшу військову допомогу для захисту України ставатиме дедалі сильнішим.

Найновіший приклад російської агресії показав стратегічну неузгодженість політики Заходу, каже дослідник з Chatham House Джеймс Шерр. Тому Захід має спершу визначитися, яка його мета.

«Якщо мета Заходу – завдати шкоди Росії, тоді час на його боці. Але якщо його мета – зберегти Україну, тоді час проти нього. Для цього необхідна низка заходів: військових і економічних, технічних та інституційних. Це означає показати українським солдатам і цивільним, що Захід – з ними. І це означає показати українській владі, що Захід чекає на зміни. Все, що менше цього, деморалізує Україну та створить спокусу для Росії знахабніти ще більше в іграх з майбутнім сусідньої країни та своїм власним».

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG