Актуально
«Це моя країна зробила. Я винна» – російський фотограф про війну в Україні
У Петербурзі вийшла російська версія фотоальбому Вікторії Івлєвої «Мандрівка, або подорож фейсбучного хробака Україною». Перше видання книги було в Києві влітку 2014 року. Це опис подорожі десятьма містами і кількома селищами зі сходу на захід України, з Донецька до Львова, з середини березня по 11 квітня 2014 року.
Фотограф, журналіст, лауреат премії World Press Photo Вікторія Івлєва стала волонтером, возила гуманітарну допомогу до Луганська, неодноразово бувала в Україні з часів Майдану. Що сталося з її героями за останній час?
– У Вашій книзі є російська жінка, яка відчуває себе громадянкою України.
– Вона і є громадянка України.
– Вона каже: «Мені прикро, тому що це від своїх. Від своїх болючіше». Щось відомо про цих людей, які жили на сході України і були налаштовані проукраїнськи, серед яких були і росіяни?
– Я вам більше того скажу: я з ними з усіма продовжую дружити. Коли з'явилася книжка, вона вперше у Києві була видана, мені вдалося на презентацію покликати всіх героїв. Приїхали люди зі східної України, з Івано-Франківська, зі Львова, прийшли люди з Києва, про яких там теж йшлося, приїхали люди з Полтави, з Житомира. Всі зібралися.
– Ті, хто виїхали з Донецька, з Вами підтримують відносини?
– Зі мною підтримують відносини і ті, хто не виїхав.
– Що з ними? Це найбільше тривожить.
– Мабуть, остання людина виїхала не так давно. Вони у Києві, шукають роботу. Без України себе особливо не уявляють, але і місце знайти важко. При цьому людина з вищою освітою, він лікар, впродовж останніх років продавав медичну техніку, медичне обладнання. Звичайно, складно, тому що економічна ситуація важка, але вони не втрачають оптимізму. У будь-якому разі, їхні політичні погляди не змінилися. Може, це мені так щастить, я таких вибираю «міцних горішків».
Остання людина трималася дуже довго, і він, і його дружина трималися довго, ще тримала хвора мати. Але все-таки довелося виїхати. Доля іншої людини, він допомагав мені під час поїздки, це донецький фотограф, змінилася абсолютно катастрофічно. Він налаштований за Україну, а його кохана дружина, лікар за професією, пішла на протилежну сторону, за «Донецьку народну республіку», за неконтрольовану територію. Вона одягла камуфляж, від чого він зовсім отетерів, коротко підстриглася, у неї було прекрасне довге волосся, пофарбувалася, щоб сивини не було помітно, пішла там працювати лікарем і загинула. Життя його абсолютно розтоптане, він зараз не живе в Донецьку, поїхав в інше місто. Це людина, у якої було абсолютно нормальне спокійне життя, були і свої діти, і їхні спільні діти. Я бачу, що він часто з'являється в мережі, але боюся його питати, тому що пам'ятаю, як я питаю: «Ви тримайтеся якось?». Він каже: «Я тримаюся. А заходжу в магазин, підходжу до полиці, де продається фарба для волосся, бачу і «вколовшись об шиття з невитягнутою голкою, раптово бачу всю її і плачу нишком». Усвідомлення того, що і я в цьому винна, не дає мені спокою.
– Поясніть свою думку, будь ласка.
Це моя країна влаштувала все це, це моя країна зробила, значить, я одна 140-мільйонна частина, я винна
– Це моя країна влаштувала все це, це моя країна зробила, значить, я одна 140-мільйонна частина, я винна, я в цьому абсолютно впевнена. І все, що я роблю, йде від цього відчуття.
– Тоді що такі люди, як Ви, повинні робити або повинні були робити?
Я особисто вийшла на Пушкінську площу два рази постояти. Ось і вся моя участь у чеченській війні
Ми ж не відчували цю кров. Чому ми тоді не розуміли, що таке війна. Зараз я це розумію кожною своєю клітинкою
– Мали війну в Чечні зупинити. Дивлячись на 20 років назад, на 15 років назад, ти розумієш, наскільки це було можливо, тому що тоді було інше суспільство, воно було живе. Воно було різне, живе, ліве, праве, але воно було, перш за все, воно було, і ми могли це зупинити. Ми цього не зробили. Я особисто вийшла на Пушкінську площу два рази постояти. Ось і вся моя участь у чеченській війні. Я можу сказати, що у мене є особисте виправдання: у мене були дуже маленькі діти, мій старший син народився в 1993 році, а мій молодший – в 1995-му. Але можна іншими способами брати участь. Це перше, що ми повинні були б зробити, тоді багато що пішло б по-іншому. А ми ж не відчували цю кров. Чому ми тоді не розуміли, що таке війна. Зараз я це розумію кожною своєю клітинкою.
– Давайте повернемося до книги і до її героїв. Ви там виступаєте листоношею ще, Ви возите листи, спочатку від дітей зі школи Сухомлинського в селі Павлиш Кіровоградської області. Вони написали своїм ровесникам в центральну і західну Україну. Про цих молодих людей щось відомо?
– Це були учні з двох шкіл, я пішла в російську школу з українським компонентом і в українську школу з російським класом, щоб було і те, і те. Але де ці діти зараз, я, на жаль, не знаю, хоча я б дуже хотіла їх знайти. Ми з одним хлопчиком якийсь час підтримували листування, я просила його, щоб діти мені писали, як зараз вони почуваються, коли почалися активніші дії, але він поступово припинив відповідати. Я пам'ятаю, у нас в класі спочатку була дискусія, думки розділилися. Хтось розповідав, як бабуся їздила в санаторій, не знаю, в якому році, і там кляті «бандерівці», не знаю, що з нею зробили. А хтось йому казав: та що ти слухаєш бабусю, в минулому році ми прекрасно були в таборі під Львовом, добре відпочили, їздили на спортивні змагання. «А ось моя бабуся говорила таке». Бабусі – це ж велика рушійна сила.
– Все-таки не можу для себе досі пояснити градус ненависті, який був у росіян, проросійськи налаштованих людей на сході України. Мені здається, що це якась колективна омана, масове божевілля. Поруч кордон російський, вони могли поїхати, їздили. Звідки цей ілюзорний образ великої Росії, коли вони бачили, що в російських областях на їхньому кордоні все те саме? Ви правильно помічаєте в книзі, що це один і той самий пострадянський континуум: коли ми опиняємося в маленьких містах українських, ми бачимо всю комуністичну атрибутику.
– Ви знаєте, я думаю, це і було божевілля. Я думаю, це була добре зроблена провокація з використанням того, чого не було. Це була історія про заборону на російську мову. По-перше, не можна заборонити те, чого не було, ніякого закону про російську мову не було, кажу це з повною відповідальністю, тому що бачила документи Верховної Ради. За Януковича був виданий закон про національні мови, про мови нацменшин. Звичайно, він найбільше допомагав росіянину на сході України, але він стосувався всіх мов нацменшин: там є угорці, там є румуни, є чехи, є цілі національні села. Закон говорив про те, що документи, які поширюються на цій території, які не повинні йти далі в область і в Київ, вони можуть вестися рідною мовою, тому що більше вони нікому не потрібні. Так, це було зручно і добре. Ось тобі і весь закон. Далі представник партії «Свобода» Олег Тягнибок ставить на голосування питання про те, чи можна поставити на голосування цей закон, тобто не сам закон про національні мови, а просто включити до порядку денного розмову. Йому сказали: ні. Більшість проголосувала проти, на цьому питання було вичерпане. Цього було досить провокаторам з Російської Федерації, щоб кинути цю іскру, зворушити людей. Тут ніяк люди не можуть зрозуміти: Україна занадто слабка держава, як будь-яка молода держава, там занадто слабка влада. Там ніхто нікому не вказував ніколи, як і про що говорити, не до того було, це було абсолютно неважливо. Ба більше, якщо ви їздите часто в цю країну, то ви можете побачити, що одна людина говорить українською, інший йому відповідає російською, а не розумієш, перепитай, я перейду на твою. Це нормально і на телебаченні.
– У вас є розділ, пов'язаний з Києвом і з Майданом. Ви приїжджаєте ще в досить романтичний період Майдану, одночасно траурний, це справляє незабутнє враження.
Люди можуть сумувати через жертви, але винні в жертвах ті, хто довів народ до революції, а не народ, який вийшов на революцію. Абсолютно фантастична річ – це український волонтерський рух. Люди, які тягнуть на собі країну
– Люди можуть сумувати через жертви, але винні в жертвах ті, хто довів народ до революції, а не народ, який вийшов на революцію. Але взагалі, звичайно, як же, нічого не відбувається, все ті ж Ахметови, ті ж Коломойські. Дивлячись звідси, здається, що нічого не відбувається, тому що нам мало говорять про те, що відбувається. По-перше, абсолютно фантастична річ – це український волонтерський рух. Люди, які тягнуть на собі країну, замінюючи державу в величезній кількості міст, з нуля відтворили українську армію, яка майже була нікому не потрібна. Вони по всьому світу збирали гроші, кошти, я вже не знаю, зброя все-таки була якась, десь щось купувалося – це справа держави. Обмундирування, теплі шкарпетки, намети, ще щось – це все закуповувалося українським народом. Кількість людей, які займаються волонтерством, віддають свої сили, свій час, свої гроші своїй країні, надзвичайна. Це люди якогось одного напруження. У мене ні з одним волонтером не було ніяких непорозумінь, жодного разу. Багато за що можна зачепитися і що критикувати. Але потрібно ж бачити і щось нове та незвичайне, про що ми можемо тільки мріяти.
– Вікторіє, хто аудиторія Вашої книги, як Ви це собі уявляєте?
– По-перше, книжка не просто вийшла в Росії, а була надрукована рідному моєму місті Санкт-Петербурзі. Це окремий для мене особисто плюс. По-друге, для мене це дуже важливий жест – вихід цієї книги зараз в Росії, яка заповнена брехнею, яка заповнена катастрофічною, я думаю, вже непоправною, жорстокістю нескінченною. Я вважаю, що це жест.
Повний текст матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода
| Передрук з "Радіо Свобода" |
Всі новини дня
Угода щодо збільшення боргового ліміту США: в чому полягає компроміс? Відео
Джо Байден і Кевін Маккарті досягнули домовленості щодо збільшення боргового ліміту США, аби уникнути дефолту. Тепер її фінальне погодження залежатиме від голосування в Конгресі.
Українська “Мавка” збирає зали глядачів в американських кінотеатрах
Українська “Мавка” збирає повні зали глядачів в американських кінотеатрах. Анімаційний фільм за мотивами “Лісової пісні” Лесі Українки вийшов у прокат на великих екранах у США. Роботу над стрічкою команді українців вдалося завершити, попри повномасштабну війну. Зараз "Мавка", за словами продюсерів, найкасовіший український фільм.
24 травня відбулася прем'єра української стрічки "Мавка" у Вашингтоні. Подивитися фільм чимало глядачів прийшли у вишиванках. Українську сорочку вдягнув американець Аланте, який прийшов на український фільм вперше в житті. Перед прем'єрою він коротко ознайомився зі сценарієм "Лісової пісні" Лесі Українки, проте вимовити ім'я Мавки йому не вдається з кількох спроб, голову героїню він називає Маквою: "Мені сказали, що в літературній версії вона не повертається з... Ой, я спойлерю. Анімація, кохання, двоє героїв, вони закохуються."
У традиційному українському вбранні на екрані постають і герої фільму - Мавка та її коханий Лукаш. Анімаційна стрічка за мотивами "Лісової пісні" Лесі Українки вийшла у прокаті у США двома мовами: українською та англійською. Проте в англійській версії звучать українські пісні, серед яких - "Веснянка" від гурту "Дахабраха."
Чимало глядачів в американській столиці - українці. Софія Вілліс, глядачка “Мавки”, після перегляду розповіла, що з радістю побачила у фільмі багато українських елементів: "Я завжди захоплювалася костюмами, чудовим намистом, всім автентичним, не у стилі Голлівуду, а справжнім українським, геніальним українським, це нам сподобалося."
Через високу конкуренцію на кіноринку українські виробники на прокат в Америці не розраховували взагалі. Втім, фільм про Мавку придбали для показу у США. Крім Вашингтона, її вже показали у Нью-Йорку, Чикаго, Сан-Дієго, квитки на прем'єру в деяких містах розбирали за кілька годин після початку продажу.
В посольстві України у США радіють, що завдяки анімації американці дізнаються, зокрема, більше про творчість Лесі Українки: "Леся Українка менш перекладена, менш знана, але вона є справжньою європейкою в кращому значенні цього слова: людина, яка володіла вісьмома іноземними мовами, яка досконало знала європейську культуру. Тому, коли ми тут цим прекрасним мультфільмом сьогодні нагадуємо американцям, що ми є частиною європейської культури, коли ми знайомимо їх із нашою творчістю, то ми ще раз підкреслюємо, що Україна жива і буде вічно жити, бо вона має в серці те, що не вмирає," - розповіла радниця посольства України у США Катерина Смаглій.
Представниця компанії Ukrainian Films USA, що придбала права на дистрибуцію україномовної версії стрічки у США, Маріанна Агекян розповідає, що фільм був би успішним у світі навіть без підвищеної цікавості до України через повномасштабне вторгнення: "Усі, хто бачив якість цього фільму, тут неважливо, що він з України, - це просто дуже гарний анімаційний фільм, який можна показувати будь-де. Зараз "Мавку" представили в понад 90 країнах. Вона говорить різними мовами, її показали в Німеччині, Франції, навіть у Латинській Америці, Мексиці. Якщо подивитися, скількома мовами Мавка зараз розмовляє, це вражає."
На черзі - покази "Мавки" в Сіетлі, Філадельфії та ще низці міст США, а також фільм покажуть у Канаді. "Мавка" пройшла нелегкий шлях до великих екранів. Завершувати виробництво фільму українській команді довелося під час повномасштабної війни. Продюсерка анімаційного фільму Ірина Костюк розповіла, що деякі члени її команди перебували в окупації.
"Наш артдиректор був в окупації під Києвом, а багато наших аніматорів пішли в ЗСУ.
Наші аніматори працювали з бомбосховищ, з ванних кімнат з комп'ютерами
Наші аніматори працювали з бомбосховищ, з ванних кімнат з комп'ютерами та дистанційно, для того, щоб ми завершили. Як не дивно, ми завершили виробництво в заплановані терміни."
На створення фільму загалом пішло 8 років. Сюжет про кохання, проблеми навколишнього середовища та зникнення рідкісних видів тварин із повномасштабною війною набув нового значення. "Та сцена, де Мавка, будучи такою ніжною, закоханою, коли постає загроза її світу, стає на захист цього світу, будь-якою ціною жертвуючи своїм власним життям, - це такий новий сенс, я зараз заплачу... Новий сенс - це захист своєї території, коли чужинці заходять на твою територію, і якою б ніжною і гармонійною душею ти не була, ти всеодно береш ту іскру праведної люті й захищаєш свою територію будь-якою ціною,"- каже Костюк.
"Мавка" стала найкасовішим українським фільмом і найкасовішим анімаційним релізом, розповідають продюсери. Лише за перший тиждень показу в Україні вона зібрала 24,9 млн грн. "Щодо інших країн, у Франції ми були взагалі на другому місці серед новачків вікенду, десь ми займали навіть перше місце у прокаті... В кожній країні, де виходив фільм, якісь такі гучні здобутки "Мавки" є у кожній країні", - розповіла продюсерка.
Однак найбільшою несподіванкою для команди "Мавки" стало те, скільки країн її показують саме українською мовою, аби підтримати переселенців з України, які, дивлячись фільм, часто не стримують сліз: "Через повномасштабне вторгнення і через те, що велика аудиторія виїхала за кордон, наші партнери побачили цю можливість, і використали цю можливість в хорошому сенсі - показати українцям за закордоном "Мавку." І скільки ми отримали фідбеку від українців, це настільки зворушливо. В нас настільки вийшла важлива місія, якій ми дуже тішимося, радіємо. Вони пишуть, що на півтори години ніби опинилися вдома... Ти чуєш, як весь зал схлипує. І саме в цьому моменті, з тієї тиші, з тієї кімнати лунає цитата Лесі Українки: Ні, я жива, Я буду вічно жити, тому що в серці маю те, що не вмирає. Це взагалі, ефект не передати," - розповіла Ірина Костюк.
Дивіться також: "Путін не лише фашист, а ще й невіглас". Інтервʼю з філософом, режисером-документалістом Бернаром-Анрі Леві
В Туреччині переобрали Ердогана: якими можуть бути наслідки цих виборів для України та Європи. Відео
В Туреччині президента Реджепа Таїпа Ердогана переобрали на ще один пʼятирічний термін. Ердоган перебуває при владі з 2003 року, спочатку як прем'єр-міністр, потім - як президент. Про наслідки цих виборів для України та Європи розкаже наш європейський кореспондент Богдан Цюпин.
- Голос Америки
Данія збільшує військову допомогу Україні майже до розміру свого оборонного бюджету
Данія збільшить витрати на допомогу Україні на 2,6 мільярда доларів протягом цього і наступного року. Про це заявила прем'єр-міністерка країни Метте Фредеріксен, повідомляє Reuters.
На початку цього року Данія створила фонд розміром в один мільярд доларів для військової, цивільної та бізнес-допомоги Україні. Нові ж кошти, за даними данського суспільне мовлення Danmarks Radio, будуть призначені саме на військову допомогу.
Вдячність вже висловив президент України Володимир Зеленський. “Наша сила - в єдності”, - наголосив він.
“Цей значний внесок сприятиме подальшому зміцненню боєздатності Збройних сил України в короткостроковій та середньостроковій перспективі”, - відреагував на новину з Данії президент Зеленський.
Оборонний бюджет Данії складає близько 3,8 мільярда доларів. Експерти звертають увагу, що збільшена військова допомога Україна фактично покриває весь оборонний бюджет Данії (загальна сума допомоги складе близько 3,6 мільярда доларів).
“Данія була першою країною, яка пожертвувала весь свій інвентар CAESAR Україні. Тепер вона витрачає майже весь свій оборонний бюджет на озброєння Києва”, - пише у Twitter Майкл Вейс, журналіст, кореспондент Yahoo News.
А шотландський професор Філліпс П. О'Браєн додає, що Данія таким вчинком каже світові, що Україна захищає всю Європу.
Раніше цього тижня питання військової допомоги Україні обговорили глава Пентагону Ллойд Остін та виконувач обов'язків міністра оборони Королівства Данії Троелс Лунд Поульсен. За повідомленням Пентагону, міністр оборони США подякував данському колезі “за постійну підтримку Данією України та її постійні зусилля з розробки рішень, які підтримують оборону України”.
Данія має у своєму арсеналі 40 літаків-винищувачів F-16, 30 з яких - у робочому стані. Раніше країна оголосила про перехід авіації на літаки F-35.
Данія входить до міжнародної авіаційної коаліції, що тренуватиме українських пілотів на F-16.
- Голос Америки
"Ми ніколи не повинні забувати про ціну, сплачену за захист нашої демократії" - США відзначають День пам'яті
У понеділок у Сполучених Штатах відзначають 155-й День пам’яті, коли нація вшановує тих, хто втратив життя на службі країні.
Свято відзначають в останній понеділок травня, цього року воно припадає на 29 травня.
Президент Джо Байден в понеділок провів церемонію на Арлінгтонському національному кладовищі, де поховано близько 400 000 ветеранів.
Він поклав вінок до могили Невідомого солдата та виступить із промовою.
"Ми ніколи не повинні забувати про ціну, сплачену за захист нашої демократії, - виголосив Байден. - Ми ніколи не повинні забувати життя, які символізують ці прапори, квіти та мармур".
"Кожного року ми згадуємо і щороку це не легше", - додав він.
Ваша свобода встояла завдяки тим, хто за неї боровся. Наша свобода встоїть, завдяки тим, хто бореться за неїВолодимир Зеленський
Український президент Володимир Зеленський в День пам'яті привітав американців у відеозверненні. Він висловив подяку американцям і високо оцінив боротьбу американського народу за свободу.
"Ваша свобода встояла завдяки тим, хто за неї боровся. Наша свобода встоїть, завдяки тим, хто бореться за неї", - проголосив Зеленський.
Вперше День пам'яті у США широко відзначали в 1868 році, після закінчення громадянської війни в США. День пам'яті став федеральним святом понад століття потому, у 1971 році.
Після закінчення Війни за незалежність у 1783 році понад 646 000 американських військових загинули в боях, а понад 539 000 загинули від інших причин, не пов’язаних з бойовими діями, згідно з даними Military.com опублікованими у 2020 році.
У День пам’яті багато американців також відзначають неофіційний початок літа, святкуючи вихідні з барбекю та поїздками на пляж.
Міністр транспорту Піт Буттеджич на прес-конференції минулого тижня сказав, що ці подорожі у вихідні на День пам’яті "випробують систему".
"Більше американців планують поїздки та бронюють їх раніше, незважаючи на інфляцію. Цей літній сезон подорожей може стати рекордсменом, особливо в аеропортах", — сказала Пола Твідейл, старша віце-президентка AAA. Минулого року тисячі рейсів були скасовані або затримані на вихідних у День пам’яті.
Форум