Спеціальні потреби

Актуально

Патріарх дисидентів. Пам’яті Левка Лук’яненка

(Рубрика «Точка зору»)

Левко Лук’яненко закарбував своє ім’я в українській історії – хоча б тим, що був автором Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року. І саме в цей день був його день народження. Символічно! А, може, це знак згори?

Життєвий ірраціоналіст?

Не скажу, що добре знав Лук’яненка, але доводилося в різний час зустрічатися з ним. І чомусь у мене склалося враження, що це світла людина, яка «не зовсім від цього» світу, щось у ній є містичне й водночас ірраціональне.

Бо ж хіба раціонально (з точки зору радянського обивателя) виглядала його біографія? Випускник юридичного факультету Московського університету і водночас член компартії міг би робити успішну кар’єру по партійній лінії. Як це, наприклад, робив його ровесник Михайло Горбачов. До речі, вчилися вони на юрфаці в Москві майже в один і той же час. Обоє були з селянських сімей. Навіть родові корені в обох дещо пересікаються – дід Горбачова по материнській лінії був із Чернігівщини, де народився Лук’яненко. Однак, які різні долі цих людей… Зрештою, Лук’яненко міг робити кар’єру по лінії юридичній.

Але він обрав долю дисидента, який у період «відлиги» разом зі своїми однодумцями намагався створити підпільну партію, що мала на меті здобути незалежність України. Для радянської людини це «було вкрай нерозумно».

Далі був смертний вирок, довготривалі ув’язнення.

Уперше я побачив Лук’яненка в період «перебудови» на зборах Львівського «Меморіалу». Тодішній його виступ мені врізався в пам’ять. Лук’яненка не дуже хотіли пускати до трибуни. Адже це був «крамольний дисидент». Коли ж надали йому слово, то говорив він про речі на той час ще незвичні. Він виступив із критикою Леніна, закцентувавши увагу, що радянська система зі всіма своїми вадами була створена цим теоретиком і політиком.

Саме в часи «перебудови» Лук’яненко опинився у вирі політичної боротьби, результатом якої стало омріяне ним проголошення незалежності України. Показово, що коли в Москві владу хотіли захопити путчисти, Лук’яненко писав Акт незалежності нашої держави. У нього не було страху. А були сподівання.

Мрії та реалії

Однак, чи справдилося те, про що мріяв Лук’яненко? Чи була побудована та Україна, якою би він хотів бачити її – де існує справедливість і де не жирують казнокради; де нормально функціонує економіка; де люди не покидають масово країну, бо не можуть у ній заробити на прожиття; де, зрештою, повнокровно розвивається українська мова й культура. На жаль, у часи незалежності будувалася не така Україна.

Чи була в тому вина Лук’яненка? Адже він був своєрідним патріархом колишніх дисидентів, які пішли у владу. Очолював партію, що стала парламентською. Сам неодноразово обирався депутатом Верховної Ради. Був на високих державних посадах.

Звісно, при бажанні можна сказати, що в тих бідах, які пережила й переживає наша держава, є й частка вини Лук’яненка. Але таке звинувачення кинути найлегше. Складніше зрозуміти цю людину. Я переконаний: цей чоловік бажав добра Україні. Інша річ, багато з того, що він робив, не вдавалося. Чому?

Треба враховувати, що дисиденти були своєрідними мрійниками. Вони вибудовували «ідеальні» політичні моделі. Однак не дуже задумувалися над тим, як їх реалізувати. А для реалізації потрібен досвід, розуміння тонкощів управління.

Який же був досвід у Лук’яненка та його соратників? Переважно досвід боротьби з радянським режимом. Це досвід революціонерів, які ладні ламати систему.

Так, радянська система була зламана. Але після «ломки» треба було будувати. Дисиденти не особливо це вміли. Та й «критичної маси» підтримки в українському суспільстві після проголошення Незалежності в них не було. Україна й далі, за великим рахунком, багато в чому лишалася радянською.

У такій ситуації дисиденти-мрійники, опинившись у системі влади, зустрілися з прагматиками – переважно колишніми комуністичними й радянськими функціонерами. Ті мали чималий управлінський досвід. Була в них також електоральна підтримка. Тому вони відносно легко нейтралізували й маргіналізували дисидентів.

Серед них опинився Лук’яненко. За часів президентства Леоніда Кравчука, в 1992 році, йому запропонували поїхати надзвичайним і повноважним послом у Канаду. На позір, це виглядало гарно. Адже Канада – розвинута країна Західного світу, де до того ж є велика українська діаспора. Здавалося, для Лук’яненка відкривалося широке поле діяльності. Однак, схоже, у владних кабінетах мали інші плани. Потрібно було «вислати» з України авторитетного опозиційного політика, щоб він «не заважав». Це вдалося. Лук’яненко склав із себе повноваження народного депутата й голови Української Республіканської партії, яка заповідалася стати серйозною опозиційною силою. З часом ця партія почала розвалюватися й втратила підтримку.

На дипломатичній роботи Лук’яненко довго не був – близько півтора року. Повернувшись в Україну, брав участь у різних політичних проектах. Не будемо тут вдаватися до деталей. Зазначимо лише – це були більш чи менш опозиційні проекти. Часи мінялися – але Лук’яненко не змінювався. Він і далі лишався опозиціонером.

Наскільки політична діяльність Лук’яненка в часи незалежності була успішною й конструктивною – хай про це судять політологи. Принаймні він робив свою справу. І був чесним із собою.

В останні роки Лук’яненко відійшов від активної політичної діяльності. Давався взнаки вік. А, можливо, й «опускалися руки», бо важко було вплинути на ситуацію. До того ж сучасним українським політикам, більшість з яких відзначається жорстким прагматизмом, цей колишній дисидент виявився «не цікавим».

Зате Лук’яненко «воював пером». Ним було написано й видано низку книг – переважно мемуарного характеру. Зрештою, ця праця була належно оцінена. У 2016 році йому вручили Шевченківську премію у сфері публіцистики й журналістики.

Лук’яненко помер, не доживши до свого 90-ліття якихось півтора місяці. Із його смертю, здавалось би, відійшов цілий «материк» нашої історії – «материк» дисидентів, які мріяли про «гарну Україну». Сумно! Маємо інші реалії. Але життя – це боротьба. І саме достойне життя в боротьбі прожив Левко Лук’яненко.

Петро Кралюк – проректор Острозької академії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Передрук з "Радіо Свобода"

Всі новини дня

Хто за, а хто проти віз для росіян у Європі і чому?

Український міністр закордонних справ Дмитро Кулеба закликав країни ЄС та G7 не видавати візи росіянам, оскільки за його словами, вони «в більшості підтримують війну проти України. Їх треба позбавити права перетинати міжнародні кордони до часу, коли вони навчаться їх поважати».

Заклики України та низки інших країн запровадити ширші обмеження на подорожування російських громадян у Європі ймовірно стануть однією з тем наради міністрів закордонних справ Європейського Союзу 31 серпня у Празі.

Повітряний простір Європейського Союзу, а також США та інших країн вже майже півроку закритий для авіарейсів з Росії в межах міжнародних санкцій у відповідь на російське вторгнення в Україну.

Візові обмеження для громадян Російської Федерації справедливі...
Володимир Зеленський

Але російські громадяни мають можливість подорожувати на захід через треті країни, а також переходити кордони сусідніх держав і подорожувати далі в ЄС безперешкодно, використовуючи візи будь-якої з 26 країн - учасниць Шенгенської угоди про вільний перетин кордонів.

Ця обставина підштовхує у Європі доводи, що обмеження на видачу віз громадянам Росії має бути частиною колективних санкцій у відповідь на російську війну.

За такий крок виступає Україна та чільні представники таких країн як Данія, Естонія, Латвія, Польща, Фінляндія, Чехія тощо, але в інших країнах такі заклики розглядають стримано, а канцлер Німеччини відверто висловився проти.

Обґрунтування думок за і проти зосереджені зокрема на тому, чи дасть така заборона бажані результати і довкола справедливості принципу колективної відповідальності:

За - Кая Каллас, прем’єр-міністерка Естонії, написала в Twitter: «Припинити видавати туристичні візи росіянам. Відвідування Європи це привілей, а не право людини. Авіасполучення з Росією зупинене. Це означає, що в той час, як візи видають шенгенські країни, тягар несуть сусіди Росії (Фінляндія, Естонія, Латвія - єдині пункти в’їзду). Зараз пора припинити туризм з Росії».

Цей крок не має жодної реалістично досяжної мети.
Жерар Аро

Проти - Олаф Шольц, канцлер Німеччини, пояснив німецьким журналістам у Берліні: «Ми вже запровадили дуже далекосяжні санкції, які також стосуються багатьох конкретних осіб, олігархів, і тих, хто підтримує владні структури в Росії. І ми, безумовно, будемо це робити далі. Дієвість цих заходів були би послаблена, якби вони були спрямовані проти всіх, включно з цілком невинними людьми».

За - Володимир Зеленський, президент України, сказав у зверненні: «Звичайно, ми всі розуміємо: є люди, які справді потребують захисту, яких переслідують у Росії, навіть можуть убити, а отже, вони мають отримати допомогу цивілізованого світу. Це відомі юридичні механізми – через біженство, через прохання про притулок, через інші можливості допомогти й підтримати. Але ж це для тих, хто бореться, для тих, кого переслідують. І це не має стосуватися відпочинку громадян Росії у Європі, туризму, розваг, бізнесових справ. Працювати на державу-терориста не можна...
По-перше, має бути гарантія, що російські вбивці й посібники державного терору не користуватимуться шенгеном. А по-друге, не можна руйнувати саму ідею Європи, наші спільні європейські цінності, тобто не можна перетворювати Європу на супермаркет, у якому неважливо, хто заходить – головне, щоб людина просто розплатилася за товари. Тому візові обмеження для громадян Російської Федерації справедливі, і всі захисники європейських цінностей мають на них наполягати».

Проти - Серґей Алексашенко, російський опозиціонер, колишній заступний міністра фінансів Росії, сказав в інтерв’ю британському Times Radio: «Через свій вік Володимир Зеленський не знає, що таке жити в тоталітарній державі. Я дуже добре розумію його емоції, бо Україна бореться за виживання, воюючи проти російської армії, і я бачу відвагу й твердість українського народу, який чинить опір агресії. Але тим не менше нам треба пам’ятати історію. Наприклад 1933 року в Німеччині були 970 тисяч євреїв і 400 тися з них виїхали до запровадження німецької заборони євреям на виїзд. Інші, які залишилися, були вбиті в концентраційних таборах. Не треба забувати, що це були США, Велика Британія, Норвегія та багато інших, які приймали євреїв з нацистської Німеччини. Мені також відомо, що Зеленський та його посадовці знають, що є багато росіян - десятки чи сотні тисяч, які проти війни і підтримують Україну фінансово, ідейно. Вони намагаються пояснювати російському народу, що відбувається, намагаються зупинити війну. Я вважаю, що такі заклики пана Зеленського викликані тим, що він розчарований через недієвість санкцій, які не зламали російську економіку і мораль, і не зламали воєнну машину. Але я не можу уявити, які би могли бути санкції, що би це зробили. Я розумію почуття Зеленського, але вважаю, що колись він пошкодує через такі заяви… Якщо заклики Зеленського втілити і якби всіх росіян, які зараз живуть у Європі, депортувати в Росію, то це посилило б режим Путіна. Бо десятки тисяч росіян виїхали з Росії, оскільки боялися політичних переслідувань. Десятки тисяч політичних активістів в Росії зараз ув’язнені чи під слідством у кримінальних справах через їхню відверту позицію щодо війни. Тому я не думаю, що депортація росіян з Європи в Росію, чи заборона на видачу віз росіянам зашкодить Путіну, але це точно послабило б російську політичну опозицію і посилило б режим Путіна».

За - Каі Мукканен, лідер фракції Партії національної коаліції у фінському парламенті Фінляндії, сказав телеканалу Євроньюз: «Це не чорно-біле питання, і ми у себе багато обговорюємо доводи за і проти. Головна проблема в тому, що закриття можливості росіянам приїздити сюди викличе обурення проти нас, в той час як мета полягає в тому, щоб обурення було спрямоване проти режиму Путіна і проти війни. Але, взявши все це до уваги, правильно було б показати росіянам, що вони також як країна несуть відповідальність за підтримку чинного режиму і того, що той режим робить. І в той час як в Україні порушення відбуваються в таких масштабах, ми не можемо мати нормальні відносини між двома нашими країнами» .

Проти - Жерар Аро, колишній посол Франції в ООН і в США, написав у Twitter: «Я виступаю проти заборони на візи для росіян з двох причин: 1) Цей крок не має жодної реалістично досяжної мети; 2) Він суперечить європейським цінностям, без розбору караючи невинних осіб. Те що інша сторона не поважає наші цінності не означає, що про них повинні забувати ми».

Ще 6 кораблів отримали дозвіл на прохід через морський гуманітарний коридор в Чорному морі - заява СКЦ

Ще шість кораблів отримали дозвіл на вивезення зерна з українських портів.

Спільний координаційний центр (СКЦ) в рамках Чорноморської зернової ініціативи ООН дозволив шести суднам, що прибули для перевірки, прохід через морський гуманітарний коридор в Чорному морі. Ці кораблі мають вивезти з України зерно, заблоковане з початку повномасштабного вторгнення.

Дв з цих суден MV Kafkam Etler і MV Zelek Star вже пройшли інспекцію в Мармуровому морі, і можуть вирушати у Чорноморськ Одеської Області на завантаження.

На завтра запланована інспекція решти чотирьох суден - MV Great Arsenal, MV Zumrut Ana, MV Ocean S, MV Kubrosliy. У випадку успішної перевірки, ці кораблі також вирушать до Чорноморська.

Крім того, у неділю пройшло інспекцію і отримало дозвіл на відправлення судно MV Star Laura. У суботу успішну перевірку пройшов MV Rahmi Yagci.

За процедурами, узгодженими Спільним координаційним центром, усі учасники перевірки координують роботу зі своїми військовими та іншими відповідними органами. Як повідомили у СКЦ, це потрібно, “щоб уможливити безпечний прохід комерційних суден у рамках Чорноморської зернової ініціативи”.

Учасники Спільного координаційного центру запевняють, що уважно стежитимуть за проходженням суден із українським зерном через морський гуманітарний коридор.

Як повідомляв Голос Америки, у п'ятницю три кораблі з вантажем української кукурудзи вийшли з українських портів і прямують на інспекцію до Туреччини.

Amnesty International хоче незалежної перевірки суперечливого звіту щодо України – повідомляє DW

Аньєс Калламар, генеральний секретар Amnesty International, виступає на прес-конференції в Єрусалимі, 1 лютого 2022 р.

Міжнародна правозахисна організація Amnesty International (AI) хоче, щоб її доповідь, в якій організація звинувачує українських військових у порушенні законів війни, і яка викликала хвилю протестів, ретельно перевірили незалежні експерти. Про це з посиланням на п’ятничну заяву AI, повідомила російськомовна служба Deutsche Welle (DW).

«Доповідь Amnesty International про Збройні сили України перевірять незалежні експерти. Ми хочемо зрозуміти, що саме пішло не так і чому, щоб здобути уроки та покращити свою роботу в галузі прав людини», – написали журналісти DW у своєму твіті з посиланням на АІ.

Як повідомили журналісти Deutsche Welle, у п'ятницю, 12 серпня, AI заявила, що відповідний процес "ініціюється на міжнародному рівні". AI хоче перевірити процеси та рішення, що передували публікації прес-релізу, проведення досліджень, підготовки матеріалу, а також провести юридичний та політичний аналізи звіту.

Amnesty International висловила жаль, що прес-реліз, присвячений дослідженню, оприлюднили без достатнього контексту, бо в ньому «не було приділено належної уваги російській агресії з порушенням міжнародного права та численним військовим злочинам, скоєним російськими військовими та задокументованим Amnesty International».

Також, як кажуть правозахисники, яких цитує DW, «висновки не були передані з тією делікатністю та точністю, яку слід було очікувати від Amnesty. Це також стосується подальшого спілкування та реакції Міжнародного секретаріату на критику громадськості». Крім цього, AI засудила «інструменталізацію прес-релізу російською владою».

Росія звинувачує АІ в «ненауковому підході»

Речниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова звинуватила АІ в тому, що організація змінює свою позицію під тиском «західної диктатури».

Коментуючи рішення АІ про необхідність провести незалежне розслідування, Марія Захарова сказала, що правозахисна організація готова говорити протилежне до того, що було сказано в доповіді, і використовує «антинауковий підхід».

«Тому що результат має бути іншим. Тим, що влаштовує мейнстрім. Факти нікого не цікавлять. Раз сказали, що київський режим по цивільних не стріляє, отже – не стріляє. Антинауковий підхід. Але саме його наявність визначає нинішню західну систему як диктатуру», – написала речниця МЗС Росії в мережі Телеграм у неділю, 14 серпня.

Звіт Amnesty International від 4 серпня викликав хвилю обурення правозахисників та політиків, які звинувачували АІ у тому, що вони не розрізняють агресії між агресором та жертвою та у тому, що не вірно розуміють принципи міжнародного гуманітарного законодавства, яке стосується війни в міських умовах.

Звіт критикували колишні співробітники АІ та співзасновник шведського відділення організації, який подав у відставку на знак протесту.

«Ніколи б не подумала, що одна доповідь може поставити під загрозу 30 років досягнень захисту прав людини в Україні» – Оксана Покальчук

Також на другий день після виходу звіту, звільнилася голова київського офісу АІ юристка та правозахисниця Оксана Покaльчук. У суботу, 13 серпня, в газеті Washington Post вийшла її стаття, в якій вона пояснює мотивацію своєї відставки після семи років роботи в організації.

«На мій погляд, найбільший недолік звіту полягав у тому, що він суперечив своїй головній меті: він не захищав цивільних осіб, а ставив їх під загрозу, даючи Росії виправдання для продовження своїх невибіркових атак. Тому я залишила посаду керівника українського офісу Amnesty International», – каже українська правозахисниця у статті.

На її думку, проблема з написанням звіту виникла через те, що міжнародні експерти недостатньо розуміють контекст, в якому вони працюють, не довіряють місцевим колегам та ставляться до них «зарозуміло» та «несправедливо».

«Замість того, щоб довіряти місцевому персоналу та покладатися на нього, деякі міжнародні організації, такі як Amnesty, не можуть бути інклюзивними, та централізували ухвалення рішень, як це було у випадку з цим звітом. Ставлення не могло бути більш зарозумілим і несправедливим, хоча ми всі погодилися на співпрацю, яка базується на відданості спільним цінностям», – пише Покальчук.

Так само, за словами Покальчук, хоча співпраця з урядом України завжди була доброю, АІ навіть не планувала звернутися до української влади та військових за коментарем, і зробила це лише за наполягання місцевого офісу, давши українській стороні лише три дні на відповідь.

Доповідь, яка мала захистити цивільних, на думку Покальчук, призвела до протилежних результатів, бо її використала російська пропаганда, яка і раніше виправдовувала, наприклад, бомбардування пологового будинку в Маріуполі тим, що його нібито контролювали українські військові.

Звіт Amnesty, на думку Покальчук, завдав тривалої шкоди репутації групи в Україні та в усьому світі. Але помилка керівництва не відображає важливої роботи місцевих офісів, яким загрожує втрата підтримки, вважає українська правозахисниця, яка своїм дописом хоче привернути увагу до цієї роботи і закликає керівництво організації належно її цінувати та включати місцевих колег в процес ухвалення рішень.

Війна в Україні відвертає увагу від голоду: Папа Римський закликав допомогти Сомалі 

POPE-ANGELUS/

Папа Римський Франциск заявив, що війна в Україні відвернула увагу від проблеми голоду в інших країнах. Під час свого щонедільного молитовного послання “Ангел Господній” із площі св.Петра у Ватикані, глава католицької церкви закликав терміново допомогти продовольством Сомалі, щоб запобігти голоду в цій країні.

«Люди цього регіону, які і так живуть у дуже небезпечних умовах, зараз перебувають у смертельній небезпеці через посуху», – сказав Папа Римський. Він додав, що хоче привернути увагу «до серйозної гуманітарної кризи, яка вразила Сомалі та деякі райони прикордонних країн».

"На жаль, війна (в Україні) відвернула увагу та ресурси, але це цілі, які вимагають максимальної відданості - боротьба з голодом, охорона здоров'я, освіта", - додав 85-річний понтифік.

Минулого тижня, Агенство ООН з питань біженців і Норвезька рада у справах біженців заявили, що з січня цього року близько мільйона людей стали внутрішньо переміщеними особами в Сомалі. Видання Reuters повідомляє, що наступного місяця Продовольча та сільськогосподарська організація ООН може офіційно оголосити голод у восьми регіонах Сомалі, якщо ситуація там не покращиться.

Як повідомляють “Новини Ватикану”, після молитви “Ангел Господній” Папа Римський звернувся до паломників, які зібралися цієї неділі у Кракові. У молитві, серед іншого, Франциск згадав про Україну. “Просимо у Господа особливої ласки, милосердя і жалю до страждаючого народу України», – сказав він.

У цій статті використані матеріали Reuters, Vatican News.

Угорщина нарощує імпорт російського газу на тлі скорочення в цілому по ЄС

Санкції Брюсселя покликані змусити Росію припинити війну в Україні

Угорщина оголосила в суботу, що імпортуватиме більше російського газу, ніж планувалося раніше, згідно з торговими угодами, повідомив угорський чиновник, який пояснив дії уряду своєї країни «війною по сусідству» і «санкціями ЄС».

«Через війну, що йде по сусідству, і відповідь на неї санкціями, Європа зіткнулася з серйозною енергетичною кризою. Незважаючи на стрімке подорожчання природного газу, питання сьогодні полягає не в ціні на газ, а в тому, чи вистачить його на зимовий сезон, – написав у мережі Facebook державний секретар МЗС країни Тамаш Менцер. – Обов'язок уряду Угорщини - забезпечити безпечне постачання газу для країни, і ми це виконуємо».

Угорщина, яка приблизно на 85% залежить від російського газу, рішуче виступає проти ідеї будь-яких санкцій ЄС щодо імпорту російського газу. Прем’єр-міністр Віктор Орбан також наполягає, що імпорт російської сирої нафти необхідно звільнити від санкцій ЄС.

За даними міністерства закордонних справ Угорщини, російська енергетична компанія "Газпром" поставила до Будапешту більші обсяги газу, ніж було домовлено раніше, після візиту міністра закордонних справ Угорщини до Москви в липні.

Менцер додав, що додаткові 2,6 мільйона кубометрів російського газу будуть імпортовані в Угорщину в серпні по трубопроводу Turkstream. Також він повідомив, що тривають переговори щодо вересневих поставок.

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто здійснив неоголошений візит до Москви минулого місяця, щоб обговорити збільшення поставок російського газу на додаток до 4,5 мільярдів, які Угорщина отримувала щороку до вторгнення.

«У світлі того, що ми знаємо про поточний стан європейського ринку, стає зрозуміло, що придбання такого великого обсягу неможливо без російських джерел», – заявив Менцер.

Будапешт рішуче виступає проти будь-яких потенційних санкцій ЄС щодо російського газу, хоча Угорщина не голосувала проти санкцій Брюсселя, покликаних змусити Росію припинити війну в Україні.

У Німеччині, яка також залежить від імпорту російського газу, міністерство економіки оголосило в суботу ввечері, що країні необхідно скоротити споживання газу на 20%, щоб допомогти ЄС досягти мети скорочення енергоспоживаня на 15%.

У матеріалі використано повідомлення агенції Bloomberg та Reuters.

Дивіться також: 98% українців впевнені, що Україна переможе війну проти Росії - опитування IRI

98% українців вірять у перемогу – нове опитування. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:05:32 0:00

Більше

Відео - найголовніше

Хосе Андрес: «Україна потребує нашої допомоги». Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:25 0:00
XS
SM
MD
LG