Спеціальні потреби

Актуально

Унікальні архівні записи українських дисидентів попереджають про сьогоднішню Росію - режисер 

Архівне фото: Музей українського дисидентства

«Те, про що вони говорили у 1970-80х роках, ми чуємо сьогодні в новинах» – режисер реставрації

«Чемні чоловічки», що ввічливо «ламають хребти», викрадають дітей і розлучають їх з батьками, піддають страшним катуванням студентів, що сміють не погоджуватися з тим, що написано в офіційних підручниках та посилають представників національних меншин виконувати найжорстокіші накази військового керівництва, а з іншого боку – західні ЗМІ, які бояться називати речі своїми іменами та політики, які намагаються домовитися з Кремлем.

Це – не розповідь про сучасну ситуацію навколо України, а про події 40-річної давнини і лунають вони живими голосами українських дисидентів – генерала Петра Григоренка, публіцистки Надії Світличної, письменників Віктора Боровського та Валентина Мороза та ще близько десятка інших українських правозахисників. Врятовані з архівних записів, вони лунають сьогодні пророчим попередженням про методи, якими далі продовжує діяти репресивна російська система під час війни проти України.

Наближається до завершення проект з реставрації унікальних записів українських дисидентів, які були зроблені під час їхніх виступів перед українською діаспорою в Канаді наприкінці 1970-х та на початку 1980-х років.

І що вражає українсько-канадських документалістів, які працюють над відновленням цих записів, так це, як актуально звучать їхні розповіді.

«Важко повірити, але те, про що вони говорили у 1970-80х роках, ми чуємо сьогодні в новинах. Нічого не змінилося. Ми чуємо про тортури, які викорстовувало КҐБ і російські військові в Україні, про те, як намагаються знищити українську мову та називають «націоналістами» всіх, хто послідовно її вживає, про те, як завозять нове населення в ті місця, які вони перед тим обезлюднили – спершу це зробили після Голодомору на Донбасі, тепер повторюють в Криму», – говорить у розмові з Голосом Америки керівник проекту режисер-документаліст Юрій Луговий.

Разом зі своєю дружиною Зоряною Гриценко-Луговою він вже понад рік працює над відновленням записів, які робили українські активісти, коли до Канади почали приїжджати українські дисиденти, яких видворили з Радянського Союзу.

«Опинившись у вільному світі, українські правозахисники, учасники Гельсінської спілки, намагалися розповісти якомога більшій кількості людей про те, що відбувається за залізною завісою. Зустрічі з ними збирали величезні аудиторії. А група українських студентів з власної ініціативи робили ці записи, розуміючи їхню історичну вагу. Потім плівки віддали в державний архів Канади, де вони зберігалися до останнього часу. Але архів потребував місце і запитав, чи вони нам потрібні, інакше вони збиралися їх позбутися. Ми, звичайно забрали їх, і тепер працюємо над тим, щоб врятувати те, що ще можна врятувати», – пояснює Юрій Луговий.


І катування і безкарність залишилися тими ж

Він каже, що частину записів було втрачено – її знищила плісень, але більша частина архіву все ж збереглася і для її відновлення довелося купувати спеціальне обладнення і проводити години над копіткою працею, синхронізуючи вручну п’ятисекундні відрізки аудіо та відео.

Але, на його думку, ця праця має величезну історичну цінність і не лише для істориків та дослідників, але і для всіх, кого цікавить сучасна ситуація.

«Не можна залишитися незворушним, слухаючи розповідь молодого студента, Віктора Боровського, якого катували у психіатричній лікарні лише за те, що він хотів якнайкраще підготувати свою роботу про ХХ з’їзд комуністичної партії та знайшов десь доповідь Микити Хрущова та посилався на видані в СРСР книжки Олександра Солженіцина», – говорить Юрій Луговий.

У записах можна послухати, як Боровський сам читає свої спогади, які він назвав «Поцілунок сатани», і впізнати в словах радянських представника каральної психіатрії ті ж самі нотки, що і в нещодавно опублікованих записах розмов російських солдатів.

«Ми вас усіх вилікуємо», – з неприхованим садизмом говорить радянський лікар і наказує катувати в’язнів психіатричної лікарні так, щоб ті кричали від болю, але і так, щоб на їхньому тілі не залишалося слідів. Коли сміливці вигукували своїм катам, що і ті колись опиняться перед судом – вони лише сміялися в обличчя, насолоджуючись своєю безкарністю. «Перед тим, як дійде до нас, лава підсудних переповниться і нам не залишиться місця», – казали вони.

Надія Світлична розповідала про те, як «чемні» кагебісти, які вміли «чемно вирвати душу і зламати хребет», їй погрожували забрати дворічну дитину, віддати її у дитячий будинок і виростити з неї «вірного ленінця». Про подібні погрози від свого КҐБ, яке навіть назви не змінило, розповідали нещодавно білоруські активістки. Існують численні повідомлення про випадки розлучення матерів з дітьми – як про засіб тиску– під час насильницького вивезення до Росії.

Вражає історичними паралелями і розповідь генерала Петра Григоренка про розстріли у Новочеркаську Ростовської області Росії у 1962 році. Тоді розстрілювати учасників голодного бунту відправили місцевий гарнізон, але його командир відмовився вбивати беззбройних людей. Тоді на місце непокірних, за словами Григоренка, «нависмикували солдатів з нацменшин», яким дали розривні кулі, що призводили до більших жертв і особливо тяжких поранень.

«Тільки скінчився розстріл, – вулиці залиті кров’ю, завалені трупами вбитих, – як на їхнє місце заводять інших, яким розривних куль уже не дали. А тих, хто стріляв, потім судили. І коли судили, написали, що то провокатори стріляли. Бо розривних куль у радянської армії немає», – розповідав генерал Григоренко.

Радянські дисиденти були оптимістами, попри все

Як співзасновник і один з керівників Української Гельсінської групи, він звертався до очільників західних держав не вірити ні одному слову радянського керівництва, ні одній домовленості «бо вони жодної не виконали». Він був переконаний, що Захід має керуватися моральними принципами, як про це говорив американський президент Джиммі Картер, а не намагатися домовитися з СРСР за будь-яку ціну, закриваючи очі на злочини радянського режиму.

Однак, як каже режисер Юрій Луговий, як тоді, так і зараз, на Заході було чимало прихильників Москви. «На зустрічі з дисидентами ми приводили чимало представників преси, але інтерв’ю виходили у поодиноких малих виданнях, але не в головних ЗМІ. Надто багатьом інтересам – ідеологічним та економічним – перешкоджали українські дисиденти та їхні незручні розповіді», – пояснює він.

Разом з тим, українські дисиденти, без яких, на переконання Лугового, не відбулася б українська незалежність, були, попри все, сповнені оптимізму.

«Вони вірили, що цей брехливий нелюдський режим впаде і українці будуть переможцями. Не можна не захоплюватися силою духу цих людей. Тому, думаю, поява цих записів у загальному доступі, є на часі, бо вона свідчить, що українці в Україні та в діаспорі ніколи не складали руки і діяли спільно заради свободи України», – каже режисер.


Більшість свідчень та виступів лідерів дисидентського руху Петра Григоренка, Валентина Мороза, Віктора Боровського, Надії Світличної та інших українських політв’язнів радянських тюрем вже є доступними на Youtube-каналі Юрія Лугового.

Всі новини дня

$15 млн кредитних ресурсів: США допоможуть бізнесу на Заході України. Відео

$15 млн кредитних ресурсів: США допоможуть бізнесу на Заході України. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:55 0:00

США нададуть підтримку українському бізнесу на Заході країни. Документ про це сьогодні підписали Банк Львів та Фінансова корпорація розвитку США. Йдеться про угоду на 15 мільйонів доларів кредитних ресурсів. З посадовцями у Львові розмовляла Мирослава Гонгадзе.

Громадські організації, що допомагають Україні, виступили перед Гельсінською комісією в США. Відео

Представники 4 громадських організацій, що допомагають Україні, виступили перед Гельсінською комісією Сполучених Штатів. На слуханнях були присутні представники як з України, так і зі США та Литви. Волонтери наголосили, що допомога Заходу часто є недостатньо швидкою.

Американку Бріттні Ґрайнер обміняли на росіянина Віктора Бута – деталі з Білого дому. Відео

США обміняли увʼязнену в Росії американську баскетболістку Бріттні Ґрайнер на Віктора Бута – росіянина, який відбував термін у США за торгівлю зброєю. Більше про важливість цієї події та деталі з Білого дому – розповідає Юлія Ярмоленко.

Дві гуманітарні організації були обстріляні у Донецьку – речник ООН

Власниця зруйнованої квартири збирає свої речі в житловому будинку, який постраждав від обстрілу під війни Росії проти Україн. Донецьк, що на підконтрольній Росії території України, 6 грудня 2022 року. REUTERS/Олександр Ермоченко

Щонайменше дві гуманітарні неурядові організації були вражені під час атак на місто Донецьк, люди в будівлях не пострадждали, але одна людина була вбита поруч з будинком і одна поранена, речник ООН повідомив журналістам.

Під час щоденного брифінгу у четвер, 8 грудня, речник генерального секретаря ООН Стефан Дюжаррік повідомив про напад у підконтрольній Росії частині Донецька, який стався цього тижня.

«Наші колеги з гуманітарних організацій повідомили нам, що офіси щонайменше двох гуманітарних неурядових організацій були вражені під час атак на місто Донецьк, у частині країни, яка зараз знаходиться під контролем Росії. Ці інциденти відбулися 5 і 6 грудня, і в одну з будівель двічі вдарили два дні поспіль», – сказав Дюжаррік під час брифінгу, повідомляє кореспондентка англомовної редакції «Голосу Америки».

Як зазначив представник ООН, за словами працівників гуманітарних організацій, внаслідок обстрілів постраждали не лише об’єкти, які зазвичай використовуються для роздачі допомоги, але й транспортні засоби організацій, які там перебували.

«Співробітники гуманітарної допомоги були на місці та готували пакунки з допомогою для роздачі, коли обстріляли будівлі. Всередині будівель ніхто не постраждав, але за їхніми межами атаки призвели до загибелі принаймні одного мирного жителя та ще одного поранено», – сказав речник ООН.

Посилаючись на колег, він наголосив, що «міжнародне гуманітарне право чітко говорить про те, що атаки ніколи не повинні бути спрямовані на цивільних осіб або цивільну інфраструктуру, і необхідно вживати постійних заходів, щоб оминати їх».

Відповідаючи на питання про те, чи відомо, хто вчинив обстріл, Дюжаррік сказав, що органзація не має «ні повноважень, ні присутності, ні можливості» проводити розслідування. Він також не назвав самі гуманітарні організації, чиї приміщення постраждали від обстрілів. «Незважаючи на це, ми знаємо результат», – додав речник ООН.

Як повідомили ЗМІ на підконтрольній Росії території Донбасу, українські сили з установок «Град» у ці дні проводили обстріли Київського та Куйбишівського районів Донецька, в результаті яких загинуло шестеро людей.

Центр стратегічних комунікацій при Міністерстві культри та інформації України заявив 6 грудня, що російській війська «вкотре обстріляли Донецьк і звинуватили Україну».

«6 грудня окупаційна влада Донецька заявила, що ЗСУ обстріляли місто та вбили шістьох людей. Але це – неправда», – мовиться у повідомленні, опублікованому на сторінці відомства у Facebook.

«Якщо звернути увагу на розташування місць прильотів, стає очевидним, що запуски відбувалися з окупованої території. ЗСУ аж ніяк не могли завдати такого удару зі своїх позицій. Адже тоді снаряду довелося би розвертатися на 180 градусів у повітрі, а це – неможливо», – мовиться у повідомленні.

«Голос Америки» не може незалежно перевірити цю інформацію.

За даними ООН, через війну понад 14 мільйонів українців стали вимушеними переселенцями, з них 6,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб в Україні та понад 7,8 мільйона біженців, зареєстрованих по всій Європі.

Згідно зі звітом УВКПЛ ООН з прав людини, з початку вторнення Росії станом на 6 грудня в Україні постраждала 17 181 особа з числа цивільного населення, 6 702 цивільних було вбито, але представники організації кажуть, що «реальні втрати набагато більші».

Минулого місяця заступниця речника ООН на брифінгу в Нью-Йорку повідомила, що з лютого 2022 року «працівники гуманітарних організацій надали критично важливу допомогу та послуги захисту приблизно 13,5 мільйонам людей у всіх регіонах України».

Заява США на засіданні Ради Безпеки ООН з питань гуманітарної ситуації в Україні. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:39 0:00

«Завдання №1 – це вижити», – Сергій Притула. Відео

«Завдання №1 – це вижити», – Сергій Притула. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:00:57 0:00

«Ти можеш вважати себе ким завгодно, але якщо Збройні Сили України не стримають ворога, ти будеш ніким», – Сергій Притула, засновник благодійного фонду Сергія Притули. Повне інтервʼю з Сергієм Притулою дивіться згодом на YouTube Голосу Америки Українською чи на нашому сайті.

Більше

XS
SM
MD
LG