На початку березня Сполучені Штати відправлять до України вже третій транш допомоги для відновлення електромереж, які продовжують бути мішенню російських атак. Пошуком необхідного обладнання і комплектацією пакетів допомоги опікується Міністерство енергетики США. В ексклюзивному інтерв’ю Голосу Америки міністерка енергетики Дженніфер Ґренголм зізналася, що у Вашингтоні вражені тим, як швидко українським фахівцям вдається відновити пошкоджені електромережі, а ще розповіла про те, як після війни США допоможуть Україні збудувати якісно нову енергосистему.

Юлія Ярмоленко, Голос Америки: Пані Ґренголм, дуже дякую, що ви знову зустрілися з нами, і дякую вам за це інтерв’ю. Минув рік, як Росія розпочала повномасштабну війну, і понад чотири місяці – відтоді, як Росія почала кампанію жорстоких атак на енергосистеми України. Як ви оцінюєте чинний стан українських енергомереж?

Дженніфер Ґренголм, міністерка енергетики США: Я знаю, що президент [України Володимир] Зеленський справді висловив бажання мати іншу мережу електропостачання. Розподілену мережу, яка працює на чистій енергії, але також не настільки централізовану, щоб бути мішенню. І це дуже надихає. Це те, над чим ми дуже хочемо працювати з Україною, наші національні лабораторії вже готують стратегії, щоб мати змогу досягнути цієї мети. Врешті-решт потрібно створити електромережу, стійку до війни. Що ми робимо – ми шукаємо високовольтне обладнання, яке було б сумісне з електромережою України. Це мережа радянських часів, тому, наприклад, наші трансформатори несумісні із нею. Тож ми ретельно скануємо по всьому світу і в запасах наших комунальних служб, щоб встановити, яке обладнання ми можемо надіслати. Зараз ми - в процесі відправки третього траншу обладнання в Україну, щоб вони могли замінити те, що було пошкоджено. Але зрештою, у довгостроковій перспективі, ми маємо виконати цілі президента щодо створення розподіленої електричної мережі, щоб у разі пошкодження однієї ділянки, це не виводило з ладу цілий регіон.

Ю.Я.: Ви вже згадали про пакети енергетичної допомоги від США. Ми знаємо, що наприкінці 2022-ого, Сполучені Штати надали перший транш у п’ятдесят три мільйони. Потім у січні держсекретар Блінкен оголосив про пакет на сто двадцять п’ять мільйонів. Чи можете ви розповісти трохи більше про вплив цієї допомоги на зусилля з відновлення енергомереж, та чи варто очікувати більшої такої допомоги?

Д.Ґ.: Буде третій транш, який ми відправимо на початку березня. І ці засоби, звісно, допомагають. Але, що нас вразило, – це те, наскільки швидко українці залучають те, що ми надсилаємо, аби відновити роботу якомога скоріше. Це справді захоплює дух: така стійкість і таке швидке виконання завдань від тих, хто працює над мережею. І ми будемо продовжувати допомагати, чим зможемо. Я знаю, що європейці роблять те саме: надсилають багато обладнання, літаки з обладнанням, і потяги, які його потім доставляють. Це все відбувається. Але, зрештою, ви знаєте, росіяни мають дуже стратегічну мету — зруйнувати, і знищити саме сектор електроенергетики, бо це завдає шкоди людям. І тому наші зусилля, аби допомогти Україні перемогти у цій війні, такі важливі. Не тільки наші зусилля, а й зусилля усієї коаліції з 50 країн, яку ми очолюємо, аби допомогти Україні перемогти у цій війні, дуже важливі.

Ю.Я.: Ви згадали, що метою Росії є знищення енергомереж, і, як казали деякі посадовці США, “заморозити українців до покори”. І, так виглядає, що зима майже закінчилася, а Росії, схоже, не вдається досягнути цієї мети. Чи дає це вам підстави для оптимізму, і чи вважаєте ви, що найтемніші дні вже позаду?

Д.Ґ.: Я, звісно, на це сподіваюся, і це точно дає мені підстави для оптимізму. Ви знаєте, дивлячись на те, як Україна, український народ має хребет, зроблений зі сталі, це, можливо, змушує і нас загартовувати власні хребти, наповнювати їх сталлю теж, щоб мати змогу підтримувати таку мужність і рішучість не поступатися своєю територією, не поступатися своєю країною. Я маю сказати, що мета Росії не просто знищити. Їхня мета – забрати, чи не так? Забрати землю, забрати країну. І ви знаєте, ми, об’єднані учасники цієї коаліції, - ми цього не допустимо. І ми хочемо підтримувати Україну та її територіальну цілісність.

Ю.Я.: Експерти з Центру аналізу європейської політики стверджують, що 2023 рік буде вирішальним для західного альянсу з точки зору забезпечення енергетичних систем на майбутні роки. І вони кажуть, що бачать провідну роль Сполучених Штатів у цьому, і що США, ймовірно, повинні збільшити виробництво та експорт зрідженого газу, а також нафти. Чи згодні ви з цим, чи як ви бачите роль Сполучених Штатів у цьому?

Д.Ґ.: Вторгнення в Україну справді створило новий геополітичний розкол навколо енергетики. Вона стала зброєю... Путін зробив енергію зброєю. Усі європейські країни відчувають, що більше не можуть бути ні під чиїм енергетичним контролем. Тож його дії в Україні прискорили рух до енергетичної безпеки шляхом розвитку чистої енергії.

Всі хочуть мати можливість виробляти власну енергію. І як ви знаєте, міністр Раян — мій колега в Ірландії — сказав: «Жодна країна не може заборонити доступ до сонця і використати його як зброю, жодна країна не може заборонити доступ до вітру і використати його як зброю. Можливо, чиста енергія – це найкращий мирний план, який ми коли-небудь матимемо». Я повністю з цим погоджуюсь. Тож Сполучені Штати хочуть прискорити поширення чистої енергії. Так, ми закликали збільшити видобуток нафти, щоб компенсувати російські барелі. Ми закликали до збільшення, і ми, ви знаєте, збільшили експорт скрапленого природного газу, щоб переконатися, що наші союзники мають те, що їм потрібно. Але врешті-решт, Україна перебуває у чудовому становищі, завдяки своїм ресурсам, щоб коли війна закінчиться, бути виробником чистої енергії для власного використання, а також для експорту, особливо тепер, коли вона під’єднана до європейської енергомережі. І можна побачити майбутнє для України як лідера у виробництві чистої енергії.

Ю.Я.: Нещодавно канадська корпорація Cameco оголосила про велику уранову угоду з українським Енергоатомом, яка має забезпечити потреби України в ядерному паливі до 2035 року. Наскільки це важливо, на вашу думку? І чи була якась співпраця чи координація між Сполученими Штатами та Канадою з цього приводу? Я знаю, що ви говорили про перехід на відновлювані джерела енергії. Але зараз в Україні ще багато ядерних реакторів.

Д.Ґ.: Абсолютно. Для нагальних потреб дуже важливо отримати електроенергію. Україна є лідером атомної енергетики - Запорізька атомна електростанція є найбільшою атомною електростанцією в усій Європі. У майбутньому, я думаю, що багато країн Центрально-Східної Європи дуже зацікавлені в малих модульних реакторах наступного покоління, а також у деяких більших реакторах. Але вони не хочуть опинитися в залежності від російських реакторів чи російського урану. І тому, я думаю, це наступний пласт питань. Ми щойно побачили угоду з Польщею, наприклад, про можливість отримати серію з трьох реакторів, побудованих у партнерстві з Westinghouse. Ми повинні переконатися, що ці реактори живляться, але не російським ураном.

Ю.Я.: Ви говорили про українську стійкість. І є одне опитування, яке мене дуже вразило. Згідно з опитуванням, проведеним Мюнхенською конференцією з безпеки, 89 відсотків респондентів в Україні сказали, що Україна має продовжувати боротися навіть у разі ядерної атаки на українське місто. По-перше, мені цікаво почути вашу реакцію на такі результати, а по-друге, чи ви занепокоєні ймовірністю застосування Росією тактичної ядерної зброї?

Д.Ґ.: Безперечно, будь-яке брязкання ядерною зброєю є приводом для занепокоєння. Я твердо переконана, що країни, які мають доступ до ядерної зброї, розуміють її силу та жахіття. І ми можемо лише сподіватися, що Путін дотримається свого слова про те, що він не збирається використовувати ядерну зброю, тактичну ядерну зброю чи будь-яку іншу більш потужну зброю. І це викликало б величезне занепокоєння не лише для Сполучених Штатів, але й для всього світу. Я думаю, що те, що ви сказали, свідчить про неймовірну стійкість українців, і їхню рішучість попри все вберегти свою Батьківщину, вони мають право на свою Батьківщину, і вони будуть боротися за свою Батьківщину, незважаючи ні на що. Це дивовижний дух. Я б хотіла бачити такий само дух любові до батьківщини по всьому світу. Ми справді дуже захоплюємося українським народом.

Ю.Я.: Я б хотіла повернутися до того, про що ви згадали на початку нашої розмови: що Україна хоче змінити свою енергомережу. І війна, безумовно, – це величезна трагедія, але вона також створює певну можливість збудувати щось нове і краще. Як, на вашу думку, Сполучені Штати можуть допомогти Україні в її зусиллях з відбудови та планах збудувати щось краще в енергетичному секторі за допомогою нових технологій, відмовившись від радянських?

Д.Ґ.: Ми дуже раді можливості працювати з Україною. Я працюю з міністром Галущенком, міністром енергетики і моїм колегою в Україні, який дуже зацікавлений у співпраці. Наприклад, Національна лабораторія відновлюваної енергетики створює дорожні карти для країн, які висловили зацікавленість у переході на стовідсоткову відновлювану енергію, на 100 відсотків чисту, без викидів вуглецю. І ми хочемо працювати з Україною, яка висловила бажання зробити це, щоб надати технічні дорожні карти, як цього досягнути. Як найкраще об’єднати всі активи, які є в України? Скільки сонячної енергії, скільки вітру, скільки гідроелектроенергії, скільки ядерної енергії? Яке поєднання є найкращим для України та відповідає тому, що Україна хоче? Тож ми дуже прагнемо співпрацювати над цією майбутньою дорожньою картою та будь-якою допомогою, яку ми можемо надати, щоб дозволити Україні реалізувати свої власні амбіції.

Ю.Я.: Враховуючи нинішній стан енергомережі, чи вважаєте ви, що Україна має потенціал?

Д.Ґ.: Абсолютно так. Якщо ви збираєтеся відбудовувати, давайте будемо відбудовувати так, щоб енергомережа була стійкою та безпечною. І досягнути такої енергетичної безпеки треба, звичайно, через чисту енергію, і саме це президент Зеленський запропонував. І тому ми повністю готові, і ми вже працюємо над планами, що як тільки війна в Україні закінчиться, можна буде будувати це майбутнє для України та для української економіки. Але найголовніше, бути енергонезалежними – в інтересах безпеки України.

Ю.Я.: Як ви думаєте, через рік ми будемо говорити про реконструкцію і будівництво чогось кращого?

Д.Ґ.: Так. Я так думаю.

Ю.Я.: Міністерко Ґренголм, дуже дякую.

Д.Ґ.: Дякую вам.