Спеціальні потреби

Актуально

Яку проблему вирішують переговори у Парижі і як НАТО ставиться до України, розповідає екс-високопосадовиця Альянсу. Інтерв’ю

Роуз Готтемоллер

Сам факт того, що Нормандські переговори відбуваються на рівні лідерів країн є важливим кроком вперед, який може відкрити шлях до реального прогресу з досягнення миру, вважає колишня заступниця Генсека НАТО Роуз Готтемоллер.

Чого очікувати від переговорів у Парижі, про те, яким тепер є ставлення НАТО до України і чому Україні варто було відмовитись від ядерного арсеналу Готемоллер розповіла в інтерв‘ю голові Української служби «Голосу Америки» Мирославі Ґонґадзе.

Мирослава Ґонґадзе: Як ви оцінюєте те, що відбувається у мирному процесі і які існують загрози для України на цих переговорах?

Роуз Готтемоллер: Те, що так звана Нормандська четвірка проведе зустріч наступного тижня - це важливий крок вперед. Пройшло дуже багато часу з їх попередньої зустрічі і, гадаю, зараз в процесі є динаміка.

Мені було дуже приємно побачити, що Росія минулого місяця повернула кораблі, забрані під час інциденту поблизу Азовського моря.

Також декілька місяців тому відбувся обмін полоненими в рамках якого повернулись і моряки. Це важливі хоча і невеликі кроки, які вказують на поступ і дозволяють лідерам знову долучитись. Це важливо і є можливість прогресу.

Зеленський вказав, що хотів би змінити певні аспекти Мінських зобов‘язань. Путін же заявив, що не хотів би змінювати жодних аспектів Мінських домовленостей. Тому, на мою думку, переговори будуть важкими
Роуз Готтемоллер

Все ж варто бути обережними в очікуваннях. Президент Зеленський вказав, що хотів би змінити певні аспекти Мінських зобов‘язань. Президент Путін у свою чергу заявив, що не хотів би змінювати жодних аспектів Мінських домовленостей. Тому, на мою думку, переговори будуть важкими, але, загалом я позитивно оцінюю те, що у цьому процесі відбуваються зрушення.

На мою думку, найкращим результатом було б побачити подальші зобов‘язання та плани з проведення обговорень, бо проблемою останніх пари років було те, що лідери один з одним не говорили по-справжньому. Так, на рівні робочих груп відбувалась гарна робота і я не хочу применшувати важливі досягнення, зроблені на технічному рівні. Однак участь лідерів може привести до важливого прогресу.

МҐ: США та Велика Британія зараз відсутні за столом переговорів, але саме ці країни надавали Україні запевнення у непорушності її теритеріальної цілісності. Чи непокоїть вас це питання?

РГ: Як Сполучені Штати, так і Велика Британія відіграють свою роль у підтримці безпеки України як через НАТО, де я нещодавно обіймала посаду заступника Генсекретаря, так і підтримуючи важливі і активні двосторонні відносини з Україною. Я вважаю, що Нормандський формат вже здобув собі певний статус і йому потрібно дозволити діяти у поточному форматі.

МҐ: Днями три українські партії видали заяву про прагнення України стати членом НАТО. У цей час інтенсивних обговорень між американцями та європейцями стосовно Альянсу, що має зробити Україна, щоб справді наблизитись до своєї мети?

РГ: По-перше, відзначу, що існує рішення Бухарестського саміту 2008 року, в якому засвідчено прагнення України отримати членство. Це не змінилось. Цю ціль підтверджено під час візиту НАТО до України наприкінці жовтня цього року.

На жаль, я не змогла там бути, бо на той час щойно полишила посаду заступниці Генсекретаря Альянсу. Все ж мене вразила серйозність обговорення під час візиту представників НАТО до України. Генеральний секретар Столтенберг там був і Північноатлантична рада. Це є справжнім свідченням того, наскільки серйозно НАТО ставиться до відносин з Україною.

МҐ: Все ж, що саме має зробити Україна для зближення з НАТО?

РГ: Надзвичайно важливо продовжувати процес реформ в сфері безпеки та оборони. Ми досягли надзвичайного прогресу у співпраці зі збройними силами України у розбудові Міністерства оборони. Надзвичайний прогрес. Менше прогресу ми досягли стосовно сил безпеки і запровадження закону, який би регулював цю сферу.

Тож реформи у цих сферах важливі з точки зору НАТО, як і загальні економічні та управлінські реформи, подолання корупції. Це все важливо для НАТО.

МҐ: Україна відмовилась від потужного ядерного арсеналу. США та Велика Британія надали запевнення у безпеці. З огляду на незаконну анексію Криму, російську агресію на сході України, чи достатньо роблять Західні країни та США, доб допомогти Україні у обороні?

Збереження ядерного арсеналу не купило б Україні безпеку
Роуз Готтемоллер

РГ: Я завжди пидкреслюю, що збереження ядерного арсеналу не купило б Україні безпеку. Це важливо. Я гадаю, що це призвело б до тривалої нестабільності і унеможливило б для України зайняти своє теперішнє місце серед країн світу. України ще потрібно багато зробити, щоб подолати корупцію та здійснити інші реформи.

Зазначу, що я жодним чином не виправдовую дії Росії з анексії Криму та дестабілізації на Донбасі. Це - серйозний удар по міжнародній безпеці, який дуже непокоїть НАТО. Союзники зробили багато, щоб захиститись від Росії і прагнутимуть і надалі співпрацювати з Україною з розбудови обороноздатності.

МҐ: Нещодавно звучали заяви, включаючи від президента Франції про те, що Росія не є агресором. Якою є ваша позиція з цього питання?

РГ: Я особисто і в контексті моєї колишньої посади, загалом не згодна з такою заявою. НАТО з 2014 року нарощує бойові підрозділи в країнах Балтії, Польщі і підвищує боєготовність на випадок значної кризи, або, не дай Бог, конфлікту з Росією. Це все свідчить про занепокоєння напрямком руху Росії і готовність робити кроки у відповідь, включаючи військові.

На завершення хочу зазначити, що ми проводимо подвійну стратегію стосовно Росії. Ми переконані у важливості потужного стримування та оборони, але також і віримо у важливість діалогу з Росією. Ми хотіли б щоб Росія повернулась у систему міжнародного права і стала гарним учасником міжнародної спільноти.

Дивіться також: У Гарварді відбулася конференція присвячена ядерному роззброєнню України. Відео

У Гарварді відбулася конференція присвячена ядерному роззброєнню України. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:06:26 0:00

Всі новини дня

Питання постачань F-16 для Києва ще не зняте – оглядачі та конгресмени

«Метою цих літаків є не вторгнення в Росію, а вигнання російських окупантів з України. F-16 є відповідним літаком для виконання цієї місії», – сенатор-республіканець Ліндсі Ґрем.

Західні оглядачі вважають, що рішення не надавати Україні винищувачі F-16 не є остаточним, деякі з них вірять, що винищувачі можуть бути потрібними Україні під час нового наступу. На думку експертів, якщо Джо Байден змінить своє рішення, він матиме підтримку в Конгресі США та серед деяких союзників по НАТО.

Оглядач газети Washington Post Макс Бут вважає, що рішення відправити танки є позитивним кроком, але оглядач не розуміє, чому Захід не надсилає Україні ракети більшої дальності та сучасні літаки, такі як F-16, які будуть потрібні ЗСУ для підтримки весняного наступу.

Після поїздки разом з міністром оборони США Ллойдом Остіном в Німеччину на базу Ramstein, де обговорювалося питання подальшої підтримки України коаліцією з 50 країн, оглядач звертає увагу, що хоча Пентагон намагається допомогти Києву зібрати весь необхідний арсенал для весняного наступу, нинішніх зусиль може бути недостатньо.

«Заходу потрібно докласти всіх зусиль, щоб озброїти Україну зараз, поки не пізно», – твітує Макс Бут.

Як пояснює Бут, міністр оборони США Остін переконаний, що Києву потрібно змінювати тактику – замість того, щоб відповідати росіянам на удари артилерії, в якій Росія має перевагу, потрібно діяти креативніше та «використовувати вогонь для формування простору бою, а потім маневрувати».

Для поліпшення маневрування українського війська Пентагон нещодавно оголосив про передачу 109 бойових машин піхоти Bradley і 90 бронетранспортерів Stryker, німці також надсилають Marders, шведи - CV90.

Як переказує свою розмову з шефом Пентагону Бут, американські військові хочуть зібрати достатньо техніки для вирішального наступу, «щоб дозволити українцям не тільки пробити оборону Росії, але й мати можливість дуже, дуже швидко використовувати можливості».

За словами Остіна, Україна досягне успіху, якщо зуміє пробити російський сухопутний коридор до Криму, в іншому випадку, конфлікт може «заморозитись», а росіяни «засядуть на території, яку вони зараз окупували».

У Пентагоні високопоставлені урядовці «тихо наполягають» на постачанні F-16 – Politico

Часопис Politico пише, що у Пентагоні сформувалася впливова група військових, які «тихо наполягають» на тому, щоб Міністерство оборони США схвалило відправлення винищувачів F-16 в Україну. Посилаючись на свої джерела, обізнані з дискусіями, кореспонденти часопису кажуть, що ці літаки могли б допомогти Україні захиститися від російських ракет і атак безпілотників.

За даними джерел у Пентагоні, пише видання, Київ від самого початку вторгнення просив ці літаки, але тепер, коли було ухвалене постачання танків та систем Patriot для підтримки українського наступу навесні, оптимізм Києва почали поділяти й у Вашингтоні.

У статті, яка вийшла в Politico цими вихідними, тобто ще перед тим, як президент Байден відповів «ні» на запитання про постачання F-16 в Україну, високопоставлений представник міністерства оборони наголосив, що остаточного рішення ще немає.

За його словами, Україна ще не оголосила, що винищувачі є її пріоритетом, тому Пентагон концентрується на «негайних потребах» Києва. На загал, представник Пентагону додав: «не думаю, що ми проти».

На цей момент Україна має більшу потребу в традиційних системах протиповітряної оборони, таких як «Патріоти» та NASAM, які краще пристосовані для боротьби з ракетами та безпілотниками, вважають у Пентагоні, тому черга реактивних літаків може прийти лише через декілька місяців.

Як повідомляє видання, Україна хоче замінити свої старі радянські літаки на сучасні винищувачі – F-16 чи F-15 ВПС США, або їхні європейські еквіваленти – німецькі «Торнадо» чи шведські «Гріпен». Деякі з більш сучасних літаків стануть доступними протягом наступного року, коли такі країни як Фінляндія, Німеччина та Нідерланди перейдуть на американські винищувачі F-35, зауважує видання.

Також оглядачі зауважують, що не обов’язково F-16 можуть надійти саме зі США. У Нідерландах, до прикладу, можуть схвалити рішення відправити свої F-16 до Києва, але для цього буде потрібна згода Вашингтона.

Військові джерела додають, що зараз зростає потреба в літаках, бо в Києва немає достатньо ракет, щоб захистити своє небо, а Захід не виробляє стільки, щоб українські війська мали паритет з російськими. І коли запаси вичерпаються, російські літаки можуть вступити в бій, вважає експерт з Пентагону. Тоді, за його словами, щоб вирівняти сили, будуть потрібні F-16.

За даними Politico, Київ вже визначив групу з 50 досвідчених пілотів, які говорять англійською мовою, проходили спільні навчання з американськими колегами раніше, і які б могли розпочати підготовку вже негайно, а закінчити її протягом трьох місяців.

Але офіційно, як кажуть у Politico, навчання не можуть початися, поки рішення не ухвалить президент Джо Байден, чия Адміністрація поки побоюється, що в Москві цей крок розцінять як ескалацію.

Надання Києву «всього пакету комбінованих повітряних операцій» фактично означало б «зону заборони польотів» – британський маршал авіації

Британський маршал повітряних сил у відставці Едвард Стрингер в інтерв’ю британському телеканалу Sky News пояснює, що Байден завжди був досить обережним і намагався не надсилати зброю, яку можна було б потрактувати як сучасне наступальне озброєння, що дозволило б Путіну стверджувати, що він «протистоїть усьому НАТО».

Але військовий експерт вказує і на іншу причину, яка може турбувати американського президента. За словами британського аналітика, для того, щоб використати максимум можливостей таких літаків, як F-16, «авіація НАТО проводить так звані комбіновані повітряні операції», що передбачає дозаправлення літаків, використання бортових радіолокаційних платформ, засобів радіоелектронної боротьби й багатьох інших елементів, які разом забезпечують панування в повітрі.

«Якщо у вас немає всього пакета, то F-16 самі по собі справді не значно кращі за МІГ-29 або Су-27, якими вже керують українці», – вважає британський експерт. Він каже, що підготувати українських військових пілотів, щоб вони могли користуватися всім пакетом і надати їм весь пакет, «було б дуже складно».

Але найважливіше, каже він, політично питання б повернулося до моменту початку війни, коли українці просили «закрити небо».

«Ми б дійсно повернулися туди, де були на початку цього конфлікту, тому що тепер це виглядатиме так, ніби ми керуємо зоною заборони польотів», – каже Стрингер і нагадує, що ті політичні аргументи, які лунали тоді, є актуальними досі.

На початку вторгнення, коли Київ просив країни НАТО «закрити небо», альянс відмовився це зробити, бо це б означало, що для того, аби не допустити російські літаки у повітряний простір України, їх би довелося збивати. Президент Росії Володимир Путін тоді попередив, що будь-яка країна, яка б взяла участь у забезпеченні цієї зони, забороненої для польотів в Україні, вважалася б Москвою стороною конфлікту.

У Конгресі зріє підтримка постачання F-16 в Україну

Тим часом американські законодавці збільшують тиск на адміністрацію, щоб вона не зволікала з наданням Києву наступальної зброї.

«Рішення Адміністрації Байдена не надавати Україні винищувачі F-16 для забезпечення безпеки їхньої країни є ще одним прикладом невикористання моменту», – вважає сенатор республіканець Ліндсі Ґрем.

Республіканський законодавець зі штату Південна Кароліна вважає, що «для того, аби Україна могла дати відсіч російським загарбникам і залишитися вільною та незалежною, їй необхідно вдосконалити свій військовий потенціал». Україна має на меті звільнення своєї території, а не захоплення російської, каже Ґрем.

«Метою цих літаків є не вторгнення в Росію, а вигнання російських окупантів з України. F-16 є відповідним літаком для виконання цієї місії. Я сподіваюся, що західний світ дасть Україні те, що їй потрібно, зокрема винищувачі четвертого покоління», – твітує Ґрем.

А конгресмен-демократ Майк Квіглі зі штату Іллінойс, який є співголовою Української групи Конгресу, сказав у розмові з Politico, що він «не проти» надання Києву F-16, і взагалі виступає за надання Україні «всього, що працює».

«Не можна воювати наполовину. Путін так не воює, – каже конгресмен і додає, що росіяни мають перевагу у зброї та кількості військ, а тому, «все, що працює, все, що їм потрібно, треба їм надіслати».

Конгресмен нагадує, що «все, що ми коли-небудь пропонували, сприймалося як ескалація».

Чого очікувати у фінальному звіті слідчої комісії ООН щодо порушень в Україні – інтерв’ю з головою комісії

Ерік Мьосе - очільник Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування щодо України, відомий норвезький суддя та колишній голова Міжнародного кримінального трибуналу з розслідування геноциду в Руанді

У березні минулого року, реагуючи на перші повідомлення про воєнні злочини та порушення прав людини з боку російських військових в Україні, Рада ООН з прав людини заснувала Незалежну міжнародну комісію з розслідування порушень в Україні. За десять місяців роботи у Київській, Сумській, Чернігівській та Харківській областях її команда зафіксувала численні злочини, скоєні російською армією, що відображено у проміжному звіті, який був наданий Генеральній Асамблеї.

Мова, зокрема, йде про безперервне застосування вибухової зброї з широкою зоною ураження в населених пунктах, що призвело до загибелі та поранення десятків цивільних осіб та спустошення цілих районів.

Комісія задокументувала атаки з використанням касетних боєприпасів, некерованих ракет та повітряних ударів під час спроб російських військових захопити міста та менші населені пункти в Україні. Більшість підтверджених смертей з початку бойових дій, за даними комісії, були спричинені саме цією зброєю.

Окрім того, за даними комісії, російські військові відкривали вогонь по цивільним, які намагалися врятуватися та залишити небезпечну зону. Комісія також задокументувала випадки позасудових страт, незаконного позбавлення волі, катувань, жорстокого поводження, зґвалтувань та інших видів сексуального насильства.

Комісія, зокрема, розслідувала випадки зґвалтувань, скоєних російськими солдатами. Вік жертв, який був зафіксований розслідувачами, - від чотирьох до 80 років. Наприклад, у Київській області у березні 2022-го двоє військовослужбовців Збройних сил РФ увійшли до будинку, кілька разів зґвалтували 22-річну жінку, вчинили акти сексуального насильства щодо її чоловіка та примусили подружжя до статевого акту в їхній присутності. Потім один з військовослужбовців примусив їхню чотирирічну доньку до орального сексу з ним, що є зґвалтуванням. За даними комісії, діти стали жертвами всього спектру порушень, включаючи напади, катування та зґвалтування.

У Чернігові та іншій області Комісія розслідувала два випадки зґвалтування жінок віком понад 80 років. 83-річна жінка розповіла, що під час окупації села її зґвалтував військовослужбовець Збройних сил РФ у власному будинку.

Про роботу комісії та рекомендації, які ООН готує у своєму фінальному звіті у березні, репортерка "Голосу Америки" Ірина Соломко поспілкувалася з головою Комісії, колишнім президентом Міжнародного трибуналу щодо Руанди Еріком Мьосе.

Єрік Мьосе та інші члени комісії презентували свій проміжний звіт Раді ООН з прав людини у вересні
Єрік Мьосе та інші члени комісії презентували свій проміжний звіт Раді ООН з прав людини у вересні

Ірина Соломко: Ваша комісія з розслідування порушень в Україні працює вже десять місяців. Що за цей час вже було зроблено?

Ерік Мьосе: Комісія була створена у березні, проте кілька місяців пішло на залагодження усіх організаційних питань. У вересні ми поінформували щодо ситуації в Україні Раду ООН з прав людини, а потім у жовтні – презентували наш проміжний письмовий звіт Генеральній Асамблеї.

І в цих двох матеріалах ми дійшли висновку, що в Україні були скоєні воєнні злочини, а також порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права. Зараз ми працюємо над остаточним звітом у рамках цього мандату, який буде подано до Ради з прав людини в березні.

І.С.: Ви зазначили, що готуєте фінальний звіт. Але війна триває, ймовірно, вашу роботу слід продовжити?

Е.М.: Фінальний в межах мандату. І якщо Рада з прав людини вирішить продовжити повноваження Комісії, будуть інші звіти. Але це рішення для Ради з прав людини.

І.С.: Але чи ви бачите потребу, щоб комісія продовжувала працювати?

Е.М.: Зрозуміло, що ми не зможемо вичерпно покрити всі події, які відбувалися в Україні.

І.С.: Якщо говорити про цифри, скільки справ ви вже задокументували, адже це є головне завдання вашої Комісії.

Е.М.: Наше завдання - вирішити, чи були порушення міжнародного права, прав людини та чи мали місце воєнні злочини. Основна наша методологія – зосередити увагу на можливих порушеннях цих норм. Тож ми маємо зосередитись на подіях, а потім спробувати побачити, чи є ці події системними, чи є вони більш загальними рисами цього конфлікту. І для того, щоб це зробити, ми відвідували Україну. Станом на жовтень ми відвідали 27 міст і опитали 191 свідка, вже на кінець січня ми мали десять місій, і значно збільшили кількість інтерв’ю.

І.С.: Якщо порівнювати цей підхід з тим, як подібні комісії працювали в інших конфліктах. Чи вони відрізняються?

Е.М.: Наша Комісія – це слідча комісія з деякими додатковими завданнями, але головним є саме встановлення фактів. І в цьому сенсі ми діємо так само, як інші слідчі комісії. Тут немає різниці. Проте, відрізняє її те, що не всі комісії працюють, коли триває конфлікт.

І.С.: Ви маєте великий досвід роботи у конфліктах. Те, що ви побачили в Україні, наскільки це відрізняється від інших конфліктів?

Е.М.: Зрозуміло, що те, що відбувається в Україні, викликає надзвичайний сум. Але коли ви просите мене порівняти людські страждання, наприклад, з Руандою, де я працював приблизно 10 років, це дуже важко зробити. Людські страждання важко порівнювати та оцінювати.

Але комісія чи суддя мають зробити все можливе, щоб встановити факти, спробувати зосередитися на доказах і дійти правильного висновку, незважаючи на те, якими є людські страждання.

І.С.: Мене тут цікавить порівняння не страждань, а саме злочинів та злочинців, які їх скоїли, або їхньої кількості.

Е.М.: Є велика кількість жертв в Україні, але велика кількість жертв також була і в інших конфліктах. В Руанді було вбито 800 тисяч людей. Я хотів би наголосити: всі ці ситуації викликають жаль, але комісія просто зосередиться, не піддаючись впливу ситуації, на встановленні фактів та отриманні висновків щодо них.

І.С.: Важлива частина вашої місії – це робота з жертвами. Українці, які стали свідками злочинів, чи вони розуміють відповідальність у тому, щоб розповідати про свій досвід та домагатися справедливості?

Е.М.: Велика кількість свідків були готові та бажали допомогти комісії. І ми це дуже цінуємо. Звісно, ми покладаємося насамперед на прямі докази, тобто, частково це заяви свідків, а частково – відвідування місць злочинів. Потім це розглядається в контексті з іншими видами доказів. Тому покази свідка потрібно записати та ретельно дослідити, але також перевірити, з огляду на інші докази.

Деякі ситуації дещо складніші. Наприклад, цілком може бути, що свідок бачив атаки на свій населений пункт, які мали руйнівні наслідки для людей та об’єктів. Але додатковим елементом буде запитання – чи це якимсь чином пов’язане з тим фактом, що поруч знаходилися військові об’єкти? І це також потрібно вивчити, перш ніж робити висновки.

Ще один такий приклад - сексуальні злочини. Їхнім жертвам завжди дуже важко говорити про свій досвід. І це створює проблеми. Не завжди легко задокументувати такі злочини. Адже часто жертва не виживає. І увага під час розтину буде зосереджена на факті смерті, а не на інших елементах.

За оцінками комісії, більшість підтверджених смертей цивільних з початку бойових дій були спричинені російськими касетними боєприпасами та некерованими ракетами
За оцінками комісії, більшість підтверджених смертей цивільних з початку бойових дій були спричинені російськими касетними боєприпасами та некерованими ракетами

І.С.: Наявність військових об’єктів як раз використовує Росія як виправдання для своїх атак, стверджуючи, що військові знаходяться у школах та лікарнях. Ви фіксували ці факти?

Е.М.: Ми бачили приклади з обох сторін, коли мали місце випадки близькості цивільних та військових цілей. Це відбувається в усіх конфліктах. Тут немає нічого незвичайного.

Але ми завжди наголошуємо на тому, що цивільне населення не повинно бути ціллю. Це головне.

І.С.: Чи даєте ви якісь рекомендації українському уряду або збройним силам щодо того, як запобігти таким ситуаціям?

Е.М.: Ми ще не дали жодних рекомендацій, вони будуть у березневому звіті. Ще занадто рано говорити про те, якими вони будуть. Але загалом це одне із завдань цієї комісії – напрацювати рекомендації, забезпечити, щоб особи, які вчинили злочини, були максимально покарані.

І.С.: Завдання комісії – задокументувати воєнні злочини. Чи фіксуєте ви їх з боку українських військових?

Е.М.: У звітах ми говорили, що переважну більшість порушень здійснюють російські війська, виходячи з того, що ми бачили на даний момент у чотирьох областях, які відвідали під час наших візитів: Київській, Харківській, Сумській та Чернігівській. Але ми також знайшли кілька випадків і з українського боку. І в нашому звіті ми згадали про два інциденти, коли українські сили жорстоко поводилися та поранили російських військовополонених.

І.С.: Все ж таки, чи могли би ви назвати кількість справ, які були вами задокументовані? І чи та кількість злочинів, яку декларує українська влада, співпадає з вашими даними?

Е.М.: Тут питання до визначення поняття «справа». Люди вживають його у різних значеннях. І тому я віддаю перевагу говорити про події, де може бути кілька джерел, які стверджують, що щось сталося. Адже на одній події може буде порушено кілька справ. Тому для нас краще зосереджуватися на події.

І.С.: Для кого, окрім ООН та її інституції, важлива ваша інформація?

Е.М.: Один із елементів нашого мандату – це те, що ми маємо зберігати та надавати докази під гарантії інституціям, які їх потребують, а також з метою судового розгляду. Адже кінцева мета роботи комісії полягає в тому, щоб інформація, яка була нею зібрана, була використана для притягнення винних у злочинах до відповідальності. Міжнародний кримінальний суд – один із судів, який може отримати користь від нашої роботи і який може просити нас поділитися інформацією, яку ми задокументували.

І.С.: Ви були в Україні і бачили роботу української правоохоронної системи. Українські правозахисники мають сумніви щодо того, що вона впорається із кількістю справ, які були порушені від початку повномасштабного вторгнення. Який ваш погляд на це?

Міжнародний кримінальний суд – один із судів, який може отримати користь від нашої роботи і який може просити нас поділитися  інформацією, яку ми задокументували
Ерік Мьесе, голова Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування щодо України

Е.М.: Я не збираюся оцінювати функціонування будь-якої правової системи, але частина нашого мандату полягає в тому, щоб виробити рекомендації, які можуть допомогти у притягненні до відповідальності.

І це піднімає два питання: частково, чи слід покращити національні зусилля, і чи є потреба підсилити міжнародні механізми? І це те, про що ми будемо говорити в березневому звіті.

І.С.: Яке ваше бачення щодо створення нового спеціального механізму щодо розслідування злочинів агресії – трибуналу - який зараз намагається започаткувати Україна? Ви - колишній президент трибуналу по Руанді. Враховуючи ваш досвід, яким має тут бути рішення для України, адже досі немає згоди щодо того, яким має бути цей формат.

Е.М.: Це одне з тих питань, на яке нас попросили дати відповідь у нашому березневому звіті. Я не хочу говорити про те, що буде у звіті, але в принципі та на основі дискусії, про яку ви щойно згадали, можна сказати, що є потреба мати трибунал, але є питання, чи він матиме більш загальну компетенцію, чи буде сфокусований лише на злочині агресії, як дехто наполягає. І відповідь на ці питання комісія вивчає.

І.С.: Багато людей в Україні чекають на момент, коли злочинці будуть притягнені до відповідальності. Їхні побоювання полягають у тому, що з часом зробити це буде все важче і важче. І напевно створення спеціального трибуналу підкреслює, наскільки важливо для міжнародного суспільства притягнути Росію до відповідальності за злочини. Чи створення трибуналу справді допоможе?

Е.М.: У нашому звіті ми надаємо пропозиції, а потім Рада з прав людини вирішуватиме щодо подальших дій, особливо щодо того, чи слід зміцнювати національну систему, чи варто розширювати міжнародну.

І.С.: А яка ваша особиста думка, як людини, яка очолювала подібну інституцію?

Е.М.: Очевидно, було б правильним рішенням міжнародної спільноти після звірств в Руанді та Югославії створити там два трибунали. Проте зараз ситуація змінилася. Тепер існує Міжнародний кримінальний суд, якого на той час не існувало. Тож питання полягає в тому, який шлях найкращий в цій ситуації, коли у вас також є і національна система? Отже, ситуації дещо відрізняються, і ми повинні проаналізувати.

В адміністрації США відповіли на прохання Голосу Америки уточнити коментар президента Байдена щодо F-16 для Києва. Відео

Сполучені Штати перебувають в постійному контакті з Україною щодо потреб на полі бою і незабаром очікують оголосити більше військової допомоги. Так в адміністрації США відповіли на прохання Голосу Америки уточнити коментар президента Байдена щодо винищувачів F-16 для Києва.

Танки для України активізували дискусії про політику “німецької стриманості” 

Канцлер Німеччини Олаф Шольц, 24 жовтня 2022. Фото: Michael Kappeler/Pool via REUTERS

Німеччина кілька днів тому ухвалила довгоочікуване рішення про постачання Україні важких бойових танків «Леопард-2», а також дала дозвіл іншим країнам передавати ці танки із власних запасів. Цьому передувала тривала дискусія та навіть критика на адресу німецького уряду. Навіть усередині країни у Німеччині досі лунають звинувачення уряду в нерішучості та надмірному зволіканні.

Канцлер Німеччини Олаф Щольц чітко висловлював свою позицію щодо Росії, зокрема, сказав, що світ не повинен дозволити Путіну нав’язати свою волю, а його неоімперська кампанія не повинна досягти успіху.

Німецька логіка зволікання

Утім німецький експерт, колишній голова представництва Фонду Гайнріха Бьолля у Києві Сергій Сумленний заявив в інтерв'ю російській службі Голосу Америки, що німецький канцлер “у своїй риториці постійно використовує вислів “Україна не повинна програти війну”, мовляв, для нього є неможливим вимовити слова “перемога України”.

Повільний процес щодо рішення про танки критикували і німецькі політики. Як писала "Німецька хвиля", один із місцевих законодавців сказав після зустрічі на авіабазі "Рамштайн", що відсутність рішення є серйозним провалом зовнішньої політики Берліна.

Зволікання німецького уряду із дозволом на постачання танків Сергій Сумленний пояснив “повною відповідністю” німецькій логіці.

“Якщо ми подивимося, як саме розвивалася історія з військово-технічною підтримкою України з боку Німеччини, то побачимо, що Німеччина завжди рано чи пізно постачала зброю, але робила це після нестерпно довгих затримок. Ми пам'ятаємо, що починалося все із кумедних п'яти тисяч касок для української армії. Згодом Німеччина поставила (вже після всіх) переносні зенітно-ракетні комплекси. Потім (знову ж таки — після всіх) Німеччина поставила самохідні гаубиці. Потім приєдналася до постачання артилерійських ракетних систем MARS — і таке інше. Тут дуже чітка тенденція: уряд Олафа Шольца намагається нікуди не влазити першим. Німеччина приєднується тоді, коли хтось уже промацав ґрунт, і коли вже неможливо ігнорувати розвиток подій”, - розповів експерт Сумленний в інтерв'ю "Голосу Америки".

На необхідності зрозуміти німецький контекст, і навіть менталітет, наголошує Сабіна Кінкарц, німецька журналістка і експертка, яка зосереджує увагу на Соціал-демократичній партії, зокрема, канцлеру Олафу Шольцу. Вона цитує одну зі своїх колег в експертному середовищі - експертку з питань миру та конфліктів Ніколь Дайтельгоф, яка зазначає, що протягом десятиліть існувало «особливе німецьке розуміння», що Німеччина буде проявляти стриманість.

Настрої у провладній партії

Сабіна Кінкарц у своєму аналізі для видання Deutsche Welle ("Німецька хвиля") “Чому Німеччина вагається надсилати в Україну бойові танки” пише, що канцлер Шольц не поспішає брати на себе зобов'язання частково саме через те, що “підігрує своїй партії, соціал-демократам”.

“Коли мова йде про постачання важких бойових танків в Україну, він [Олаф Шольц] любить вказувати на три принципи, яких дотримується німецький уряд. По-перше, Україна повинна отримати якомога більше підтримки; по-друге, необхідно запобігти прямому конфлікту між НАТО і Росією; по-третє, слід уникати односторонніх дій будь-якої однієї нації, що надає підтримку Україні”, - пише Кінкарц.

Шольц не може представляти та впроваджувати політичну лінію, яка суперечить суті провладної партії, - мовиться у статті "Німецької хвилі". Обережний курс канцлера Шольца користується широкою підтримкою його партії, - стверджував Ларс Клінгбайл німецький політик і співголова Соціал-демократичної партії.

Місце німців в коаліції підтримки України

Ще у 2022-му році співголова соціал-демократів Клінгбайл закликав Берлін відігравати сильнішу роль у світовому лідерстві. Він заявляв, що Німеччина має виправдати великі сподівання, і що відповідальність країни постійно зростає.

«Настав час відмовитися від тієї частки стриманості, яка певною мірою існувала десятиліттями й заважала нам взяти на себе сильнішу позицію», - заявив Клінгбейл на прес-конференції.

Раніше канцлер Олаф Шольц заявляв: "Ми не дозволимо собі робити будь-яких поспішних необдуманих заяв. Ми не бачимо потреби говорити щось кожні 10 хвилин лише для того, щоб ми могли базікати про такі серйозні теми, як війна і мир, чи безпека нашої країни та Європи".

Експерти відзначають відданість Шольца тезі про те, що рішення слід ухвалювати лише «у тісній консультації та координації з нашими друзями та союзниками».

“Є повна підтримка тісної міжнародної координації з цього питання, а також для забезпечення того, щоб ми самі не стали стороною війни”, - сказав Клінгбейл, представляючи програмний документ СДПН у Берліні.

Щодо співпраці Німеччини зі США у питанні надання Україні танків Клінгбайль вказав на обмежені можливості Берліна. “Зрештою, ми далекі від ситуації, коли могли б обійтися без Америки. Я думаю, що це була б ілюзія”, - цитує політика "Німецька хвиля".

Народ Німеччини - з Україною. Здебільшого

Про позицію німецького народу щодо підтримки України "Голосу Америки" розповіла посолка Німеччини в Україні Анка Фельдгузен. За її словами, останні опитування в країні свідчать, що більшість німців - за надання важких танків Україні.

“Водночас знаю, що є люди в Німеччині, які хвилюються, навіть, наприклад, мої сусіди. З ними треба говорити і пояснювати, за що Україна воює. Вона воює за свою свободу і за наші європейські цінності. Людям просто іноді не зрозуміло, вони мають свої життя, не всі читають інтенсивно ЗМІ, у тому числі і соціальні, як ми. Кожного разу, коли я в Німеччині, я намагаюся пояснювати й розмовляти з людьми”, - розповіла посолка в ексклюзивному інтерв'ю українській службі "Голосу Америки".

У статті "Німецької хвилі" також згадується, що раніше німці були схильні підтримувати добрі відносини з Росією "для збереження миру в Європі", але вже зрозуміли помилковість такого наміру після вторгнення Росії до України.

Щодо термінів надання допомоги Україні, а також у відповідь на критику стосовно “зволікань”, німецька посолка Анка Фельдгузен сказала: “Я тут [у Києві] живу. І я дуже добре розумію, чому українці хочуть зброю швидше і більше. Я дуже добре відчуваю тут оце поняття терміновості, “sense of urgency”. І я намагаюся передати це у Берлін, так само, думаю, усі мої колеги-дипломати це роблять зі своїми столицями. Це просто інше відчуття, коли ми тут, безпосередньо у центрі країни, котра воює. Навіть іноді через особисті розмови можемо передати нашим столицям, як важливо, щоб це [постачання зброї] було швидше і більше”.

Раніше посолка зазначала в інтерв'ю українським ЗМІ, що Німеччина має досить малий досвід лідерства, адже тривалий час навіть утримувалася від нього, хоча наразі саме лідерської позиції від Німеччини очікують партнери.

А про критику від окремих експертів посолка додала: “Це була дуже жвава дискусія, і вона продовжується. І триватиме, вважаю, поки триватиме війна. Завжди є люди, які мають інші думки (дуже часто незрозумілі, чесно кажучи). Те, що мене вражає, що дійсно не тільки більшість населення, але і якісні німецькі ЗМІ, експерти (абсолютна більшість із них) - на боці України. І як активно вони аргументують щоразу саме на користь України. Якщо ви подивитеся Frankfurter Allgemeine Zeitung, Süddeutsche Zeitung, Speigel - там така підтримка України! Це мене дійсно вражає”.

Як повідомляв раніше "Голос Америки", уряд Німеччини 25 січня оголосив, що вирішив постачати Україні важкі бойові танки «Леопард-2», а також дати дозвіл іншим країнам передавати ці танки німецького виробництва на озброєння української армії для захисту від російської агресії.

За повідомленням речника німецького уряду Штеффена Гебештрайта, першим кроком Берліна буде відправлення 14 танків «Леопард-2» з арсеналів армії Німеччини.

Там також сказано, що незабаром Німеччина почне навчання українських танкістів для використання цієї техніки, а також постачатиме для них амуніцію і надаватиме технічне забезпечення.

Лише 9% західних компаній залишили Росію після повномасштабного вторгнення в Україну - звіт 

Мережа ресторанів McDonald's вийшла остаточно з Росії в грудні 2022 року і продала ліцензію на діяльність в цій країні.

Лише 9% із майже півтори тисячі західних компаній, які працювали в Росії, вивели з цієї країни бізнес після повномасштабного вторгнення росіян в Україну. Про це свідчать дані нового дослідження швейцарського Університету імені Св. Ґалена.

Дослідження стосується компаній із Європейського Союзу та країн з найбільшими економіками світу G7. Загалом, йдеться в документі, станом на 24 лютого 2022 року в Росії працювало 2 405 фірм, власниками яких є 1 404 компаній з країн ЄС та "Групи семи".

Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram.

Майже за рік російської повномасштабної війни в Україні менш як 9% з цих бізнесів відмовилися від принаймні однієї дочірньої компанії в Росії, - дані швейцарського дослідження опублікувало американське видання CNBC.

У дослідженні уточнюють, що з Росії вийшло більше американських компаній, порівняно з європейськими чи японськими.

Станом на кінець 2022 року Росію залишили майже 18% американських дочірніх компаній, 15% японських фірм і лише 8,3% компаній Євросоюзу.

Професори Саймон Евенетт і Нікколо Пізані пишуть у документі, що виходити з ринку Росії для бізнесів невигідно. "В середньому компанії, які залишили Росію, мали нижчі прибутки й більшу кількість робочої сили, ніж ті компанії, які залишаються в Росії”, - зазначили автори звіту.

Серед західних компаній, які залишаються працювати в Росії, найбільшу частку складають німецькі компанії - 19,5%. 12.4% мають американських власників, 7% компаній японські.

"Ці висновки ставлять під сумнів готовність західних компаній відокремитися від економік тих країн, які їхні уряди зараз вважають геополітичними суперниками",- пишуть автори звіту.

Водночас у Великій Британії аналітичний центр Moral Ratings Agency (Агенція морального рейтингу) оприлюднив звіт, де вказує, що деякі найбільші компанії світу замість того, щоб вивести бізнес з Росії, оголосили про списання своїх активів в цій країні.

"Багато хто думає, що коли щось списують, це вже втрачено. Втім, уцінка або списання лише означає, що власник на той момент оцінив актив на нижчу або нульову вартість. Це паперова вартість, яку можна переглянути в будь-який момент за бажанням власника", - цитує видання CNBC Марка Діксона, засновника аналітичного центру Moral Ratings Agency.

За його словами, "коли зміниться ситуація у світі, ці компанії, які не залишили Росію, зможуть підвищити вартість своїх активів".

Більше

XS
SM
MD
LG