Спеціальні потреби

Актуально

Джордж Кент про «Північний потік-2», зустріч Байдена і Зеленського, війну на Донбасі і Коломойського

Обов'язок Росії – закінчити війну проти України. Про це в інтерв'ю Радіо Свобода наголосив Джордж Кент, тимчасовий повірений у справах США, заступник помічника держсекретаря США з питань Європи та Євразії. Він зазначив, що Вашингтон постійно працює над тим, аби належним чином підтримати Україну в її обороні проти російської агресії. Чи готові США приєднатися до «нормандського формату»? Хто представлятиме країну на саміті «Кримської платформи»? Та чи можуть США запровадити фінансові санкції проти українського мільярдера Ігоря Коломойського? Про це і не лише – в ексклюзивному інтерв'ю Джорджа Кента Радіо Свобода.

Олена Ремовська: Ви вільно розмовляєте українською. Як так склалося? Чи складно було вчити українську мову?

– Не було складно. Я працював тут у посольстві в Києві, в Україні, дві каденції. Спершу я був лише російськомовним працівником посольства. І я обіцяв українським друзям, що якщо в мене буде можливість повернутися, то обов'язково вивчатиму українську мову, і вже за другої каденції – говоритиму українською. Ну і раніше я працював у Польщі. Знання польської і російської мов були дуже корисні. Я вивчав українську мову в нашому інституті 4 місяці, і потім розпочав роботу тут, у Києві.

Це вражає. І до глобальніших питань. Цього місяця мав би відбутися візит президента України Зеленського до Вашингтона та зустріч із президентом США Байденом, принаймні саме про липень казали в Офісі президента України. На вихідних з’явилася інформація, нібито американська сторона хоче перенести зустріч на серпень. Коли зустрінуться президенти України та США?

– Коли президент Байден та президент Зеленський спілкувалися вдруге, президент Байден запропонував, щоб зустріч була в липні або пізніше влітку. Тобто зустріч буде, трохи пізніше. Не в липні, а, думаю, в серпні.

Примітка: Радіо Свобода спілкувалося з Джорджем Кентом 20 липня. 21 липня Білий дім повідомив, що Джозеф Байден та Володимир Зеленський зустрінуться у Вашингтоні 30 серпня.

– Видання «Українська правда» з посиланням на джерелонаписало, що, можливо, причина відтермінування – це ситуація довкола «Нафтогазу України». США вже висловлювали стурбованість щодо цієї ситуації. Пане Кент, чи можете Ви прокоментувати цю інформацію?

– Я знаю, що це дуже важлива тема для України (говорить про «Північний потік-2» – ред.). І зараз ведуться інтенсивні розмови між українськими урядовцями і німцями, між німецькими і американськими, а також між американськими і українськими урядовцями.

«Північний потік-2» є загрозою не тільки для України, а й для енергетичної безпеки Європи.

Цього тижня у Києві побував радник Держдепу Дерек Шолле. Він брав участь у різних переговорах, і буде спілкуватися на цю тему з українцями. І потім – у Варшаві, тому що це важливе питання не тільки для України. Ми вважаємо, що «Північний потік-2» є загрозою не тільки для України, а й для енергетичної безпеки Європи, і турбує наших союзників і в Польщі, і в Прибалтиці.

Ми зараз повернемося до запитання про «Нафтогаз», але спершу уточню. Попри те, що Ви кажете зараз про «Північний потік-2», адміністрація Байденавідмовилася від санкцій проти цього проєкту.

– Я би казав не зовсім так. Були нові санкції у квітні. Усі російські кораблі і фірми, які беруть участь, зараз вже під санкціями. Було питання санкцій проти Маттіаса Варніґа і Nord Stream 2 AG. Вони були погоджені, але потім Білий дім відмовився від них, щоб мати можливість у подальшому співпрацювати з німцями.

Мета політики США – це підтримка і незалежність не тільки в сфері безпеки, а й енергетики для України, щоб Росія не використовувала енергетику як зброю проти України, а також проти Польщі та інших країн.

Повертаючись до запитання про ситуацію довкола компанії «Нафтогаз України». Чи це питання зараз ускладнює відносини між двома країнами?

– З цього приводу у нас було теж доволі багато розмов між нашими урядовцями. Тема корпоративного управління, на нашу думку, дуже важлива для процвітання і безпеки України. Тому що це питання не тільки урядових інституцій, але і щоб в корпоративному секторі, у бізнесі були механізми, щоб урядування було кращим, ніж це було в минулому.

І якщо Україна хоче, щоб інвестори вкладали свої кошти сюди, щоб економіка була успішною, то їх цікавить не лише система правосуддя, але й можливість мати в Україні надійних партнерів. Тож це не тільки питання «Нафтогазу». Це питання й інших інституцій, наприклад, «Укроборонпрому», «Ощадбанку», «ПриватБанку», «Укрзалізниці» тощо.

Ви – людина, яка працювала не лише з Україною багато років, але й в Україні, Ви згадали про це. Як Ви описали би відносини України і США на даному етапі?

– Я думаю, що у нас дуже надійний фундамент підтримки. Щорічно наш Конгрес виділяє кошти для підтримки України в різних галузях – аж до 750 мільйонів на рік. Мабуть, є чотири, максимум, п’ять інших країн, які отримують таку підтримку від нас щорічно. І це не залежить від того, хто сидить у Білому домі. І демократи, і республіканці разом підтримують Україну. І я думаю, що це не залежить від адміністрації, урядовців, які працюють з Україною.

Ніколи в історії не було президента, який би знав справи України краще, ніж Байден

Ми теж знаємо, що успіх України є важливим і для України, і для регіону. І це наша обіцянка, і наша спільна робота з українцями. І президент Байден, коли він був віце-президентом, приїжджав сюди 6 разів. Це означає, що ніколи в історії США не було президента, який знався би на справах України краще, ніж президент Байден.

Що стосується питання реформ. США роблять багато заяв на цю тему. Очевидно, що країна, яка так підтримує Україну, у тому числі фінансово, переймається цим питанням. Я хотіла би зосередитися на реформі, яку зараз активно просуває безпосередньо президент України – я про заявлений курс на «деолігархізацію».

США вказували раніше на те, що олігархи для України – це велика проблема, можливо, навіть такий собі внутрішніх ворог. Які ваші враження від уже заявлених ініціатив у рамках цього процесу? Чи так у США бачать деолігархізацію?

– Я погоджуюся з метою – деолігархізація. Як це робиться – це інше питання. Є різні деталі. І це дуже важливо. Тому що іноді люди говорять: так, це наша мета. А щоб мати успіх, як дійти до цього моменту, то важко. Тобто у нас є наші думки, ми завжди спілкуємося з українськими партнерами і ділимося нашими порадами. Але зрештою це питання українського законодавства і рішень адміністрації та уряду.

А Ви вірите в те, що це можливо в Україні, де олігархи і держава так тісно пов’язані?

– Я думаю, що дуже важливо вирішити цю ситуацію. Тому що, якщо Україна хоче бути успішною, повинна бути можливість на ринку, щоб прийшли інші, нові фірми. Монополія ніколи не допомагає країні у цьому питанні. Така ж ситуація у нас, у різних країнах Європи. Коли є концентрація в одних руках – це не тільки вплив, а й суто доступ до капіталу і ресурсу, це не сприяє нормальному розвитку економіки. Це питання чесності і справедливості для всіх тут, в Україні.

США зі свого боку теж проводять своєрідну «деолігархізацію» України. Навесні США запровадили санкції проти українського бізнесмена Ігоря Коломойського. Йому заборонено в’їзд до США. Але не були запроваджені фінансові санкції. Чому? Чи якось це пов’язано з тим, що це може, як наслідок, нашкодити економіці України?

Санкції проти Коломойського – не кінець історії

– Цей перший крок, який ми зробили у цьому році, це була компетенція Держдепу. Є інші можливості – я про Міністерство фінансів. Тобто це не кінець цієї історії. І питання також є у Федерального бюро розслідувань та нашого Міністерства юстиції. Минулого року стало відомо, що є справа проти Коломойського. І побачимо, чим це закінчиться. Але ми знаємо, що це проблематично. Якщо було не все за законом у нас – це наша справа, а якщо він це ж зробив тут, в Україні – це ваша справа.

Ми дійсно боремося, коли є злочинність у нас, злочинні дії різних осіб, зокрема українців. Наприклад, колишній прем’єр Лазаренко сидів у нас 10 років. Фірташ зараз – в Австрії. Ми хочемо, щоб вони відправили його у Чикаго, щоб він теж був під судом. Побачимо, якою буде доля пана Коломойського.

Щодо Фірташа. Не так давно низка конгресменів США зверталася до керівництва Америки з закликом вплинути на Австрію, яка не хоче видавати Дмитра Фірташа. Чи Вашингтон якось просувається у цьому питанні? Чи є важелі, як зробити так, щоб добитися від Австрії екстрадиції українського бізнесмена?

Процес щодо екстрадиції Фірташа ми почали більш ніж 7 років тому. Чекаємо на остаточне рішення суду Австрії 

– Ми вважаємо, що Австрія є країною з верховенством права, і є процедура. Ми розпочали цей процес, на жаль, більш ніж 7 років тому. І донині ми чекаємо. Кожна людина в Австрії має право на апеляцію. Чекаємо на остаточне рішення судової системи Австрії.

Що стосується санкцій проти Коломойського, то вони були запроваджені згідно з законом, який дозволяє такі заходи проти людей, замішаних у корупції або в порушенні прав людини. За даними джерела Радіо Свобода, Київ звертався до Вашингтона з закликом застосувати такі самі санкції проти пана Тупицького, колишнього голови КСУ. Чи можете Ви підтвердити цю інформацію? Яка була реакція на такий запит?

– Ми завжди шукаємо можливість використати механізми у нашому законодавстві підтримати верховенство права і боротися з корумпованими офіційними особами. Я можу сказати лише це

Ви можете підтвердити або спростувати, що це мало місце?

– Побачимо.

Ви повернулися з поїздки на Донбас. Виступаючи на сході України, Ви сказали, що «до того, як не буде стабільної безпекової ситуації, на тимчасово окупованих територіях просто неможливо провести вибори». Перший крок, за Вашими словами, «щоби Росія виконала обіцянку» і вивела свої війська.

Але Росія не виводить війська, а партнери України по тому ж «нормандському формату» розглядають як альтернативу зокрема «формулу Штайнмаєра», яка фактично означає вибори до гарантій безпеки. Виглядає так, що з усіх учасників «нормандського формату» тільки Україна хоче, щоб Росія виконала обіцянку. На Вашу думку, взагалі за цих умов можна досягнути миру і взагалі чого-небудь для стабілізації ситуації на Донбасі?

– На мою думку, «формула Штайнмаєра» не є формулою для вирішення усіх питань. Для виборів повинні бути умови, щоб була можливість їх нормально провести.

І я думаю, що коли президент Зеленський зустрічався з канцлеркою Меркель, з президентом Макроном і Путіним в Парижі у грудні 2019 року, все-таки, наскільки я розумію, канцлерка Меркель підтримувала позицію Зеленського.

Росія є країною-агресором. Обов’язок закінчити війну – саме Росії, а не України

Тобто я би сказав, що це все-таки це три проти одного. Саме Росія є країною-агресором, вона розпочала цю війну. Це не конфлікт, це дійсно війна. І обов’язок закінчити війну – це обов’язок Росії, а не України. Це війна в Україні, але не війна України. І це була дійсно, стовідсотково, війна Росії.

Тобто, коли Ви кажете про трьох проти одного, то маєте на увазі, що це Україна, Франція та Німеччина проти Росії.

– Так мені здається. І ми, американці, США, підтримуємо позиції України у цьому процесі. І ми підтримуємо роль наших партнерів – Німеччини і Франції.

Президент України Володимир Зеленський виступає за те, щоб до «нормандського формату» приєдналися США, Канада, Великобританія. Чи Вашингтон розглядає варіант приєднання до «нормандського формату»? Або, можливо, створення якогось нового формату?

– Ми завжди шукаємо можливість, як краще підтримати безпеку України і як покращити ситуацію на Донбасі. Для мене важливіший не механізм, а результат. На жаль, є різні механізми, не тільки щодо Донбасу, також щодо Придністров’я, Абхазії, Південної Осетії. І цього тижня в Батумі президент Зеленський, президентка Санду, і президент Зурабішвілі говорили про це. І є Батумська декларація.

Місяць тому я був у Придністров’ї. Я маю такий обов’язок – бути представником США в цьому процесі, переговорах у форматі «5+2». І очевидно, що Росія просто не готова виконати свої зобов’язання. Президент Росії Єльцин 22 роки тому під час зустрічі в Стамбулі обіцяв, що до кінця 2001 року всі російські війська будуть виведені з Молдови. Тобто цього року – 20-та річниця не виконаних обіцянок президента Росія. І були такі ж обіцянки Путіна Саркозі у 2008 році щодо ситуації в Абхазії та короткої російсько-грузинської війни. Тобто у Молдові вже 29 років, у Грузії 13 років і вже 7 років на Донбасі. І Крим.

Чи немає у Вас побоювання, що якщо все залишиться так, як є, зокрема, формат залишиться в тому складі, в якому він є, що, зрештою, і Україна через 20 років відзначатиме річницю невиконаних обіцянок?

– Я думаю, що всі країни – і Україна, і США, і Німеччина, і Франції, інші повинні тиснути на Росію. І також ми всі повинні зробити все можливе, щоб Україна була успішною країною. Щоб українські громадяни, які живуть на тимчасово окупованих територіях і Донбасу, і Криму, знали, що керівництво України вважає, що вони є громадянами цієї країни. Це питання – як Україна може їм допомогти? – це питання і до нас. Як ми, іноземні партнери, можемо підтримати і їх, і вас?

Тобто є робота. І щоб вона була зрештою успішною, це питання не лише формату переговорів із Росією, а це і спільна праця між Україною і партнерами, які дійсно хочуть, щоб ми зрештою вирішили це питання і допомогли людям, які страждають через агресію Росії.

Що стосується Криму, то на серпень Україна плануєперший саміт «Кримської платформи». На якому рівні будуть представлені США?

Під час «Кримської платформи» Сполучені Штати представлятиме член кабінету США

– Від нас буде член кабінету (уряду США – ред.). Тобто це не буде президент, віцепрезидент, але буде член кабінету. І ми знаємо, що це дуже важливо. Цього тижня я неформально зустрівся з лідерами кримських татар – Рефатом Чубаровим і Мустафою Джемілєвим, заступницею міністра Еміне Джапаровою, депутатом Рустемом Умеровим. І ми дуже глибоко щодо ситуації на півострові спілкувалися.

Що ми можемо і мусимо робити разом? Це не тільки питання того, що відбудеться 23 серпня. Це повинен бути тривалий процес. Тому що це просто початок і не кінець. Тому що є дуже багато людей, які вважають, що вони є українськими громадянами в окупованому Криму. І ми разом повинні їм допомогти.

Мої колеги з «Крим. Реалії» розповіли мені, що Ви добре знаєте Крим, бували там багато разів. Як людина, яка знайома з цією темою, як Ви собі бачите, чи може ця ініціатива «Кримська платформа» досягнути своєї кінцевої мети – деокупації Криму. Адже Росія виступає категорично проти і, як сказали вже в Кремлі, ніяких розмов про Крим вести не буде.

– По-перше, міжнародне співтовариство, дипломати ніколи не повинні забувати про ситуацію в Криму. Тому що те, що відбулося, це був унікальний момент, коли постійний член Радбезу ООН просто захопив територію сусідньої країни. Це перший крок, щоб дипломати і країни завжди говорили і про Крим, не тільки про ситуацію на Донбасі, у Придністров’ї, в Абхазії, в Південній Осетії.

По-друге, це не тільки питання дипломатії і лідерів країн, а це питання експертів. Тому що є дуже велика хвиля дезінформації з боку Росії. І дуже важливо, щоб українські експерти співпрацювали з іншими експертами, не лише в США чи Канаді, а також в Європі, щоб ті розуміли ситуацію щодо Криму з точки зору України, а не Москви.

По-третє, це також питання і суспільства. Є професори, люди, які пишуть книги, є активісти, які мають можливість допомогти тим, хто живе в окупації.

Тобто є різні рівні, й Україна підготувалася, щоб це було не тільки один день і не тільки на рівні між урядами, між країнами, але й розмова міжпарламентська, експертна, між представниками громадянського суспільства. Не тільки українського суспільства, а також активістів з різних країн. Я думаю, що це дуже добра концепція. І, як я вже сказав, це тільки початок.

Понад 100 людей зараз – в українському списку політв’язнів Кремля. Більшість з них – кримчани. Росія вже тривалий час не звільняла кримчан, із вересня 2019 року. Більше того, продовжує і далі затримувати людей. Мова не лише про кримських мусульман, обвинувачених у «справах Хізб ут-Тахрір». Але й про затримання, наприклад, нашого колеги, журналіста «Крим. Реалії» Владислава Єсипенка. Затримують громадянських журналістів. Як Ви вважаєте, чому так? І як добитися звільнення цих людей?

– Це дуже болюче питання не тільки для працівників Радіо Свобода. Я нещодавно зустрівся з сестрою пана Єсипенка, з паном Асєєвим, співробітником Радіо Свобода, який два роки пробув у полоні бойовиків у Донецьку. У нас також складна ситуація в Білорусі: Ігор Лосик, теж працівник Радіо Свобода, вже понад рік як затриманий. Становище журналістів жахливе і на Донбасі, і в Криму, і в Білорусі.

За Горбачова в СРСР було майже 800 політв’язнів. І серед них – більшість українців

Коли я ще був на стажуванні у Держдепі 33 роки тому, тоді ще існував СРСР, моїм обов’язком була підготовка списку політв’язнів. Навіть через 3 роки після того, як Горбачов став лідером СРСР, ще було майже 800 політв’язнів. І серед них більшість були українці. А зараз в Криму понад 100, на Донбасі майже 200, у Білорусі майже 600. Тобто на Донбасі, в Криму та в Білорусі цього року більше політв’язнів, ніж було, коли я розпочав свою роботу в Держдепі понад 30 років тому.

Ситуація дуже сумна. Все-таки ми як боролися з цією проблемою 30 років тому, це наша основна справа і зараз – і уряду, й активістів, які під час Холодної війни теж підтримували права політв’язнів. Це дуже болюче питання.

Останнє запитання. Прессекретар делегації України на переговорах у Мінську заявив цього тижня, що Україна «може переглянути свій геополітичний вектор» на користь Сходу, зокрема Китаю, якщо західні партнери Києва підуть на зближення з Росією і «здадуть» інтереси України. Чи звучать такі аргументи, такий варіант розвитку подій на переговорах між американською стороною та українською стороною?

– Я ніколи не зустрічався з ним (із речником української делегації на переговорах в Мінську Олексієм Арестовичем – ред.). Не думаю, що він представляє позицію керівництва країни. У нас будуть зустрічі цього тижня з офіційними особами із МЗС, Кабміну та на Банковій – думаю, там прозвучить безпосередня інформація щодо цього та буде озвучена позиція держави. Він має право на власну думку. Але я не думаю, що це – офіційна позиція керівництва України.

Передрук з "Радіо Свобода"

Дивіться також: США: угода з Німеччиною дозволяє уникнути найгіршого сценарію. Відео

США: угода з Німеччиною дозволяє уникнути найгіршого сценарію. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:00:54 0:00

Всі новини дня

Війна розлучила з мамою. Історія 16-річної української дівчинки з Харкова

Німецьке подружжя стало опікунами 16-річної української дівчинки з Харкова. Діана мусила попрощатись з мамою, яка працює волонтером у Харківському притулку і залишається там аби рятувати тварин із-під завалин. Доньку ж жінка з питань безпеки відправила до Німеччини, до подружжя друзів, захисників тварин, які погодилось стати офіційними тимчасовими опікунами дівчинки.

У цьому котеджі, у маленькому селі неподалік Дюсельдорфа живе родина Бабет та Тім Тервір, з двома синами. У будинку з ними живуть 5 котів та стільки ж собак. На подвір'ї тримають гусей та качок. Віднедавна ця німецька родина прийняла у себе Діану, 16 річну вимушену переселенку з Харкова.

"Я познайомилась з її мамою через порятунок тварин, я відчула її страх за життя доньки. Тому ми не вагаючись погодились її забрати до себе, і я дуже щаслива, що вона в безпеці." – розповідає Бабет Тервір, опікунка Діани.

Опікуни Діани є волонтерами з порятунку тварин
Опікуни Діани є волонтерами з порятунку тварин

"Ми прийняли це рішення разом з мамою, тому що дуже довгий час ми були під обстрілами, після вона мені запропонувала, що є варіант поїхати до Німеччини. Спочатку я не хотіла, бо це моя рідна країна, рідне місто, я не хочу її покидати. Та згодом я зрозуміла, що мені буде краще." – розповіла Діана.

Коли почалась війна, Діана вчилась у 10 класі і жила з мамою у рідному Харкові. Її мама, Юлія Криворотько - добре знана волонтерка у місті, яка вже давно працює у Харківському притулку для тварин Animal rescue Kharkiv. З початку війни вона займається евакуацією тварин до більш безпечних місць.

"Коли почалась війна, моя мама не була зі мною. Вона поїхала до Києва 22 лютого, та вона мене попередила, пояснила, що робити, якщо почнеться війна, а її немає. То понад сто днів я перебувала у друзів родини. Це було дуже складно, я завжди з мамою. Бо я звикла, що я приходжу додому, вона там. Вона знає, що після работи я її чекаю. Тут так вийшло, що я сама, треба все робити самостійно. Я пережила це, і мені легше. Я знаю, що це. Але я скучаю. Я дуже сильно її люблю…Вона є дуже хорошою жінкою."– каже Діана.

Діана була під обстрілами 100 днів.

"Її місто зруйноване, її школа розбомблена, її мати на передодвій у Харкові рятує тварин і людей. З першого дня війни все змінилося. Ти втрачаєш своїх друзів, будинки, які ти знаєш, розбиті, школа зруйнована. Мені так шкода її та її маму. Її мама дзвонить щодня і я кажу - “ Будь ласка, приїжджай. Ти також можеш залишитися з нами. Я хочу, щоб ти була у безпеці. Але для неї дуже важливо допомагати. Допомагати людям у Харкові та тваринам", - розповідає Бабет Тервір, опікунка Діани.

Діана, каже, не може не хвилюватись за маму.

"Я знаю як це, перед сном думати, прокинусь я завтра, чи мене вб'є ракета, чи я проснусь під завалами. Але я можу зрозуміти, чому вона не хоче їхати. Бо вона любить свою країну… І це не просто якісь слова… Вона виражає це діями, вона правда любить народ… вона хоче бути корисною.. Вона помагає тваринам, людям.. І я її дуже поважаю. Але в першу чергу вона моя мама…", – каже Діана.

Діана зідзвонюється з мамою
Діана зідзвонюється з мамою

Бабет і Том називають Діану своєю українською донькою, адже мають старшу доньку, яка не живе з ними.

"Спочатку я подумав, що, можливо, тут буде занадто тісно, а потім ми вирішили, що просто не можемо відправити Діану назад. У нас є кімната, не вільна, але ми її звільнити, та й не користуємося нею так часто.", – розповідає Том Тервір, опікун Діани.

"Ми справді справжня сім'я, ми раді мати другу доньку, а вона щаслива мати другу маму. ", – каже Бабет.

Попри чудові відносини з прийомною родиною Діана каже, Німеччина ніколи не замінить рідний дім.

"Я б хотіла отримати освіту і повернутись в Україну. В будь-якому випадку є ціль повернутись. Хочу допомагати своїй країні, своєму місту."

Війна, каже 16-річна дівчина, змінила не лише її довколишній, а, головне, внутрішній світ.

Дивіться також: Війна розлучила 16-річну Діану з Харкова з мамою. Відео.

Війна розлучила 16-річну Діану з Харкова з мамою. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:07:11 0:00

У Білому домі відреагували на нові масовані ракетні удари по Україні 

«Ці напади, яких, за попереднім підрахунком, було кілька десятків, є черговим нагадуванням, як Путін продовжує спроби поставити український народ на коліна та нагадуванням абсолютної брутальності ударів по явно цивільним мішеням. З єдиною метою – спричинити людські страждання. Він точно не цілиться по воєнних об’єктах», - заявив під час спілкування з журналістами 5 грудня радник зі стратегічних комунікацій Ради безпеки США Джон Кірбі.

Кірбі пообіцяв, що США продовжуватимуть надавати Україні все необхідне для захисту: «Ми у постійному контакті з українцями щодо їхніх потреб, не лише у питанні безпекової допомоги, але, як сказав минулого тижня держсекретар Блінкен, щодо надання додаткових ресурсів для їх енергетичної інфраструктури та роботи з європейцями, щоб надати більше обладнання та технічної допомоги».

Жорстокою стратегією назвала нові ракетні удари Росії по Україні посолка США в Україні Бріджит Брінк.

«Ще більше ракетних ударів по цивільній інфраструктурі по всій Україні, які чітко пояснюють жорстоку стратегію Росії: принести свою війну в кожен український дім. Як сказав держсекретар Блінкен: "Спроба Росії використати зиму як зброю — це варварство", - написала у себе в Твіттері дипломатка.

Вона запевнила, що США і надалі продовжуватимуть підтримувати Україну: «Нашим українським друзям: ми з вами, і ми продовжуватимемо забезпечувати протиповітряну оборону та підтримку енергетичної інфраструктури, яка вам потрібна для перемоги».

5 грудня війська РФ завдали чергового масованого удару по Україні. Повітряна тривога тривала три години.

Українські сили протиповітряної оборони змогли збити понад 60 із більш як 70 ракет, запущених Росією вдень 5 грудня. Про це у коментарі Радіо Свобода розповів речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.

Блекаут: Як міжнародна спільнота допомагає України готуватися до перебоїв. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:05:12 0:00

Якщо не чути про F-16 чи Рatriot для України, це не означає, що це неможливо - полковник армії США у відставці Гамільтон. Інтервʼю

Українські військовослужбовці запускають ракету "Град" по позиціях російських сил біля Бахмуту. Фото зроблене 24 листопада 2022 року. Фото AP/Libkos

Російські сили продовжують зосереджуватись на напрямку Бахмута, виснажуючи там свої війська з кінця травня. Водночас через численні воєнні поразки Росія змінила свою стратегію і перейшла від спроб масованих і швидких наступів до бомбардувань критичної інфраструктури, намагаючись деморалізувати українців.

Контрнаступ України, підтриманий розширеною та прискореною допомогою США та союзників, продовжує витісняти російські сили з української території, хоча й меншими темпами. Однак ці нелегко досягнуті успіхи несуть із собою можливі виклики, - йшлось у нещодавньому звіті американського аналітичного центру "Атлантична Рада", про який писав Голос Америки. Удари по енергетиці, мобілізація нових російських військ, ядерні погрози - серед нагальних викликів України.

В американському Інституті дослідження війни (ISW) у звіті за 4 грудня наголошують, що «здатність України зберегти військову ініціативу та продовжити темп своїх поточних оперативних успіхів залежить від того, чи українські сили продовжуватимуть проводити послідовні операції протягом зими 2022-2023 року».

Про наступ на Бахмут, атаки на інфраструктуру, а також про підтримку Заходом України "Голос Америки" поспілкувався із полковником армії США у відставці, аналітиком Інституту дослідження зовнішньої політики Робертом Гамільтоном.

Впродовж 30-ти років Гамільтон служив в американській армії, зокрема й у Східній Європі, він також є автором багатьох статей та монографій з питань конфліктів і безпеки, фокусуючись на регіоні Євразії.

Олексій Коваленко: Бахмут зараз є однією з найгарячіших точок на передовій в Україні. Як ви оцінюєте ситуацію на цій ділянці фронту?

Роберт Гамільтон: В цілому я погоджуюсь з оцінкою Інституту вивчення війни. Думаємо, ми зараз вступаємо у фазу, коли наступальні маневри та швидкі територіальні захоплення будуть дедалі складнішими. Особливо з урахуванням змін погоди. Починається сезон, коли земля багниста, а маневрувати по бездоріжжю буде дуже важко. Так, Росія досягає певних успіхів навколо Бахмута, але я не думаю, що ми побачимо там масштабний наступ Росії. Я думаю, що будь-які успіхи у просуванні [російських сил] супроводжуватимуться великою кількістю жертв.

Протягом наступних кількох місяців ми, ймовірно, спостерігатимемо поступове та повільне повернення територій.
Роберт Гамільтон

ОК: Нещодавно генерал-лейтенант Бен Годжес прогнозував, що Україна незабаром відновить контроль над територіями, які були окуповані після 24 лютого. На вашу думку, чи можливе звільнення Маріуполя та інших тимчасово окупованих міст незабаром?

РГ: Думаю, це буде важко зробити у найближчій перспективі через причини, які я окреслив. Погода ось-ось буде, або вже є, несприятливою для наступальних маневрів. В якийсь момент земля замерзне, та навіть у такому випадку – на півдні України земля замерзає, а потім відбуваються відлиги, все вкриється багнюкою та просуватись буде значно складніше. То ж протягом наступних кількох місяців ми, ймовірно, спостерігатимемо поступове та повільне повернення територій.

ОК: Ви згадали важкі погодні умови. Чи будуть вони важчими для російських сил, аніж для української армії?

РГ: Думаю, [погодні умови будуть важчими] для російської армії. Росіяни знаходяться в кінці ланцюжка постачань, який Україна досить успішно перекриває багатьма способами впродовж війни. Вони нам продемонстрували, що російська логістика є їхнім слабким місцем. Їм потрібно забезпечувати свої сили зимовим спорядженням, не тільки для солдатів, а й оснащенням для бойових машин. Ми побачимо, наскільки Росії важко забезпечити все це.

ОК: Україна отримала численні зобов’язання від партнерів на постачання оборонного озброєння та енергетичного обладнання. Втім, поки не йдеться про ракети земля-повітря Patriot. Чи очікуєте ви, що Захід змінить підхід стосовно цих ракет, а потенційно – і щодо ATACMS та F-16?

Оскільки Україна продемонструвала здатність ефективно себе захищати та в багатьох випадках – повернути території, захоплені Росією, у США з’явився більший апетит постачати  ефективніші системи, які потребували більше часу для навчання.
Роберт Гамільтон

РГ: Думаю, швидше за все, США продовжуватимуть надавати ті речі, які вони вже надають, включно із NASAMS, декілька з яких вже в Україні. Думаю, ми побачимо більше таких поставок, оскільки Сполучені Штати мають їх запаси.

Ракети Patriot, на мою думку, є більш політичним рішенням. На початку багато аналітиків говорили, що такі системи як NASAMS і HIMARS потребують багато часу, щоб навчити військових їх використовувати. В перші дні війни було небажання їх надавати. Ми не знали, як довго триватиме війна. Оскільки Україна продемонструвала здатність ефективно себе захищати та в багатьох випадках – повернути території, захоплені Росією, у США з’явився більший апетит постачати ефективніші системи, які потребували більше часу для навчання. Змінилось розуміння того, що ця війна не закінчиться швидко, нам потрібно надавати Україні озброєння не тільки, щоб захистити себе, а й щоб повернути територію, захоплену російськими силами та перемогти у війні. Тож я скажу, що хоч ми і не чуємо про F-16 чи ракети Patriot зараз – це не означає, що це неможливо. Залежатиме від того, наскільки успішною буде Україна та як довго триватиме війна.

ОК: Росія здійснила серію ракетних атак на життєво важливу інфраструктуру та мирні міста України. Що можна зробити Україні та її союзникам, щоб захист від подібних атак був ефективнішим?

РГ: Потрібні поставки більшої кількості різних видів протиповітряної зброї та протиракетних систем, систем протидії дронам, які Захід вже надає Україні. Це життєво важливо. Росія змінила тактику та стратегію ведення війни, намагаючись поставити Україну на коліна. Націлюючись на інфраструктуру, намагаючись позбавити українців світла та води, щоб люди мерзли та голодували взимку. У збройному протистоянні із ЗСУ вони не досягли успіху, вони програють. Тому думаю, що це спроба для Росії змінити фокус війни із воєнного протистояння на далекобійні удари по енергетичній інфраструктурі, щоб спричинити більше болю. Щоб Україна, можливо, була готовою шукати рішення шляхом переговорів. Я не бачу жодних доказів, що це працює.

У збройному протистоянні із Збройними силами України, вони не досягли успіху, вони програють. Тому думаю, що це спроба для Росії змінити фокус війни із воєнного протистояння на далекобійні удари по енергетичній інфраструктурі, щоб спричинити більше болю.
Роберт Гамільтон

ОК: Як ви згадали – стратегія Росії значно змінилась зі спроб блискавичних захоплень до бомбардувань інфраструктури і відчайдушних спроб захопити Бахмут. Якою ви бачите стратегію Росії надалі?

РГ: Воєнна кампанія Росії зазнала невдач. Це спроби блискавичних та шокуючих захоплень, спроба взяти Київ за три-чотири дні, повалити уряд, все це було засноване на хибних припущеннях про спроможності України, про волю України до боротьби, волю протидіяти російським силам. Російські збройні сили зазнали невдачі, потім вони перейшли до війни на виснаження на сході, де вони сподівались, що із 300 тисячами мобілізованих солдат їм вдасться виснажити українські сили. Це теж провалилось.

Тому, думаю, що третій етап – спроби перевести війну з поля бою в домівки українців, виводячи з ладу електроенергію та водопостачання, збільшуючи рівень болю. Зараз це дійсно кампанія, спрямована на те, щоб завдати болю мирному населенню. Думаю, що в свідомості Кремля та Міноборони Росії це спосіб компенсувати невдалу воєнну кампанію.

ОК: Іран постачає Росії воєнне обладнання, включно із дронами-камікадзе. Чи можуть підтримка Ірану та Північної Кореї драматично змінити ситуацію для Росії?

РГ: Я не думаю. Ці іранські безпілотники-камікадзе, їх можна використовувати лише один раз, вони вражають ціль та вибухають. Тривалий час дрони мали перевагу як наступальна зброя. Проти них не було багато оборонних засобів. Війна в Україні змусила західні країни розробити системи протидії безпілотникам. Навіть за перші вісім-дев’ять місяців цієї війни вдалось досягти значного прогресу у протистоянні цим системам.

ОК: Нещодавно ви аналізували національну стратегію Джо Байдена. Чому, на вашу думку, війна Росії проти України стала таким шоковим моментом для американської національної стратегії?

РГ: З часів адміністрації Обами США намагались зробити певний поворот до Азії. Ідея полягала в тому, що ХХІ сторіччя стане азійським століттям, а Китай – єдиний виклик, потенційний конкурент для США. Росія не є і не може бути рівним конкурентом.

Тимчасова стратегія національної безпеки, оприлюднена у березні 2021 року, передбачала саме такий вид перебалансування зусиль на Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Росія в цьому документі згадувалась лише п’ять разів. Після повторного втручання Росії в Україну, коли вийшла повна версія стратегії національної безпеки Байдена, Росія згадувалась у документі 71 раз чи навіть більше. Ймовірно, більше ніж будь-яка інша країна в документі. Україна також займає важливе місце. В тимчасовому документі з національної безпеки вона не згадувалась взагалі, втім у новій стратегії вона згадувалась 32 рази.

Тож я вважаю, що відбулась фундаментальна переорієнтація у напрямку конфронтації та стримування Росії, визнаючи, що в довгостроковій перспективі Китай все ще є головним викликом для США, єдиним рівним конкурентом.

ОК: Говорячи про довгострокову стратегію національної безпеки США, де ви бачите Україну – як стратегічного союзника чи партнера по НАТО?

РГ: Думаю, теоретично, значно більше союзників НАТО погодились би з думкою про членство України в НАТО сьогодні, ніж до 24 лютого цього року. Пройшла переоцінка того, чим є Росія як супротивник, і що Росія готова зробити, щоб порушити європейську безпеку. Також спосіб, у який Україна себе захищала, стійкість, хоробрість та єдність, які продемонстрували українці, думаю, змінили думку у багатьох столицях НАТО.

НАТО має дочекатись стабільного політичного, військового та дипломатичного врегулювання війни, і потім вирішить, як і коли Україна приєднається до альянсу. Тим часом у НАТО мають продовжувати робити все, що вони робили і раніше – надавати всі можливі потужності Україні не тільки, щоб Україна могла захистити себе, а й повернути територію, окуповану Росією.

Дивіться також: Блекаут. Як міжнародна спільнота допомагає Україні готуватися до перебоїв в енергопостачанні. Відео

Блекаут: Як міжнародна спільнота допомагає України готуватися до перебоїв. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:05:12 0:00

Financial Times визнала Зеленського "людиною року" і застерегла - після війни доведеться відповідати на складні питання 

"Після закінчення бойових дій президент Зеленський зіткнеться з важкими питаннями щодо неспроможності підготуватись до війни перед повномасштабним вторгненням", - йдеться у статті Financial Times.

Британське видання Financial Times 5 грудня назвало людину року за своєю версією – нею став президент України Володимир Зеленський.

На думку редакції, президент України «став втіленням хоробрості та стійкості українського народу».

«Хоча багато українців до вторгнення в лютому вважали його жартом, аматором, який намагається впоратися з викликом на високій посаді, 44-річний Зеленський заробив собі місце в історії за надзвичайну демонстрацію лідерства та сили духу», – йдеться в матеріалі газети.

На думку Financial Times, 44-річний Зеленський – це повна протилежність президента Росії Володимира Путіна, який "одержимий відродженням імперії".

Газета порівнює Зеленського з колишнім прем'єр-міністром Великобританії Вінстоном Черчіллем, який виступив по радіо, щоб згуртувати свою країну під час Бліцу.

«Зеленський використовував соціальні медіа для невпинної кампанії за військову та фінансову підтримку Заходу, перетворюючи тяжке становище свого народу на моральний важіль впливу на лідерів у Європі та США. Він переконав європейців взяти на себе величезні витрати протистояння Путіну та запропонувати Києву шлях до членства в ЄС», - пише видання.

На думку авторів статті, рішення Зеленського залишитися в Києві на початку вторгнення замість того, щоб прийняти пропозицію США про евакуацію, стало одним із найважливіших моментів у війні, спонукавши українську армію та народ до опору.

Видання також відзначає мужність української нації.

«Зеленський також став втіленням мужності та стійкості українського народу в боротьбі з російською агресією. Саме з цих причин Financial Times обрала Зеленського людиною року», - йдеться у матеріалі.

Разом з тим, видання зазначає, що після закінчення бойових дій президент Зеленський зіткнеться з важкими питаннями щодо неспроможності підготуватись до війни перед повномасштабним вторгненням.

«Служби безпеки не мінували та не підривали мости вздовж ліній атаки Росії з півночі та півдня, що призвело до швидкого та легкого захоплення путінськими військами великих смуг території», - пишуть автори статті і додають заяви Зеленського, що Київ не мав специфічних даних, що російських напад станеться з того чи іншого напрямку.

Автори згадують в матеріалі і почуття гумору президента Зеленського, який «попри абсолютне зло російської війни знаходить моменти для гумору так само, як мільйони українців знаходять розраду, обмінюючись мемами та жартами про російських нападників в соцмережах».

«Наша редакція, як правило, має запеклі дискусії щодо вибору Людини року. Але не цього року», - написала у себе в Твіттері головна редакторка видання FT Рула Халаф.

У статті використані матеріали Financial Times

ОАЕ та Україна почали переговори про угоду, яка може відкрити ринки Азії і Близького Сходу для української продукції 

“Угода про всеосяжне партнерство з Україною надає доступ сільськогосподарській та промисловій продукції з України до нових ринків в Азії, Африці та на Близькому Сході”, - державний міністр зовнішньої торгівлі ОАЕ, доктор Тані бін Ахмед Аль Зейуді

Україна та Об’єднані Арабські Емірати розпочинають переговори щодо Угоди про всеосяжне економічне партнерство (СЕРА), яку очікують укласти до середини наступного року. Про це повідомляє міністерство економіки ОАЕ.

Спільну заяву про наміри підписали перша віцепрем’єрка-міністерка економіки України Юлія Свириденко та міністр зовнішньої торгівлі ОАЕ, доктор Тані бін Ахмед Аль Зейоуді.

З початку повномасштабної війни в Україні Об'єднані Арабські Емірати намагалися зберігати нейтралітет, попри тиск країн Заходу на виробників нафти в Перській затоці з метою економічної ізоляції Росії, яка є членом ОПЕК+.

Якщо цю угоду підпишуть, Україна стане першою європейською країною, з якою уряд ОАЕ укладе угоду CEPA.

Державний міністр зовнішньої торгівлі ОАЕ Тані Аль Зейоуді у коментарі виданню Reuters заявив: "Для нас Україна є ключовим торговельним партнером. Зростання та потенціал інвестицій був високим до всієї геополітичної ситуації; ми вважаємо, що настав час рухатися вперед».

Під час підписання заяви з українською стороною Зейоуді додав: “Угода про всеосяжне економічне партнерство з Україною відкриває низку нових можливостей для наших експортерів, інвесторів і виробників, а також надає доступ до нових ринків в Азії, Африці та на Близькому Сході для сільськогосподарської та промислової продукції з України”.

Міністерка економіки України Юлія Свириденко заявила, що ця угода допоможе “нашим бізнес-спільнотам розвиватися та використовувати нові можливості”.

“Україна відома своєю роллю глобального гаранта продовольчої безпеки та швидкозростаючого ІТ-центру. Тож CEPA зробить наші економіки взаємодоповнюючими, і ми з нетерпінням очікуємо на спільну роботу над просуванням торгівлі, цифрової економіки, а також сприяння нашому інвестиційному співробітництву», – цитує очільницю відомства Міністерстерство економіки України.

За даними міністерства економіки України, у 2021 році обсяг двосторонньої торгівлі товарами та послугами між Україною та ОАЕ склав $1,147 млрд. Крім того, інвестиції ОАЕ в економіку України торік склали понад 243 мільйонів доларів.

Так як Україна є одним із найбільших у світі постачальників зерна, оглядачі вважають, що переговори між Києвом та Абу Дабі будуть зосереджені на можливостях розширення торгівлі в секторі послуг і на продовольчій безпеці.

Раніше цього року ОАЕ підписало угоди про вільну торгівлю з Індією, Ізраїлем та Індонезією. Оглядачі вважають, що таким чином ця близькосхідна країна зміцнює свою позицію як глобальний торговельний та логістичний центр в умовах зростаючої конкуренції з боку Саудівської Аравії.

У цій статті використані матеріали Reuters, Voice of America, Міністерства економіки України.

Більше

XS
SM
MD
LG