Актуально
Маємо позбутися ілюзій щодо ООН – Сергій Кислиця про заслуги та проблеми ООН і можливу реформу
В інтерв’ю Голосу Америки представник України в ООН Сергій Кислиця поділився своїми поглядами на те, які мотиви рухали світові потуги під час підписання Статуту ООН, чому право вето у Радбезі є головною проблемою ООН і чому не варто чекати реформування принципів ООН у найближчі десятиліття
26 червня ООН відзначило 75 річницю з часу затвердження Статуту організації.
1945 року на конференції у Сан-Франциско, країни-переможниці у Другій Світовій війні та ті, хто найбільш постраждав від нацизму, підписали засадничий документ ООН. Нова міжнародна організація мала об’єднати усі країни світу і була заснована на принципах багатосторонності прийняття рішень. Розроблений на згарищах Другої світової війни, Статут ООН заклав основи для мирного врегулювання майбутніх глобальних конфліктів. Але також він закріпив новий світовий порядок, відповідно до інтересів кількох супердержав. П’ять країн: США, Радянський Союз (тепер Російська Федерація), Китай, Велика Британія та Франція отримали постійне членство у Раді Безпеки ООН з необмеженим правом вето.
Про те, що це означає для України і чи варто очікувати на реформу ООН, ми поговорили з постійним представником України в цій організації Сергієм Кислицею.
Якими були мотиви створення ООН і що означає «Ялтинське коріння» організації?
Сергій Кислиця: Тема створення глобальної організації, яка б відповідала за світову безпеку, виникла задовго до завершення Другої світової війни. Давайте пригадаємо попередню спробу - це була Ліга Націй, яка стала частиною Версальський домовленостей, але не виправдала сподівань. І другого спробою, власне, стала Організація Об'єднаних Націй.
26 червня -день статуту ООН і одночасно – день кримськотатарського прапора. Зла іронія полягає у тому, що статут ООН став результатом домовленостей, досягнутих в Ялті. В Криму, з якого за півроку до того депортували кримських татар
Вже посеред Другої світової війни світові гравці зрозуміли, що їм варто думати про те, а як же вони будуть взаємодіяти між собою в нових умовах.
26 червня ми відзначаємо день підписання статуту ООН і одночасно – день кримськотатарського прапора. Вся зла іронія полягає у тому, що Сан-Франциско став лише завершальним етапом тих домовленостей, які були досягнуті між трьома глобальними державами саме в Криму на Ялтинській конференції. В Криму, з якого за півроку до того депортували кримських татар.
Відтак, ті світові лідери, які забралися в Ялті, вони власне думали про те як їм поділити світ відповідно до своїх інтересів. Я далекий від думки, що в Сан-Франциско зібралася світі люди, які лише думали про те, як на планеті Земля має запанувати ми і злагода. Але іронія, і це вже в даному випадку іронія проти них, полягає в тому що той інститут, який вони написали, вони мають сьогодні виконувати.
Чи виконує ООН свою мету?
В цілому, я вважаю, що ми маємо бути вдячними тому, що існує Організація Об’єднаних Націй. Тому, що був підписаний статут 75 років тому. Ми маємо позбутися ілюзій, бо до останнього часу у нас було дуже багато пафосного, пієтетного ставлення до статуту. Тому що ми маємо віддавати собі звіт в тому, що Громико, який підписував Статут у Сан-Франциско, він був представником злочинця і диктатора Сталіна. І ніяких інших цілей ніж ті ці, які переслідував Сталін, він не міг переслідувати.
Але я не належу до категорії тих, хто вважає, що Організацію Об’єднаних Націй потрібно або скасувати або ООН не виконала значну частину тих завдань, які поставлені в її статуті. Той статут, який вони [глобальні гравці] написали, вони мають сьогодні виконувати.
Якби не ООН, чи визнали б Росію країною-агресором?
СК: Вся система операцій ООН з підтримання миру - це велике досягнення. Організація Об'єднаних Націй на сьогоднішній день – це неймовірно розгалужена мережа спеціалізованих установ, які допомагають вирішенню соціально-економічних та гуманітарних проблем у тому числі й в умовах війни на сході України. І давайте подивимося чи була би альтернатива якби не було ООН, визнанню Російської Федерації як країни агресора з боку Генеральної Асамблеї. Генеральна Асамблея, я хочу нагадати, визнала в декількох резолюціях Російську Федерацію - країною агресором. Чи існувала б інша можливість отримати таке визнання, якби не було Генеральної Асамблеї ООН?
Чи приніс мир новий світовий порядок, після створення ООН?
СК: Давайте подивимося на події останніх 75 років. Завдяки тому що, нехай не дуже справедливо, але був організований світ відповідно до ялтинської формули затвердженої у Сан-Франциско, за 75 років не було прямого протистояння між головними гравцями світу.
На сьогоднішній день статут не може бути задіяний у тих випадках, коли учасникам конфлікту є один з постійних членів Рада Безпеки.
Не було жодної війни між Сполученими Штатами та Радянським Союзом, хоча декілька разів світ стояв на межі. Не було війни між Китаєм і іншими постійними членами Ради Безпеки. Разом з тим, у світі зросла кількість місцевих та регіональних конфліктів. Часто ці конфлікти виникали за участю Російської Федерації, як необраного члена Ради Безпеки. І тут, на жаль, Статут не виконує своїх функцій. На сьогоднішній день статут не може бути задіяний у тих випадках, коли учасникам конфлікту є один з постійних членів Рада Безпеки.
В чому полягає головна проблема ООН?
СК: Статут ООН був написаний нинішніми постійними членами для постійних членів. Тому попри те що 90% тексту статут – це абсолютно правильні слова, 10% тексту - це те, як постійні члени Ради Безпеки захищають свої глобальні інтереси.
Виключити постійного члена з РБ ООН практично неможливо, бо це може відбутися лише за рішенням Ради Безпеки, де необраний член Ради Безпеки має право вето. І в цьому головна проблема ООН
Давайте згадаємо війну, яку розпочав Радянський Союз своїм вторгненням в Афганістан. Маючи право вето, він заблокував будь-яке рішення Організації Об'єднаних Націй, які би засуджували Радянський Союз за вторгнення в Афганістан. Статут написаний таким чином, що практично неможна притягнути до відповідальності через Раду Безпеки необраного Члена Ради Безпеки. Статут написаний таким чином, що практично нереалістично, попри всі конспіорологічні публікації, виключити необраного члена Ради Безпеки з Організації Об’єднаних Націй. Бо рішення може відбутися лише за рішенням Ради Безпеки, де необраний член Ради Безпеки має право вето. І в цьому головна проблема Організації Об’єднаних Націй.
Чи є перспективи реформи ООН?
СК: Питання про реформу ООН стоїть на порядку денному вже десятиліттями. Це питання завжди, давайте не будемо приховувати, залежало від необраних членів Ради Безпеки, які контролюють будь-які статутні зміни в Організації Об'єднаних Націй.
У найближчі десятиліття я не бачу перспектив істотного реформування Організації Об'єднаних Націй, коли йдеться про засадничі принципи.
На сьогоднішній день практично ніхто з них не хоче говорити про реформу і вести переговори на основі проектів документів. Давайте не забувати про те, що будь-які зміни означатимуть, що Конгрес Сполучених Штатів має проголосувати за реформу за зміни в статуті. І тут я хочу нагадати як Конгрес США вчинив, коли відмовивася ратифікувати статут Ліги Націй через те, що там був передбачений не той порядок голосування, який би влаштовував Сполучені Штати.
Один з ключових елементів реформування Ради Безпеки на сьогоднішній день, це обмеження або позбавлення постійних членів ради безпеки і право вето. Наявність цього права дозволила Конгресу США проголосувати за статуту ООН. Тому я не бачу ніяких перспектив нормальному позитивному голосуванню Сполучених Штатів, якщо Сполучені Штати будуть позбавлені цього права.
У найближчі десятиліття я не бачу перспектив істотного реформування Організації Об'єднаних Націй, коли йдеться про засадничі принципи.
Дивіться також: Ріелтори у США адаптуються до нових умов роботи під час пандемії. Відео
Всі новини дня
- Голос Америки
Австралія подарувала Україні "потворні, але практичні" "бойові таксі" – Forbes
Австралія подарувала Україні “справді дивні” на вигляд вантажівки для піхоти із вантажним відсіком замість пасажирського, котрий утім може перевозити людей – інформує видання Forbes.
“Країни, прагнучи підтримати українські військові зусилля, схильні віддавати будь-яку запасну військову техніку, яку вони мають, і вірять, що українці знайдуть їй застосування”, - пише Forbes про австралійське надходження. Йдеться про вантажні машини ALV на базі бронетранспортерів М-113.
Вони можуть бути найдивнішими в українському арсеналі, який налічує тисячі машин усіх марок і моделей із багатьох інших країн, пише видання.
Модернізуючи класичний М-113 американської розробки, австралійці у рамках програми початку 2000-х років просто вирізали задню частину, залишивши “відкрите ліжко” позаду зрізаного відділення для екіпажу.
“У результаті вийшов брутально простий броньований вантажний автомобіль, який настільки ж універсальний, як і потворний”, - пише Forbes.
20-тонний ALV з дизельним двигуном потужністю 350 кінських сил здатний перевозити щонайменше п'ять тонн вантажу. Або транспортувати військових. За свідченням Forbes – дає командирам взводів можливість перевозити більше солдатів на одній машині.
“БТР – це бойові таксі. Вони транспортують піхоту до краю поля бою, а потім висаджують її для бою пішки. У цій ролі дивак ALV має працювати просто чудово”, - припускає оглядач видання.
Раніше МЗС Австралії повідомляло, що шанує непохитну рішучість і силу українського народу у протистоянні агресії Росії та пишаєтся підтримкою України. Уряд Австралії повідомляв про надання Україні додаткових безпілотних авіаційних системи для розвідки на полі бою, а також про участь фахівців Сил оборони Австралії у навчальну програму для українських військових під проводом Великої Британії.
Уряд Австралії запровадив також цільові фінансові санкції щодо Росії.
- Голос Америки
63 журналісти загинули в Україні від російської війни – Томіленко
Станом на початок червня 2023 року у війні Росії проти України з 24 лютого 2022 року загинули 63 медійники, сказав в інтерв'ю Голосу Америки голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко.
Як сказав Томіленко, 14 колег загинули, безпосередньо виконуючи журналістський обов'язок, ще 9 журналістів – цивільні жертви, чиї обставини та причини загибелі з’ясовуються. І ще 40 медійників загинули, перебуваючи у лавах ЗСУ чи правоохоронних підрозділів, захищаючи зі зброєю незалежність України.
За даними Інституту масової інформації, станом на 31 травня 2023 року, з 24 лютого 2022 року загинув 61 журналіст як учасники бойових дій або внаслідок російських обстрілів чи катувань, зазначено на сайті IMI.
З них 10 було вбито журналістів під час виконання професійних обов’язків. Серед цих десяти – четверо українських та шестеро іноземних журналістів, повідомляє ІМІ.
Голова НСЖУ розповів, що чимало українських журналістів, не чекаючи мобілізації, добровільно подалися до війська захищати свою країну.
“Ми у жодному разі не заохочуємо змішувати службу в армії із незалежною журналісткою. Це принципово різні речі. Люди у війську підкоряються військовій дисципліні”, – додав Томіленко в інтерв'ю кореспондентці Голосу Америки Анні Черніковій.
Керівник спілки сказав, що 20% українських редакцій ЗМІ повідомляють, що їхні працівники мобілізовані до служби в армії.
Минулого місяця, як повідомляв Голос Америки, Сергій Томіленко виступав у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, де повідомив, що серед загиблих є "і професійні журналісти, і цивільні жертви, і герої-медійники в лавах ЗСУ".
- Голос Америки
Евакуація з Бєлгородщини означає, що у Росії «нервують» з приводу майбутнього контрнаступу – експерти ISW
Масова евакуація з Бєлгородської області Росії, що межує з Україною, є «непропорційною реакцією» на кілька рейдів на територію Росії, вважають американські військові експерти. На їхню думку, імовірно, російська влада намагається таким чином показати свою впевненість та здатність реагувати на потенційні загрози.
Як повідомив місцевий губернатор, близько 2500 людей були евакуйовані з Бєлгородської області до регіонів далі всередині Росії після кількох днів українських обстрілів і вторгнень. Це, на думку газети New York Times (NYT) підкреслює швидке перетворення частини західного кордону країни в зону бойових дій.
Губернатор В’ячеслав Гладков у своєму каналі в Telegram повідомив, що четверо людей у Бєлгородській області були вбиті артилерійськими снарядами в п’ятницю, у тому числі дві жінки, які загинули після того, як їхній автомобіль був підбитий біля міста Шебекіно, неподалік українського кордону.
Як пише газета, кількість людей, які евакуювалися, не вдалося підтвердити, але жителі Бєлгорода, які їздили в Шебекіно в четвер, описали місто, в якому проживало 40-тисяч людей як місто-привид. Вони сказали, що багато жителів виїхали, не дочекавшись офіційної евакуації після того, як по кілька годин ховалися в підвалах під час бомбардування.
Американська газета зауважує, що занепокоєння в Бєлгородській області зростає після того, як минулого тижня дві воєнізовані групи перетнули кордон і недовго утримували два села в іншій частині області.
Аналітики американського дослідницького центру Інституту вивчення війни (ISW) вважають, що Міністерство оборони Росії продовжує реагувати «непропорційно» на кілька рейдів на територію Росії. На думку експертів, цим російська влада намагається продемонструвати «впевненість і компетентність у здатності реагувати на передбачувані загрози».
Як зазначають аналітики ISW, керівництво Міністерства оборони Росії навіть нагородило командира мотострілецького батальйону підполковника Олександра Нікітіна за керівництво обороною. Як вважають експерти ISW, мабуть, це було зроблено для того, щоб «перемогу» не приписав собі інший командир – генерал-полковник Олександр Лапін, як про це уже повідомлялося в інформаційному просторі.
Американські аналітики звертають увагу на те, що російські військові блогери «продовжують використовувати ситуацію в Бєлгородській області для критики російського керівництва». Коментатор, пов’язаний з «Групою Вагнера», взагалі заявив, що Міністерство оборони Росії «не ставиться до Бєлгородської області як до російської території». Він стверджував, що російські населені пункти заносять в один список з українськими, які постраждали від українських обстрілів.
Деякі військові блогери вважають, що російські сили добре відреагували на рейди, які, як вони стверджують, є просто «терористичними атаками», спрямованими на психологічний вплив, а не на забезпечення контролю над конкретними територіями.
Один російський блогер, як кажуть в ISW, «абсурдно заявив», що реакція Росії змусила українців дійти висновку, «що починати контрнаступ зараз надто ризиковано».
Експерти ISW навпаки вважають, що рейди, чи інші українські розвідувальні акції були «надзвичайно малими» в порівнянні з тими силами, які Україна готує до контрнаступу.
«Гіперфокус Росії на другорядних тактичних боях підкреслює нервозність і невпевненість Росії щодо майбутнього контрнаступу», – вважають експерти ISW.
Британська розвідка підтверджує часткову заміну «вагнерівців» на армійських дестантників
Командування РФ перекидає до Бахмута сили повітряно-десантних військ («ВДВ») на заміну «вагнерівцям», що зробить російську оборону «в цілому менш гнучкою в реагуванні на оперативні виклики», кажуть у британській розвідці.
«ВДВ сильно деградувала в порівнянні зі своїм «елітним» статусом до вторгнення. Проте, російські командири, ймовірно, намагалися зберегти деякі з цих все ще відносно боєздатних підрозділів як вільний резерв», – йдеться в повідомленні.
За інформацією розвідки Британії, зараз російське командування перекидає на Бахмутський напрямок частини 76-ї і 106-ї дивізій і двох додаткових окремих бригад «ВДВ», які утримувати місто після відходу найманців «Групи Вагнера».
Раніше в коментарі «Українській правді» командувач Сухопутних військ Олександр Сирський назвав ситуацію на Бахмутському напрямку «тимчасовим затишшям». Однак він додав, що було б хибним враження, що російські війська нібито відмовилися від наступу в цьому районі.
Очільник ПВК «Вагнер» Євген Пригожин 25 травня заявив про початок виведення «вагнерівців» із Бахмута. У Міноборони України підтвердили, що у передмісті ці підрозділи вже заміняють на службовців збройних сил РФ, але у самому місті «вагнерівці» все ще є.
За словами заступниці міністра оборони Ганни Маляр, українські військові продовжують контролювати околиці Бахмута на південно-західній частині і «фактично вхід в місто».
- Голос Америки
Зеленський: Україна готова до контрнаступу, але він дорого коштуватиме країні – інтерв'ю Wall Street Journal
Президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна готова розпочати довгоочікуваний контрнаступ, але додав, що він може виявитися тривалим і повернення всіх українських територій дорого коштуватиме країні.
В інтерв’ю газеті Wall Street Journal, яке було записано в Одесі, Зеленський сказав: «Ми твердо віримо, що нам це вдасться».
Він додав, що не знає, скільки часу може тривати контрнаступ, і сказав, що не може дати прогноз про те, як він відбуватиметься.
«Якщо чесно, це може піти різними шляхами, абсолютно різними. Але ми збираємося це зробити, і ми готові», – сказав він Wall Street Journal.
У годинній розмові з газетою Зеленський сказав, що має побоювання, що вибори в США наступного року можуть привести до влади менш сприятливу адміністрацію, і закликав НАТО запропонувати Києву чіткий шлях до членства України.
Зеленський визнав перевагу Росії в повітрі на передовій і сказав, що через відсутність захисту від російської авіації, в контрнаступі «загине велика кількість солдатів».
Говорячи про зброю, яку досі потребує його країна, він сказав, що Україні терміново потрібні додаткові системи протиракетної оборони Patriot виробництва США для захисту громадян від повітряних бомбардувань і для захисту військ на передовій.
Wall Street Journal зазначає, що заяви Зеленського відображають його бажання знайти баланс між натиском, щоб отримати те, що йому потрібно, щоб не втратити незалежність України і внутрішню політичну підтримку, і водночас не відштовхуючи союзників і не підривати їхню підтримку, яка обчислюється у десятках мільярдів доларів.
Як повідомляв Голос Америки, координатор Ради національної безпеки зі стратегічних комунікацій Джон Кірбі заявив у п’ятницю в Білому домі, що Сполучені Штати, союзники і партнери зробили усе можливе, щоб допомогти Україні підготуватися до контрнаступу.
За його словами, йшлося не тільки про системи протиповітряної оборони, бронетехніку та артилерію, але і про боєприпаси і тренування військових.
Кірбі нагадав про нещодавно оголошений новий пакет безпекової допомоги від Міноборони США вартістю до 300 мільйонів доларів.
У 39-й пакет безпекової допомоги, з серпня 2021 року, входять системи ППО Avenger, додаткові боєприпаси для систем ППО Patriot та HIMARS, а також зенітні системи Stinger, засоби протитанкової боротьби та боєприпаси, включаючи десятки мільйонів боєприпасів до стрілецької зброї.
Минулого тижня Голос Америки повідомив про те, що за словами міністра оборони США Ллойда Остіна, країни групи «Рамштайн» пообіцяли Україні посилити її наземні системи протиповітряної оборони та заповнити інші прогалини у зброї та військових можливостях після запиту українського міністра оборони.
Форум