Спеціальні потреби

Україна не має погоджуватись на щось, що не відповідає її інтересам, - Еш Картер


Після трирічної перерви, 9 грудня мають поновитись переговори в Нормандському форматі. Про те що чекає на українську сторону у переговорах з лідерами Франції, Німеччини та Росії а також про те, який формат підтримки США Україні є найбільш ефективним ми поговорили з колишній очільником Пентагону Ешом Картером.

Мирослава Ґонґадзе: Які ви бачите підводні камені для України на переговорах у Парижі і яким би був найкращий результат у переговорах у Нормандському форматі?

Еш Картер: Підводні камені тут більш імовірні, ніж гарні результати для України. Росія не має потреби та причин йти тепер на компроміс. Французи та німці не виявляли готовності використовувати важелі впливу проти Росії. Що може змінитись?

Навіть якщо у результаті зустрічі у Нормандськомуу форматі не буде досягнуто домовленості, це нормально для України. Я не очікую будь-якого просування позиції Росії у напрямку до позиції України.
Еш Картер

Сподіваюсь, що не позиція України шляхом тиску, але боюсь, що зустріч може бути незбалансованою. Вважаю, Україна не має погоджуватись на щось, що не відповідає її баченню власних інтересів. Навіть якщо у результаті зустрічі у Нормандськомуу форматі не буде досягнуто домовленості, це нормально для України. Я не очікую будь-якого просування позиції Росії у напрямку до позиції України.

МҐ: Ви говорите, що позиція України слабка і багато експертів з вами погоджуються. А от щодо Сполучених Штатів та Великої Британії. Чи було б корисно, якщо б вони були більш активними в переговорих?

Сполучені Штати, на мою думку, є більш важливим учасником, ніж Німеччина, або Франція, адже США є підписантом Будапештського меморандуму а також тому, що Путін більше з зважав на позицію США.
Еш Картер

ЕК: Сполучені Штати, на мою думку, є більш важливим учасником, ніж Німеччина, або Франція, адже США є підписантом Будапештського меморандуму а також тому, що Путін більше з зважав на позицію США. Така конфігурація була в кращою, однак на даний момент це лише гіпотетично. З огляду на теперішню політичну ситуацію, активне долучення США на теперішній момент не принесе нічого доброго. Це просто надто заплутає ситуацію. Якщо б політична ситуація була б повністю іншою, участь США пішла б на користь. Історично я виступав за участь Америки, але у даний конкретний момент це було б дуже незграбно.

МҐ: Враховуючи те що США та Великобританія є підписантами Будапештського меморандуму чи з вашої точки зору США та Захід достатньо зробили для підтримки України у її боротьбі проти російської агресії?

ЕК: Ні. Я хотів би, щоб Захід потужніше виступив проти Путіна. Звичайно, Захід щось робив, але були і інші питання, які займали їх увагу. Але зараз не має сенсу думати про минуле. Я вважаю, що потрібно думати над тим, що можна зробити, щоб не було наступних порушень суверенітету України, щоб не гинули люди і щоб Україна продовжувала творити власну долю і утримувати безпеку. Україна має складне геополітичне положення, між Сходом та Заходом. Варто фокусуватись на співпраці США та України, включаючи співпрацю у військовій сфері. Це не означає нападати на Росію, або вступати до НАТО. Йдеться про стару добру взаємну підтримку, яка має практичну і політичну цінність.

МҐ: Україна висловлює прагнення вступити до НАТО. Нещодавно звучали заяви про те, що США скоротять внески до бюджету НАТО, але можуть вивільнити ресурси для підтримки Грузії та України. Як ви бачите майбутнє України в контексти членства в Альянсі?

ЕК: Вважаю, що перспективи членства не можна повністю закривати. Однак, будьмо реалістами. Україна історично та геостратегічно перебуває між Росією та Заходом. І до кардинального покращення відносин між Росією та Заходом, ця позиція для України залишатиметься складною. Важливо не усувати можливість членства України у НАТО, але не думаю, що це може статись у найближчій перспективі. Тому варто зосередитись на тому, що можна досягти негайно. Це потужна військова співпраця з НАТО, допомога збройним силам України. Сьогодні вони набагато кращі, ніж були у 2014 році. Це - реалістично.

Дивіться також: Американські експерти прогнозують результати зустрічі Нормандського формату. Відео

  • 16x9 Image

    Мирослава Ґонґадзе

    Ведуча, головний редактор і керівник Української служби «Голосу Америки». На додаток до праці на «Голосі Америки», часто виступає як експерт із питань України, Східної Європи та свободи слова на пострадянському просторі. Статті Мирослави друкуються на шпальтах  таких світових видань, як Wall Street Journal, Washington Post, NPR, Journal of Democracy. Мирослава є співавтором науково-публіцистичної роботи «Розірваний нерв» про протестний рух в Україні 2000-2004 років.

    З освітою правника, здобутою у Львівському державному університеті, має великий досвід роботи в галузі журналістики та зв'язків із громадськістю. Працювала журналістом, редактором, продюсером, керівником медія-кампаній в Україні та США у низці політичних і медійних організацій, у тому числі RFE/RL, Інтерньюз, IRI, NDI.

    Серед іншого - Мирослава також була дослідником Університету Джорджа Вашингтона (2003) та володарем стипендії Рейгана-Фасела Національного фонду за демократію (2001). «За видатний внесок у розвиток журналістики, активну громадянську позицію та професійну майстерность» Мирослава Ґонґадзе нагороджена Орденом княгині Ольги.

    Інформувати, поєднувати й об’єднувати людей та ідеї, надихати – такою Мирослава бачить свою місію.

    У вільний від роботи час, якщо такий з’являється, захоплюється подорожами, мистецтвом, фотографією.

    Виховує доньок-близнюків Нану та Саломе.

Facebook Forum

XS
SM
MD
LG