Спеціальні потреби

Огляд мiжнародної преси за 10 травня 2005


Настав час повернутися до Ялти - пише у Вашингтон пост Михаїл Саакашвілі. Протягом шістдесяти років термін «Ялтиньска угода» означав зраду: дипломатична угода між Британією, США та СРСР віддало мільйони на поталу безжальній тиранії, пише грузинський президент. Виступаючи в Латвії, Джордж Буш сказав: «Ялтинський договір слідував хибним традиціям Мюнхену і пакту Молотова-Ріббентропа. Знову, коли домовлялися могутні держави, в жертву була принесена свобода маленьких народів». Але на щастя, наразі більшість територій, які в результаті ялтинської конференції перебували під владою диктатора Сталіна і комуністичного тоталітаризму, належать до спільноти демократичних народів. Після обговорення питання з президентами Румунії і України - Басеску і Ющенком, пише Саакашвілі, наспів час для нової ялтинської конференції, добровільного об’єднання нових євродемократій з трьома головними цілями. Перше - це спільна праця з розбудови демократії в наших країнах, уважає Саакашвілі, відзначаючи, що Південна Осетія і Абхазія не заторкнуті свободою. Українській революції - лише п’ять місяців. Ющенку належить вирішити складні завдання - відновити економіку країни, покінчити з корупцією. По-друге, це поширення кордонів свободи у чорноморському регіоні і в усій Європі. У Молдови, як і Грузії, є проблема сепаратистського регіону, де процвітає корупція, торгівля зброєю та наркотиками. А в Білорусі у неволі перебувають десять мільйонів, зазначає Саакашвілі, підкреслюючи, що нова ялтинська конференція мусить просувати визволення Білорусі шляхом посилення обмежень на поїздки урядовців, допомоги опозиції в організації мирних протестів, які допомогли звільненню Грузії та України. По-третє, це виведення свободи за межі Чорного моря, туди, де мільйони осіб ще перебувають під владою тиранів. В цьому сенс нової Ялти - відкритої дипломатії свободи, пише Саакашвiлi у Вашингтон пост.

В тому, що згадана Саакашвілі проблема економічного поступу є нагальною для України, переконує стаття Тома Ворнера з Файненшл Таймс. Коли лідери помаранчевої революції прийшли до влади з планами реприватизації проблемних об’єктів, вони не уявляли, який ящик Пандори вони відкрили. В лютому Ющенко заявив, що перегляд результатів приватизації буде швидким і організованим. Тоді було обіцяно найближчими тижнями оприлюднити список з 30-40 об’єктів, схеми приватизаіції яких викликали підозріння. Список обіцялося ніколи не поширювати. Три місяці після того цей список і досі ніхто не бачив. У міжчасі урядовці і олігархи розпочали бійку між собою. Минулого тижня, пише Ворнер, всі були свідками запеклої боротьби на унікальному заводі ферросплавів--Нікопольському, який явно буде в списку, між Пінчуком, фактичним власником заводу, і конкурентом--іншим олігархом Ігорем Коломойським і його Приват-групою, яка намагалася взяти приміщення штурмом. Битва за ферросплави ще триває, пише Файненшал таймс, але випадок у Нікополі--лише квіточки, а ягідки--численні реприватизаційні драми--не за горами. А у міжчасі олігархи, бачачи таке, утримуються від інвестицій в економіку, що й призвело, зокрема, до зменшення росту ВВП в січні-березні до 5,4% замість 10,8% минулого року. Оранжеві революціонери, пише Ворнер, перебувають в лещатах дилеми--лібералізація економіки і боротьба з олігархами. Знаходження вірного рецепту виходу з цієї дилеми ще немає, пише Файненшл таймс. Українському уряду ще належить розв’язати концептуальний Гордієв вузол, а саме: як вийти з парадигми ліберальних риночників, стати на шлях адміністративної реприватизації--перерозподілу власності, а потім знову оголосити себе ринчниками. Чи не обернуться такі зміни кольорів остаточною втратою довіри інвесторів, -- запитує Файненшал таймс, зазначаючи, що капітал зазвичай не любить барикад, а тяжіє до тиші банківських сейфів.

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG