Велику підбірку актуальних матеріалів друкує англомовний тижневик Київ-пост. Редакційна, присвячена святкуванню шістдесятої річниці Перемоги у Києві та Москві, відзначає, що різниця у відзначенні цієї дати дає зрозуміти, яким буде майбутнє обох країн. Кремль влаштував те, що Київ-пост називає «оргією радянської ностальгії». Лише присутність на Красній площі достойників із-за океану та Азії відрізняли парад від сталінської епохи. Це була демонстрація туги за втраченою імперською могутністю, яку Москва не має, але прагне відновити. Натомість Україна відзначила річницю події по-домашньому, керівники були разом із своїм народом, а Ющенко, хоча і марно, закликав вже вкотре усіх ветеранів до примирення, пише редакційна Пост.
Інша редакційна звертає увагу на колосальну кількість вихідних і свят в Україні. Скоро дні праці будуть проміжками між святковими днями, якщо кількість канікул зростатиме такими темпами, уважає часопис. Пост не закликає вводити американський режим праці, себто--два тижні відпустки, і десь дев’ять святкових днів на рік--і все, але пам’ятати, що якщо Україна бажає стати країною з розвиненою економікою, то їй доведеться обирати між добробутом і відпочинком.
Нарешті--про можливу освіту Зварича пише головний редактор тижневика, Андрій Сливка. Коментуючи величезний виступ Зварича вУкраїнській правді 10-го травня, він пише, що цей виступ просто ображає кожного, хто має розум. Наприклад, Зварич погоджується з усім, що писали про нього--що у нього немає дипломів від Колумбійського університету, що він не має наукового ступеню, юридичної освіти, і тут же заявляє, що він не вчинив нічого поганого. Далі він переходить у наступ і пише, що став жертвою широкомасштабної кампанії, скерованої на дискредитацію його імені і усунення з уряду. Зовсім як в СРСР, коли будь-яке викриття правди прирівнювалося до кампаній і наклепів. Але Зварич прекрасно знає, пише Сливка, що існує величезна різниця між «відвідуванням» курсів в університеті, і «закінченням» цього ж університету, між процесом і результатом. Вважаючи, що українці нездатні відрізнити одне від іншого, він холоднокровно-опортуністично прибув до несвоєї країни і отримав там посаду, про яку йому він не міг би і мріяти у США, пише Київ-пост. Це--окозамилювання. І чому ця людина все ще очолює міністерство юстиції?--риторично запитує Пост.
Візит Буша до Грузії--вируючий натовп, виступ президента про тріумф свободи, його танці--і граната, пише Вашингтон пост, про яку власті знали, але сказали лише після відльоту Ейр-форс-один з Тбілісі. Гранату хтось кинув і вона була за тридцять метрів від трибуни Буша. Грузинські спецслужби кажуть, що пристрій не міг вибухнути. Поки йде розслідування інциденту, аналітики кажуть, що Буш приїхав до Тбілісі на підтримку Саакашвілі і через ентузіазм, з яким той його запрошував. Наразі Саакашвілі, безумовний фаворит Вашингтону, все частіше стає об’єктом критики за свою різкість, радикалізм і імпульсивність. На думку самого Саакашвілі, візит Буша покликаний був увідважнити можливих революціонерів. У Грузії пестують гасло: учора-Тбілісі, сьогодні-Київ, завтра-Білорусь, пише Вашингтон пост.
Нью-Йорк таймс коментує підписання довгоочікуваної угоди Росії і ЄС про скріплення економічних, політичних і соціальних стосунків, але Путін водночас різко засудив політику ряду нових членів альянсу. Зокрема, перепало на горіхи Латвії--її територіальні претензії до Росії, а то і намагання підписати з нею договір про кордони Путін назвав «дурацькими». Стосунки між Росією і ЄС зайшли в тупик, пише Нью-Йорк таймс, після українських подій і обрання Ющенка. Угоди, підписані в Москві, мають символічне значення; вони навіть не заторкують пом’кшення візового режиму, на чому особливо наполягала Москва, пише Нью-Йорк таймс.
