Американські студенти обирають Україну як місце навчання за кордоном. Більшість до такого вибору спонукала помаранчева революція. Серед них -- учасники програми обміну, організованого Фундацією “США-Україна”.
Чейс Джонс – студент третього курсу, вивчає міжнародні відносини в Університеті штату Джорджія: [переклад з англiйської] “Я приїхав в Україну, бо багато чув про революцію, яка тут щойно відбулася”.
Третьокурсник Кевін Брейді з цього ж університету вчиться на політолога. Він каже, що найбільше враження в Україні на нього справила “ПОРА”. А саме те, що хлопці й дівчата з громадянського руху “ПОРА”, які відіграли визначальну роль у помаранчевій революції, всі дуже молоді – його віку.
Лія Капа, що вчиться на факультеті психології, каже, що революційний досвід “ПОРИ” змусив її по-новому оцінити свою батьківщину – Сполучені Штати: [переклад з англiйської] «Ми мусимо бути вдячні, що наша країна дісталася нам вже як готова демократія».
Восьмеро студентів і троє викладачів з американського Університету штату Джорджія, що приїхали до Києва за програмою навчання за кордоном, мали до вибору будь-які країни світу. Могли поїхати до Франції, Італії, Аргентини, Китаю, Танзанії. Але обрали Україну – переважно через помаранчеву революцію, яка підняла у світі хвилю інтересу до цієї доти маловідомої країни.
Програма десятиденного освітнього туру, частину якого студенти оплачують самі, а частину фінансує університет, щільно нафарширована подіями. Зустріч зі студентами Києво-Могилянського університету і депутатами Верховної Ради, прогулянка човном по Дніпру і табір Євробачення на Трухановому острові, Міністерство закордонних справ, Академія державного управління і “Лебедине озеро” у Київській опері... Закінчивши знайомство з Києвом, вони поїдуть до Кам`янця-Подільського – міста-побратима їх рідних Атен у штаті Джорджія, а тоді вирушать в Ужгород і Яремче.
Студенти кажуть, що не шкодують про свій вибір. Що заново відкрили цілком нову для себе частину світу – з тисячолітніми церквами, містами-парками і привітними людьми. Єдине розчарування – кажуть вони – що ніде нема написів латинськими літерами, а лише кирилицею, і через те важко здогадатися, суші-бар перед тобою чи станція метро.
Студенти Університету штату Джорджія повезуть додому вишивані сорочки і помаранчеві сувеніри з Майдану. Вони кажуть, що покажуть фотографії Києва друзям і порадять їм на літню практику теж їхати сюди. А більшість мріє колись повернутися в Україну працювати – в посольство, на викладацьку роботу або робити бізнес.
[переклад з англiйської] “Я хотіла б повернутися знову до Києва і працювати, якщо це можливо. Мені справді тут дуже сподобалось” – каже першокурсниця, майбутній історик Сара Вілліс.
Організатори програм освітнього обміну сподіваються на пожвавлення, після помаранчевої революції, молодіжного діалогу між Сполученими Штатами і Україною. До цього часу програми двосторонніх обмінів нагадували радше вулицю з одностороннім рухом: якщо кількість студентів, які їхали з України вчитись до США, щороку лічили на тисячі, то з Америки до України в останні 2003-й і 2004-й роки приїхало по 8 чоловік.
