Спеціальні потреби

Актуально

З інтеграцією українцiв у США буває нелегко

Українські громади у США переживають час інтеграції попередніх імміграцій з так званою четвертою хвилею, тобто іммігрантами, які почали прибувати до країни з кінця вісімдесятих років і до сьогодні. Процес досить складний і інколи навіть болісний. Одна з найбільших українських громад в Америці знаходиться у місті Парма, штату Огайо, неподалік Клівленду. Місцеві українці повільно, і не в усіх питаннях, але, схоже, знаходять спільну мову. Хоча проблем ще залишається дуже багато.

Парма типове одноповерхове американське містечко. Церкви тут найвищі споруди. Поміж численних конфесій куполи українських церков відразу кидаються в очі. Собор Святого Йосафата чи не найбільша українська греко-католицька церква в Пармі. При ньому працює українська католицька неповна середня школа. Мозаїка для оздоблення церкви була виготовлена в Італії. Разом з італійським майстром її клав парох церкви -- отець Андрій. У парафiї релігійні свята відзначають за новим, григоріанським календарем. I хоча церкву і відвідують чимало новоприбулих, більше їх можна зустріту у старокалендарнiй церкві Святої Покрови. Її парох отець Василь Петрів говорить, що саме дотримання давнiх українських традицій приваблює нових іммігрантів до його храму:

«Людина котра приїжджає з України, вона приходячи до нашої парафії, приходячи у храм, вона не відчуває різниці між тим, що вона була в Україні і тим, що вона є тут. Ми створюємо таку атмосферу, яка би захоплювала людей і їх притягала до парафії».

Велику кількість новоприбулих у Пармі складають п’ятидесятники. Якщо греко-католики та православні отримали церкви у спадок від попередніх поколiнь, вони власноруч збудували кілька церков. П’ятидесятники, загалом, є чи не найбільш організованою церковною громадою українців. До однієї з парафій, Слов`янської Церкви Повної Євангелії, щонеділі збирається кілька сот прихожан.

Православна церква Святого Володимира одна з найстаріших українських церков на околицях Клівленду. 1988 року, на тисячоліття Хрещення Київської Русі, вхід церкви був оздоблений мозаїчними картинами. Як розповідає настоятель храму отець Іван Наконечний, в мозаїці закладено частинку України:

«Ми таємно просили, щоб люди в той час привезли з собою воду з Дніпра та землю з Києва. І ми мішали ту воду і ту землю з Києва до цементу. І тому, коли ви поглянете на цю мозаїку, там є і частина України».

Біля церкви громада поставила пам’ятник жертвам українського Голодомору. Розташований при центральній дорозі Парми монумент нагадує пересічним американцям про маловідомі їм трагічні події в Україні.

У Пармі також працює три українські суботні школи. До школи імені Тараса Шевченка при соборі Святого Володимира щоранку у суботу приходить близько ста двадцяти дітей. Українську мову, історію, літературу, культуру вивчають як народжені в Україні діти, так і вже перше, друге, третє покоління, говорить вчителька Валентина Мартинюк:

«Вони хоч і не розуміють української мови сто процентів але ми їх учимо про Україну, ми їх учимо про їхні обряди, про їх історію».

Більшість вчителів в українських школах новоприбулі іммігранти, велика частина з яких професійні педагоги – серед них Галина Пляка, викладач української мови та літератури:

«Ми працюємо тут не за грошi. Ми працюємо тут в школі для того, щоби українці, діти, підростаюче покоління, знало, хто вони, якого вони роду, якого вони племені, щоб вони знали свою мову, свою історію, свою культуру, щоб вони знали літературу України. І тому ми приходимо кожної суботи сюди, щоби тих дітей навчити».

На вулицях Парми важко не помітити зростання бізнесів, заснованих українськими іммігрантами нової хвилі. Нові іммігранти своїми грошовими вкладеннями оживили i роботу Української кредитної спілки міста. Кредитівки, загалом, вважаються фінансовою кров’ю українських громад Америки, оскільки підтримують громадські організації. Рівень розвитку кредитівок, як правило, свідчить про розмір та міць осередку українців в тому чи іншому місті. Розповiдає менеджер клівлендської Федеральної кредитної спілки «Самопоміч» Орест Ліщинецький:

«Маємо нових, молодих членів кредитівки. Вони дуже спритні до економії, до роботи. Вони поширюють нашу громаду на більший і вищий рівень».

Однак, на думку батька Ореста, голови Об’єднання українських організацій Огайо Василя Ліщинецького, у новоприбулих ще не з’явилось розуміння важливості фінансово підтримувати українські установи:

«Та імміграція ще не вміє бути солідарною між собою, я не говорю про все українство, між собою. Щось щоби робити, треба піддержати фінансово. Немає ще того відчуття, що я маю частинку якусь вложити».

Один з активістів четвертої хвилин Андрій Гарматій бачить проблему повільної інтеграції у культурних відмінностях різних поколінь іммігрантів, які виростали у різних соціальних умовах.

«На жаль існує певне відокремлення між старою і новою імміграцією. Тут очевидно різниця у віці дається взнаки. А також дуже сильна культурна різниця у світосприйнятті і розумінні справ».

Ольга Чепак прибула до США кілька років тому і включилась у громадське життя українців. Зараз керує церковним та дитячим хорами при церкві Святої Покрови. Слабку активність своєї хвилі вона пояснює нелегким іммігрантським життям. Однак каже, що процес йде, і поміж новоприбулих все більше активістів:

«Ми пробуємо, ми вчимося. Знаєте, ми приїхали ще з тою інертністю з України, яку ми там мали. Знаєте, ми ідемо, ми ростемо у тому плані тому, що ми мусимо перебирати їхній досвід, перебирати те, що вони нам дали і продовжувати і побільшувати то».

Українська громада у Пармі та загалом навколо Клівленду вважається одним з найбільших відносно компактних поселень українців в Америці. За деякими підрахунками, тут мешкає від двадцяти до п’ятдесяти тисяч українців, велику частину з яких складають новоприбулі. Від того, чи зможуть вони знайти спільну мову з попередньою імміграцією, залежить напрямок розвитку громади у майбутньому.

На думку Василя Ліщинецького, якщо доля багатьох організацій українців не виглядає вже дуже багатообiцяючою, церкви та кредитівки напевно виживуть, оскільки вже зуміли привабити до себе нове покоління іммігрантів.

Всі новини дня

Фінляндія і Швеція вручили генеральному секретарю НАТО подання на членство в Альянсі

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ з офіційними заявками Швеції та Фінляндії на вступ до організації. Брюссель 18 травня 2022 р.

Фінляндія і Швеція у середу 18 травня офіційно вручили подання на членство в НАТО.

Заявки в штаб-квартирі організації в Брюсселі офіційно прийняв генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ, який раніше заявляв, що ті дві країни можуть розраховувати на швидкий процес приєднання.

Очікують, що процес схвалення заявок може тривати кілька тижнів, а тоді, у разі згоди представників усіх 30-ти країн - членів НАТО, має відбутися підписання протоколу про вступ.

Далі країни альянсу повинні ратифікувати документи, що може тривати кілька місяців, але деякі країни вже заявили, що прагнутимуть завершити ратифікацію до того, як парламенти розійдуться на літні канікули.

Важливим етапом у процесі вступу Фінляндії та Швеції в НАТО буде планований на кінець червня саміт альянсу у Мадриді в Іспанії.

Наразі лише Туреччина висловила заперечення щодо прийому Фінляндії та Швеції, але чимало лідерів та оглядачів припускають, що проблеми, які турбують Анкару, будуть залагоджені.

Колишній командувач військами США у Європі Бен Годжес в Інтерв’ю Голосу Америки так прокоментував заяви турецького президента Реджепа Таїпа Ердогана:

«Туреччина нагадала нам, що як союзниця в дуже важливому регіоні, вона очікує на повагу і на те, що її думки будуть враховані. Я вважаю, що зрештою Туреччина підтримає вступ Швеції та Фінляндії до Альянсу, але вона нагадує нам про важливість Чорноморського регіону, а також про те, що Альянсу потрібна там стратегія, в якій Туреччина відіграє вирішальну роль. А ми - США та Альянс, не маємо її вже багато років. Це одне, а інше полягає в тому, що Туреччина користується своїми додатковими важелями впливу. Це не є чимось особливим. Я вважаю, що й інші країни це постійно роблять. Отже я переконаний, що Туреччина погодиться і підтримає вступ Швеції та Фінляндії».

Фінляндія та Швеція тривалий час дотримувалися державного курсу військового неприєднання, але громадська думка і позиція провідних партій в обох країнах різко змінилися на користь вступу в НАТО після того, як Москва в грудні 2021 року проголосила на адресу Заходу погрозливі ультиматуми, а 24 лютого 2022 року російська армія почала нове вторгнення в Україну.

Австрія не приєднується

Австрійський міністр закордонних справ сказав 18 травня, що його країна наразі не збирається йти за прикладом Фінляндії та Швеції і зберігатиме статус військового нейтралітету.

«Для нас ситуація виглядає трохи інакше», - цитує міністра Александра Шалленберґа Reuters з інтерв’ю німецькому радіо, де він вказав, що більшість австрійців зараз підтримують політику військового неприєднання.

Австрія, яка є членом Європейського Союзу з 1995 року, не має кордону з Росією, а натомість оточена країнами НАТО і межує з нейтральною Швейцарією.

Шалленберґ підкреслив, що його уряд і далі надаватиме Україні значну гуманітарну допомогу.

Спогади фінських ветеранів про радянсько-фінську війну. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:02:18 0:00

Пентагон прокоментував ситуацію в Маріуполі

Речник Пентагону Джон Кірбі виступає під час брифінгу в Пентагоні у Вашингтоні, вівторок, 19 квітня 2022 року. (AP Photo/Andrew Harnik)

Дії солдатів, які продовжували чинити опір, будучи заблокованими на заводі "Азовсталь", викликають захоплення, - заявив речник Міністерства оборони США Джон Кірбі.

"Без сумніву, цивільні, які застрягли там на заводі, які врешті змогли вибратися, солдати, які продовжували чинити опір - так мужньо і вміло - це викликає захоплення, якщо лише подумати, як довго вони змогли протриматися. Президент Зеленський назвав їх героями. Я думаю, що ми усі можемо із цим погодитися", - сказав Кірбі під час брифінгу у Пентагоні у вівторок, 17 травня.

Раніше цього дня з території заводу "Азовсталь" у Маріуполі виїхало щонайменше 7 автобусів з українськими захисниками під контролем російських окупантів, - про це повідомляє інформаційна агенція Reuters. За їхніми даними, частина українських військових, які сиділи в автобусах, не мали візуальних ознак поранення.

Російські війська продовжили блокаду металургійного заводу "Азовсталь", повідомив Генштаб ЗСУ у своєму оперативному інформаційному зведенні станом на 18:00 за київським часом: "У Маріуполі ворог основні зусилля зосереджував на блокуванні наших підрозділів в районі заводу “Азовсталь”.

Українська влада не розголошує кількості бійців, що залишаються на сталеливарному заводі, останньому форпості українського опору в Маріуполі, після того, як 264 солдати були вивезені в понеділок, 16 травня, на територію, окуповану російськими силами.

В екслюзивному інтерв`ю "Голосу Америки" мер Маріуполя Вадим Бойченко підтвердив, що на території заводу не залишилось цивільних.

У своєму щоденному зверненні Президент України Володимир Зеленський сказав, що "операція з порятунку оборонців Маріуполя розпочата нашими військовими, розвідниками", але не став повідомляти подробиць.

"Що це означає, важко зараз сказати, і я хочу бути обережним і не коментувати наміри Росії чи їхній процес планування, але ми вже давно говорили про значення Маріуполя як великого економічного порту на Азовському морі, а також географічно відповідного з точки зору бойових дій на сході", - сказав речник Пентагону.

За його словами, "росіяни хочуть спробувати оточити українські війська, які знаходяться на Донбасі та на сході, і щоб мати можливість звільнити сили для цього з півдня, Маріуполь був важливим для них", про що Пентагон неодноразово наголошував.

"Знову ж таки, я дозволю українцям говорити самим про свою місію. Але це очевидно, що росіяни досі мають намір оточити і окупувати Донбас і східну частину країни. Я утім хочу додати, що у них досі цього не вийшло. Не говорячи про Маіуполь, на Донбасі досі тривають бої, сторони обмінюються ударами. Це дуже, як ми кажемо у Пентагоні, кінетична боротьба. Там ще багато чого відбувається, і українці досі чинять дуже жорсткий опір у містах і селах по всьому Донбасу", - сказав речник Міністерства оборони США.

Дивіться також: Дружини військових "Азовсталі" закликають світову спільноту прийти їм на допомогу. Відео

Чому Анкара виступає проти вступу Фінляндії та Швеції в НАТО? Відео

Чому Анкара виступає проти вступу Фінляндії та Швеції в НАТО? Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:06:03 0:00

Турецький президент вкотре повторив, що Анкара виступає проти вступу Фінляндії та Швеції в НАТО. Свою позицію Ердоган пояснив тим, що не довіряє фінам і шведам.

«Онкохворі діти в Україні переживають зараз дві війни», — Ольга Кудиненко. Відео

«Онкохворі діти в Україні переживають зараз дві війни», — Ольга Кудиненко. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:05:26 0:00

В Україні, кожного року, у понад тисячі дітей діагностують онкологію. Через війну темпи діагностування ракових захворювань значно сповільнилися. Про те, як вплинула війна на онкохворих дітей, і з якими проблемами держава ще зіштовхнеться - розповідає засновниця фонду «Таблеточки»

Процес визнання Росії країною-спонсором тероризму: яка процедура, подальші кроки та наслідки? Відео

Hаразі США визнали спонсорами тероризму чотири країни світу – Північну Корею, Сирію, Кубу і Іран. Які наслідки це тягне за собою і що означатиме на практиці для Росії опинитися у цій компанії?

Більше

Відео - найголовніше

XS
SM
MD
LG