Українська влада своїм найбільшим досягненням називає забезпечення в країні свободи слова. Натомість самі журналісти кажуть, що нинішня виборча кампанія виявила деякі вади ситуації в українських медіа. Більше того, багатьох експертів непокоять факти призупинення діяльнсоті медіа до кінця виборів, як це трапилося у Криму та в Сумах.

Українські медіа вступили у виборчий період. Як передбачали фахівці, новий закон про вибори, який встановлює жорсткі вимоги до медіа, вже призвів до закриття однієї телекомпанії та друкованого видання. Поки що подібні прецеденти трапилися у регіонах – популярну кримську телекомпанію «Чорноморську» закрили через позов Партії регіонів, а сумську газету «Громадянин» через представника Соціалістичної партії.

Однак, як визнають журналісти, в обох випадках мова йшла дійно про деякі порушення. Газета друкувала партійну програму та список без угоди про офіційну проплату, а телекомпанія запускала в ефір програму, яка неточно подавала рейтинги. В результаті самі журналісти кажуть, що цензуру влади в країні змінила цензура грошей та власників, і що вони часто змушені подавати необ`єктивну інфорамцію через політичну заангажованість власнкиів. Говорить журналіст Олег Єльцов:

«Щодо полiтичної заангажованостi, то я вважаю, що це просто перекручене поняття. Полiтичної заангажованостi немає, є фiнансова заангажованiсть. Думаю, прикладiв можна навести дуже багато – звiдки хто годується».

Керівник Комітету «Рівність можливостей» Олександр Чекмишев каже, що відповідальність журналістів за дотриманням норм професійної етики повинна бути вищою:

«Коли ми можемо говорити про ведучого авторської програми, то зрозумiло, що там ведучий повинен мати якусь позицiю, але не позицiю до Ющенка чи Януковича. Коли ми говоримо про оглядача газетного – так колумнiсть має право висловити своє «я». Коли ми говоримо про репортера про людину, яка працює у стенд-апi у новинах телевiзiйних, там жодної позицiї не може бути, iнакше людина тодi повинна позбавлятися професiї – так це роблять часами колеги в iнших країнах, французи, яких позбавляють журналiстських карток – тому, що там позицiї в новинах бути не може.

Натомість Олег Єльцов каже, що в країні зараз лише формуються мехнізми можливої протидії журналістів проти тиску та проти маніпуляції масовою свідомістю:

«Як зламати цю тендецiю? Очевидно, що вона з часом сама зламається. Буде нормальний тут ринок i журналiстське нормальне середовище, коли ми станемо бiльш-менш нормальною країною. Але допомогати цьому процесовi треба. Отже, це мають очевидно якiсь профспiлки дiяти, тиснути на iнвесторiв, роботодавцiв. Я думаю, реальний до цього крок – iснування видання не за рахунок партiйних кас пiд вибори, якiсь пiар-проекти, а за рахунок реклами, за рахунок передплатникiв».

Також як недолік експерти називають той факт, що в країні досі не створено громадського мовлення. А отже будь-які перекоси у поданні інфорамції можуть сприйматися як редакційна політика певного каналу, оскільки реально незалежного каналу від влади та від політичних і бізнесових структур досі немає.