Про перспективи і проблеми помаранчевої коаліції в iнтерв`ю Голосу Америки розповідає київський політолог Олександр Дергачов. З ним розмовляв Володимир Звiглянич.
ВЗ: Пане Олександре, як би Ви схарактеризували створення нової-старої оранжевої коаліції, чи це не є вимушений крок з боку Нашої України?
ОД: Дійсно, Наша Україна все ще не оговталася після ось таких результатів виборів, і не має достатньо чіткої стратегії поведінки.
ВЗ: Себто , у неї звужене поле для маневру і можливість обирати собі партнерів, чи не так?
ОД: Нема реальної можливості обирати між помаранчевою і мішаною коаліцією, оскільки змішана коаліція, по-перше, не відповідає принципам, про які вони весь час говорять, по-друге, вони там будуть заздалегідь відомо молодшим, слабким партнером, будуть заручниками Партії регіонів, оскільки президент буде змушений підтримувати коаліцію, незважаючи на те, що буде змістом її діяльності. В іншому випадку не зможе сподіватися на гарний результат дострокових виборів. Фактично Наша Україна змушена йти на помаранчеву коаліцію, і ми бачимо, що всередині цієї сили присутні принаймні два табори, один з яких має великий вплив на президента і будь-що намагається нав’язати сьогодні своє бачення цієї коаліції.
ВЗ: А конкретно це що означає?
ОД: Власний прем’єр, і, скоріше за все, власний голова Верховної Ради. Тобто, користуючись тим, що президлент--це їх козир, вони намагаються підштовхувати до зручних ним дій, позицій, і БЮТ, і соціалістів. Навряд чи з цього вийде коаліція, яка б базувалась на взаємній довірі, і яка б могла врахувати ті помилки, які мали місце в останній рік.
ВЗ: Будь-яка коаліція грунтується на спільних засадах. А тут, на думку багатьох аналітиків, найбільш підходить образ лебедя, раку і щуки. Взяти, наприклад, питання про вступ до НАТО: Мороз каже, що цього не буде. Взяти питання про приватизацію: Тимошенко знов напоялгає на своїй програмі, тоді коли Наша Україна каже, що це зашкодить економіці. І так далі. Як ви думаєте, чи ці суперечності не розвалять цю коаліцію?
ОД: Це залежить від політичної волі, оскільки ці суперечності не є надзвичайно вже серйозними, а багато з них є просто штучно вигаданими. Тимошенко налаштована більш рішуче до того, щоб демонтувати олігархічні схеми. Її цікавить не просто приватизація, а саме повернення під державний контроль величезних ресурсів матеріальних, тоді як в Наша Україна чимало тих, хто погоджується на великий вплив не тільки на економіку, але й на владу, саме кланово-олігархічних угруповань. Що стосується НАТО, то не стоїть на порядку денному це питання. Це не питання найближчих двох-трьох років щонайменше. Великий ентузіаст євроатлантичної їнтеграції, проте дуже тверезий політик, міністр оборони Гриценко, він вже назвав інші дати. Якщо напередодні виборів йшлось про восьмий рік, то зараз кажуть про десятий. Не це питання розділяє.
ВЗ: А що можна віднести до проблематичних питань?
ОД: Існують дуже гострі питання забезпечення загальнодемократичного розвитку, найбільш фундаментальних реформ в економіці і політиці, щодо яких немає розбіжностей у лівих-соціалістів і правих нашоукраїнців. То ж фактично дійсно відносно строката помаранчева коаліція має дуже широку спільну програму, яку б мала реалізувати, і внаслідок якої можна було б зміцнити взагалі демократичний рух, демократичні політичні сили, і не мати тієї загрози реваншу... Президент маневрує теж ще, він не сказав свого остаточного слова. Очевидно, що в Нашiй Українi нема кому бути повноцінними співрозмовниками для Мороза і Тимошенко. Це має робити президент.
