Сенат США розглядає запит адміністрації Білого Дому про надання екстренних фондів на військові дії в Іраку. За підрахунком дослідної служби апарату Конгресу, війна в Іраку незабаром коштуватиме Сполученим Штатам 320 мільярдів доларів, а відтак, не виключено, перевищить витрати на війну у В'єтнамі.
Дослідники Конгресу США виявили, що кошт війни в Іраку різко зріс з 51 мільярда в 2003 до близько 102 мільярдів цього року. Нині він становить 2 мільярди доларів на тиждень. Величина витрат значно перевищила передвоєнні розрахунки. «Перед тим, як підвищувати податки у себе, ми спочатку звернемося до ресурсів іракського уряду та міжнародної громадськості», - говорив Міністр Оборони США Дональд Рамсфельд. Однак згадувані ресурси не матеріалізувалися, а виробництво нафти - головного продукту іракської економіки, під час війни значно знизилося. До цього ж слід додати вартість військового обладнання і його удосконалення, як також боєприпасів і компенсування поранених. Незалежний військовий аналітик Стівен Косяк каже, що війна поглинає гроші, яких Америка в принципі не має. За його словами, ми платимо за цю війну з нашої кредитної картки. Ми не піднімаємо податків, не скорочуємо інших програм, щоб компенсувати воєнні витрати, і це збільшує федеральну заборгованість.
Джеремі Шапіро - дослідник військових питань у вашингтонському мозковому центрі «Інститут Брукінгса» говорить, що хоча Сполучені Штати нині і на доброму рахунку у міжнародних інвесторів, вічно продовжуватися це не буде. Експерт передбачає, що президент Буш незабаром можливо опинитися перед нелегким вибором. Адже війна ускладнює виконання ним деяких пріоритетних завдань удома. Перед ним постала класична дилема, на яку наражаються Президенти воєнних часів. Шапіро ставить у приклад Президента Ліндона Джонсона, який не спромігся знайти відповідний баланс між виконанням свого амбітного плану соціальних перетворень «Величне суспільство та війна у В'єтнамі». Кошт тієї війні у перерахунку на сьогоднішній курс становив 541 мільярд доларів. Однак, каже дослідник, нині Америка витрачає на оборону лише 4 відсотки свого валового прибутку в той час, як у часи Президента Рейґена цей самий показник становив 6, а протягом 50-их років – 10 відсотків. Тому висновок Шапіро такий: питання військових витрат нині регулюватиметься не економічною спроможністю, а радше політичним вибором американського народу. «З політичної перспективи, можливо, треба буде визнати перед народом: так, ми ведемо цю війну, а це означає, що стільки то повинні за неї платити, зокрема зі своєї власної кишені. А краще розуміння ціни вдома викличе більш практичні та менш абстрактні дебати про те, що війна собою в дійсності являє», - говорить він.
Водночас президент Буш продовжує дотримуватися обраної ще на початку війни позиції. Ще у 2003 році він заявив таке: «Моя настанова така: кожного разу, коли ми виряджаємо наших солдат у бій, то водночас зробимо все необхідне, щоб вони мали найкращий вишкіл, найкраще забезпечення та наскільки це можливо - найкращу техніку». Але тоді річний кошторис війни становив 51 мільярд доларів. Цього ж року на розгляд Сенату подано додатковий запит на суму, яка приблизно вдвічі перевищує початкову.
