ГУАМ – якісно нове утворення на пострадянському просторі чи черговий паперовий проект з непевним майбутнім? Перспективи щойно створеної організації обговорювали за “круглим столом”, організованим Інститутом зовнішньої політики та Фондом “Євразія”.
У ставленні до ГУАМ, від часів його появи в 1997 році, домінував скепсис.
Зміна статусу об`єднання, яке після травневого саміту в Києві перетворилось на повноцінну міжнародну організацію, не змусила найзапекліших скептиків поміняти думку. Андрій Єрмолаєв з центру “Софія” не вірить в перспективи союзу Грузії, України, Азербайджану і Молдови:
“Добре це чи погано. Це ніяк. Це всього лиш геополітичний козир в України. А так це й не погано і не добре. Просто це козир, але ж у розмові це не аргумент, тому що козир не завжди б`є”.
Інший аналітик, Володимир Фесенко з центру “Пента” вважає, що йдеться всього-на-всього про наміри, які ще треба реалізувати, і порівнює ГУАМ з проектом “Одеса-Броди”: “ГУАМ – каже вiн -- це труба, яку треба наповнити в політичному сенсі цього слова”. Експерт також проводить паралелі і з такою організацією, як Співдружність незалежних держав:
“ГУАМ народжується в контексті СНД і під прокляттям СНД. Він ризикує повторити долю СНД. Тому що за багатьма оцінками експертними, ГУАМ створювалася як проект не український, а скоріше як проект з Вашингтона”.
А тим часом оптимісти сподіваються на успіх оновленого ГУАМу. На їхню думку, від усіх попередніх мертвонароджених об`єднавчих проектів його відрізняє якраз реальна зацікавленість учасників. Говорить директор Інституту зовнішньої політики Григорій Перепелиця:
«Перспектива ГУАМ, безумовно, існує. В основі таких надій на перспективу ГУАМ є спільність інтересів країн ГУАМ, інтересів у сфері безпеки, інтересів в сфері економіки. Той формат відносин, який існував між країнами на пострадянському просторі, він вже не задовольняє ні Україну, ні Грузію, ні Азербайджан, ні Молдову. І якраз оця об`єктивна потреба дає нам надію на успіх діяльності цієї організації».
У дванадцяти пострадянських країн СНД уже нема спільних інтересів у політиці, – пояснює інший експерт, директор Інституту економічних досліджень Ігор Бураковський. Там багатьох країн не чують і там домінує Росія. Тому відбувається природний процес відторгнення цієї російськоцентричної моделі. Водночас експерти зовсім не лукавлять – наголошує Бураковський – коли кажуть, що ГУАМ проти Росії не спрямований:
«Я не бачу тут фронди в тому сенсі, що ГУАМ і СНД це абсолютно різні організації, вони мають абсолютно різні завдання... І я не бачу ніяких проблем, якщо в ГУАМ на правах того ж самого спостерігача може бути Росія. Але ми повинні чітко бачити, для чого ми створюємо цю організацію, і якщо там не присутня Росія, то це зовсім не означає, що, по-перше, Росія має бути присутня скрізь, а по-друге, що це є антиросійським витвором».
ГУАМ це якісно нове утворення на пострадянському просторі, -- вважає аналітик з Інституту політичних і етнонаціональних досліджень Олександр Дергачов. За його словами, це спроба реорганізувати цей простір не за СНД-івськими, а за європейськими зразками, підвести риску під пострадянським етапом розвитку і вийти на сучасніші моделі міждержавного співробітництва. За словами Дергачова, успішним проект буде рівно настільки, наскільки успішним виявитсья проект під назвою “нова європейська Україна”:
«Тут ми, в форматі ГУАМ бачимо все ж таки якісно зовсім інший – от після всіх цих революцій – ми бачимо якісно інший пострадянський проект. Проект, який виріс тут, але який вже схожий більше на те, що є в цивілізованому світі, що спрямований на природний розвиток, пошук свого органічного місця в системі міжнародних відносин, в економічному розподілі праці. В цьому сенсі є перспективи в ГУАМ – вони залежать від того, наскільки будуть успішними перетворення всередині кожної країни і такої ключової для ГУАМ, як Україна», -- пiдсумував Дергачов.
