Навчальний рік в американських школах починається по різному, залежно від штату, а то i району. У деяких мiсцевостях діти вже тиждень-два як почали науку, в інших навчання розпочалося з 5 вересня після традиційного Дня праці. Перед поверенням дiтей з канiкул вчителі закінчували останні приготування до нового навчального року. У приватній українській школі на околицях Детройту вчитель Сергій Пасішник готувався у восьмий раз зустріти старшокласників повної середньої школу при католицькій парафії Непорочного зачаття у містечку Воррен.
Кандидат хімічних наук, у минулому викладач Львівської Політехніки Сергій Пасішник викладає в американсько-українській школі фізику, хімію, українську мову та українознавство. Вісім років тому він прийшов вчити лише українську:
«Коли я підписував контракт, мені казали “а, будеш вчити українську мову”. Ну мову, то мову. Подзвонив додому, якiсь книжки дістав. Приїхав в Детройт i мені панi Вайґел, директор, каже “ви розумiєте, що українська мова – це тільки так називається – насправдi це українознавство, треба вчити географію, культуру, лiтературу, історію”. I, як кажуть хіміки, я випав в осад зразу. Але мене порятувало те, що історія завжди була моє хобі. Літературу українську, правда, нас дуже багато не вчили i ми не бачили навiть, що тут є. I прийшлось пару років сидіти по ночах».
Програму навчання української мови, літератури та історії Пасішник складав сам, враховуючи специфіку американської школи.
«Ця програма базується на університетських програмах американських унiверситетiв i на українськiй програмi, звичайно, з дуже, дуже зниженими вимогами, тому що діти не вживають мову у спiлкуваннi, дуже мало читають – діти взагалi тепер мало читають, а по-українськи взагалi мало читають. Я не можу вимагати такого рівня грамотності, як в Українi».
Викладати в американській школі Сергію Пасішнику дозволяє статус кандидата наук.
Приватна школа Непорочного зачаття у Воррені залишається єдиною українською повною середньою школою у США. Тут вчаться народжені у США діти з українських родин, учні, які приїхали з України та американські діти, які не мають нічого спільного з Україною. Головна умова прийняття до школи – обов’язкове вивчення українознавства. Школа має чудову репутацію - дев’яносто п’ять відсотків її випускників вступають у вищі навчальні заклади. То ж всі точні науки Сергій Пасішник викладає англійською:
«Звичайно, дітям хімія i фізика тяжче йде нiж в Українi, тому що [тут] за рік треба почати i закiнчити, а в Українi, скажiмо, починають i кілька років тягнуть. Дається більше часу, щоб [матерiал] засвоїти. А тут рік – хімія, рік – фізика. Треба за рiк закiнчити».
Пасішник відзначає значний спад рівня освіти дітей, які приїжджають з України останні 3-4 роки.
Окрім викладанням Сергій займається постановкою щорічних вистав, сценарій яких власноруч адаптує, враховуючи знов таки унікальність школи:
«В п`єсi мусить брати участь весь випускний клас, незважаючи на знання мови, на рiвень акторства, але рiвень акторства приблизно такий як i рівень режисури-вчителя (сміється). Тому це є окей. До п`єси пiдбираються пiснi, до п`єси пiдбираються танці. Діти показують усе, що вони можуть. I, що ще важливо, п`єси, якi ми робимо, здружують дітей. В 12-ому класi ми вечером приходимо, бо одної години в день дуже мало пiдготувати п`єсу. Увечерi приходимо – деколи якась пiцца купується, деколи щось [iнше], вони самi малюють декорацiї, будують i це дуже стягає їх до купи i потім вони це дуже довго все це згадують. Для них це є такий досвід, якого в інших школах нема».
Окрім вистав, які вже встигли стати популярними в громаді, Сергій Пасішник також відновив випуск шкільної газети ЛУНА, яка вперше з’явилась на світ 1959 року:
«Проект я відновив трошки в совєтському стилi – як кажуть, на доборовольно-примусових началах. В газету пишуть дописи, доповіді чи статтi всі учні [курсу] Ukrainian Advanced. Це є завдання. Чотири газети на рік виходить. Кожний про шось пише».
Робота в унікальній американсько-українській середній школі для Сергія Пасішника не лише спосіб заробити на життя:
«Воно мені дає можливість трошки скомпенсувати ностальгію за Україною, бо ти є мiж українськими дітьми».
Незабаром у класах Сергія Пасішника знову зазвучать голоси учнів і почнеться черговий навчальний рік. Вчитель вкотре розпочне свою щоденну працю з виховання особистостей в унікальній українській школі у штаті Мічиган.
