Спеціальні потреби

У Києві відкрили Музей совєтської окупації України


Днями у Києві відкрили Музей совєтської окупації України. В основу музею, створеного товариством “Меморіал”, покладено давнодіючу експозицію “Забуттю не підлягає: хроніка комуністичної інквізиції 1917-1991 років”.

Як підкреслюють організатори, музей не має жодного стосунку до аналогічної ініціативи, проголошеної Президентом Ющенком, і її не фінансують із державної скарбниці. Створений громадською організацією, він існує лише на добродійні пожертви та поповнюється завдяки зусиллям ентузіастів, які збирають документи, фотографії, особисті речі політв’язнів, жертв голоду і терору.

Повідомлення про відкриття Музею совєтської окупації викликало бурхливу реакцію, – розповідає голова київського товариства “Меморіал” Роман Круцик. На адресу співробітників лунають погрози, а вчора музей пікетували комуністи разом із Союзом російських общин та Союзом офіцерів. Втім, як наголошує Круцик, дві третини родин в Україні постраждали від радянських концентраційних таборів, насильницької колективізації, Голодомору, а тому правда про це не може розділити суспільство:

“Ми вважаєм, що такий музей має право на існування. Врешті-решт треба сказати правду, як все було”.

Для багатьох найбільш сенсаційним у новоствореному музеї стала власне його назва. Доктор філософії, довголітній політв’язень Євген Сверстюк, який зазнав трьох окупацій – польської, нацистської, радянської – наполягає, що Радянський Союз був окупаційним режимом в Україні:

“Це була найжорстокіша окупація, і радянський окупант мав від першого дня повне право робити з вами, що він хоче. Вони могли судити тебе за твої вчорашні висловлювання, за твої висловлювання ще до того, як вони тут з’явилися. Депортації, змішування населення – цього всього ми раніше не знали. Це все ми дізналися тільки від влади рад. І при цьому всьому було заборонено вживати такі слова, як “окупація”, так само як і слово “голод” заборонили вживати голодним і вмираючим”.

Інший політв’язень Василь Овсієнко також вважає адекватнішим термін “окупація” – всупереч офіційному загальноприйнятому визначенню “тоталітарний режим”:

“Виходило так, нібито українці самі собі створили тоталітарний режим і в ньому мучилися. Самі себе депортували в Сибір, на Магадан, на Соловки і навіть самі собі влаштували тотальну русифікацію. Коли ж ми добре знаємо, що було зовсім не так. Тоталітарний режим був принесений в Україну на російських більшовицьких багнетах у 1918-1920 роках”.

Члени “Меморіалу” кажуть, що настав час називати речі своїми іменами і обіцяють заснувати філії музею в усіх регіонах України, а також створити туристичну агенцію з відповідними екскурсійними маршрутами. Вони також сподіваються колись у майбутньому отримати під будівлю музею київський Жовтневий палац, у підвалах якого містилися катівні НКВД.

А тим часом багато хто в Україні висловлює застереження: створення музею окупації має і далі залишатися виключною прерогативою громадських організацій і не виходити від держави. Зокрема, виступати з такою ініціативою не має права Президент України Віктор Ющенко. У цьому впевнений заступник голови Верховної Ради 5-го скликання Микола Томенко. Як він заявив у середу на прес-конференції в Києві, президент не повинен ініціювати подібного проекту, оскільки він більшість населення сприймає його неоднозначно.

При цьому Томенко зауважив, що товариство “Меморіал” мало цілковите право відкрити такий музей, оскільки є громадською організацією і володіє достатньо серйозними доказами.

XS
SM
MD
LG