Спеціальні потреби

Аппалачі - батьківщина американської кантрі музики


Сполучені Штати країна молода і не має такої глибокої історії та культури як скажімо країни Європи. Однак, є вид мистецтва який вважається суто американським. Кантрі музика, незважаючи на свою провінційність, перетворилась на багатомільйонний бізнес у США і стала в один ряд з такими жанрами як популярна чи рок-музика. Однак, зароджувався цей стиль, як музика пересічних людей. У своєму оригінальному, не комерційному вигляді, кантрі музика збереглася і живе у горах Західної Вірджинії, де нещодавно відбувся фестиваль.

Саме тут можна відшукати коріння кантрі. Фестиваль проходить у містечку Ґленвіл з 1950-го року. За мету організатори ставлять збереження місцевої культури та традицій. На фестивалі можна послухати різні колективи, потанцювати або просто пограти з однодумцями, зібравшись прямо на автостоянці біля готелю. Звук таких стародавніх інструментів, як наприклад цимбали, лунає і після заходу сонця. Приєднатися до зібраних на швидку руку груп музикантів може будь хто. У цьому мальовничому куточку Сполучених Штатів – музика невід’ємна частина повсякденного життя.

Багато людей грають на музичних інструментах не професійно, а так поміж рідних та друзів. Майже на будь-якій вечірці можна почути таку музику, це – частина життя.

Значна частина території Західної Вірджинії розташована у горах Апалачі. У ХVIII сторіччі тут поселилися іммігранти з Європи, чимало з яких прибули з Шотландії, Ірландії та Англії. Разом з собою вони привезли культуру своєї батьківщини. Як розповідає відомий у цій місцевості скрипаль Джо Добс, мелодії привезені 200 років тому, досі передаються від покоління до покоління. Інструменти розвішані на стінах музичної крамниці Джо Добса, говорять про різні напрямки музики, які, змішавшись, утворили неповторний звук Аппалачів. Звук – складовими якого є ірландська скрипка та банджо, привезене рабами з Африки. Іммігранти привезли до Західної Вірджинії також свої вокальні традиції, особливо балади. У горах Аппалачі ці традиції набули особливого колориту.

Співачка Джинні Гокер, називає цей вокальний стиль – голосом гірської самотності. На думку Джинні, ця музика змогла зберегтися у старовинному вигляді, завдяки відносній ізольованості гірської місцевості. А на думку Джо Добса, цей регіон став своєрідним резервуаром, з якого у 50 – 60-их роках минулого сторіччя черпали натхнення музиканти, що змогли популяризувати фольклорну музику:

“З якихось причин наші люди залишились у цих горах і завжди грали і грають свою музику, особливо після відродження фольклору. Зараз цей жанр став надзвичайно популярним”.

На фестивалі у Ґленвілі можна побачити чимало юних музикантів. А це означає, що у музики народженої в Аппалачах є майбутнє.

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG