Спеціальні потреби

Актуально

Отець Колодійчук: Мати Тереза стане патроном відторгнутих

До десятих роковин смерті матері Терези у продаж вийшла книга священика українського походження, яка стала світовою сенсацією. Збірка під редакцією отця Браяна Колодійчука “Прийди та будь моїм світлом” складається з листів матері Терези, які вона писала протягом 66 років. Отець Браян майже 20 років працював пліч-о-пліч з матір’ю Терезою та є активним і наполегливим прихильником причислення її до лику святих. Своїми спогадами про матір Терезу отець Браян Колодійчук поділився в ексклюзивному інтерв’ю для “Голосу Америки”.

ГА: Готуючи ці листи до публікації, чи довідались Ви з них про щось, чого не знали про матір Терезу раніше?

БК: Найбільше мене здивувала та темнота душі, про яку вона писала. Про це ніхто не знав – навіть найближчі сестри. Вона поділилася своїми почуттями тільки з кількома радниками, яких вона обрала. Але найближчі і гадки про це не мали.

Я думаю, це сталося тому, що мати Тереза хотіла бути апостолом радості, хотіла завжди посміхатися. Вона дуже часто нам повторювала: “Бери все, що він дає, – маючи на увазі Бога, – та давай все, що він бере, із великою посмішкою”. Ми знаємо, що така повна самовіддача Богові, не зважаючи на власні почуття – це шлях до духовного зростання. Але дізнатися, що вона це робила у таких болісних умовах – несподіванка, яка вражає.

ГА: Зараз кардинали Католицької Церкви заявили, що сумніви щодо віри, які переживала мати Тереза, не зашкодять її канонізації. Втім, коли Ви тільки готували ці листи до публікації, чи були у Вас особисто сумніви щодо то, чи варто це робити? Адже сама мати Тереза наказала їх знищити.

БК: Один із тих, хто екзаменував матеріали та мав дати свою думку щодо канонізації, запропонував нам опублікувати їх повністю та в хронологічному порядку. Це ми, власне, і зробили. Згідно з сучасною католицькою традицією, листи матері Терези доводять, що вона мала навіть більшу духовну глибину, ніж ми думали раніше. Вважаю, що ми нічим не ризикували – її шанси на канонізацію тільки зросли.

Я хотів опублікувати цю книгу ще до канонізації, щоб люди могли мати краще уявлення про її святість. До того ж мати Тереза не була першою, хто мав так звану “темну ніч душі”. У попередні віки святі переживали справжню внутрішню боротьбу, сумніваючись, чи вони будуть врятовані. Святі мали так зване “випробовування сумнівами”. Їм здавалося, що Бог – відсутній, вони сумнівалися в його існуванні.

І коли розумієш, що мати Тереза проходила майже все своє життя через випробування вірою, та дивишся на те, який спосіб життя вона вела, то приходиш до переконання, що вона могла пройти через все це виключно завдяки вірі в Бога.
ГА: Чи могли б Ви пояснити детальніше, що означає це “випробування сумнівами”?

БК: Вперше вона пройшла через цю “темноту душі”, коли належала до ордену Лоретти на початку століття. Ця темнота навіть необхідна – вона веде до близькості та союзу з Христом. У 1942-му році мати Тереза дала приватну обіцянку – ніколи не відмовляти Богу ні в чому.

У книзі є кілька глав, присвячених тому, що сталося 10 жовтня 1947-го року та протягом наступних місяців. Тоді мати Тереза пережила дуже сильний досвід союзу з Христом. Вона писала: “Ісус дав себе мені”. Там є кілька листів, де вона описує свій діалог з Христом. Можна побачити близькість та навіть жартівливість в їхньому діалозі.

А потім настала темнота, яка була навіть глибшою, ніж попередня, тому що вона переживала її в близькості до Ісуса. Вона була настільки наближеною до нього, що переживала його відчуття – те, що він пережив у Гетсиманському саду, чи коли його всі залишили вмирати на Хресті.

Мати Тереза любила Христа всім своїм серцем. Любов – це бажання розділити все, що переживає кохана людина, прагнення допомогти і підтримати. Вона була настільки поєднана з Богом, що він розділив з нею найважчий біль та страждання.

ГА: Як Ви вважаєте, чому мати Тереза не ділилася своїми почуттями з оточуючими?

БК: Частково через те, що її особисті почуття були для неї неважливими. Вона хотіла, щоб люди писали не про неї, а про її справи. Мати Тереза казала, що вона – олівець в руках Бога та хотіла залишатися олівцем.

ГА: На якому етапі перебуває процес канонізації матері Терези зараз?

БК: Протягом кількох останніх років після її беатифікації, люди дають свідчення про її добрі справи, деякі – про чудеса. Ми маємо все перевірити. Якщо представлене свідчення про диво, то ми маємо переконатися, що воно не має медичного чи природного пояснення. Поки що існують докази одного дива, а потрібно два. Чекаємо на друге. Це може зайняти кілька років, а може статися завтра.

ГА: У листах можна побачити, що мати Тереза переживала біль, проходячи через цю темряву душі. Тобто вона була нещасною людиною?

БК: Не думаю, що ця темнота робила її нещасною. На більш глибшому рівні вона переживала радість. Вона писала: “Я знаю, що маю незламний союз з Христом” чи “У моєму серці та розумі я завжди перебуваю з ним”. Це – переконання, це не почуття. Вона не відчуває, вона – вірить. Власне переконання у вірі дало їй можливість пройти через відсутність відчуття віри.

ГА: Один релігійний дослідник Ґезім Алпіон зробив припущення, що вона дуже вміло використовувала мас-медіа. Ви з цим погоджуєтеся?

БК: Взагалі мати Тереза не любила мас-медіа. Кожного разу, коли її знімали, вона казала, що за кожну фотографію душа йде з раю до чистилища. У неї не було жодного наміру маніпулювати чи використовувати медіа. Але, оскільки, до неї приходили люди, говорили, що вони хочуть зробити фільм чи книгу, то вона погоджувалася, бо вважала, що це допоможе її роботі. Але просила, щоб основну увагу приділяли не їй, а справам. Бо все це – Божа робота.

ГА: Як би Ви окреслили найбільший спадок матері Терези?

БК: Після неї залишилася її місія. Кількість сестер, братів та добрих справ зростає. Але найважливіше це, напевно, те що я називаю кредо матері Терези. Вона писала: “Якщо я колись стану святою, то я стану святою темряви. Мене не буде на небесах, а натомість світитиму для тих, хто перебуває в темряві на Землі.” Мати Тереза казала: “Найбільша бідність це – бути небажаним, нелюбим та занедбаним”. І ця бідність стосується всіх економічних верств. А для тих, хто вірить у святих та силу їхніх молитов за нас, вона стане патроном самотніх, нелюбимих та відторгнутих.

ГА: Чому немає сучасної матері Терези?

БК: Бог виростить нових святих. Мати Тереза – не єдина, хто допомоагав бідним. Але, напевно, вона була особливо потрібна саме наприкінці минулого століття. Її роль – нагадати про бідних, про їхню гідність під час швидкого економічного розвитку, який залишає багатьох людей на узбіччі. Вона нагадала, що про них не можна забувати, вони теж наші брати та сестри.

ГА: Як Ви прийшли до матері Терези?

БК: Перший раз я побачив матір Терезу, коли був студентом Університету в Торонто. У тому 1976-му році моя сестра вже приєдналася до її місії. Після закінчення університету, разом з батьками я приїхав до Риму. Там я мав особисту зустріч з матір’ю Терезою. Вона знала, що я брат однієї з її сестер. І тоді якраз організовували братерство при місії. Ми були на церемонії прийняття до місії братів, і по закінченню, коли ми прощалися, мати Тереза сказала, що хоче бачити мене з ними. Я полетів додому, а потім приєднався до її місії.

ГА: Ви були близько знайомі з матір’ю Терезою. Чи можете пригадати історію її допомоги, яка вразила Вас особисто?

БК: Моя сестра прийшла до матері Терези за рік до мене. Пам’ятаю, що вона працювала у Польщі, коли в неї виявили рак шкіри. Сестра приїхала до Риму на лікування, де тоді перебувала мати Тереза. Черниця, думаючи про моїх батьків, змінила всі свої плани. Вона полетіла до Нью-Йорка з моєю сестрою. Я з батьками зустрів їх в аеропорту, звідки ми зразу ж поїхали до лікарні. Мати Тереза казала лікарю: “У мене є подарунок для тебе”, – маючи на увазі, що в нього є шанс зробити добру справу – вилікувати мою сестру. Потім вона залишилася на кілька днів у Нью-Йорку, аби переконатися, що з сестрою все гаразд.

Це – одна з тисяч історії. Ми завжди говоримо, що треба думати про інших. Найбільш вражаюча риса матері Терези полягає в тому, що вона насправді це робила. У неї ніколи не було часу для себе. Навіть у літаку, коли люди її впізнавали та підходили, вона нікому не відмовляла в розмові чи пораді. Вона спала чотири години на добу, а решту – допомагала людям.

ГА: Книга вже викликала значний резонанс. Можна очікувати значних прибутків. Чи Ви думали про те, як будете ними розпоряджатися?

БК: Так. Частково прибуток, який ми матимемо від продажу книги, буде спрямований на діяльність Центру матері Терези. А також ми хочемо заснувати фонд стипендій для студентів.

ГА: Якими мовами виходить книга і чи існують домовленості щодо перекладу на українську мову?

БК: Книга виходить англійською та німецькою мовами одночасно. Трохи згодом вийде італійською та французькою. Сподіваюся, що на українську теж перекладуть.

ГА: У Вас українське прізвище. Що Вас поєднує з Україною?

БК: Я – друге покоління нащадків з України. Мої дід та бабця прибули до Канади із Західної України. Я виріс у греко-католицькій вірі та був висвячений на священика митрополитом Максимом Гермінюком у Нью-Джерзі. Моя мати ходить до української церкви та є дуже активною прихожанкою.

В 1989-му році я був у Москві з матір`ю Терезою за тиждень до того, як Горбачов зустрівся з Папою Римським. Там були українські католики, які приїхали до Москви з петицією щодо легалізації греко-католицької церкви. У Москві існує тільки одна католицька церква! Мої сестри ходили туди на службу, де вони зустріли українців, які приїхали зі Львівської області. Вони попросили мене відслужити для них літургію на українській мові. Я і зараз інколи служу літургію в греко-католицьких церквах.

ГА: А в Україні Ви бували?

БК: У Львові кілька днів, але це все. Дуже хотілося б поїхати туди ще раз.

Всі новини дня

Байден у наступні дні отримає рекомендації від міністерств щодо наступних кроків відносно 40-мільярдного пакету допомоги Україні - Салліван

조 바이든 미국 대통령이 22일 한국 방문을 마치로 다음 순방지인 일본으로 향하는 전용기 에어포스원에 오르면서 거수경례를 하고 있다.

Радник Білого дому з питань національної безпеки Джейк Салліван перебуваючи на борту Air Force One, на питання журналістів, коли Україна отримає перші партії 40-мільярдного пакету допомоги, пояснив, що “частина цього сорока мільярдного пакету допомоги підпадає під дію президентського розподільчого повноваження (Presidential Drawdown Authority or PDA, яке дозволяє президенту негайно направляти обладнання чи послуги з американських військових запасів без згоди Конгресу – ред. ГА), йдеться вповідомленні Білого дому. Міністр оборони та міністр закордонних справ вже у наступні пару днів направлять президенту Байдену свої рекомендації, сказав Саллівн. «Вони над цим активно зараз працюють. Ми очікуємо, що президент отримає це у наступні пару днів та буде мати можливість рухатись далі».

Президент США Джо Байден раніше в суботу підписав закон, в якому передбачено виділення 40 млрд. доларів допомоги для України до кінця 2022 фіскального року, 30 вересня, повідомили в Білому. Текст закону, після голосування в Сенаті США цього тижня, було доставлено на підпис президентові до Південної Кореї, де Байден перебуває з візитом.

На питання, чи є у США інформація щодо знищення росіянами великої кількості наданої США та європейцями зброї, Салліван сказав, що США не мають даних, щоб підтвердити цю інформацію, та не мали нагоди проконсультуватися з українською стороною.

«Але що я можу сказати, ви знаєте, ми маємо, як ми віримо, диверсифіковану, стійку мережу поставок цієї зброї в Україну. Так що навіть, якщо є такі обставини, за яких росіяни змогли вцілити та вдарити по якомусь вантажу в Україні, це фундаментально, з точки зору стратегії, не зірве поставок нашої допомоги», - запевнив Салліван.

В матеріалі використані джерела Білого дому.

Байден обговорюватиме з Моді Україну та вплив брутального вторгнення Росії в Україну – Салліван

президент Джо Байден

Радник Білого дому з національної безпеки США Джейк Салліван на борту літака Air Force One сказав пресі, що президент Байден у вівторок обговорюватиме з премjєр-міністром Індії Моді російську війну проти України, йдеться в повідомленні Білого дому.

У неділю президент Джо Байден прибув до Японії, щоб представити план активнішої економічної співпраці США з країнами Індо-Тихоокеанського регіону. В понеділок він матиме зустріч з імператором Японії Нарухіто перед переговорами із прем'єр-міністром Фуміо Кісідою. У вівторок у Токіо Байден візьме участь у другому чотиристоронньому діалозі з безпеки між Японією, США, Індією та Австралією (Quad). Запланована і зустріч президента Байдена з премjєр-міністром Індіє Моді, повідомляє Білий дім.

«Це буде продовження розмову, яку вони (Байден та Моді – ред. ГА) вже мали раніше про те, як ми бачимо ситуацію в Україні та вплив російського брутального вторгнення в Україну на більш широкий спектр занепокоєнь у світі, в тому числі і занепокоєння щодо харчової безпеки».

Він висловив надію, що розмови будуть конструктивними та прямими.

На питання журналістів щодо впливу допомогового пакету України у 40 мільярдів доларів на американську внутрішню політику, Салліван відповів, що ця допомога є інвестицією у безпеку та мир.

«Коли йдеться про Україну , президент був дуже прямолінійним – якщо Сполучені Штати не працюватимуть з союзниками-однодумцями, щоб протистояти агресії, ми заплатимо у майбутньому вищу ціну завтра. Так що він насправді вірить, що інвестиції у боротьбу народу України на захист своєї країни та інвестиції у підтримку наших союзників, які живуть в тіні російської агресії – це правильні інвестиції з точки зору довготривалого внеску в мир, безпеку та стабільність», - сказав Салліван.

Байден розпочав візит до Японії, на порядку денному - протидія Китаю

Президент США Джо Байден на "борті №1", 22 травня 2022. REUTERS/Kim Hong-Ji/Pool

У неділю президент Джо Байден прибув до Японії, щоб представити план активнішої економічної співпраці США з країнами Індо-Тихоокеанського регіону.

Це перший візит Байдена на посаді президента до Азії. Раніше Голос Америки повідомляв, що перебуваючи з візитом у Південній Кореї, американський глава зустрівся із американськими та південнокорейськими військовиками, а також оголосив, що інвестиції компанії Hyundai у будівництво підприємства у США посилять співпрацю, "що допоможе зміцнити та убезпечити ланцюжки поставок та дати нашим економікам конкурентну перевагу".

У понеділок 23 травня президент зустрічається з імператором Японії Нарухіто перед переговорами із прем'єр-міністром Фуміо Кісідою. Очікується, що Байден та Кісіда обговорять плани Японії щодо розширення своїх військових можливостей та сфери впливу у відповідь на зростаючу міць Китаю. Байден також зустрінеться з лідерами японського бізнесу, включаючи президента Toyota Motor, повідомляє Reuters.

У понеділок Байден викладе Індо-Тихоокеанську економічну програму (IPEF), спрямовану на тісніше об'єднання країн регіону за допомогою загальних стандартів у таких галузях, як логістика, чиста енергія, інфраструктура та цифрова торгівля.

У вівторок у Токіо Байден візьме участь у другому чотиристоронньому діалозі з безпеки між Японією, США, Індією та Австралією (Quad).

Міцні зв'язки Індії з Росією в галузі безпеки та відмова засудити її вторгнення в Україну, швидше за все, не дозволять зробити будь-яку рішучу спільну заяву з цього питання, вважають аналітики, пише Reuters.

На своєму останньому саміті у березні лідери Quad погодилися, що не можна допустити українського сценарію в Індо-Тихоокеанському регіоні – натяк на загрозу, що походить від Китаю для Тайваню.

"Адміністрація Байдена зацікавлена у співпраці з союзниками та партнерами, щоб надіслати чіткий сигнал стримування"… (Китаю), – заявив радник президента з національної безпеки Джейк Салліван. – "Ми не хочемо бачити односторонніх змін статус-кво і, звісно, не хочемо бачити воєнну агресію".

Перебуваючи в Сеулі Байден звернувся до лідера КНДР Кім Чен Ина словами: "Привіт... і все", – сказав він журналістам. Президент заявив, що США готові до "всього, що зробить Північна Корея", і що нові ядерні випробування Пхеньяна за останні за п'ять років занепокоєння США не викликають.

У статті використано матеріали Reuters, російськомовної служби Голосу Америки

Як колишні військовики США з Project Dynamo рятують людей з охоплених війною частин України

Браян Стерн, Фото: Facebook @ProjectDynamo.org

Понад 20 російських пропускних пунктів, 18 годин швидкісної їзди дорогами України, ночівля на конспіративній квартирі – й американський громадянин Кирило Александров із сім’єю дістався до Польщі. 2 квітня 27-річного Александрова, звинуваченого у шпигунстві, його дружину-українку та тещу, які жили на Херсонщині, арештували російські військовики й утримували понад місяць.

Силову операцію із визволення Александрова, а також сотні інших місій із порятунку людей різного віку й різної національності, що опинились у небезпеці, проводить приватна організація Project Dynamo.

Навіщо вони ризикують власним життям, витягаючи людей із охоплених війною районів України, а також про те, чого вони зараз найбільше потребують - Голосу Америки розповів Браян Стерн, ветеран американської армії та співзасновник організації.

Голос Америки: Як ви почали рятувати людей?

Браян Стерн: Project Dynamo - «Проект Дайнамо» - це неприбуткова, фінансована донорами міжнародна організація з порятунку, сформована у серпні 2021 у відповідь на виведення військ (США та союзників – ГА) з Афганістану. Ми виконували операції там і продовжуємо це робити – ми не переключились на Україну, а розширили свою діяльність на Україну.

Коли ви почали здійснювати свої операції в Україні?

Ми почали працювати в Україні, коли росіяни почали накопичувати свої сили на кордонах України. Один з наших донорів, який щедро допомагав нам із місіями в Афганістані, спитав, чи ми поїдемо в Україну. Я сказав, що ми це розглядали, але не дуже-то планували. Він сказав: «Я не знаю нікого в Афганістані і я все одно був радий вам допомогти, а в Україні у мене є бізнес і багато українських друзів. Чи ви думаєте, що «Дайнамо» туди поїде?»

Ми подумали про це. Ми були дуже успішними в Афганістані, робили те, що більше ніхто не міг. Моя команда у США й Канаді були першими у багатьох речах в Афганістані. Але насправді коли ми потрапили до Афганістану, з точки зору рятувальної місії все вже було складно, було дуже погано.

З Україною ми мали можливість поїхати туди до війни. Як у Біблії із ковчегом Ноя до потопу. Це те, як ми собі про це подумали. Що як ми дістанемось туди до початку війни? Але раптом і не буде війни, ми сподівались, що не буде війни. Але виявилось, що ми були праві.

Ми здійснили свою першу рятувальну місію, коли перші ракети впали у Києві 24 лютого, ми почали першу операцію за годину після того, а ще півтори години потому вже виїжджали з міста. Ми були готові. Ніхто не знав, якою виявиться війна.

Здається, це було так давно, наче війна триває роками. Але насправді це лише кілька місяців, що за воєнними стандартами – швидко. Тож ми не знали, чи ми зможемо полетіти, чи буде закрито авіапростір, чи це буде лише схід, південь чи вся країна.

У нас було багато ідей, тож ми розбудували інфраструктуру – фізичну та у плані людей, ми знайшли людей, місця, транспорт, всі речі – до того, як все почалось, сподіваючись, що нам ніколи не потрібно буде це використати. Тож відтоді ми оперуємо там кожен, кожен день.

Скільки людей вам вдалось врятувати?

Близько 700. Це різні люди, немовлята, старші люди, вагітні жінки, люди, яким закидають те, що вони «американські шпигуни». Ми рятуємо не лише американців. Зокрема, ми врятували родину, яку до того ми евакуювали з Афганістану до України, а тепер – ми вивезли їх до Швейцарії.

У нас були ізраїльські громадяни, ветерани війни, діти, собаки, коти, ми навіть врятували папугу, який був у чоловіка, якого ми витягли.

Ми думаємо про те, як вивезти із небезпечних зон якомога більше людей. Ми не автобусні перевезення, тож якщо вам потрібно доїхати зі Львова до кордону, то це не те, що ми робимо. Ми робимо складні речі.

Ми пріоритизуємо залежно від обставин, це може бути що завгодно, це може бути локація. Якщо це Маріуполь, якщо це звинувачення у шпигунстві, - ми звертаємо більше уваги.

Передусім, ми допомагаємо немовлятам і дітям. В Україні багато дітей, народжених від сурогатних матерів. У них немає паспорту, й їхні батьки не з ними. У нас було дуже, дуже багато таких випадків.

І як ви вирішуєте такі ситуації?

У цьому випадку має статись три речі – одночасно, у гармонії. В адміністративному питанні потрібно мати дозвіл забрати дитину, отримати паспорт, всі папери для перетину кордону. Медичний компонент – вони немовлята, тож потрібні лікарі, медсестри, неонатальні спеціалісти, люди, що розуміються на дітях, яких ми наймаємо.

І є виконавча складова – взяти дитину, безпечно переправити через зону бойових дій, перетнути кордон і передати родині. Всі ці речі мають бути бездоганними.

Найскладнішою операцією ваша організація називає порятунок американського громадянина Кирила Александрова та його дружини й тещі з полону на Херсонщині. Розкажіть, як це відбувалось.

Кирила хибно звинуватили у тому, що він шпигун, просто тому, що він – американець. Він нічого не робив, просто за те, що він американський громадянин, всі в його громаді знали, що він американець, - тому що навіщо це ховати.

Ми працювали за двома напрямками. Ми були у контакті із Кирилом за два дні до його арешту, що було чудово, а також ми були у контакті із його родиною в Америці. Це дуже допомогло.

У нас було 2 ідеї: вести переговори про звільнення. На жаль, у мене не має важелів впливу. Якщо це викуп, то вони захочуть мільйони, а у нас цього немає. Зазвичай, коли ти ведеш переговори, треба мати щось, що можна їм віддати, а у нас такого не було, тож це було дуже складно. У нас немає російських полонених для обміну, я не уряд. Але це був перший план – це були переговори.

Другий план, який ми розробляли в той час, - це була одностороння операція: знайти варіант забрати його звідти, де він є, і переправити, куди потрібно. Тож ми це й зробили.

Ми опрацьовували багато варіантів. Говорили про те, де його тримали, - це було прямо на Дніпрі. Я міг взяти маленький човен, спуститись вниз по ріці, забрати його з дружиною і поплисти назад. Ми говорили про операцію з повітря чи на землі.

Операція почалась на День перемоги, поки всі у Москві дивились парад, дивились Путіна по телебаченню, аплодували. Ми жартуємо, що у росіян був свій день перемоги, а наступного дня – у нас був свій.

Російський переговорник, з яким ми обговорювали звільнення Кирила, подзвонив нам після того, як він вже був у нас. І він не знав, що він у нас, і сказав: «Давайте продовжувати переговори». Я сказав: «Справа закрита». Він спитав: «І що мені з ним робити?» Я відповів: «Він уже зі мною». Він сказав: «Що?»

Скільки людей у вашій групі?

Ми не видаємо нашу кількість, росіяни нас не дуже люблять, і вони розумні. Але ми дуже, дуже маленька група, менша, ніж думає чимало людей. У нас є також українські партнери, з якими ми працюємо на місцях.

Більшість представників вашої команди мають військове минуле?

Так, зараз уся моя американська група має військове минуле.

У вашій групі всі – не українці? Чому ви ризикуєте, рятуючи українців?

Для нас немає різниці між українськими чи американськими цивільними. Коли країни починають війну, у ній беруть участь політики й військовики. Але посередині залишаються мирні люди, які платять найвищу ціну.

Кирило та його родина щасливо жили на прекрасній фермі у гарній місцині, вони не зробили нічого нікому поганого – ані Україні, ані Росії. Вони просто жили, щасливо, нікого не чіпали. Допоки не прийшла жорстока, жорстока сила і зробила їх жертвами воєнних злочинів. Ось що сталось.

Тож чи важливо, що він – поляк, українець, американець чи китаєць? Ні. Ніхто не заслуговує на таке ставлення. Тому це й є воєнний злочин. Тому що це насильство проти людяності. Кирило та його родина – перші американські жертви воєнних злочинів, які вижили, було багато людей, які не вижили.

З якою метою ви розповідаєте про свою діяльність у медіа?

Звучить смішно, але нам дуже потрібне фінансування. Ми з командою готові працювати, ми любимо виконувати ці операції. Але реальність у тому, що нам потрібні гроші, все коштує чимало.

Ми волонтери, нам не платять. Ми з командою у дорозі – з серпня 2021. І ми не заробляємо. Може, в якийсь момент це зміниться, ми говоримо про це, бо це довгий час, і наші родини не дуже раді, бо вдома треба оплачувати рахунки. Але наші операції дуже дорогі. Але якщо у мене вибір – взяти собі сто доларів чи заплатити їх за бензин в Україні, щоб витягти Кирила, то як я можу на цьому заробити?

Держсектар Блінкен та міністерка у справах Європи та закордонних справ Франції Колонна погодились продовжувати непохитну підтримку України

Держсекретар США Ентоні Блінкен

Держсекретар США Ентоні Блінкен у телефонній розмові привітав Кетрін Колонну з призначенням на посаду міністерки у справах Європи за закордонних справ Франції та обговорив глобальні проблеми, з якими США та Франція бореться разом.

«Держсекретар та міністерка Колонна погодились на важливості продовження непохитної підтримки України та підтримці значної ціни для президента Путіна за його війну за вибором», - йдеться у повідомленні Держдепу.

Сторони обговорили кроки, які Сполучені Штати та Франції можуть здійснити разом, щоб підтримати рух країн, які відповідають умовам, до членства в ЄС. Вони також обговорили НАТО, в тому числі кращі шляхи підтримати Фінляндію та Швецію у їх прагненні приєднатися до Альянсу, як також ключові питання напередодні саміту в Мадриді.

«Обидва погодились не необхідності відповісти на нагальне питання харчової безпеки та продовольчі потреби мільйонів людей в уразливих ситуаціях по всьому світу, які погіршились через брутальну війну Росії проти України», - йдеться у повідомленні відомства.

В матеріалі використані джерела Держлепу США

Більше

XS
SM
MD
LG