Спеціальні потреби

Літнім людям у США допомагають громадські організації


Приблизно 80 мільйонів з трьохсотмільйонного населення Сполучених Штатів – це так звані “бейбі-бумери”, люди які народилися у період інтенсивної дітонароджуваності, відразу після закінчення Другої світової війни. Нині, через шість десятиліть, для більшості з них вже не за горами й вихід на пенсію. Статистичне бюро країни підрахувало: не мине і двох десятиріч, як кількість старших за 65 у Сполучених Штатах становитиме 20% усього населення. Багатьом “бейбі-бумерам” вже нині час замислитися над тим, який стиль життя обрати, щоб старість минала у радості.

Майк та Джуді Каннінґс були урядовим службовцями, а коли дозволив вік, пішли на пенсію та зосередилися на справах своєї родини. Саме зараз, каже Майк, прокинувся справжній смак до життя:

“Мені 66 років. Таких як я – багато. І всі думають про одне – чого сподіватися від майбутнього і як щасливо дожити віку. Нам, скажімо так, до вподоби наш дім і ми нікуди не хочемо переїжджати”.

Інші ж американці таки наважуються по досягненні пенсійного віку переїжджати до житлових комплексів з умовною назвою “55 та старші”. Бо все тут облаштоване так, щоб можна було жити й не тужити. Представник організації “Сполучені єврейські громади” Вильям Дарофф каже:

“Пенсіонерів серед нас стає дедалі більше. Отож як суспільство, ми просто зобов’язані вдатися до дії та подумати про те, як все складатиметься за умови зросту літнього населення”.

На загал слово пенсіонер в Америці перш за все асоціюється з житловими комплексами для літніх чи домами престарілих. Утім дедалі більше людей, як от пенсіонерка Джуді Каннінґс воліють залишатися там, де жили раніше:

“Суть у тому, щоб продовжувати жити у власному домі. Ми не хочемо змінювати звичок, воліємо залишатися там, де живуть наші сусіди, їхнї діти, до яких ми вже звикли”.

Однак родина Каннінґс розуміє: щоб продовжувати залишатися у старому помешканні, потрібна певна допомога. Тому подружжя приєдналося до організації під назвою “Селище Капітол Гілс”. Як вона працює – пояснює виконавчий директор структури Ґеіл Кон:

“Ми знаходимо служби, готові надати людям похилого віку необхідну допомогу. А відтак допомагаємо пенсіонером-замовникам встановити з ними безпосередній контакт”.

Серед обов’язків Ґеіл Кон – координування діяльності волонтерів, пошуки, скажімо, надійних водопровідників, електриків чи інших фахівців, здатних надійно та за помірковану ціну допомогти членам її організації:

“Найбільш ефективно ми допомагаємо тим, що створюємо для пенсіонерів більш комфортні умови життя, тобто, тобто в першу чергу допомагаємо привести в їхнє помешкання”.

Майк Каннінґ каже, що хоча занадто велика допомога йому до цього часу потрібна не була, послуги “Селища Капітол Гілс”можуть незабаром знадобитися:

“Це може означати щось просте, що стосується домашніх справ, які з роками стає дедалі важче виконувати. Скажімо прочистити водостічні труби, підстригти траву чи займатися садівництвом”.

“Селище Капітол Ґіллс” – лише одна модель інноваційних програм, для літніх громадян. Вильям Дарофф зазначає:

“Теперішнє поняття про вік відрізняється від попереднього. Скажімо, яких 20-30 років тому все зводилося до одного – старість не радість. А нині 70-літні громадяни поводяться так само, як колись50-літні”.

За прогнозами Статистичного управління США, не мине й 40 років, як кількість старших від 65 років людей подвоїться. І не лише у Сполучених Штатах, а й у багатьох країнах світу. Це означатиме, що приблизно мільярд людей потребуватимуть до себе належної уваги суспільства. Звідки вона надійде – вирішувати нам з вами.

XS
SM
MD
LG