Під час виборів цензуру на телебаченні замінило замовлення

Під час виборчої кампанії українське телебачення активно використовувало замовні матеріали. Це засвідчили дані моніторингу центральних та реґіональних телеканалів, що його провів у серпні-вересні комітет “Рівність можливостей”.

Замість “темників” – “джинса”. Як твердять експерти, цензуру на телебаченні у цю виборчу кампанію замінило замовлення. І під виглядом теленовин глядачів годували сюжетами, які проплатили політики. Явище було тотальним, – каже голова комітету “Рівність можливостей” Олександр Чекмишев:

“У новинах як загальнонаціональних, так і реґіональних телеканалів, а також у газетах практично в усіх матеріалах були присутні ознаки суб’єктів виборів – або політичні лідери, або назви політичних партій чи блоків. Тобто фактично новинний ефір, ті новини, які мали б повідомляти виборцям, що відбувається під час виборів, перетворилися на суцільну політичну “джинсу”, тобто замовні матеріали”.

За словами Чекмишева, розцінки на таку приховану політичну рекламу варіювали від 20 тисяч доларів за коротеньку згадку в новинах до 100 тисяч, або й півмільйона доларів за розлогий сюжет із запрошенням до студії.

Під час дослідження комітет визначив критерії “політичного замовлення”. Це відсутність або штучність інформаційного приводу, вкрай низька соціальна значущість інформації, а також максимально позитивне, “солодке” висвітлення політичної партії чи блоку.

Серед маніпулятивних технологій, які використовували телеканали цієї виборчої кампанії, експерти помітили і деякі ноу-хау. Наприклад, політик у студії одного з каналів відповідав на гострі запитання ведучого, запитання справді були дуже гострі, політик відповідав на них дуже розумно; складалося враження, що він супер-компетентний. Чого, однак, не могли побачити глядачі, так це того, що він читає підготовлені відповіді із суфлера.

Як висновує у своєму звіті комітет, політична “джинса” зразка 2007-го року так само небезпечна, як “темники” зразка 2004-го. Адже виборець не отримує об’єктивної інформації, коли під виглядом реальних новин йому пропонують проплачений рекламний матеріал.

З висновками комітету “Рівність можливостей” перегукується стаття головного редактора “Телекритики” Наталі Лігачової “Поганий запах”, розміщена в Інтернет-виданні “Українська правда”.

Найяскравішим прикладом обдурювання громадян з допомогою такої політичної “джинси”, на думку автора, стало проходження до парламенту Блоку Литвина. Як пише Лігачова, “явно надмірна (і явно дуже добре проплачена) увага ЗМІ до цього політика зробила свою справу: країна в умовах тотального розчарування у політичних діячах подумала, що їй і справді “потрібен Литвин”. За словами автора, “мас-медіа не виконали свого обов’язку перед виборцями, не донесли їм глибокої і правдивої інформації про “нового старого Литвина”, навіть публічна історія якого так і не відмита від причетності до справи Георгія Ґонґадзе”.

За словами Лігачової, на телеканалах відбулася “індустріалізація джинси”. І як вона пише, “Поганий запах видає вітчизняне телебачення на виході з виборчої кампанії-2007”.