Росія вигравала в інформаційній війні проти України до початку широкомасштабної агресії, але після неї український наратив почав домінувати в інформаційному просторі на Заході, говорить Дональд Дженсен, директор з питань Росії та Європи в Інституті миру США. На його думку, український успіх ще не був достатньо досліджений і пояснений.

З іншого боку, він застерігає від того, щоб називати цю битву виграною, бо російська пропаганда продовжує отримувати рекордні інвестиції з російського бюджету та використовувати будь-які можливості, які з’являються на Заході для того, щоб підірвати його єдність та домогтися припинення допомоги Україні.

Про це аналітик розповів кореспондентці «Голосом Америки» Наталці Чуріковій у розмові, яка відбувалася під час форуму Фундації США-Україна у Вашингтоні у четвер, 1 грудня.

Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності.

Дональд Дженсен: Гадаю, що українці дуже вдало зуміли використати нові технології, наприклад, соціальні мережі та короткі відео. Коли вони публікують відео російських звірств, наприклад, цьому важко щось протиставити. Українська розповідь є чіткою, послідовною, і передусім позитивною – Україна бореться за незалежність, за свободу, проти тиранії.

Також важливо, що українці дуже дисципліновані – вони не повідомляють, де їхні війська, які вони несуть втрати. І це було б неможливо без співпраці між цивільними та військовими. На загал, мушу сказати, що українські військові та українське суспільство настільки здивували Захід, що ми досі перетравлюємо цю інформацію.

Наталка Чурікова: Ще донедавна західна преса представляла українську позицію та російську в рівній мірі, при тому що російська складалася, можливо, на 90% з дезінформації. І так, на думку багатьох оглядачів, російська дезінформація цілком легітимно просувалася на Заході. Після до широкомасштабного вторгнення, виявилося, що без цього штучного балансу можна обійтися. Як ви пояснюєте цю зміну?

Д.Дж.: Думаю, частково це пояснюється тим, що у світі перестали вірити в російський наратив. Також російська пропаганда змінила напрямок – тепер вони воюють не проти України, а проти НАТО, і західна преса вже висвітлює не так українську позицію, як позицію власних урядів.

Ще один аспект – росіяни піднімали ставки аж до того, що Путін постійно загрожував ядерною зброєю. І лише коли радник Білого дому з питань безпеки Джейк Салліван поїхав і сказав їм, що краще б вони це припинили, і тоді вони перестали про неї згадувати. І це також вплинуло на суспільні настрої та на висвітлення Росії в пресі.

Але, що залишилося, так це те, що росіяни продовжують відстежувати будь-які розбіжності у позиції союзників для того, щоб зіграти на них – це було перед самітом G-20, перед зустріччю президента США Джо Байдена і президента Франції Еммануеля Макрона. Але проблема для них полягає у тому, що росіянам уже ніхто не вірить, особливо в тому, що стосується подій на сході Європи. І в цьому також є заслуга української сторони, яка показала, що росіянам не можна вірити.

Н.Ч.: Але сила російської інформаційної війни полягала у тому, що вони могли знати тему, яка насправді турбувала західних політиків, західні суспільства, роздути її до величезних масштабів та використовувати знову і знову, поки люди не починали вірити, що проблема дійсно є настільки великою.

Д.Дж.: Саме так. Візьмімо приклад з цього тижня, коли питання переговорів, яке турбує західне суспільство, і яке стало широко обговорюватися і у політичних колах, що ухвалюють рішення. Виступає, наприклад, міністр закордонних справ Сергій Лавров, як він зробив сьогодні зранку (у четвер, 1 грудня, – ред.), і каже, що Росія хоче переговорів. Це звучить дуже добре, особливо для деяких політиків у Європі, які мають більш м'який підхід до Росії, наприклад, в Італії, в Іспанії, донедавна у Франції та Німеччині. І це послання розраховане на них.

Росіяни не збираються іти на переговори, але вони хочуть знайти місця, де міцність альянсу є найвразливішою. І те, що говорить Лавров – це просто неправда, бо він каже, що в березні вони мали вже рамки мирної угоди, але це не так. Бо це були дуже загальні розмови, а потім відкрилися російські звірства в Бучі і все розпалося.

Дивіться також:

Для чого росіянам «русофобія?» Дослідник Пітер Померанцев – про особливості російського суспільства та новий рівень пропаганди

Росіяни добре знають, що ідея переговорів має своїх прихильників у західному суспільстві та серед політиків, вона не домінує, але вони пробують, наполягають, просувають знову і знову, чекаючи на той момент, коли вона здобуде більшу підтримку.

Навіть сьогоднішні слова президента Байдена, коли він сказав, що може зустрітися з Путіним, якщо він дійсно хоче закінчити війну, але росіяни виривають ці слова з контексту, спрощують їх, перекручують, і представляють так, ніби в американській позиції немає узгодженості.

Дивіться також:

Байден: "Я не планую наразі контактувати з Путіним" 

Або інший приклад – зустріч директора ЦРУ Білла Бернса з головою Служби зовнішньої розвідки Росії Сергієм Наришкіним у Туреччині, яку росіяни представили як припинення американської підтримки України. Але зустріч була про щось інше. Це їх не зупиняє, бо вони мають на меті створити враження, що союзники розколоті, що всередині США є розкол, в надії, що так воно колись і станеться.

Н.Ч.: З початку вторгнення, і особливо тоді, коли росіяни почали програвати на полі бою, стали більш помітні такі гравці як російські військові блогери. Яка їхня роль?

Д.Дж.: Частково вони з’явилися внаслідок розвитку технологій, поширення Телеграм-каналів. А частково через те, що з’явилася потреба у тому, щоб підігрівати суспільні настрої. Якщо ви так званий патріот, прихильник жорсткої лінії щодо України, то ви не можете критикувати Путіна, але можете виливати всю злість на генералів. І цим, нібито, створювати тиск на Кремль. Одним з найбільш відомих з них є Гіркін, засуджений за збиття малазійського літака рейсу МН-17 над Донбасом. Але він активно виступає як військовий блогер, був в ефірі навіть сьогодні.

Н.Ч.: Наскільки вони виконують завдання Кремля? Чи наскільки їм дають можливість бути незалежними?

Д.Дж.: Їх фінансують різні фракції серед російської еліти, служби безпеки, міністерства оборони, можливо, ті, що пов’язані з (секретарем Ради національної безпеки Росії Миколою) Патрушевим, можливо, з Наришкіним. Але з моменту широкомасштабного вторгнення Путін перебуває між різними фракціями, різними течіями, які радять, в якому напрямку рухатися. І важко сказати, чи наступна течія буде шукати миру, чи примирення.

Н.Ч.: Власне, здається, ніхто з серйозних політиків та оглядачів в Україні не вірить у можливість стійкого миру, поки при владі в Росії є хто-небудь із цих груп. І ті, що говорять про мир, вважаються небезпечнішими, ніж ті, хто відверто проповідують війну. Чи ви з цим погоджуєтеся?

Д.Дж.: Не можна узагальнювати про все суспільство, але Путін має велику підтримку досі. Ця підтримка, можливо, не є глибокою, але широкою вона є. І, що дуже розчаровує, що в Росії немає руху за мир. Люди не хочуть бути мобілізованими, якісь протести ми бачимо, але вони не за мир борються, а за те, щоб їх не вбили на війні. Руху за мир, який ми бачили в у 1980-х у Німеччині, скажімо, немає, нічого з цього ми в Росії не бачимо. І правда полягає у тому, що росіяни, різною мірою, але підтримують війну в Україні.

Н.Ч.: Дякую за розмову.

Як повідомляв «Голос Америки», міжнародні правозахисні організації наголошують, що з початком вторгнення Кремля в Україну, російський уряд посилив репресії проти власного населення та ще сильніше обмежив доступ до інформації та свободу інтернету. Про це, зокрема, мовиться в останньому дослідженні «Дому Свободи» (Freedom House).

За підрахунками «Дому Свободи», російський уряд заблокував понад 5000 веб-сайтів, змусив ЗМІ назвати війну «спеціальною військовою операцією» та запровадив закон, який передбачає до 15 років позбавлення волі для тих, хто поширює інформацію про російську війну, називаючи будь-яку критичну інформацію «неправдивою».

Посилення обмежень режиму, як до, так і після початку вторгнення, значно підвищило ризики, пов’язані з онлайн-активністю, і прискорило закриття чи вигнання незалежних ЗМІ з країни, мовиться у звіті.

Дивіться також:

ГЕЛЬСІНКІ (AP) — Країна НАТО та сусідка Росії, Естонія, посилює свою обороноздатність, і придбає передову реактивну артилерійську систему США в рамках найбільшого за всю історію балтійської країни проекту закупівлі озброєнь, заявили в суботу посадовці оборонної сфери.

Підписана в п’ятницю угода щодо високомобільної артилерійської ракетної системи вартістю понад 200 мільйонів доларів США включає боєприпаси та ракети а також навчання.

Пакет включає ракети HIMARS із радіусом дії 70-300 кілометрів (43-186 миль), йдеться в заяві Естонського центру оборонних інвестицій. Очікується, що Lockheed Martin Corp. здійснить перші поставки в 2024 році.

«Реактивні системи залпового вогню HIMARS є новим важливим кроком у розвитку обороноздатності Естонії, — каже підполковник Каарел Месалу, начальник відділу розвитку сил оборони Естонії. - Це дає можливість вирішального впливу на противника ще до зіткнення з нашими піхотними підрозділами».

Сусіди Естонії в Балтії, Латвія та Литва, або мають, або зараз знаходяться в процесі придбання власних HIMARS.

Вашингтон надав Україні ракетні установки під час вторгнення Росії в країну. Міністерство оборони Естонії заявило, що системи HIMARS «допомогли знищити російські військові склади боєприпасів, транспортні вузли та командно-контрольні центри з високою точністю, що перевищує радіус дії гаубиць, які використовує Україна».

Рішення "Групи семи", ЄС та Австралії запровадити обмеження на ціну російської нафти на рівні 60 доларів за барель матиме негайний вплив на надходження Кремля від енергоресурсів, заявила міністр фінансів США Дженет Єллен.

Вона привітала міжнародну домовленість щодо обмеження ціни на поставки російської нафти морем, яка має увійти в дію з 5 грудня.

"Разом G7, Європейський Союз та Австралія спільно встановили обмеження на російску нафту, поставлену морем, і це допоможе нам досягнути нашої мети і обмежити основне джерело надходжень Путіна для незаконної війни в Україні а також одночасно збереже стабільність світових енергопоставок", - сказала Єллен.

Вона наголосила на тому, що обмеження одразу негативно позначиться на фінансах Кремля.

"Сьогоднішня дія також допоможе обмежити путінські фінанси та надходження, які він застосовує, щоб фінансувати брутальне вторгнення, - заявила Єллен. - Російська економіка вже скорочується, а бюджет все меншає і ціновий ліміт негайно обмежить найважливіше джерело доходів Путіна".

В п'ятницю президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оголосила, що країни ЄС погодились обмежити ціну на російську нафту на рівні 60 доларів з барель.

У відеозверненні в соцмережах посадовиця відзначила, що такий крок зміцнить дію санкцій, зменшить російські надходження, а також "дозволить стабілізувати енергоринки", бо європейські оператори зможуть доставляти "певні обсяги російської нафти третім країнам, якщо вони продаються за ціною нижче обмеження".

В українському урядові вказали, що обмеження ціни мало бути нижчим - на рівні 30, а не 60 доларів.

"Знизити потрібно було б до 30 доларів, щоб швидше знищити економіку ворога", – написав у Telegram голова Офісу президента України Андрій Єрмак.

Після схвалення Польщею обмеження ціни, в п'ятницю ЄС розпочав процедуру письмового оформлення домовленості всіма 27 країнами ЄС, щоб офіційно дати зелене світло угоді, деталі якої будуть опубліковані в юридичному журналі ЄС у неділю.

Оскільки ключові світові судноплавні та страхові компанії розташовані в країнах "Групи семи", через обмеження ціни, Москві буде дуже важко продавати свою нафту за вищою ціною, пише Reuters.

В статті використано матеріал Reuters

Поки вболівальники Чемпіонату світу з футболу збираються на стадіонах по всьому Катару, близько 8000 американських військовослужбовців, дислокованих неподалік, наглядають над повітряним простором Близького Сходу з великої бази, на території країни.

Побудована на пласкій ділянці пустелі приблизно в 20 милях (30 кілометрах) на південний захід від столиці Катару Дохи, авіабаза Аль-Удеїд колись вважалася настільки неоднозначою, що американські військові повідомляли лише, що вона розташована десь «у південно-західній Азії».

Сьогодні розгалужений центр є стратегічною перлиною Катару, демонструючи тісне партнерство емірату Перської затоки у сфері безпеки зі Сполученими Штатами, які зараз вважають Доху основним союзником поза НАТО.

У розпал війни США в Афганістані, Іраку та Сирії понад 10 000 військових дислокувались на базі та інших об’єктах в Катарі. Ця кількість зменшилась на 20% після того, як адміністрація Байдена відкликала частину військових з Близького Сходу, зосереджуючись на протистоянні великих сил, включаючи Китай і Росію.

Але катарці продовжують вкладати гроші в базу — понад 8 мільярдів доларів з 2003 року. Під час візиту в п’ятницю журналісти Associated Press побачили нові казарми та їдальню, а авіатори обговорювали інші вдосконалення. Авіатори сказали, що створення нової оперативної групи, зосередженої на безпілотниках та інших готових бойових технологіях в Аль-Удеїді, показує, що Вашингтон залишиться там, незважаючи на побоювання про протилежне.

"Повітряні сили США дуже активно працюють над цим регіоном, - сказала AP підполковник ВПС США Ерін Брілла. - Ми залишаємося, щоб забезпечити тривалі спроможності".

Створення та розширення Аль-Удеїда віддзеркалюють «вічні війни», після нападів Аль-Каїди 11 вересня на Нью-Йорк і Вашингтон. Коли Саудівська Аравія попросила американські сили залишити королівство, Катар запропонував Аль-Удеїд, побудований за орієнтовною початковою вартістю 1 мільярд доларів.

Аль-Удеїд став передовим штабом Центрального командування збройних сил США. Його Об’єднаний центр повітряних операцій контролює бойові завдання, польоти спостереження та безпілотники на Близькому Сході, у Північній Африці та Азії.

«Вічні війни» згасаютть, а у регіоні все ще тривають конфлікти. Напруга у відносинах з Іраном росте, а США та союзники шукають способи протистояти недорогим безпілотникам, які використовують у регіоні Тегеран та бойовики, такі як єменські хусити.

Нова оперативна група ВПС 99, нещодавно дислокована Аль-Удеїд, зосереджена на протидії — або нав’язуванні тих самих «дилем» ополченцям, які вони пропонують США, коли змушують союзників випустити «ракету вартістю 1 мільйон доларів». проти безпілотника вартістю 1000 доларів", - каже Брілла.

Це реальний приклад. Збройні сили Саудівської Аравії відбили більшість обстрілів хуситів за допомогою американської зенітно-ракетної системи Patriot, яка зазвичай випускає дві ракети по цілі. Це дорого і неефективно, оскільки кожна ракета Patriot коштує понад 3 мільйони доларів, а запаси королівства обмежені.

Група 99 слідує за аналогічною силою 5-го флоту ВМС США, яка відправляє безпілотники у води Близького Сходу. Як і ВМС, ВПС хочуть зосередитися на широко доступних готових технологіях, якими вони могли б поділитися з країнами-союзниками, і не хвилюватися про втрату, на відміну від дронів MQ-9 Reaper вартістю 32 мільйони доларів, які вилетіли з Аль-Удеїда у минулому.

Для Катару розміщення бази забезпечує захист у роздробленому регіоні, дозволяючи йому кинути виклик своїм сусідам. Лише два роки тому Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Єгипет і Бахрейн оголосили бойкот Катару, розірвавши торговельні та туристичні зв’язки.

Як спільний центр для ВПС Катару, Королівських ВПС Великої Британії та Центрального командування, база може похвалитися стоянками для транспортників C-17 і довгими злітно-посадковими смугами для розміщення найважчих бомбардувальників, які злітають у спеку в пустелі. Це може здатися самодостатньою бульбашкою, хоч і з Burger King, Pizza Hut і тренажерним залом.

Незважаючи на це, лихоманка Чемпіонату світу відчувається і на базі. Написи арабською мовою рекламують Чемпіонат світу з футболу. Американські військовослужбовці сказали, що вони часто виїжджають на вісім стадіонів у Досі та навколо неї, щоб вболівати за національну збірну Сполучених Штатів, коли мають час, а один військовослужбовець навіть заслужив репутацію фаната чемпіонату світу після відвідування семи матчів.

«Я дуже радий бачити, як ми змагаємось і вкладаємо серце й душу в поле, так само як наші льотчики тут вкладають свої серця й душу в місію», — сказала капітан ВПС США Кейшел Труделл, яка бачила, як США перемогли Іран з рахунком 1-0 на початку цього тижня на стадіоні, де виступали учасники оркестру ВПС.

Вона також сказала, що одягне червоне, біле та синє, коли вболіватіме за збірну США під час матчу проти Нідерландів у суботу — це шанс країни вийти до чвертьфіналу вперше з 2002 року.

Спортивний бар FOX Аль-Удеїда транслює турнір, дозволяючи військовим стежити за матчами. ФІФА надала дозвіл на трансляцію матчів Міністерству оборони США.

«Це захоплюючий час у Катарі, адже незабаром відбудеться Чемпіонат світу з футболу», — сказала Брілла, додавши, що «майже кожен телевізор» у командному центрі показує матчі. Вона замовкла, мабуть, розмірковуючи над численними екранами, що відстежували небо. «Не тих, хто стежить за повітряною картинкою, а інших».