П’ятого червня Америка відзначає сумну річницю. 40 років тому куля вбивці обірвала життя сенатора Роберта Кеннеді. Кілька десятиліть по тому його пам’ятають за його меседж про надію змінити все на краще. Роберт Кеннеді часто цитував поетів та філософів, але ніколи не дивився на людей згори:
«Я хочу, щоб Демократична партія, а з нею вся Америка замість відчаю отримала надію на краще. Повірила у ідею примирення і тим самим припинила ризик розгортання світової війни».
Навіть 40 років потому більшість демократів схиляються перед ним. Його антивоєнні промови та заклик до расової рівності викликали захоплення навіть у найтяжчі хвилини. Імпровізована промова у Індіанаполісі перед його афро-американськими прихильниками, коли він повідомив про вбивство Мартіна Лютера Кінґа, стала найкращою промовою про співчуття та заклик до дії.
Люди могли слухати його годинами. Подібною популярністю користувалася лише група «Бітлз». Доньці Кеннеді – Керрі було лише вісім років, коли його вбили. Вона говорить, що батько і вдома думав про людей, яким він хотів допомогти:
«Якось ми вечеряли вдома, коли зайшов тато і сказав: Я тільки що був в одному містечку, там три родини живуть у вітальні, яка трохи менша за нашу їдальню. Я хочу, щоб ви щось зробили, щоб допомогти цим дітям».
Оліта Гаррет Фіцджеральд та Вініфред Ґрін досі пам’ятають кожну деталь візиту Роберта Кеннеді та його допомогу:
«Ми всі мали портрети Джона і Роберта Кеннеді та Мартіна Лютера Кінґа на стіні. А на іншій стіні був образ Ісуса».
Багато політиків роками намагалися копіювати Роберта Кеннеді. Тед Соренсен нещодавно випустив книгу про свою роботу у якості радника Джона та Роберта Кеннеді. Він вважає, що зараз саме час розповісти про них більше:
«Так само як і Роберт Кеннеді, Барак Обама є дуже красномовним. Його слова надихають, і люди вірять, що це не просто слова, не просто риторика, він насправді вірить у зміну на краще».
Дійсно, у цих двох політиків є багато спільного. Історію життя, яка обірвалася 40 років тому, ніхто не може дописати до кінця. Приміряти на себе образ Роберта Кеннеді – марна справа. Але в душі багато американців сподіваються. якщо не на щасливий кінець, то хоча б на логічне завершення історії.
Вибір читачів
1
