Чи готова Америка до чорношкірого президента?

Чи готова Америка до чорношкірого президента? Це перше питання, що виникає у багатьох, коли йдеться про цьогорічні перегони у США. Звичайно, політична платформа, переконання, послужний список кандидатів, їх підхід до вирішення найскладніших питань – все це матиме велике значення для виборців. Однак у першу чергу суспільство має відповісти – наскільки звільнилося воно від расових упереджень. Кому віддасть перевагу більшість американців – вихідцю з консервативної білої родини Джону МакКейну чи сину батька з Кенії та білошкiрої американки Бараку Обамі?

Президентські вибори четвертого листопада будуть безпрецедентними -- вперше в американській історії кандидатом у президенти від однієї з двох головних партій буде людина з чорним кольором шкіри. Отож, крім обрання наступного Президента США, для багатьох виборців – це буде нагода визначитися в своїх переконаннях у расовому питанні. Іншими словами – чи Америка готова на чорношкірого президента.





Полiтичнi аналiтики активно обговорюють расове питання як один з головних факторів на цьогорічних виборах. Професор Університету Вірджинії Лері Сабато вважає, що американцi досi не звiльнилися вiд расових упереджень.

«Давайте, не будьмо наївними. У нас все ще існує упередження на расовому тлі. І не лише на півдні, але і у сусідніх з південними штатах. На мою думку, це – серйозна проблема для Обами. Чим більше він говоритиме про расу, тим більше люди про це будуть замислюватись. Якщо ж він не порушуватиме цього питання, то це може стати навіть більшою проблемою».

Номінація Барака Обами кандидатом у президенти – надзвичайно значима подія для американського суспільства, однак він не перший політик, що змагався за президентське крісло. У 1972-ому чорношкіра жінка - конгресмен від штату Нью-Йорк Ширлі Числом була однією з претендентів на номінацію від Демократичної партії, але таки не здобула права представляти партію на перегонах. Чотири роки раніше вона стала першою чорношкірою жінкою, обраною у Конгрес. У той час країна відходила від років маршів протестів за громадянські права чорношкірого населення та демонстрацій, покликаних покласти край расовій сегрегації та дискримінації на півдні країни. Кульмінацією руху стало вбивство у 1968-ому лідера цього руху Мартина Лютера Кінґа.

Шістнадцять років опісля, у 1984-ому, на попередніх виборах Демократичної партії один з претендентів на номінацію афро-американець Джессі Джексон здобув три з половиною мільйона голосів. У змаганнях 1988-ого року за право представляти партію на перегонах він здобув вдвічі більше.

Аналітик Томас Манн з дослідного центру Інститут Брукінґса у Вашингтоні каже, що кампанія Барака Обами відрізняється від тактики його попередників:

«Обама уособлює нове покоління політиків, які представляють етнічну меншість. Він не походить з покоління руху за громадянські права. Він уникає конфронтації. І він не змагається за президентство як афро-американець, він виступає як Барак Обама».

Кандидатура Обами привабила прихильників серед білих виборців, іспаномовної громади і вихідців з Азії. Завдяки його кампанії, політична активність молоді досягла рівнів, яких не бачила країна від 1972 року, коли вісімнадцятилітні отримали право голосу. Багато ознак, у тому числі і результати опитувань громадської думки, говорить про те, що успіх Обама у листопаді гарантовано. Однак, каже дослідниця з Університету Вірджинії Весла Вівер, у минулому на чорношкірих кандидатів навіть за умов позитивного прогнозу експертів у кінцевому результаті чекав неприємний сюрприз.

«Люди голосують за одного кандидата, а на виході з виборчої дільниці – говорять неправду. Справа у тому, що ніхто не хоче виглядати расистом».

Наприклад, у 1982-ому на перегонах за губернаторське крісло у Каліфорнії результати опитування громадської думки вказували на значне передування мера Лос-Анджелеса Тома Бредлі, однак вибори він програв. Політичні аналітики навіть дали назву цьому явищу – феномен Бредлі.

Запитуючи виборців з різних регіонів, вікових груп та різного матеріального рівня: чи готові вони обрати темношкірого кандидата президентом країни, ми отримали багато позитивних відповідей. Але були і такі, що поки не визначились.