Спеціальні потреби

Чи є загроза для України стати наступною мішенню Росії?


Чи буде Україна наступною мішенню Росії? Цим питанням задаються нині експерти і політики. Вони відзначають, що Україна та Грузія є союзниками, які намагаються встановити в себе демократичне правління, стати членами НАТО та інших західних інститутів, і це викликає незадоволення Росії.

Під час конфлікту в Грузії Ющенко заборонив кораблям Чорноморського флоту Росії, задіяним в операціях поблизу узбережжя цієї країни, повертатися в місця базування у Севастополі без офіційного дозволу Києва. У вівторок, відлітаючи в Грузію разом з президентами Польщі і трьох Балтійських країн, Ющенко заявив:

«Я гадаю, що головне завдання нашої місії – показати, що Грузія не одна, що в наш час політика здорового глузду ніколи не має бути замінена політикою сили, що ми приїхали сюди заборонити вбивати людей, заборонити розстрілювати країну».

Експерт з воєнних питань Центру Разумкова в Києві Олексій Мельник в інтерв`ю «Голосу Америки» заявив, що лідери цих країн не обов’язково згодні з усіма діями, до яких вдалося керівництво Грузії в цьому конфлікті, однак ризикували своєю особистою безпекою, щоб надіслати сигнал Москві.

Мельник каже, що російські військові акції в Грузії можуть змінити думку більшості українців, які зараз виступають проти членства в НАТО, на протилежну. Голова Форуму за Європейську Інтеграцію в Тбілісі, Сосо Ціскарішвілі погоджується з думкою Мельника, але зазначає, що Україна краще відповідає демократичним стандартам НАТО для членства, аніж Грузія:

«Парламентські вибори, що двічі відбулися в Україні, і вибори президента і парламенту в Грузії відрізняються як небо і земля з погляду демократичності і прозорості процесу».

Однак воєнний експерт з Москви Павло Фельгенгауер застерігає, що Україна може стати мішенню Росії як частина, за його словами, генерального плану Кремля з часткової реставрації величі Росії:

«Росія зараз прагне принаймні анексії половини України. Путін досить відверто казав на саміті НАТО в Бухаресті у квітні, що Україна розпадеться навпіл, і Росія хоче східну частину, включаючи насамперед Крим».

Фельгенгауер каже, що одностайне голосування України на референдумі про незалежність в 1991-му році, яке включало більшість – 56% кримчан, – нічого не означає для кремлівських лідерів, які, за його словами, не поважають навіть волю свого власного народу. Разом з тим, каже аналітик, Росія зав’язла поки в Грузії і не вдаватиметься до негайних збройних акцій проти України. Водночас, як він зазначає, ЧФ Росії, який орендує Севастопольську бухту під базу, напевно поспішить назад всупереч указу Ющенка:

«Якщо Росія відкрито кидатиме виклик суверенітету України, я гадаю, Україна тоді повернеться до Заходу і скаже: «Вони порушують наш суверенітет своїм флотом». І це все станеться без жодного пострілу, без чогось, зробленого в гніві. Наразі Україна, як виглядає, прагне зробити загрозу власному суверенітету очевидною для закордону».

Фельгенгауер каже, що бачення світу Москвою – це бачення Путіна, себто, це світ, у якому Вашингтон і Москва поділили сфери впливу. Він зазначає, що Росія вивела свої бази з Куби і В’єтнаму, очікуючи, що США не втручатимуться у райони, які Москва вважає своєю зоною впливу. Тому Москва почувається зрадженою, коли Вашингтон підтримує кольорові революції у російських сусідів. Однак Сосо Ціскарішвілі вказує, що візит цього тижня до Тбілісі президентів п’яти країн-сусідів Росії, є ознакою того, що вони не довіряють Кремлю.

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG