В Україні набирає обертів скандал навколо відключення російських телеканалів. Рішення Нацради з телебачення і радіомовлення вилучити з кабельних мереж телепрограми, неадаптовані до українського законодавства, відмовляються виконувати у південних та східних реґіонах України. А у вівторок Верховна Рада Криму звернулася до Президента України з проханням зупинити директиву Нацради. У своїй відозві кримські парламентарі заявляють, що заборона «порушує конституційні права громадян на вільне отримання інформації».

Чия вина, що російськомовні глядачі в Україні хапаються за валер’янку, зачувши неприємну новину – починаючи з 1 листопада вони вже не зможуть дивитися новини та улюблені серіали на РТР, РенТВ і ТВЦ? Конфлікт заварила українська влада, – стверджують одні, – бо взяла та й вимкнула з кабельних мереж популярні російські програми. В усьому винні самі росіяни, – доводять інші, – бо наче в себе вдома, «паслися» в чужомі ефірі, стрижучи грубі гроші з реклами.

Відомий експерт Михайло Погребинський з Київського центру політичних досліджень та конфліктології вважає, що істина десь посередині. «Скандал спровокувала українська влада, але й позиція росіян небездоганна», – визнає політолог:

«Ініціатива і більша частина провини на команді президента і його оточення, які використовують будь-який привід для погіршення стосунків з Росією. Це стратегічна лінія останнього року… Але можна сказати також і про частину провини росіян, які на словах кажуть, що вони співгромадяни і таке інше, але серйозних кроків з їхнього боку для захисту і забезпечення російськомовного населення інформаційним продуктом вони не робили. Вони чекали, коли їх звідти виженуть, щоб потім звинуватити Україну».

Та хоч би як там було, вимикати канали – хибне рішення, – каже Погребинський:

«Має бути надзвичайно дурна влада – а це крок влади, звичайно, – щоб саме зараз робити додатковий елемент напруги в суспільстві. Адже й так частина суспільства вважає, що це чужа влада, особливо на Сході і Півдні. І вони дають ще один привід думати, що влада, дійсно, ворожа».

А тим часом інший експерт, Володимир Горбач з Інституту євроатлантичного співробітництва, доводить зворотне. Якщо телеглядачі почуваються скривдженими, – каже він, – то кивати мусять не на українську владу, а на свої ж улюблені російські телеканали. Вони роками отримували попередження від Нацради – адаптуйте свою продукцію до українського законодавства! – але ігнорували вимоги:

«І цим самим російські канали, чи менеджери цих каналів фактично «підставляли» своїх споживачів інформації, своїх глядачів в Україні, під такий неминучий удар, рішення Нацради щодо відключення. Звичайно, що російська сторона таким чином провокувала конфлікт з Нацрадою і тепер намагається подати його не як конфлікт російських каналів з українською владою, а як конфлікт українських глядачів з українською владою, тобто як внутрішньоукраїнський конфлікт».

Росіяни провокують свідомо, – упевнений політолог, і проводить паралель між російським телебаченням в Україні і російським флотом:

«Українська влада попереджала про неминучість такого кроку два з половиною роки тому, і Російська Федерація два з половиною роки нічого не робила. Та сама ситуація з Чорноморським флотом. Українська влада попереджає про неминучість виведення російського флоту із Севастополя, а російська влада нічого не робить і чекає знову ж таки моменту, щоб підбурювати частину українського населення».