Спеціальні потреби

Хіропрактика – один із способів лікування аутизму?




Однією з сумних ознак нашого часу є дедалі частіші випадки аутизму в дітей. За загально-статистичними даними, аутизм трапляється в однієї із ста п’ятдесяти дітей, хоча в штаті Юта - навіть ще частіше – один випадок на сто тридцять три дитини. В Юті майже сім тисяч родин мають дитину-аутиста. Серед них родина Сміт.

Колтон полюбляє бавитись з старшою сестричкою Бритон. Але ще донедавна про це можна було лише мріяти. Матір Колтона Шоні Сміт каже: «Він був відсторонений, як нібито й не знав, що на руках його тримає мама.»

Батьки Колтона розповідають, що він був веселою дитиною, завжди усміхненою, почав говорити в дев’ять місяців, повзати, але у вісімнадцять місяців все змінилось після того, як хлопчику зробили щеплення. Шоні Смит згадує: «Приблизно через три тижні після щеплення я почала помічати, що він не відзивається, коли його кличуть.»

Колтон перестав розмовляти, не реагував, коли до нього звертались. Лікарі виявили у нього аутизм, і порадили готуватись до постійної опіки. Батько Колтона Майк Смит бідкався: «Чи він взагалі знає про наше існування? Чи він знає, хто я? Чи він щось бачить взагалі?»

Хлопчик не переносив галасу, відмовлявся їсти, а натомість облизував деякі поверхні. Шоні Смит пригадує такий випадок: «Ми взяли його якось на плавання і там був стік, оточений коричневою водою, я на хвилинку відвернулась, а він почав вилизувати цю воду.»

Медична опіка Колтона була традиційною, і він лишався замкненим у собі. Знайомі порадили альтернативні методи лікування, включно з хіропрактикою, але батько Колтона був скептично налаштований: «Я спочатку думав, що це все лайно, нікуди ми не ходитимемо і ніхто не вправлятиме моєму сину спину.»

Лікар Трой Фрейзер, до якого подружжя Колтонів все таки звернулось, виписав гомеопатичні засоби для очищення організму хлопчика від токсинів. Він заборонив цукор, консерванти і хімічні складники в його їжі. «Лише очистити організм було замало,- каже лікар Фрейзер, - його треба було наповнити корисними складниками.»

Згодом родина побачила зрушення, і з’явились обриси реального Колтона і як згадує його матір: «Він почав приходити до мене, забиратися на коліна, дивитися мені в очі. Це було фантастично, бо він цього раніше не робив».

Батьки Колтона погодились на хіропрактику сина, а лікар Трой Фрейзер постановив, що: «одним із головних завдань - відновити неврологічні функції в голові, шиї, спині, хребті хлопчика».

Вже після першого тижня були помітні великі зміни і як згадує Шоні Смит: «він
почав бігати за дітьми, як ніби його збудили»

Відтак настав день, який закарбувався назавжди в її пам’яті: «Думаю, що найкращий день мого життя був, коли він сказав «мама». Це було його перше слово з часу хвороби, а йому тоді було майже 3 роки.»

Допомогла Колтону і терапевтична їзда з використанням породи коней з специфічною ходою, яку розробила Таммера Теннер. За її словами, рухи коня стимулювали мозок Колтона.

Ще одним результатом лікування стала риса, часто неможлива для аутистів – почуття гумору. Батько хлопчика – Майк – визнає, хоч він спочатку був настроєний скептично, але з результатами важко сперечатись: «Не має значення, чи ви вірите в це чи ні. Слід дивитись на факти і на те, де мій син тепер!»

Хіропрактика спрацювала в випадку Колтона і, можливо, допоможе ще комусь!
Тепер Колтон розмовляє закінченими реченнями і має словниковий запас в триста слів. Родина визнає, що цей результат досягнуто не тільки завдяки лікуванню, але й тому, що зайняття з Колтоном розпочато негайно зразу ж після встановлення діагнозу, що надзвичайно важливо. Вони також усвідомлюють, що у випадку припинення лікування Колтон може регресувати. У Сполучених Штатах це лікування не оплачується медичним страхуванням. Тепер лікар Фрейзер працює над створенням неприбуткової організації, яка допомагала б в оплаті лікування дітей з специфічними потребами.

Інше за темою

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG