Спеціальні потреби

Експерти: газовий конфлікт має політичний характер


На противагу європейським намаганням представити газовий спір України і Росії як суто комерційний, українські експерти наголошують на його політичній природі.

У нинішній газовій війні Росія переслідує геополітичні цілі, – переконаний директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Григорій Перепелиця.

«Комерційно цей конфлікт не вигідний жодній із сторін. І те, що він не приносить економічних дивідендів нікому, говорить про те, що домінантою є політична – вірніше, геополітична – складова», – заявив Перепелиця під час круглого столу «Газовий конфлікт із Росією: чи є загроза національній безпеці України?»

На думку експерта, мета Росії полягає у захопленні контролю над українською газотранспортною системою, яка транспортує 80% російського газу на європейський ринок. Для цього необхідно дискредитувати Україну як транзитера:

«Для Росії цей газовий конфлікт – привід наочно показати, що Україна не може бути надійним транспортером російського газу. Відтак цю газотранспортну систему треба взяти під російський контроль, і лише тоді постачання газу в Європу може бути надійним».

Якщо ж мета не буде досягнута, то принаймні такими акціями Росія чітко демонструє, що вона може впливати на ситуацію не тільки в Україні, але й у Європі, – вважає експерт.

«Цим газовим конфліктом Росія продемонструвала силу. Якщо країни Центральної Європи не хочуть сприймати умови Росії, вони можуть замерзнути», – зауважив Перепелиця.

«Спланована енергетична агресія Росії», – так визначає нинішню «газову війну» інший фахівець, директор енергетичних програм Центру «Номос» Михайло Гончар.

На його думку, однією із стратегічних цілей газової блокади було скомпрометувати Україну як ненадійного транзитера та умовити європейців виділити кошти на будівництво газогонів в обхід України – «Нортстрім» і «Саутстрім» через Балтику і Чорне море. Проте зробити цього Росії не вдасться, вважає експерт:

«Я думаю, що стратегічно і в «Газпромі», і у Кремлі прорахувались. Ефект може бути протилежним. Оскільки обидва ці проекти по суті, підвищують стратегічну залежність Європейського Союзу від Росії. А головна технологічна хиба цих проектів полягає у тому, що вони не мають по своєму маршруту сховищ газу. Адже газотранспортна система це не просто труба. Вона ефективно функціонує лише в тому випадку, якщо на маршруті транспортування є достатнього обсягу підземні сховища газу. У цьому сенсі українська газотранспортна система унікальна і незамінна».

Як додав Гончар, дуже сумнівною виглядала б ідея будувати газосховища на дні моря. Окрім того, проти спорудження обхідних газогонів говорить фактор часу: щоб збудувати нові труби в обхід України, знадобиться як мінімум 15-20 років, «і ніякі гроші цього не прискорять».

Експерт прокоментував також традиційні звинувачення України в крадіжках російського газу, які стали каменем спотикання і під час нинішніх газових переговорів. Як він повідомив, в Україні збереглася архаїчна радянська система приймання-передачі газу. Увесь свій газ Росія передає країнам ЄС на західному кордоні України. Саме тут встановлені газовимірювальні станції, що фіксують обсяг газу, який виходить з України. Скільки газу входить, Україна не знає; щоб змінити цю схему, їй слід збудувати газовимірювальні станції у себе на східному кордоні, каже експерт:

«Адже одна із проблем, чому ми не можемо в цій ситуації зрозуміти хто говорить правду, а хто маніпулює фактами, це те, що в української сторони немає змоги отримати повну об’єктивну інформацію з використанням своїх газовимірювальних станцій. Їх просто не існує на східному кордоні України».

Як зауважив Гончар, проект побудови таких станцій був розроблений ще 2005-го року, але так і не був зреалізований. «Коли з’являться станції, з’явиться енергетичний кордон, лише тоді можна буде ставити питання про перегляд існуючої схеми торгівлі газом», – констатував експерт.

Доти ж, поки зберігаються нинішні сумнівні схеми та непрозорі відносини, залишатиметься простір для голослівних звинувачень і виникатимуть приводи для нових енергетичних конфліктів, – стверджує директор енергетичних програм Центру «Номос».

Що ж до нинішньої газової війни, то на думку експерта, у ній не виграє ніхто:

«У цій енергетичній війні не буде переможців, програють всі. У тому числі і Росія, яка вирішила поставити експеримент з масштабним застосуванням газового крану в якості зброї щодо усіх своїх традиційних споживачів».

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG