Як і кожний континент, Європа має свої ритуали, - починає свій коментар Енн Еппeлбаум в газеті «Вашингтон Пост». - Щовесни сюди прилітають з Африки журавлі, щоосені в Париж повертаються французи після відпочинку на півдні, а щозими росіяни погрожують Україні відключити газ. Тепер, як і попередніми роками, переговори на цю тему майже неможливо роз’яснити, враховуючи, що до них причетні не тільки Газпром, але й різноманітні тіньові посередники, сумнівні угоди і різноманітні цінові механізми. Як і попередніми роками, росіяни доводять, що конфлікт носить виключно комерційний, а не політичний, характер; що українці крадуть європейський газ; що Україна не платить нормальних цін. Але цього року – на відміну від деяких попередніх років – ці твердження звучать зокрема безпідставними , - зазначається в коментарі.
По-перше, саме російський прем’єр Володимир Путін, а не керівництво Газпрому, відкрито вирішив перекрити газ. Що більш важливо – українці, на відміну від минулого, цим разом нарешті погодились дозволити європейцям та росіянам стежити за газовим транзитом. Вони також виплатили свою величезну заборгованість Газпрому і нарешті попросили впровадити прозорішу систему встановлення цін – на зразок прийнятої в Західній Європі системи встановлення цін на нафту, - читаємо в газеті «Вашингтон Пост».
Чому ж Росія затягує з досягненням домовленостей і навіщо перекривати газ? За деякими припущеннями, не слід забувати, що це путінська Росія. Можливо, розрахунок на те, що Україна не зможе виплатити борг? Або щоби дискредитувати українське керівництво в очах Європейського Союзу? А може, вони хотіли, щоби на Заході загасло світло, щоби усіх залякати? – запитує коментатор і продовжує: -А от деякі вважають, що метою Путіна є відволікти самих росіян від власних економічних і фінансових проблем.
Але цим разом проблема не стільки в Росії і Україні, скільки в самому Європейському Союзі. ЄС досі не спромігся укласти єдину енергетичну політику для своїх членів і не досяг єдиної політики для усіх членів ЄС у відносинах з Росією. І дійсно, Газпром, який вже перестав вдавати, що він не є знаряддям російської закордонної політики, продовжує укладати угоди про постачання газу з різними окремими країнами. Путін продовжує використовувати тактику «поділу і панування» у відносинах з Європою, укладаючи пільгові угоди з Італією, купуючи політиків в Німеччині і перекриваючи газ Україні, - пише Енн Еппелбаум.
Але замість того, щоби утворити реально безпечну систему постачання газу, більшість європейських країн обмежуються тимчасовими угодами, - пише коментатор газети «Вашингтон Пост». - Замість того, щоби використовувати свою колективну потугу, вони поводяться, як ніби повністю залежні від Газпрому, тоді як насправді все навпаки: росіянам так само потрібні гроші від продажу газу, як європейцям – їх газ. Європейцям слід раз і назавжди розв’язати цю проблему. Час на це вже настав.
