Спеціальні потреби

Як в одній школі дають собі раду із забіяками





Скільки існують школи, стільки існують і шкільні забіяки. І сьогодні це явище стало справжньою проблемою, адже забіяки перешкоджають школярам вчитися, а вчителям – викладати. За підрахунками фахівців, у Сполучених Штатах саме через цю проблему удома щодня залишаються близько ста шістдесяти тисяч школярів. Ось, як, до вирішення цього явища підійшла одна зі шкіл штату Невада.

Невеличка середня школа під назвою «Біла сосна», як і багато подібних шкіл по всій країні, намагаються побороти проблему знущань одних школярів над іншими. Чотирнадцятирічна Алі Байбі піддавалася фізичним знущанням доти, поки зрозуміла, що більше не може їх терпіти.

Школярка Алі Байбі: «Це було важко. Я просто була настільки налякана, що навіть не хотіла зранку виходити з дому до школи».

Врешті Алі і кілька інших учнів, змушені були перейти в іншу школу, що знаходиться більш ніж за шістдесят кілометрів від дому. В окремих випадках школярі, просячи про допомогу, навіть виставляють відео в інтернет, сподіваючись бути почутими. Новий директор школи «Біла сосна» Аарон Гансен вирішив раз і назавжди виправити ситуацію. Після проведення дослідження в інтернеті і розмов з іншими директорами шкіл штату Невада, в нього народився інноваційний план. Він попросив кожного, хто будь-коли піддавався фізичним наругам, конфіденційно написати ім’я розбишаки. Щоразу до нього доходили імена одних і тих же восьми учнів. Тринадцятирічний Джонатан Саймонс був одним з них.

Джонатан Саймонс: «Минулого року я штовхнув дитину у стіну, і нічим хорошим це не закінчилося».

Директор школи не вигнав забіяк, а вирішив розібратися в їх проблемах і спробував зустрітися і переговорити з кожним окремо. Він намагався вирішити їхні проблеми, які найчастіше походили саме із сім’ї. І врешті Аарон Гансен організував для цих учнів додаткові заняття, як винагороду за їх хорошу поведінку. Тепер вчителі на час обідньої перерви кожному визначають його місце, аби переконатися, що нікого не забули. Ну, а замість шкільного дзвоника, тепер грає приємна мелодія, яка піднімає школярам настрій. І останнім часом як вчителі, так і учні почали зауважувати, що їх школа – змінюється. А чотирнадцятирічна Алі Байбі цього року знову повернулася у свою школу і більше вона не боїться туди ходити.

Алі Байбі: «Тепер, коли школа почала про це турбуватися, я почуваюся набагато краще».

Навіть розбишаки почуваються краще. А школа вивчила для себе дуже важливий урок – жити в злагоді.

Інше за темою

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG