Обидві палати Конгресу США розглядають законопроект, який дозволить певній категорії випускників середніх шкіл, що тепер перебувають у країні нелегально, стати громадянами. Це вже друга спроба провести цей закон у Конгресі. Правозахисники кажуть, що таким чином буде встановлена справедливість по відношенню до молодих людей, переважну більшість яких привезли сюди батьки-нелегали. Противники закону стверджують, що така амністія буде проявом дискримінації по відношенню до інших категорій нелегалів.
21-річний Віктор певний, що закінчить престижний Каліфорнійський університет у Берклі з відмінними балами та дипломом бакалавра етнічних наук. Певний він також у виборі професії, його мрія – стати педіатром. Втім решта аспектів його життя сповнена невизначеності. У нього нема номера соціального страхування, паспорта, поза стінами Берклі його нібито не існує. Для федерального уряду він людина-невидимка. Віктор говорить:
«Коли люди дізнаються, що в мене немає документів, вони питають, як я сюди потрапив. На що я відповідаю, що я мав гарні оцінки у школі, склав усі іспити та мав кілька позашкільних нагород».
Втім, у п’ятирічному віці він опинився у США нелегально, разом зі своєю родиною. Після того, як його батька було вбито у Мексиці, мати Віктора перевезла його з сестрою до Америки. І таких дітей нелегалів, випускників середніх шкіл, нараховується понад шістдесят п’ять тисяч.
Окрім загрози депортації такі студенти як Віктор мають іншу проблему – фінансову. За законом, вони не можуть нарівні з іншими отримати федеральну допомогу на навчання. Після зарахування у Берклі, Віктор не був спроможний навіть заплатити за гуртожиток. Як пригадує, він був вимушений просити притулку у друзів:
«Коли я приїхав сюди, то думав, що буду жити на вулиці – каже Віктор. Нічого, принаймні до бібліотеки я мав повний доступ. Мені пощастило з друзями, які дозволили мені спати на їх диванах.
Що ж до харчування, то я навчився, як користуватися нагодою під час всіляких студентських акцій та вечірок, я всюди брав з собою пластикові контейнери».
Гроші на предмети першої необхідності для студентів-нелегалів – проблема номер один. Пояснює Маріо:
«У ті рідкісні дні, коли ми кудись виходили поїсти, мама ніколи нічого собі не замовляла. Я знав, що вона голодна, але не хотіла витрачати зайві десять доларів, щоб відкласти їх на мою освіту».
Співавтор законопроекту сенатор зі штату Іллінойс Ричард Дурбін сподівається, що закон дозволить таким студентам не лише отримати освіту, але, згодом, і громадянство. Освітяни погоджуються, що від нового закону скористаються не лише самі студенти.
На це саме звертає увагу ректор Каліфорнійського університету у Берклі Роберт Біржено:
«Ми повинні відкрити законні шляхи цим талановитим молодим людям. Америка нині у дуже складній ситуації, якщо порівнювати її конкурентноспроможність у галузі освіти. Ми просто не можемо дозволити викидати з країни неймовірно здібних та амбітних людей. Ми повинні дати їм можливість отримати законний статус».
У разі прийняття закону, він дозволить Віктору отримати не лише офіційний диплом після закінчення навчання у травні, але і й зелену картку – право на проживання і роботу у США. Він говорить:
«Мій найбільший головний біль – де я буду працювати після закінчення університету, якщо не матиму документів. Я не хочу робити нічого незаконного».
У свою чергу опоненти амністії кажуть, що закон захищає тих, хто не повинен тут бути з самого початку. Втім, щоб узаконити свій статус, претендент має відповісти чітким вимогам – бути постійним мешканцем США протягом останніх шести років, бути випускником школи з високими балами та доброю репутацією, закінчити два роки технікуму або два роки бакалаврату чи відслужити такий же термін в армії. У такому разі студент отримує так звану тимчасову зелену картку, а через шість років може подавати документи на громадянство.
