Спеціальні потреби

Актуально

Українська молодь Нью-Йорка – пришестя нового покоління

Вони не є емігрантами так званої «четвертої хвилі», бо штамп у закордонному паспорті зазначає «студент» чи «тимчасовий робітник». Їх історії приїзду до США і види діяльності не схожі між собою. Вони вільно володіють англійською, тоді як рідною вважають українську чи російську. Вони – це українська молодь, що формувалася в період гіперінфляції 90-их, а пізніше вболівала за долю країни на Майдані. Їх об’єднують погляди на проблематику українського державотворення та підхід до життя – покладатися лише на власні сили у досягненні поставлених завдань. Саме з цими представниками української громади мені пощастило спілкуватися в Нью-Йорку, де чимало з них зараз навчається та працює.

Олег Мордик із села Костянтинівка, що на Запоріжжі, потрапив у США в 2007-му році завдяки одній із «новоспечених» київських фірм, яка забезпечила йому в’їзд в країну на правах студента. За це йому звичайно ж довелося викласти немалу суму грошенят. Але випускника Таврійського агротехнічного університету це не зупинило, бо першочерговим завданням хлопця, як до, так і після приїзду, було накопичення стартового капіталу, «щоб розпочати власний бізнес вдома, в Україні». На противагу численним матеріальним перешкодам, він змінив перше місце проживання – фермерське господарство в штаті Огайо – на гамірний Нью-Йорк, де Олег мав всього двох знайомих – супутниць рейсу «Аеросвіт» за маршрутом Київ - Нью-Йорк.

Життя у мегаполісі пахло перспективами заробітку, хоч і за рахунок тяжкої фізичної праці. Олегу довелося «підробляти» електриком, теслярем, малярем, і звичайним помічником на будівництві. Завдяки удосконаленню англійської мови на курсах та особистій цілеспрямованості, він отримав роботу офіціанта в одному із найпрестижніших розважальних клубів міста. У планах на найближчій час – «підрости» до посади менеджера, а пізніше – започаткувати власний бізнес в Україні. Олег зізнається, що життя за кордоном частенько віддає «самотністю, підступністю і просто байдужістю», хоч і довелося зустріти чимало дбайливих та безкорисливих людей. Олега найбільше турбує втрата праці та брак грошей, що в минулому часто призводили до серйозних обмежень у харчуванні. А перспективи в Україні, як сам зізнається, поки що теж не дуже яскраві:

«В урядових структурах країни продовжує панувати безлад, від чого страждає населення країни. Політиків найбільше цікавить просування власних інтересів шляхом внесення змін до законодавства. Цю проблему треба викорінити, якщо ми хочемо бачити Україну незалежною та стабільною. На жаль, я перестав стежити за політичним життям країни після переїзду до Нью-Йорка. Просто часу на це не вистачає».

Олег також додав, що майбутні президентські вибори мають призвести до змін в українському законодавстві, які б спростили процес відкриття власного бізнесу. До того часу у Олега напевне з’явиться необхідний стартовий капітал. Головне, щоб не зникло бажання працювати в Україні.

Схожої думки притримується і киянин Сергій Горовий, який зараз навчається на факультеті фінансів Колумбійського університету. Він вважає, що ключовим завданням влади має бути забезпечення виконання податкового кодексу, аби викорінити корупцію, а відтак – покращити життя населення. На думку молодого професіонала, необхідно також встановити прозорі правила гри для західних інвесторів.

«Україна є привабливою для них з двох причин: низький рівень заробітної плати та витрат на медичне забезпечення, порівняно із сусідніми державами. У результаті, вливання інвестицій призведе до підвищення рівня прибутковості громадян та розвитку інфраструктури. Зміни у сфері оподаткування залежать від українських законодавців, які в цьому не зацікавленні. Це зашкодить їх власним підприємствам та структурам, що належать їхнім спонсорам», – вважає Сергій Горовий.

До подорожі за океан Сергія підштовхнуло палке бажання поглибити вивчення фінансів. Як випускник Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка та автор декількох наукових праць із теорії вірогідності, він чітко знав, що теоретично та на практиці вивчати фінанси краще закордоном, а саме в Нью-Йорку. І це не лише тому, що місто є фінансовою столицею світу. Насамперед, Сергія лякала думка про те, що в Україні йому доведеться мати справу з некомпетентними викладачами, економічні знання яких обмежуються теорією планової економіки та її невід’ємними атрибутами – хабарами. Процес вступу до одного з найпрестижніших навчальних закладів світу, Колумбійського університету, був зовсім іншим – складним, але прозорим. На думку Сергія, вирішальну роль зіграли його дві опубліковані наукові праці на тему теорії вірогідності та ланцюжків Маркова.

Окрім проблем в системі вищої освіти, Сергій виділяє корумпованість у сфері оподаткування підприємств як найсерйознішу перешкоду для економічного розвитку України. На переконання Сергія, існуючі тіньові схеми відлякують численних західних інвесторів, а результати президентських виборів навряд чи щось змінять:

«На сьогодні я не бачу в Україні політичної сили, що має стратегію розвитку країни. То ж не важливо, хто з них прийде до влади. Радикальних змін все одно не відбудеться, бо в них ніхто із політиків не зацікавлений».

Історія Сергія перегукується з історіями багатьох українських студентів, хоч далеко не кожний опиняється в Колумбійському чи Гарвардському університетах. Загалом, кількість українських студентів у США відстає від студентської маси інших східноєвропейських країн. За даними 2006-го року, в Колумбійському університеті навчалося менше десяти українців, тоді як з восьмимільйонної Болгарії було близько сорока студентів.

Як правило, перспективи працевлаштування після закінчення американських ВНЗ перевищують можливості випускників інших закордонних навчальних закладів. Але існують і винятки із правил, про що свідчить історія киянина Іллі Круглікова. Після закінчення Московського фізико-технічного інституту, Ілля займався науковою діяльністю в Київському Інституті фізіології імені О.О.Богомольця. Його численні праці з нейрології привернули увагу одного з професорів Нью-Йоркського університету, куди молодого спеціаліста запросили працювати на кафедру психології та неврології. Ілля з жалем констатує, що обмежене матеріальне забезпечення наукової сфери та відрізаність України від проектів, які фінансує Європейський Союз, унеможливили проведення якісної дослідницької роботи в Україні.

«Як науковець, я б хотів, щоб Україна швидше приєдналася до ЄС, бо це покращить фінансування та можливість співпраці з дослідниками інших країн Європи. Але в наступні п’ять років таких змін не відбудеться. Не впевнений, як саме можна змінити ситуацію в країні загалом, але для початку треба замінити існуючу владу – як на місцевому, так і на державному рівнях. Для цього українці повинні вимагати від своїх лідерів відповідальності та відстоювати власні інтереси. Мене завжди вражало, наскільки толерантно більшість українців ставиться до корупції, у будь-якому з її проявів. Це є найскладнішою перешкодою розвитку країни. Кожен має почати із себе».

Ілля каже, що на президентських виборах обов’язково голосуватиме. «Поки що це все, що я можу зробити, окрім публікації наукових праць, як єдиний українець на кафедрі» – додає він.

Львів’янка Христина Васильків, філолог за фахом в Україні, а у США – студентка магістерської програми з методики викладання англійської мови, акцентує увагу на особистій відповідальності, але запитує, чому українець може працювати чесно і віддано за кордоном, а в себе дома цього не може робити.

«Парадокс у тому, що новоприбулі українці в Америці починають тяжко і чесно працювати, бо іншого виходу просто немає – так працює система. Тому, для змін в Україні кожен із нас повинен почати чесно та віддано працювати для себе і країни загалом. Лише таким чином можна змінити неефективну систему».

Студентка переконана, що кардинальні позитивні зміни відбудуться лише тоді, коли українці переглянуть своє ставлення до самих себе та нації:

«Українцям, нарешті, треба почати поважати самих себе і свою країну, її людей, мову, традиції, а не державних лідерів, які на це не заслуговують. Я вважаю, що цим людям має бути соромно за марнування дорогоцінного часу та ресурсів з початку 90-их і до сьогоднішнього дня. Тому українському народу необхідно триматися купи – об’єднуватися заради бажання жити в стабільній країні. Особисто я планую влаштовувати професійне життя вдома після закінчення програми, бо в Україні роботи – не початий край».

Ось так – «нашого цвіту по всьому світу» – зокрема і в Нью-Йорку. Дехто критикує їх за зраду, але міграційні тенденції є невід’ємною складовою періоду глобалізації, що стали найпомітнішими на теренах Європейського Союзу. Обмін досвідом та здобуття знань є позитивними наслідками таких процесів. Зворотні тенденції повернення молоді на постійне проживання до країн Східної Європи вже спостерігаються у Польщі, Словаччині та Угорщині. До цього мала б долучитися і Україна, чий багатомільйонний людський ресурс із закордону міг би стати рушієм позитивних змін. Окрім академічних та професійних досягнень, ця молодь є носієм глобального світогляду та нових підходів до проблематики українського державотворення. Життя за океаном також виробило повагу до верховенства закону, про існування якого в Україні часто забувають. Лише масове вливання такого «цвіту» могло би мати позитивні наслідки для розвитку країни. Цього можна досягти за рахунок стрімкого зростання економіки, чи наявності конкретних заохочувальних програм. У період світового економічного спаду, що болісно вразив і Україну, лише другий варіант здається можливим. Та на даний момент в країні не видно програм, які би цілеспрямовано залучали українських хлопців та дівчат повертатися на рідну землю. І допоки це питання залишається відкритим, українська молодь примножуватиме здобутки іноземних держав.


Про автора: Ірина Павлова цього літа пройшла стажування в Українській службі Голосу Америки. Останні дев’ять років вона навчалася та працювала в США, куди приїхала на запрошення американської жінки, з якою познайомилася в музеї ім. М.В. Гоголя на рідній Полтавщині. Восени, Ірина планує розпочати навчання в магістратурі Женевського університету за спеціальністю міжнародні відносини та питання Євроатлантичної інтеграції. Окрім налагодження економічних зв’язків між ЄС та Україною, її цікавить робота європейських ЗМІ та їх мінімальне висвітлення внутрішньої ситуації в Україні. Ірина вважає, що детальніше ознайомлення європейської публіки з Україною не лише покращить імідж країни серед європейців, а й допоможе в майбутньому приєднатися до ЄС.

Всі новини дня

Українсько-польську драму "Щедрик" презентують для американських глядачів. Інтерв’ю

Українсько-польську драму "Щедрик" презентують для американських глядачів. Інтерв’ю
please wait

No media source currently available

0:00 0:10:07 0:00

Українсько-польську драму "Щедрик" в ці дні презентують для американських глядачів. Фільм розповідає історію трьох родин різної національності – українців, поляків та євреїв, – які мешкають в Івано-Франківську.

Що американські законодавці говорять про розвиток підтримки України у найближчому майбутньому? Відео

Однією з найбільших новин цього тижня стало оголошення про передачу Україні західних танків, зокрема американських Абрамс, які називають найсучаснішими у світі.

«Українці вивчили уроки Голокосту. Вони створили сильну армію» – Зісельс

Президент України Володимир Зеленський бере участь у церемонії вшанування пам’яті жертв Голокосту в Бабиному Яру. Київ, Україна, 27 січня 2023 року. REUTERS

У Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, що відзначається 27 січня на честь звільнення в’язнів табору смерті Аушвіц-Біркенау у 1945 році, політики, громадські діячі та представники єврейських громад нагадали, що злочини проти людяності знову відбуваються на території Європи.

«Не вивчення уроків Голокосту, Голодомору, геноциду вірмен та депортації кримськотатарського народу приводять людство до нових трагедій, війн, військових злочинів, геноцидів. Ми зараз це добре бачимо по агресивній війні, яку росія розв’язала у 2014 році проти України. Буча, Ірпінь, Бородянка, Харків, Маріуполь та багато інших тимчасово окупованих росією місць в Україні явили світу ще одну світову трагедію, яку можна поставити у ряд минулих страшних злочинів проти людства», – написав у мережі Facebook співпрезидент Асоціації єврейських організацій і громад (Ваад) України і виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України Йосиф Зісельс.

В інтерв’ю «Голосу Америки» колишній радянський дисидент та полів'язень сказав, що «українці засвоїли уроки Голокосту за 30 років незалежності країни».

«Зокрема, українці засвоїли, що для того, щоб не допустити власного знищення з боку агресивного сусіда, треба бути сильною країною, передусім у військовому сенсі, – сказав Зісельс. – І ми бачимо, як за останні вісім років Україна сильно зміцнила свою армію. І ця армія є гарантією того, що будь-який негідник, який прийде до нас, не зможе так легко знищити українців, як це було під час Другої світової війни з євреями».

Внаслідок геноциду євреїв під час Другої світової війни загинули близько 6 мільйонів людей. Під час німецької окупації України, у 1941–44 роках на території сучасної України було розстріляно понад мільйон єврейських жінок, чоловіків та дітей.

Посолка України у США Оксана Маркарова також каже, що Україна вшановує пам'ять невинних жертв нацистського режиму і водночас «бореться за нашу свободу та домівки від російських загарбників».

«Ми пам’ятаємо уроки Голокосту та боремося невпинно, щоб слова «ніколи знову» справді означали «ніколи знову», – написала посолка у твітері.

Під час церемонії вшанування жертв Голокосту в Києві за участю президента України Володимира Зеленського посолка Великої Британії Мелінда Сіммонс сказала, що Голокост торкнувся і її родини, і що людські трагедії повторюються на українській землі знову у зв’язку з російською агресією.

«Я говорила про своє сімейне коріння в Україні. Що сталося з моєю родиною. І паралелі з російським вторгненням», – написала британська дипломатка у Twitter.

Литовський політик, член Європейського парламенту Петрас Ауштревічюс також провів паралель між подіями 78-літньої давності та сьогоденням.

«Пам'ять про Голокост і боротьба з антисемітизмом залишаються нашим обов'язком, оскільки зараз ми стикаємося з новою геноцидною агресією з боку Росії проти України. Ніколи не забувайте, боріться за справедливість!» – написав політик у Twitter.

Провідний французький політичний коментатор Ніколя Тензер нагадує, що уроки Голокосту полягають, зокрема у тому, щоб минуле не перешкоджало розуміти сучасне. Він проводить паралелі між Путіним і Гітлером і каже тим, хто переконаний, що трагедії 20 століття не можуть повторитися, що применшення «українського геноциду» розв’язує руки Росії чинити нові злочини.

«Будь-яка тривіалізація (з аргументами, що Путін — не Гітлер, війна Росії проти України — це не Друга світова війна, український геноцид — Путін — не Голокост — і що?) служить ворожій пропаганді», - каже він.

Раніше сьогодні президент України Володимир Зеленський у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту сказав, що попередити наступні геноциди світ зможе у тому випадку, якщо не буде байдужим до злочинів.

«Ми знаємо й пам’ятаємо, що байдужість убиває разом із ненавистю. Байдужість і ненависть завжди тільки вдвох здатні творити зло. Тому так важливо, щоб кожен, хто цінує життя, проявляв рішучість, коли треба рятувати тих, кого ненависть прагне знищити», – закликав він.

«І сьогодні ми повторюємо ще вагоміше, ніж раніше: ніколи знову – ненависті; ніколи знову – байдужості. Що більше народів світу подолають байдужість, то менше простору у світі залишиться для ненависті», – додав президент Зеленський у своєму зверненні.

А тим часом у Москві під час відзначення Дня пам’яті жертв Голокосту президент Росії Володимир Путін повторив заяву про те, що «неонацисти вчиняють злочини в Україні». Як нагадує агентство AFP, це звинувачення Москва використовувала для виправдання своєї військової агресії проти України.

Російська незалежна англомовна газета Moscow Times нагадує, що твердження Путіна про те, що Росія розпочала «спеціальну військову операцію» в Україні з метою її «денацифікації», були заперечені урядом України та єврейською громадою країни.

Як повідомляв «Голос Америки», виступаючи у Давосі, керівник Офісу президента України Андрій Єрмак заявив, що з початку широкомасштабної російської агресії в Україні зареєстрували 80 тисяч злочинів російських військових, понад 9 тисяч загиблих мирних жителів, у тому числі 453 дитини.

Міжнародні правозахисні організації стверджують, що «російські війська вчинили низку порушень міжнародного гуманітарного права». Зокрема, у звіті міжнародної неурядової організації Human Rights Watch йдеться про «невибіркові та непропорційні бомбардування та обстріли цивільних територій, які вразили будинки, медичні та освітні заклади. Також правозахисники кажуть, що на окупованих територіях російські або пов’язані з Росією сили «вчиняли явні воєнні злочини, включаючи тортури, страти без судочинства, сексуальне насильство та насильницькі зникнення».

Україна та країни «Групи семи» прагнуть створити спеціальний міжнародний механізм для притягнення до відповідальності російських політичних лідерів та для відшкодування за руйнування, спричинені вторгненням Росії.

Київ викликає посла Угорщини після того, як Орбан назвав Україну "нічийною землею"

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан під час відзначення 65-ї річниці Угорської революції 1956 року, 23 жовтня 2021. (AP Photo/Laszlo Balogh)

МЗС України викликає посла Угорщини після того, як угорський прем'єр Віктор Орбан під час спілкування із журналістами порівняв Україну із "Афганістаном" і назвав її "нічийною землею". Про це повідомив речник МЗС Олег Ніколенко.

"Чергове зневажливе висловлювання Віктора Орбана на адресу України. Такі заяви є категорично неприйнятними. Будапешт продовжує курс на свідоме руйнування угорсько-українських відносин, суттєво підважуючи можливість ведення подальшого діалогу між двома сусідніми країнами", - написав представник українського зовнішньополітичного відомства і додав, що Київ залишає за собою "право вжиття й інших заходів реагування".

У розмові з медіа Орбан заявив, що Захід перебуває "у стані війни з Росією" і що "Захід повинен зрозуміти, що Путін не може дозволити собі програти, і він не програє, тому що його чекають переобрання наступного року, і він не може балотуватися як президент, який програв війну", цитує видання The American Conservative.

Як пише видання, Орбан вважає, що "Росія не може допустити присутності НАТО в Україні", а оскільки Росія не змогла швидко перемогти Україну, зараз "мета Росії – зробити Україну некерованою руїною, щоб Захід не міг претендувати на це як нагороду" і "у цьому вони вже досягли успіху". "Зараз це - Афганістан, ничійна земля", - сказав журналістам угорський лідер.

Тим часом нині стало відомо, що Москва вимагає, щоб посол Латвії виїхав упродовж двох тижнів, пише Радіо Свобода. Раніше Рига заявила, що посли припинять свою роботу у Росії 24 лютого – у річницю вторгнення російської армії в Україну.

Латвійська влада повідомила про зниження рівня дипломатичних відносин із Росією до тимчасових повірених, пояснивши це "жорсткою агресією Росії проти України" і солідарністю з Естонією, адже перед цим Росія за своїм рішенням знизила рівень дипломатичних відносин із Естонією.

Рівень дипвідносин Росії із Литвою, був знижений ще минулого року з ініціативи цієї країни після російського вторгнення в Україну.

При цьому напередодні посольство США в РФ повідомило, що до Москви прибула нова очільниця дипвідомства Лінн Трейсі, яка раніше обіймала посади посолки США у Вірменії, старшої радниці у справах Росії у Бюро у справах Європи та Євразії у Держдепі та заступниці посла США в Росії. У Кремлі заявили, що нова посолка в Москві, не зможе покращити відносини між двома країнами через те, що там назвали "гібридною війною" Вашингтона проти Росії.

В Білому домі відреагували на повідомлення про можливу співпрацю РФ з талібами

Бойовик Талібану у Кабулі, 26 грудня 2022 року. AP Foto/Ebrahim Noroozi

Білий дім наразі не має жодних підтверджень про можливу співпрацю Росії із Талібаном, зокрема, щодо буцімто російського запиту про американську зброю, наявну на території Афганістану, для її використання у війні проти України. Про таку можливість повідомило британське The Sun з посиланням на неназвані джерела.

Координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США, відповідаючи на запитання журналістки Голосу Америки щодо того, наскільки Білий дім стурбований тим, що Росія може спробувати отримати цю зброю.

“Я не можу підтвердити повідомлення про те, що Талібан розглядає можливість відправки зброї і спроможностей росіянам... Але якщо це правда, то, безсумнівно, суперечить тому, що Талібан каже про свої цілі. Щодо зброї та систем, то… афганські сили національної безпеки отримали певне обладнання від Сполучених Штатів, але воно належало афганцям і вони покинули його, коли вирішили, що не будуть воювати за свою країну. І деякі з цих систем, деякі з тих спроможностей, потрапили у розпорядження Талібану. Знову ж таки, ми не маємо жодних відомостей про те, де саме знаходяться всі ці системи, що вони собою представляють, як використовуються. Допевне, немає жодних ознак того, що Талібан хоче експортувати”, - сказав Кірбі.

Посадовець також зауважив, що обладнання, яке залишилось в Афганістані у серпні минулого року, коли американські військові залишили аеропорт, було виведено з ладу талібами: літаки, наземні транспортні засоби. "Думаю, єдине, що ми залишили там - це декілька транспортних засобів, які дозволяють їм підтримувати роботу аеропорту”, - сказав Кірбі.

Він також наголосив, що Талібан, якщо серйозно ставиться до бажаного ним міжнародного визнання, мусить виконувати свої зобов’язання, зокрема щодо прав жінок та дівчат.

Як повідомляв Голос Америки, після виводу американських військ, афганські збройні сили швидко здали зброю та позиції Талібану. Пентагон не дає точної оцінки скільки одиниць зброї отримали бойовики, однак оглядачі вказують, що вартість цієї зброї може сягати мільярдів доларів.

Росія та Пакистан під час двосторонніх переговорів у середу наголосили на необхідності «практичного залучення» афганського Талібану, але виключили офіційне визнання ісламістських правителів, доки вони не вирішать міжнародні проблеми щодо прав жінок та інклюзивного управління. Уповноважений президента Росії в Афганістані Замір Кабулов очолив делегацію на переговорах з офіційними особами Пакистану в Ісламабаді та поінформував про свої зустрічі на початку цього місяця з Талібаном у Кабулі, повідомляє Голос Америки.

Кабулов сказав, що Москва продовжує співпрацювати з Талібаном, але не розглядає надання легітимності фактичним правителям Афганістану «наразі», - повідомили Голосу Америки офіційні пакистанські джерела, причетні до зустрічей у середу.

Коротке повідомлення уряду Пакистану у Twitter після зустрічі Кабулова з заступницею міністра закордонних справ Хіною Раббані Хар, вказало, що обидві сторони "наголосили на необхідності практичного залучення тимчасового афганського уряду".

Більше

XS
SM
MD
LG