Спеціальні потреби

Табір «Зерна миру» сприяє взаєморозумінню між ізраїльтянами і палестинцями





Під час урочистого обіду, який відбувся 17 років тому, журналіст Джон Воллак, який спеціалізувався у питаннях Близького Сходу, запропонував його учасникам, високопосадовцям Ізраїлю, Палестини та Йорданії, вислати по 15 дітей з кожної країни до літнього табору в штаті Мейн.

Він доводив, що однією з причин ворожнечі, що роздирає регіон, є відсутність можливості для молодих людей нормально спілкуватися і ставати друзями. Через шість місяців народився табір «Зерна миру», який продовжує діяти і до сьогодні. Щоліта сюди прибуває 500 підлітків з метою навчитись розв’язувати проблеми шляхом діалогу.

На перший погляд це – звичайнісінький літній табір. Діти тут плавають, грають в м’яч, ходять на каное. Але на цьому вся подібність до звичайного літнього табору вичерпується. Більшість його мешканців приїхали сюди з Ізраїлю, палестинських територій, Єгипту та Йорданії. Головна мета цього табору – розпочати мирний діалог щодо близькосхідного конфлікту.

Говорить директор табору «Зерна миру» Лезлі Левінзон:

«Наш табір існує для того, щоб об’єднати дітей з конфліктних регіонів, які у себе вдома не мають можливості спілкуватися в такій позитивній атмосфері».

У таборі займаються підлітки віком від 14 до 16 років. У себе вдома деякі з них живуть у кількох хвилинах їзди один від одного, але на перешкоді їх спілкуванню стоять фізичні, культурні й політичні бар’єри. Говорить спів засновниця табору Боббі Ґотчок:

«Переважно вони бачать солдатів або новини по телебаченню про людей, які прагнуть нанести їм шкоду. Тому протилежну сторону вони автоматично зараховують до ворогів».

Завдання табору – зламати ці бар’єри. Аміра приїхала з Каїра. В таборі вона вперше в житті зустрілась з ізраїльятнами.

«З’ясувалось, що вони чудові люди. В мене з’явилось повно друзів».

Щодня учасники табору обговорюють конфлікт у регіоні під керівництвом кваліфікованого експерта.

Учасники табору відбираються урядами своїх країн. Перед прибуттям урядовці їх інструктують, а організаторів табору це влаштовує. За їх словами, як тільки вичерпуються аргументи, які служать причиною півсторічного конфлікту, діти реально починають слухати один одного і вчитись взаєморозумінню. Говорить спів засновниця табору Боббі Ґотчок:

«Вони повинні виплеснути той негатив, який вони завжди чули один про одного. І тоді всі можуть уважно подивитись на цей негатив. І запитати себе: Невже це про людей, які знаходяться тут зі мною?»

15-річна ізраїльтянка Нілі живе в Петах-Тикві біля Тель-Авіва. Вона вважає, що найважчим був перший тиждень у таборі:

«Було багато емоцій. Я почула неприємі речі про мою країну і уряд. З іншого боку, я розумію, чому це стається. Я зрозуміла, що жодна зі сторін не ставиться до іншої справедливо».

15-річний Каміль – християнин-палестинець з Віфлеєма. Він також вважає, що подібний діалог, хоча часами і неприємний, є дуже корисним:

«Діалог змінив мою точку зору, тому що перед тим, як приїхати сюди, я вважав ізраїльтян терористами, людьми, що ненавидять нас і прагнуть вбити. Я ніколи не думав про них як про нормальних людей! Тепер я усвідомлюю, що є екстремісти, а є і помірковані люди».

Нілі та Каміль говорять, що поділяться своїм теперішнім досвідом з рідними і друзями вдома. Як наголошує Боббі Ґотчок, закінчення табору – це лише початок роботи:

«Коли вони повернуться додому, то потребуватимуть підтримки. Бо над осмисленням свого досвіду вони працюватимуть пізніше».

Це сімнадцятий сезон табору. Його організатори говорять, що зерна миру посіяно. Тепер їх завдання – дати врожай миру в регіоні.

Інше за темою

XS
SM
MD
LG