Спеціальні потреби

Актуально

Вийшов фільм про роботу англійського хірурга в Україні




Минулого тижня на американському каналі громадського телебачення PBS із великим успіхом вийшла документальна стрічка «Англійський хірург». Знятий австралійським документалістом Джеффрі Смітом фільм розповідає про англійського нейрохірурга Генрі Марша, який вже п'ятнадцять років їздить в Київ робити найскладніші операції на мозку. Центральна тема фільму - його дружба та співпраця з українським нейрохірургом Ігорем Курильцем. Цей фільм, який робився два роки, зібрав безліч нагород на фестивалях документального кіно. З автором фільму Джеффрі Смітом розмовляла Тетяна Ворожко.

ТВ: Як ви знайшли сюжет для фільму «Англійський хірург»?

ДС: Я їздив в Україну впродовж багатьох років і завжди хотів зробити фільм про Україну, але в мене не було цікавої історії. Доктора Генрі Марша я зустрів у Лондоні випадково і абсолютно з іншої причини. Мене попросили зробити фільм про хірургів. Під час розмови за келишком горілки ми швидко дізналися, що обидва любимо та знаємо Україну. Це була доленосна зустріч. Він був ідеальним героєм, і коли я нарешті поїхав з ним у Київ, я знав буквально через півгодини, що вже маю фільм, який хочу зняти.

ТВ: А чому доктор Марш став для вас ідеальним, як ви кажете, героєм фільму?

ДС: Коли я вперше зустрів Генрі, мене вразило, що він більше здавався творчою людиною, ніж медиком. Він - мислитель, який також є і нейрохірургом. Його будинок є дуже артистичним, він робить багато речей власними руками, збирає предмети мистецтва, його захоплюють ідеї та сюжети. І це чудово, бо він брав участь у створенні фільму, а також - що є дуже важливим - він довіряв мені, відкрився, не боявся показати свої слабкі місця. Він не є таким самовпевненим всезнайкою хірургом, який холодно поводиться зі своїми пацієнтами та не має з ними емоційних стосунків. Навпаки, він дуже переживає за своїх пацієнтів. Він насправді набагато молодший, ніж виглядає. Йому тільки 59 років, а виглядає він на 10 років старшим. Це тому що він справді переживає за своїх пацієнтів, він пускає нас у цей світ дилеми, розмірковує на камеру: «Чи маю я робити це, чи ні… якщо я зроблю це, то що буде з пацієнтом; а якщо я зроблю те, то тоді що буде з пацієнтом?» Саме це робить його таким фантастичним героєм. Він пускає вас у цей світ і артикулює моральну боротьбу.

ТВ: В одному інтерв'ю ви розповідаєте, що Генрі Марш, ще до того як ви почали працювати над фільмом, став одним з ваших найближчих друзів. А вам цей факт у роботі не заважав? Важко ж бути об'єктивним, коли знімаєш кіно про друга.

ДС: Навпаки, я особисто дивуюся, чому більше людей не робить документальні фільми про людей, яких вони близько знають. У сухому залишку, те, що ви бачите у фільмі, - це стосунки героя з режисером. У нашому випадку це - гарні стосунки, побудовані на довірі, любові та гідності. Аудиторія це відчуває, вони почуваються безпечно щодо того, куди рухається історія, коли Генрі пускає мене у своє життя, у життя своїх пацієнтів. А коли це погані стосунки, коли автор фільму використовує свого героя, обманює - аудиторія це відчуває. Тут не йдеться про об'єктивність. Ми не робимо фільму про факти, ми робимо фільм про почуття, внутрішню боротьбу. Отже чим ближче ти до героя, тим краще.

ТВ: Ви виросли в Австралії, живете та працюєте у Лондоні. Чим вас зацікавила Україна?

ДС: Багато людей мають дивні романи. Якщо чесно, то не знаю. В перший раз я поїхав у Радянський Союз ще у 1983 році. Я їхав потягом через всю Росію, провів час в Москві, в Іркутську, в Україні, зустрів фантастичних людей. Я закохався в Україну, її поетичність, її проблеми, всю її трагічність та емоційність. І Генрі також вивчав про радянські республіки в університеті і знав багато. І як тільки він зміг, то в 92-93-х роках поїхав в Україну та в Москву.

ТВ: Яка сцена у фільмі для вас самих є найемоційнішою, яка історія вас зачепила за живе, коли ви працювали над фільмом?

ДС: Сцена, яка є найбільш емоційною для мене, Генрі, а також для аудиторії - історія про те, як він намагався допомогти маленькій дівчині на ім'я Таня. І він не зміг, і переживає через це. І у фіналі фільму він повертається, аби побачити маму Тані. Це - дуже емоційна зустріч. Він намагався допомогти, намагався врятувати життя дівчинки і, хоча він цього зробити не зміг, у його провалі є певна шляхетність. Він дав цим людям надію. І саме тому її мама все ще любить його, незважаючи на те що сталося. Це зачіпає за живе. Всі розуміють людину, яка спробувала, але не змогла, і в якій є певна вразливість, бо він не може про це забути.

ТВ: Як вам працювалося в Україні? Чи важко було отримувати дозволи на зйомки? Записувати та знімати інтерв'ю з пацієнтами?

ДС: Я думаю, що оскільки я часто їздив в Україну, я розумів, що треба робити, аби досягти своєї мети. А також окрім англійської, в нас була ще українська знімальна група із дуже ефективною менеджерем з виробництва. Отримати ж доступ до лікарні СБУ - що, можливо, було б не можливо в інший час - стало можливо через те, що його керівник був добрий товариш Ігоря Курилця і він подумав, що це чудова ідея і дав нам дозвіл знімати. Щождо пацієнтів, то всі були дуже відкриті. Як тільки вони розуміли, що ми робимо фільм про Генрі і Ігоря, вони з радістю із нами співпрацювали. В Україні, на щастя, немає історії брудної експлуатації людей телебаченням. Люди не звикли до ідеї, що мас-медіа може представити їх зовсім в іншому світлі. Ми провели дуже багато часу з пацієнтами в коридорах лікарні з нашою українською знімальною групою. Все проговорювалося, пояснювалося і ми не отримали нічого іншого окрім великого бажання співпрацювати і надати допомогу.

ТВ: Якщо фільм буде показаний в Україні, то що українське суспільство зможе дізнатися про себе?

ДС: Ви знаєте не гірше мене, що існують гарні речі, які характеризують українське суспільство. Люди пишаються своєю країною і мають на це підстави. Але річ, яка є не дуже здоровою в українському суспільстві - це його національна риса - заздрість. Ігор став жертвою злого умислу багатьох людей, які намагаються його зупинити через професійну заздрість. Я думаю, що українське суспільство сьогодні - і в першу чергу нове покоління - мають сприйняти ідею, що людей таких як Ігор треба підтримувати, а не критикувати та намагатися зупинити. Можливо для людини старшого покоління цей фільм беде незручним через те, як він змальовує систему, але я сподіваюся, що вони зрозуміють, що ці чоловіки намагаються робити правильні речі. Я думаю, що це позитивна ідея для людей в Україні. Такі люди як Ігор вибирають залишитися в Україні, вибирають працювати в Україні. Я сподіваюся, що цей фільм покажуть в Україні і люди це зрозуміють.

ТВ: А щодо позитиву? Яке враження для себе про Україну могла для себе зробити, скажімо, американська аудиторія, яка подивилася фільм цього тижня?

ДС: Перші українці, яких ми бачимо, це - Ігор і Мар`ян - пацієнт. Мар`ян дуже бідна людина зі Західної України. Але він ходить до Церкви, де священик звертається до прихожан із проханням його підтримати. І ці люди, які самі бідні, дають йому гроші. А потім ми бачимо його сусіда, Станіслава, який практично нічого навіть не говорить у фільмі, але він присвятив свій особистий час, аби подорожувати з Мар`яном до Києва та підтримати його у цій дуже травматичній операції. З цієї точки зору, ти бачиш дуже сильні характери та риси в українському суспільстві. Разом із Ігорем вони - спражні герої. Я думаю, що аудиторія в Америці подумає після перегляду фільму дуже позитивно про українців.

ТВ: Чи продовжує доктор Марш працювати в Україні зараз?

ДС: З того часу коли фільм був зроблений, Генрі був в Україні принаймні 6 разів. І коли він знаходиться у Англії, він консультує Ігоря по телефону, дивиться рентгени, його робота та відданість не припиняються. Це триватиме доти, поки він може подорожувати.

ТВ: Коли я дивилася фільм, я звернула увагу на те, з якою ретельністю була зроблена звукова доріжка. Можете трохи розповісти про свою роботу над звуком?

ДС: Коли ви йдете до кінотеатру та бачите цей фільм, то найбільше враження на вас напевно зробить відчуття звуку. Багато документальних фільмів не приділяють достатньо уваги звуку. Можливо картинка є великою на екрані, але звук малий. І аудиторія, напевно, навіть не розуміючи чому, не відчуває перебування у кінотеатрі. Я поклав багато зусиль, аби переконатися, що ми відобразили світ госпіталю, український світ. Також мені пощастило і я зміг переконати свого друга Ніколаса Кейва написати для мене музику. Музика у фільмі є дуже важливою, і необхідно, аби композитор написав її саме для цього фільму. Нік та Воррен - генїї саундтреку. Музика додає дуже багато до емоцій та відчуття, що ви побували в цьому місці. Це багато зусиль, але не так вже і багато грошей. 10% бюджету пішло на звук, але це варте того. Після перегляду відчуваєш, що ти подивився фільм, драму, справжнє кіно. І воно було задумано, знято та змонтовано як драматична п'єса.

ТВ: Чи є вже домовленості про показ «Англійського хірурга» в Україні?

ДС: Ми були на фестивалях документального кіно в Києві та Харкові. На двох фестивалях ми отримало чотири нагороди. Зараз після успіху цього фільму в США ми працюємо над тим, аби показати його на українському телебаченні.

Всі новини дня

Путін засинає "в страху", - екс-очільник Пентагону за президентства Трампа 

Архівне фото 2019 року, колишній очіьник Пентагону Джим Маттіс, Нью-Йорк

Колишній міністр оборони США Джим Маттіс у п’ятницю виступив із образливими для президента Росії Володимира Путіна заявами та назвав його вторгнення в Україну «некомпетентним» і «дурним».

Під час виступу в Сеулі Маттіс порівняв Путіна з параноїдальними персонажами, створеними російським романістом Федором Достоєвським.

"Путін - це типаж прямо з Достоєвського. Він лягає спати вночі злим, він лягає спати вночі у страху, він лягає спати вночі, думаючи, що Росію оточують кошмари", - сказав Маттіс.

Маттіс виступав на конференції, організованій Сеульським форумом з міжнародних справ, Корейським товариством і Центром стратегічних і міжнародних досліджень США. Він відносно небагато коментував публічно після того, як пішов у відставку з посади голови Пентагону у 2018 році через розбіжності щодо зовнішньої політики з колишнім президентом США Дональдом Трампом.

У своїй промові Маттіс не торкався цих розбіжностей прямо, сказавши, що лише Трамп провадив нетрадиційну зовнішню політику, яка кинула виклик відносинам США з їхніми союзниками.

Найбільш різкі коментарі Маттіса прозвучали на адресу Путіна, якого він зобразив розгубленим і нездатним приймати розумні рішення через відсутність людей, які давали б йому розумні поради.

На запитання про найбільший урок, який можна винести з війни Росії в Україні, Маттіс відповів: «Не дозволяйте некомпетентним генералам керувати операціями».

Він також сказав, що російське вторгнення було «тактично некомпетентним» і «стратегічно безглуздим».

Фото, російський президент Путін на саміті Каспійських країн в Туркменістані, 29 червня 2022 року
Фото, російський президент Путін на саміті Каспійських країн в Туркменістані, 29 червня 2022 року

"Війна є достатньою трагедією і без додаткової дурості", - сказав він.

Маттіс також розкритикував зміцнення відносин Китаю з Росією та небажання Китаю виступити проти війни в Україні.

Країна "не може бути великою, якщо вона підтримує злочинне вторгнення Росії в Україну", - сказав він.

Щодо своєї служби під керівництвом Трампа, Маттіс говорив про «скрипучі часи» і назвав Трампа «незвичним лідером», але не критикував колишнього президента прямо.

"Демократії часом ставатимуть популяристськими і завжди відходять від традицій, - сказав він. - У природі демократій часом випробовувати ідеї, тощо”.

Американці, сказав Маттіс, у відповідь мають «зберігати віру в інституції» та «в тих, хто з вами не згоден».

Промова Маттіса була виголошена в Південній Кореї, союзнику США, країні, яка відчула на собі наслідки нетрадиційної зовнішньої політики Трампа.

Відповідаючи на запитання, як він ставився до самітів Трампа з лідером Північної Кореї Кім Чен Ином, Маттіс сказав, що він не мав оптимізму щодо переговорів, але дипломатичні зусилля були «правильною справою».

"Що з цього вийшло? Нічого. Я не побачив нічого, що з цього вийшло", - сказав він.

Маттіс також похвалив нового президента Південної Кореї, колишнього головного прокурора Юн Сук Йоля, за бажання, щоб Південна Корея відігравала більшу роль у світі.

Юн, консерватор, який підтримує Сполучені Штати, заявив, що хоче, щоб Південна Корея стала «провідною глобальною державою». Цього тижня Юн був присутній на саміті НАТО в Мадриді. Вперше південнокорейський лідер був присутній на такій зустрічі.

Маттіс високо оцінив присутність Юна на саміті НАТО, сказавши, що «провідна світова держава в Південній Кореї відповідає всім нашим інтересам».

Однак він застеріг від голосів у Сеулі, які нещодавно закликали Південну Корею отримати власну ядерну зброю.

"Вам не потрібна ядерна зброя на півострові, щоб забезпечити розширене стримування, доки існує довіра між РК і Сполученими Штатами", — сказав він, посилаючись на абревіатуру офіційної назви Південної Кореї, Республіка Корея.

Опитування громадської думки незмінно показують, що більшість південнокорейців підтримують отримання їхньою країною власної ядерної зброї, особливо враховуючи, що Північна Корея продовжує розробляти власний арсенал.

Як кандидат, Юн сказав, що проситиме Сполучені Штати погодитися на угоду про розподіл ядерної зброї або передислокувати тактичну ядерну зброю, яку Вашингтон вилучив із Південної Кореї на початку 1990-х років – ідея, яку швидко відкинув Державний департамент США .

Щоб уникнути такого результату, Сполучені Штати та Південна Корея повинні продовжувати зміцнювати довіру, зокрема демонструючи «розширене стримування» проти ядерної зброї Північної Кореї, сказав Маттіс.

"Я думаю, що ви повинні зробити все можливе, щоб уникнути цієї зброї. Це жахлива зброя", - сказав він.

Пентагон не вважає, що росіяни покинули острів Зміїний «як жест доброї волі»

Знімок від  Maxar Technologies - острів Зміїний в Чорному морі, 30 червня 2022 року. (Супутниковий знімок ©2022 Maxar Technologies via AP)

Українські військові успішно використовують нову зброю, яку вони отримують від західних партнерів і одним з прикладів є відступ російських військ з острова Зміїний, сказав високопоставлений чиновник міністерства оборони США.

«Ми не вважаємо, що можна вірити тому, що говорить Росія, що ніби її відступ з острова Зміїний є «жестом доброї волі». Навпаки, ми вважаємо, що це був великий успіх українців, яким вдалося серйозно натиснути на росіян за допомогою ракет «Гарпун», які вони отримали нещодавно», – сказав під час брифінгу у п'ятницю представник Пентагону.

Те, що російські війська вже не контролюють острів Зміїний, полегшує оборону Одеси та створює можливість для розблокування портів на Чорному морі у майбутньому, наголосив він.

Міністерство оборони США прокоментувало останні події на полі бою в Україні та ситуацію з постачанням нової зброї та боєприпасів, про яке було оголошено у п’ятницю, 1 липня.

Говорячи про нещодавній «трагічний обстріл» торгового центру в Кременчуці, представник Пентагону сказав, що на думку фахівців оборонного відомства, ракети, якими обстрілювали місто, були, з великою ймовірністю, розроблені для враження кораблів.

«Тому ми вважаємо, що це не та ракета, якою можна точно влучати у цілі на суші, і особливо в умовах міста. Тобто це є ще один приклад того, як Росія використовує зброю, не рахуючись з тим, до яких руйнівних наслідків та жертв серед мирного населення це призведе», – сказав представник Пентагону.

Щодо подій на Донбасі, то за даними Пентагону, бої досі точаться біля Лисичанска, поблизу нафтопереробного заводу, який росіяни вже оголосили під своїм контролем.

«Ми бачимо ще один приклад того, як росіяни витрачають величезні зусилля та ресурси заради того, щоб отримати контроль над крихіними ділянками території», – заявив представник Пентагону.

Говорячи про новітню зброю, яку українські війська отримали в рамках допомоги від США, чиновник Міністерства оборони США сказав, що українці дуже швидко опанували ракетні комплекси HIMARS і змогли їх ефективно використовувати для ударів по командних центрах російських військ.

Чиновник Міністерства оборони США наголосив, що у новому пакеті допомоги в рамках Ініціативи сприяння безпеці в Україні (USAI), про який було оголошено раніше цього ж дня, будуть дві нові установки спільного американсько-норвезького виробництва – Національні вдосконалені зенітно-ракетні системи, NASAMS.

«Ця нова система є на озброєнні НАТО. І її постачання в Україну означає, що ми допомагаємо українській армії перейти на протиповітряну зброю тих зразків, яку використовують країни-члени НАТО. Хочу наголосити, що українці фантастично добре використовують ту зброю, яку вони мають, але вона є радянського зразка, виробляється в Росії, тому на майбутнє українцям потрібні будуть нові сучасні зразки зброї», – наголосив чинвник Пентагону.

Як уточнили в Пентагоні, допомога з президентського пакету може надійти впродовж днів, а на допомогу рамках USAI, яка приходить не з американських військових складів, а замовляється у виробника, можливо, доведеться чекати «кілька тижнів, або і кілька місяців».

Раніше сьогодні Міністерство оборони США оголосило про додаткову безпекову допомогу Україні на суму 820 мільйонів доларів. Новий пакет включає допомогу за спеціальними президентськими повноваженнями на суму до 50 мільйонів доларів США, а також 770 мільйонів доларів США в рамках Ініціативи сприяння безпеці в Україні.

Головні акценти допомоги Канади Україні - у інтерв’ю із посолкою України Юлією Ковалів. Відео

Канада надає не лише військову, а й потужну фінансову і гуманітарну допомогу. Про головні акценти допомоги Оттави Києву Юлія Ярмоленко поспілкувалася із посолкою України у Канаді Юлією Ковалів.

США оголосили про новий пакет військової допомоги для України – подробиці. Відео

США оголосили про новий пакет військової допомоги для України – подробиці. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:06:04 0:00

США надають Україні боєприпаси, зенітно-ракетні системи NASAMS, радари на 820 мільйонів доларів. З подробицями – Остап Яриш.

Євген Клопотенко про визнання борщу культурною спадщиною ЮНЕСКО. Відео

Євген Клопотенко про визнання борщу культурною спадщиною ЮНЕСКО. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:09:13 0:00

Український борщ визнали нематеріальною, культурною спадщиною ЮНЕСКО, яка потребує термінової охорони. Катерина Лісунова поспілкувалась про подію із відомим кухарем і ініціатором включення борщу до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО Євгеном Клопотенком.

Більше

XS
SM
MD
LG