Актуально
Вийшов фільм про роботу англійського хірурга в Україні
Минулого тижня на американському каналі громадського телебачення PBS із великим успіхом вийшла документальна стрічка «Англійський хірург». Знятий австралійським документалістом Джеффрі Смітом фільм розповідає про англійського нейрохірурга Генрі Марша, який вже п'ятнадцять років їздить в Київ робити найскладніші операції на мозку. Центральна тема фільму - його дружба та співпраця з українським нейрохірургом Ігорем Курильцем. Цей фільм, який робився два роки, зібрав безліч нагород на фестивалях документального кіно. З автором фільму Джеффрі Смітом розмовляла Тетяна Ворожко.
ТВ: Як ви знайшли сюжет для фільму «Англійський хірург»?
ДС: Я їздив в Україну впродовж багатьох років і завжди хотів зробити фільм про Україну, але в мене не було цікавої історії. Доктора Генрі Марша я зустрів у Лондоні випадково і абсолютно з іншої причини. Мене попросили зробити фільм про хірургів. Під час розмови за келишком горілки ми швидко дізналися, що обидва любимо та знаємо Україну. Це була доленосна зустріч. Він був ідеальним героєм, і коли я нарешті поїхав з ним у Київ, я знав буквально через півгодини, що вже маю фільм, який хочу зняти.
ТВ: А чому доктор Марш став для вас ідеальним, як ви кажете, героєм фільму?
ДС: Коли я вперше зустрів Генрі, мене вразило, що він більше здавався творчою людиною, ніж медиком. Він - мислитель, який також є і нейрохірургом. Його будинок є дуже артистичним, він робить багато речей власними руками, збирає предмети мистецтва, його захоплюють ідеї та сюжети. І це чудово, бо він брав участь у створенні фільму, а також - що є дуже важливим - він довіряв мені, відкрився, не боявся показати свої слабкі місця. Він не є таким самовпевненим всезнайкою хірургом, який холодно поводиться зі своїми пацієнтами та не має з ними емоційних стосунків. Навпаки, він дуже переживає за своїх пацієнтів. Він насправді набагато молодший, ніж виглядає. Йому тільки 59 років, а виглядає він на 10 років старшим. Це тому що він справді переживає за своїх пацієнтів, він пускає нас у цей світ дилеми, розмірковує на камеру: «Чи маю я робити це, чи ні… якщо я зроблю це, то що буде з пацієнтом; а якщо я зроблю те, то тоді що буде з пацієнтом?» Саме це робить його таким фантастичним героєм. Він пускає вас у цей світ і артикулює моральну боротьбу.
ТВ: В одному інтерв'ю ви розповідаєте, що Генрі Марш, ще до того як ви почали працювати над фільмом, став одним з ваших найближчих друзів. А вам цей факт у роботі не заважав? Важко ж бути об'єктивним, коли знімаєш кіно про друга.
ДС: Навпаки, я особисто дивуюся, чому більше людей не робить документальні фільми про людей, яких вони близько знають. У сухому залишку, те, що ви бачите у фільмі, - це стосунки героя з режисером. У нашому випадку це - гарні стосунки, побудовані на довірі, любові та гідності. Аудиторія це відчуває, вони почуваються безпечно щодо того, куди рухається історія, коли Генрі пускає мене у своє життя, у життя своїх пацієнтів. А коли це погані стосунки, коли автор фільму використовує свого героя, обманює - аудиторія це відчуває. Тут не йдеться про об'єктивність. Ми не робимо фільму про факти, ми робимо фільм про почуття, внутрішню боротьбу. Отже чим ближче ти до героя, тим краще.
ТВ: Ви виросли в Австралії, живете та працюєте у Лондоні. Чим вас зацікавила Україна?
ДС: Багато людей мають дивні романи. Якщо чесно, то не знаю. В перший раз я поїхав у Радянський Союз ще у 1983 році. Я їхав потягом через всю Росію, провів час в Москві, в Іркутську, в Україні, зустрів фантастичних людей. Я закохався в Україну, її поетичність, її проблеми, всю її трагічність та емоційність. І Генрі також вивчав про радянські республіки в університеті і знав багато. І як тільки він зміг, то в 92-93-х роках поїхав в Україну та в Москву.
ТВ: Яка сцена у фільмі для вас самих є найемоційнішою, яка історія вас зачепила за живе, коли ви працювали над фільмом?
ДС: Сцена, яка є найбільш емоційною для мене, Генрі, а також для аудиторії - історія про те, як він намагався допомогти маленькій дівчині на ім'я Таня. І він не зміг, і переживає через це. І у фіналі фільму він повертається, аби побачити маму Тані. Це - дуже емоційна зустріч. Він намагався допомогти, намагався врятувати життя дівчинки і, хоча він цього зробити не зміг, у його провалі є певна шляхетність. Він дав цим людям надію. І саме тому її мама все ще любить його, незважаючи на те що сталося. Це зачіпає за живе. Всі розуміють людину, яка спробувала, але не змогла, і в якій є певна вразливість, бо він не може про це забути.
ТВ: Як вам працювалося в Україні? Чи важко було отримувати дозволи на зйомки? Записувати та знімати інтерв'ю з пацієнтами?
ДС: Я думаю, що оскільки я часто їздив в Україну, я розумів, що треба робити, аби досягти своєї мети. А також окрім англійської, в нас була ще українська знімальна група із дуже ефективною менеджерем з виробництва. Отримати ж доступ до лікарні СБУ - що, можливо, було б не можливо в інший час - стало можливо через те, що його керівник був добрий товариш Ігоря Курилця і він подумав, що це чудова ідея і дав нам дозвіл знімати. Щождо пацієнтів, то всі були дуже відкриті. Як тільки вони розуміли, що ми робимо фільм про Генрі і Ігоря, вони з радістю із нами співпрацювали. В Україні, на щастя, немає історії брудної експлуатації людей телебаченням. Люди не звикли до ідеї, що мас-медіа може представити їх зовсім в іншому світлі. Ми провели дуже багато часу з пацієнтами в коридорах лікарні з нашою українською знімальною групою. Все проговорювалося, пояснювалося і ми не отримали нічого іншого окрім великого бажання співпрацювати і надати допомогу.
ТВ: Якщо фільм буде показаний в Україні, то що українське суспільство зможе дізнатися про себе?
ДС: Ви знаєте не гірше мене, що існують гарні речі, які характеризують українське суспільство. Люди пишаються своєю країною і мають на це підстави. Але річ, яка є не дуже здоровою в українському суспільстві - це його національна риса - заздрість. Ігор став жертвою злого умислу багатьох людей, які намагаються його зупинити через професійну заздрість. Я думаю, що українське суспільство сьогодні - і в першу чергу нове покоління - мають сприйняти ідею, що людей таких як Ігор треба підтримувати, а не критикувати та намагатися зупинити. Можливо для людини старшого покоління цей фільм беде незручним через те, як він змальовує систему, але я сподіваюся, що вони зрозуміють, що ці чоловіки намагаються робити правильні речі. Я думаю, що це позитивна ідея для людей в Україні. Такі люди як Ігор вибирають залишитися в Україні, вибирають працювати в Україні. Я сподіваюся, що цей фільм покажуть в Україні і люди це зрозуміють.
ТВ: А щодо позитиву? Яке враження для себе про Україну могла для себе зробити, скажімо, американська аудиторія, яка подивилася фільм цього тижня?
ДС: Перші українці, яких ми бачимо, це - Ігор і Мар`ян - пацієнт. Мар`ян дуже бідна людина зі Західної України. Але він ходить до Церкви, де священик звертається до прихожан із проханням його підтримати. І ці люди, які самі бідні, дають йому гроші. А потім ми бачимо його сусіда, Станіслава, який практично нічого навіть не говорить у фільмі, але він присвятив свій особистий час, аби подорожувати з Мар`яном до Києва та підтримати його у цій дуже травматичній операції. З цієї точки зору, ти бачиш дуже сильні характери та риси в українському суспільстві. Разом із Ігорем вони - спражні герої. Я думаю, що аудиторія в Америці подумає після перегляду фільму дуже позитивно про українців.
ТВ: Чи продовжує доктор Марш працювати в Україні зараз?
ДС: З того часу коли фільм був зроблений, Генрі був в Україні принаймні 6 разів. І коли він знаходиться у Англії, він консультує Ігоря по телефону, дивиться рентгени, його робота та відданість не припиняються. Це триватиме доти, поки він може подорожувати.
ТВ: Коли я дивилася фільм, я звернула увагу на те, з якою ретельністю була зроблена звукова доріжка. Можете трохи розповісти про свою роботу над звуком?
ДС: Коли ви йдете до кінотеатру та бачите цей фільм, то найбільше враження на вас напевно зробить відчуття звуку. Багато документальних фільмів не приділяють достатньо уваги звуку. Можливо картинка є великою на екрані, але звук малий. І аудиторія, напевно, навіть не розуміючи чому, не відчуває перебування у кінотеатрі. Я поклав багато зусиль, аби переконатися, що ми відобразили світ госпіталю, український світ. Також мені пощастило і я зміг переконати свого друга Ніколаса Кейва написати для мене музику. Музика у фільмі є дуже важливою, і необхідно, аби композитор написав її саме для цього фільму. Нік та Воррен - генїї саундтреку. Музика додає дуже багато до емоцій та відчуття, що ви побували в цьому місці. Це багато зусиль, але не так вже і багато грошей. 10% бюджету пішло на звук, але це варте того. Після перегляду відчуваєш, що ти подивився фільм, драму, справжнє кіно. І воно було задумано, знято та змонтовано як драматична п'єса.
ТВ: Чи є вже домовленості про показ «Англійського хірурга» в Україні?
ДС: Ми були на фестивалях документального кіно в Києві та Харкові. На двох фестивалях ми отримало чотири нагороди. Зараз після успіху цього фільму в США ми працюємо над тим, аби показати його на українському телебаченні.
Всі новини дня
Прем'єр Польщі Моравецький виступив за "відносно швидкий" вступ України до НАТО
Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецькі заявив про необхідність надати Україні гарантії безпеки НАТО та пришвидшити вступ України до альянсу.
“Польща виступає за відносно швидкий вступ України до НАТО. Але ми розуміємо, що не всі країни-члени НАТО погоджуються з цим. Ось чому ми хотіли б обговорити це, як запропонувати надійний, життєздатний і вартий довіри Шлях України до НАТО. Але перш ніж це станеться, Україні потрібно отримати певні гарантії безпеки, тому що Україна бореться не лише за власний суверенітет і територіальну цілісність, а й за стабільність усієї Європи та мир у всій Європі”, - заявив глава польського уряду під час свого візиту до Канади у п'ятницю, 2 червня.
Джастін Трюдо, прем'єр-міністр Канади, на пресконференції зі своїм польським колегою, повідомив, що питання допомоги Україні було головним на порядку денному його зустрічі з прем'єр-міністром Польщі.
Трюдо підсумував допомогу канадських та польських сил у навчанні українських військових.
"Канада та Польща працюють разом в навчанні військових ЗСУ. Військові Збройних сил Канади зараз перебувають у Польщі, де навчають українців в рамках програми Operation Unifier, навчальної місії Канади, яка з 2015 року підготувала понад 36 000 українців. Польща є також там, де канадські військові навчали українців керувати танками Leopard 2. На початку цього року ми направили Збройні сили Канади для підтримки Програми підвищення кваліфікації медичних навичок для особового складу українських Збройних сил під керівництвом Польщі. І лише минулого тижня ми розгорнули більше тренерів канадських збройних сил у рамках нового раунду військової підтримки України”, - сказав Джастін Трюдо.
З усіх членів НАТО Польща має найбільший кордон з Україною. За даними опитувань Ipsos, 82% поляків вважають, що країни НАТО та Європейського Союзу повинні підтримувати Україну, допоки вона не переможе.
У квітні Голос Америки повідомляв про новий пакет військової допомоги Україні з боку Канади та канадські санкції щодо Росії та Білорусі.
США запобігли першому в історії дефолту. Як це вплине на допомогу Україні? Відео
США запобігли першому в історії дефолту. Домовленість, яка передбачає обмеження бюджетних видатків, не вплине на оборонні витрати США, зокрема на допомогу Україні. Сенат США планує розглянути додатковий законопроект з видатків, зокрема, щодо збільшення оборонної допомоги Україні.
Держсекретар Блінкен у Фінляндії виголосив промову про стратегічну поразку Росії і безпечне майбутнє України. Відео
Україна має не просто вижити, а й процвітати. А шлях до миру буде прокладений не лише через витривалу військову силу, але й силу її економіки і демократії. З такими заявами виступив сьогодні у Гельсінкі держсекретар США Ентоні Блінкен.
- Голос Америки
Директор ЦРУ Бернс таємно їздив до Китаю налагоджувати лінії зв'язку – ЗМІ
Директор ЦРУ Білл Бернс у травні таємно їздив до Пекіна, щоб продемонструвати офіційним особам в Китаї бажання США підтримувати відкриті лінії зв’язку з розвідкою. Про це першою повідомила британська ділова газета Financial Times, а пізніше агентству Reuters підтвердили два американських урядовці.
«Минулого місяця директор Бернс відвідав Пекін, де зустрівся з китайськими колегами та наголосив на важливості підтримки відкритих ліній зв’язку в розвідувальних каналах», – сказав Reuters один із чиновників.
Коментуючи поїздку для американської газети Hill, експерт з Китаю програми Прінстонського університету з науки та глобальної безпеки Тонг Чжао сказав, що поїздка Бернса до Китаю демонструє вплив істеблішменту національної безпеки Китаю на його внутрішню та стратегічну політику.
«Найбільше занепокоєння Китаю сьогодні викликають навмисні зусилля США просувати «кольорові» революції, загрожувати внутрішній стабільності Китаю, підривати безпеку китайського режиму», – сказав Чжао в інтерв’ю The Hill, посилаючись на публічні застереження президента Китаю Сі Цзіньпіна щодо народних продемократичних протестів.
«Китайське традиційне мислення полягає в тому, що апарат безпеки США, ЦРУ та інші виконують справді брудну роботу. Тож я вважаю, що Бернс міг би напряму спробувати запевнити Китай у тому, що США не мають таких стратегічних намірів. Таке запевнення з боку керівництва ЦРУ може бути корисним», – наголосив китайський експерт.
Візит директора ЦРУ відбувся перед тим, як президент США Джо Байден сказав про можливу «відлигу» у відносинах з Пекіном на саміті G7 в Японії наприкінці травня.
Як нагадує Reuters, Бернс є досвідченим американським дипломатом, який здійснив численні поїздки для переговорів з росіянами, а також з Талібаном в Афганістані.
Офіційні особи США обережно підкреслюють, що його місії, пов’язані з розвідкою, не пов’язані безпосередньо з дипломатією США.
Раніше цього тижня Китай відхилив запрошення Пентагону провести зустріч між міністром оборони США Ллойдом Остіном і міністром національної оборони Китаю Лі Шанфу на полях Азійського форуму з питань безпеки в Сінгапурі.
Остін лише потиснув руку китайському колезі в кулуарах саміту з питань безпеки в Сінгапурі, але між ними не було «обміну по суті», повідомили в Пентагоні в п'ятницю.
- Голос Америки
США розглядають постачання вибухівки з Японії до снарядів для України – The Hill
Сполучені Штати розглядають можливість купувати тротил у Японії, щоб збільшити виробництво артилерійських снарядів для України. А також з метою нарощення власного виробництва боєприпасів, з огляду на наявні загрози.
За повідомленням видання The Hill, японська сторона готова зробити виняток із власного законодавства, яке не дозволяє постачати летальну зброю, оскільки тротил є продуктом не лише військового призначення.
Посилаючись на агенцію Reuters, The Hill повідомляє, що наразі відповідна угода лише на стадії розгляду. Якщо угоду буде укладено, то США підключать японську компанію, що виробляє тротил, до ланцюга постачання вибухівки на американські заводи з виробництва боєприпасів.
Тротил необхідний для виробництва 155-міліметрових артилерійських снарядів.
Як повідомляв Голос Америки, наразі саме цих снарядів гостро бракує Україні. У США намагаються посилити їх виробництво, при чому “не тільки для підтримки України, але й для того, щоб бути готовими до потенційного конфлікту з Китаєм” - інформувала агенція АР.
Про це пише і видання The Hill: цього року Пентагон почав суттєво збільшувати витрати на виробництво артилерійських снарядів, оскільки він прагне як краще підтримати Україну, так і підготуватись до потенційного конфлікту з Китаєм.
Наразі у США працюють лише два заводи, де виготовляють сталеві корпуси для 155-мм гаубичних снарядів. Один з них - завод у Скрентоні, де цього року побувала і знімальна група Української служби Голосу Америки.
Японія ще не надавала Україні летальну зброю, але допомагає продовольством, малими безпілотниками та, наприклад, одягом для українців. Але цього тижня у Токіо оголосили про надання 100 військових вантажівок для українських військ, повідомляла агенція Associated Press.
Журналістка Голосу Америки Юлія Ярмоленко також підготувала репортаж із Японії про те, як країна змінила власну політику, щоб допомогти переселенцям з України.
Нещодавно міністр оборони США Ллойд Остін привітав рішення Японії вперше з часів Другої світової війни збільшити свої витрати на оборону та набуття можливостей контрудару в умовах складної безпекової ситуації довкола Китаю і Північної Кореї, інформує The Hill.
Тема стримування Китаю та Росії були основними темами зустрічі президента США Джо Байдена та прем'єр-міністра Японії Фуміо Кішіду раніше цього року у Вашингтоні, - повідомляв Голос Америки.
Форум